Українська опозиція: регіональні перетворення та спільний клієнтелізм із вдадою у формі регіональних політико-економічних груп

Українська опозиція: регіональні перетворення та спільний клієнтелізм із вдадою у формі регіональних політико-економічних груп

 Постановка  проблеми: В період встановленні в Україні після отримання незалежності нових суспільно-політичних відносин на рівні влади та громадян, а також влади та бізнесу в результаті чого з’явилися нові політичні актори: опозиційні партії, громадські організації та інші об’єднання, які стали здобутками «молодої» демократії, але через політичних акторів, що взаємодіють поза сферою формалізованих правил «гри» та формують нові види відносин у суспільстві функції демократичних акторів викривилися до більш гіпертрофованих. Головним завданням таких акторів залишається реалізація своїх інтересів за допомогою владних ресурсів, а також патронажно-клієнтелістської системи відносин, з метою отримання гарантії захисту від можливих ризиків для бізнесу. Таких політичних акторів можна визначити як політико-економічні групи, що акумулюють у собі  комплекс політичних та економічних інтересів, та активно реалізовують їх через вплив на владні структури. Вони інтерпритуються як політико-економічні групи, які є особливим видом неформальних політичних інститутів, оскільки такого феномену не спостерігається в жодній державі, де хід подій розвитку суспільних відносин можна порівняти з українським варіантом. Доказом відмінності даних інститутів є поєднання у собі декількох моделей захисту групових інтересів, що діють переважно в країнах із демократичним режимом, проте у випадку України ПЕГ не сприяли розвитку демократичних відносин та захисту групових інтересів, навпаки вони дедалі більше стають перешкодою для розвитку, як про це зазначають українські дослідники ПЕГ О. Лісничук та О. Сушко.  На даний момент дослідження, що були спрямованні на вивчення феномену ПЕГ у процесі їх еволюції та можливості загрози політичного розвитку України. Малодослідженим залишається аспект діяльності регіональних ПЕГ їхньої структури та функцій, особливості механізму формування, оскільки вони є особливим утворенням певного регіону, а це може нести за собою певні ознаки, які притаманні регіональним ПЕГ і завдяки яким дані політичні актори здатні формулювати регіональну політику та безпосередньо впливати на розвиток регіону в цілому. Також залишається відкритим головне наше  питання про представництво позиційних сил в регіонах, особливості взаємодії їх із владою та взаємозв’язок із регіональними ПЕГ.

      Метою даної статті є дослідити механізм функціонування регіональних ПЕГ (на прикладі Рівненської області) та з’ясувати особливості діяльності опозиції на місцевому рівні у формі клієнтелізму, тобто патронажу ПЕГ. Для цього потрібно вивчити еволюцію і структуру політико-економічних груп та визначити притаманні їм ознаки; з’ясувати характерні ознаки формування політико-економічних груп в Україні; дослідити особливості діяльності регіональних політико-економічних груп ( на прикладі   Рівненської області), моделі захисту їх інтересів та впливу на регіональну владу.

    Структурні зміни відбулися переважно у соціально-економічному секторі та секторі державного управління України. В політичній сфері не закінчився перехід до демократичного режиму. Процедурних змін зазнала система рекрутації влади та формування відносин між владою і бізнесом, тобто змінилася поведінка політичних еліт у контексті трансформації процесу прийняття рішень у державі. З боку бізнесу, який набрав темпу швидкого розвитку через реструктуризацію економіки та перехід її планової до ринкової. Проте у реальному процесі великі промислові об’єкти перейшли у приватну власність, що обумовило власників накопичувати капітал через дані галузі промисловості, але власники їх були переважно представники колишньої комуністичної влади, тому захищали свої інтереси з метою формування відносин між владою та бізнесом, що  мають залишатися  поза межами правового поля держави, оскільки  політична чи економічна «гра» за правилами могла нашкодити новим об’єднанням бізнесу та владі, які визначаються як політико-економічні групи (ПЕГ) . Опозиція як демократична складова залишалася осторонь, проте і у даній структурі відбулися зміни. Опозиційні сили створювалися як партії, які лише були представниками бізнес еліти, яка не погоджувалася із встановленими через представників влади іншим бізнес-елітами. Акцент ставився лише на неформальній боротьбі за повноваження та ресурси між бізнес елітами України, але в регіональному зрізі боротьба набула ще особливого характеру.

