Різні погляди на смерть

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Февраля 2013 в 00:18, реферат

Краткое описание

Смерть завжди несла якийсь відбиток таємничості і містичності. Непередбачуваність, неминучість, несподіванка і часом незначність причин, що призводять до смерті, виводили саме поняття смерті за межі людського сприйняття, перетворювали смерть в божественну кару за гріховне існування, або божественний дар, після якого людину чекає вічне і щасливе життя.
Цілю моєї роботи є подивитись на різні погляди поняття «СМЕРТІ», зробити певні висновки, та висловити свою точку зору.

Содержание

Вступ.
Що таке смерть:
Фізична смерть.
Смерть у релігії.
Думки філософів та видатних людей про смерть.
Біблійний погляд на смерть.
Висновок.
Список використаної літератури.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Різні погляди на смерть..docx

— 31.17 Кб (Скачать документ)

План.

Вступ.

  1. Що таке смерть:
    1. Фізична смерть.
    1. Смерть у релігії.
  1. Думки філософів та видатних людей про смерть.
  1. Біблійний погляд на смерть.
  2. Висновок.
  3. Список використаної літератури. 
     

Вступ.

 

Смерть завжди несла якийсь відбиток таємничості і містичності. Непередбачуваність, неминучість, несподіванка і часом незначність причин, що призводять до смерті, виводили саме поняття  смерті за межі людського сприйняття, перетворювали смерть в божественну  кару за гріховне існування, або божественний дар, після якого людину чекає вічне і щасливе життя.

Цілю моєї роботи є подивитись на різні погляди поняття  «СМЕРТІ», зробити  певні висновки, та висловити  свою точку зору. 

      1. Що таке смерть.

1.Смерть — припинення життєдіяльності організму.

            2. Смерть у релігії.

Всі основні релігії мають  вчення, яке описує, що відбувається з людиною після смерті. Оскільки більшість релігій стверджує  існування нематеріальної душі, вони, в основному, вважають смерть людини лише загибеллю тіла і описують різні варіанти подальшого існування особистості у вигляді духу або подальшого відродження в новому тілі, або досягненням нірвани (в буддизмі) або життя вічного (у християнстві).

  • Смерть — розлучення душі з тілом; друга смерть — розлучення душі з Богом.
  • Пекло (гадеш; у ряді релігійних уявлень — місце, де утримуються тіла до остаточного Суду, який вирішується кармічним законом)
  • Реінкарнація в буддизмі, індуїзмі та інших релігіях припускає, що нематеріальна душа людини після смерті втілюється у новому тілі. При цьому допускається, що прожите раніше життя може вплинути на вибір подальшого тіла. «Смерть — це всього лише перехід з одного життя в інше, перевдягання зі старого одягу у новий.» (Бхагавад-Гіта)
  • У християнстві причиною смерті вважається гріховність людини: «Відплата за гріх — смерть» (Рим. 6:23). Це означає, що «безгрішний чоловік» не буде знати смерті духовної і буде жити вічно. Євангеліяє говорять, що в майбутньому, при правлінні Царства Бога смерті не буде: «Бог кожну сльозу з очей їх зітре, і смерті не буде вже; ні смутку, ані крику, ані болю вже не буде» (Отк. 21:4).
  • Синтоїзм припускає, що дух людини продовжує існування після смерті, хоча зовсім не обов'язково реінкарнується. Духи померлих, за уявленнями цієї релігії, можуть надавати допомогу живим родичам, і часто є об'єктом поклоніння.
  • В ісламі після смерті людина потрапляє в барзо (від араб. — Перешийок) — стан, де він перебуває в могилі до Судного Дня, після якого буде відроджена у плоті, і буде запитана про свої діяння, після чого потрапить або в пекло, або в рай.
      1. Думки філософів про смерть. 

Усі філософи коли-небудь обов’язково  торкалися теми смерті. Адже значення смерті, співвідношення життя і смерті – одне з найважливіших питань філософії. Думки філософів про  смерть можна умовно поділити на декілька груп: 
Перші вважають, що смерть для нас не існує, вона ніщо, бо ми її не відчуваємо. Дехто з них пропонує просто забути про смерть, робити вигляд, ніби її не існує. 
Другі вважають, що життя і смерть – одне ціле, або просто визнають існування смерті. Для них смерть – це факт, у ній немає нічого поганого чи гарного, вона частина нашого життя. 
Треті кажуть, що смерть – це добре. Вони обґрунтовують свою думку по-різному. 
І, нарешті, четверті вважають смерть негативним явищем. 
Почнемо з перших. Яскравим і, мабуть, першим представником думки про те, що смерть для нас – ніщо, був грецький філософ Епікур. У листі до Менекея він пише: “Звикай думати, що смерть для нас – ніщо: адже все і гарне і погане полягає у відчутті, а смерть є позбавлення відчуттів. Тому, якщо притримуватися правильного знання, що смерть для нас – ніщо, то смертність життя стане для нас відрадна: не від того, що до неї додасться нескінченість часу, а від того, що вона позбавиться жаги безсмертя. Тому нема нічого страшного в житті для того, хто по-справжньому зрозумів, що нема нічого страшного в не-житті. Тому дурний, хто каже, що боїться смерті не тому, що вона спричинить страждання, коли прийде, а тому, що вона спричинить страждання тим, що прийде; що і присутністю своєю не турбує, про те взагалі немає сенсу хвилюватися завчасно. Тобто, найбільше зло, смерть, не має до нас ніякого відношення; коли ми є, то смерті ще немає, а коли смерть наступила, то нас вже нема. Таким чином, смерть не існує ні для живих ні для мертвих, бо для одних вона сама не існує, а інші для неї самі не існують”. Досить цікава думка. Проте звичайній людині дуже важко погодитися із нею: ніщо смерть чи щось, вона все одно залишається і рано чи пізно настає.