    ПЕГ став феноменом українського суспільства: по-перше через завдання, які постали перед керівниками ПЕГ, потрібно було обрати доцільну модель для забезпечення та реалізацію своїх інтересів у сфері влади, як саме будувати зв’язки на яких засадах? Тому було обрано різні елементи із моделей представлення інтересів у владі. По-друге  визначення конкретних цілей для ПЕГ, тобто це не тільки захист своїх інтересів, а формування складної мережі ієрархічних зв’язків для роботи механізмів реалізації політичних рішень, які прийнятті для своїх потреб, а це потребувало залучення адміністративного апарату держави. Отже, враховуючи дві основні умов, які постали перед керівниками ПЕГ стало причиною формування гібридної структури захисту групових інтересів, яка немає подібних аналогів за своїми характеристиками у світовій практиці. Таким чином, ПЕГ можна визначити як концентрований вияв колективних, групових інтересів на перехресті бізнесу та політики умовах дефіциту інших демократичних форм артикуляції та захисту суспільно-політичних інтересів[5]. Інтерпритуючи таке визначення треба наголосити на тому, що відсутність демократичних форм представлення інтересів стосуватиметься відсутності практики їх в українській політичній та громадській сферах, щоб застосовувати західні моделі, а тому в нових побудованих зв’язках між українською владою та бізнесом залишається придаток старої радянської системи, яка передбачала жорстке підпорядкування громадських чи владних груп. Інший ключовий момент даної інтерпретації визначення – це зв’язки між владою та бізнесом, виникнення конфліктів між даними представниками суспільства їх вирішення, як здійснюватимуться відносини в аспекті панування одного об’єкта чи їх синтез та утворення нового типу зв’язку.

    Інший вид ПЕГ,  який відграє роль джерела  виникнення самого політико-економомічного об’єднання є регіональні ПЕГ, які визначаються як група, що притендує на представництво (із тенденцією до монополізації) в адміністративно-територіальних одиницях, тобто в такому випадку акцент ставиться на особливості еволюції об’єднання та цілей, а що основне модель відносин як територіальною владою так і з центральною, де відмінності виявлятимуться в залежності від виділених критеріїв, наскільки співвідносна модель регіональних груп та загальнонаціональних.

    Підсумовуючи  сказане для визначення суті  ПЕГ їх структури т, необхідно розглянути моменти, які стосуватимуться моделі представлення групових інтересів та визначити роль опозиційних сил як акторів. Звернути увагу на механізми забезпечення діяльності порівняння із лобістськими групами та ще один ключовий момент - це форма взаємозв’ків, яка є визначальною у побудові прихованих каналів лобіювання інтересів ПЕГ у владі, та визначення неформальних правил як підміна формальним закладених у законах.

    Модель захисту інтересів, яка використовується в Україні є продуктом незавершеної демократизації, а тому вона буде мати вигляд патронажно клієнтельської моделі. Патронажно-клієнтельна модель захисту групових інтересів або особливі відносини між владою та бізнесом, що ґрунтуються на обміні суспільними благами, що між суб’єктами, які мають неоднаковий суспільний статус і силою впливу: сильний пропонує захист і доступ до дефіцитних ресурсів клієнтів, відповідно клієнт надає підтримку своєму патронові. Проте в українському варіанті ПЕГ самі створюють такі стосунки і мають своїх представників у гілках влади та використовують їх як патронів, тобто своєрідний політичний захист. найчастіше капіталів. Розвиток такої моделі в України спричинений із розвитком та реформами політичних інститутів та інститутів громадянського суспільства, де немає чітко визначених конституційних правил «гри», тому ПЕГ стали основними акторами у процесі захисту своїх інтересів, але не тільки на загально державному рівні свій початок еволюції ПЕГ бере із регіональних об’єднань груп інтересів, які активно введуть боротьбу за вплив на місцеву та  центральну владу.