  Приблизно така сама думка належить і Діогену: “Як же може вона бути злом, якщо ми не відчуваємо її присутності?” До першої групи можна віднести й представників даосизму. Так Гуань Інь-цзи говорив: “Деякі люди під час смерті стоять, деякі, сидять, деякі лежать. Одні вмирають від хвороб, інші від зловживання ліками, але між різновидами смерті немає жодної різниці. Вчений чоловік, що зрозумів Дао-Путь, не дивиться на життя і тому не бачить смерті”. Іншими словами, він вищий за життя і вищий за смерть: “З тих, хто розмірковує про життя і смерть, перші говорять: “Смерть є”; другі говорять: “Смерті немає”; треті говорять: “Смерть є і разом з тим її немає”; інші кажуть: “Її немає і разом з тим вона не відсутня”. Деякі говорять: “Треба радіти їй”; інші кажуть: “Треба нести її тягар” або “Треба піднестися над нею”. Невже вам невідомо, що на життя і смерть я дивлюся як на руку в коня чи на крила в буйвола?. 
До другої групи можна віднести цілу низку філософів, назвемо лише деяких з них. Фалес говорив, що між життям і смертю немає різниці. Тоді його запитали: “Чому ж ти не помреш?”. “Саме тому”,– сказав Фалес. Чжуан-цзи говорив: “…Ми потоваришували б із тим, кому відомо, що життя і смерть, існування та загибель – одне єдине тіло”. Ян-цзи належать такі слова: “…Якщо вже живеш, то віддайся життю і стерпи його, а в очікуванні смерті задовільни усі бажання. А прийде час вмирати – віддайся смерті і стерпи її, звідай усе на її шляху й дай їй волю до кінця. Усьому віддайся і усе стерпи – не намагайся подовжити чи скоротити життєвий строк…” Французький просвітник Дідро також приділяв увагу проблемі смерті. Один з найкращих висловів стоїків говорить, що страх смерті – це ніби вузда, в якій тримає нас сильний, ведучи нас туди, куди захоче. Дідро на це відповів так: “Розірвіть цю вузду і обманіть руку сильного”]. Він вважав, що “існує тільки одна чеснота – справедливість, один обов’язок – стати щасливим, один висновок – не перебільшувати цінності життя і не боятися смерті”. 
   Феофраст говорив: “Ледь почавши жити, ми помираємо”. Антисфен на запитання, що краще за все для людини, сказав: “Померти щасливою”. Ле-цзи наводить такі слова: “Все буттєве розрізняється в житті і зрівнюється в смерті. … А після смерті – сморід і гниль, розпад і розклад, і це усіх зрівнює…. Бо життя – не з волі живих, а смерть – не з волі мертвих… А якщо так, то все існуюче – рівне, і в житті, і в смерті… Вмирають і в десять років, вмирають і в сто… А тому поспішайте жити – навіщо хвилюватися про те, що буде після смерті?”. Діоген Синопський казав: “Щасливим людям життя здається кращим і тому смерть – тяжчою, а ті, що живуть у лисі, життя сприймають тяжче, проте смерть приймають легше”. Лабрюйер у своїх афоризмах негативно ставиться до смерті, песимістично: “Чи може навіть дуже обдарована і наділена незвичайними перевагами людина не сповнитися усвідомленням власної нікчемності при думці про те, що вона помре, а у світі ніхто не помітить її зникнення й інші одразу займуть її місце?”. А. Хайдеггер наважується навіть на таке твердження: “Смерть – це також життя”. І таке: “Смерть – це спосіб бути, який запозичує тут-буття (здесь-бытие), оскільки воно є. Тут-буття не має кончини. Страх перед смертю – це страх справжньою безвідносною та непереборною можливістю буття”.  

      1. Біблійний погляд на смерть.

Біблія розділяє смерть на фізичну та духовну.

«(Євр.9:27) І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд…»

«(Об.20:6) Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа…».

Християни, згідно Біблії, другою смерть, називають «духовну смерть», це коли людина на вічно від’єднується від Бога і йде в пекло.

Для віруючих в Ісуса Христа, смерть є надбання, бо вони вмирають тільки фізично, але не духовно.

Апостол Павло казав: (Фил.1:21) « Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання…».

Апостол Іван: (1Iван.3:14) «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті в життя…».

      1. Висновок.

Люди завжди боялися смерті бо безсилі проти неї. Люди вигадували і вигадують різні способи  безсмертя, але все марно. Кожен  вибирає сам як йому відноситись  до смерті. Одне зрозуміло точно: «Смерть є кінцевий пункт земного життя,  смерть  підводить риску під життям».

Мій особистий вибір, це віра в Господа Ісуса Христа, через  що я отримаю вічне життя з  ним.

Життя не має сенсу, якщо воно тільки земне, та дано людині на короткий час.

 (Пс.89:10) Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

      1. Список використаної літератури.

Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Ред. тома и авт. вступ. ст. А.Ф. Лосев; Пер. М.Л. Гаспарова.– 2-е изд.– М.: Мысль, 1986.– 571 с., 1 л. карт.– (Филос. наследие).  
Зайцева З. Н. Мартин Хайдеггер: язык и время// Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге: Сборник: Пер. с. нем. / Под ред. А.Л. Доброхотова.– М.: Высш. шк., 1991.– С. 159–177. 
Біблія переклад Огієнко І.І. 1962р.

Інтернет ресурси: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8C#.D0.A1.D0.BC.D0.B5.D1.80.D1.82.D1.8C_.D1.83_.D1.80.D0.B5.D0.BB.D1.96.D0.B3.D1.96.D1.97


Информация о работе Різні погляди на смерть