Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Февраля 2013 в 00:18, реферат
Смерть завжди несла якийсь відбиток таємничості і містичності. Непередбачуваність, неминучість, несподіванка і часом незначність причин, що призводять до смерті, виводили саме поняття смерті за межі людського сприйняття, перетворювали смерть в божественну кару за гріховне існування, або божественний дар, після якого людину чекає вічне і щасливе життя.
Цілю моєї роботи є подивитись на різні погляди поняття «СМЕРТІ», зробити певні висновки, та висловити свою точку зору.
Вступ.
Що таке смерть:
Фізична смерть.
Смерть у релігії.
Думки філософів та видатних людей про смерть.
Біблійний погляд на смерть.
Висновок.
Список використаної літератури.
План.
Вступ.
Вступ.
Смерть завжди несла якийсь відбиток таємничості і містичності. Непередбачуваність, неминучість, несподіванка і часом незначність причин, що призводять до смерті, виводили саме поняття смерті за межі людського сприйняття, перетворювали смерть в божественну кару за гріховне існування, або божественний дар, після якого людину чекає вічне і щасливе життя.
Цілю моєї роботи є подивитись на різні погляди поняття «СМЕРТІ», зробити певні висновки, та висловити свою точку зору.
1.Смерть — припинення життєдіяльності організму.
Всі основні релігії мають вчення, яке описує, що відбувається з людиною після смерті. Оскільки більшість релігій стверджує існування нематеріальної душі, вони, в основному, вважають смерть людини лише загибеллю тіла і описують різні варіанти подальшого існування особистості у вигляді духу або подальшого відродження в новому тілі, або досягненням нірвани (в буддизмі) або життя вічного (у християнстві).
Усі філософи коли-небудь обов’язково
торкалися теми смерті. Адже значення
смерті, співвідношення життя і смерті
– одне з найважливіших питань
філософії. Думки філософів про
смерть можна умовно поділити на декілька
груп:
Перші вважають, що смерть для нас не існує,
вона ніщо, бо ми її не відчуваємо. Дехто
з них пропонує просто забути про смерть,
робити вигляд, ніби її не існує.
Другі вважають, що життя і смерть – одне
ціле, або просто визнають існування смерті.
Для них смерть – це факт, у ній немає нічого
поганого чи гарного, вона частина нашого
життя.
Треті кажуть, що смерть – це добре. Вони
обґрунтовують свою думку по-різному.
І, нарешті, четверті вважають смерть негативним
явищем.
Почнемо з перших. Яскравим і, мабуть, першим
представником думки про те, що смерть
для нас – ніщо, був грецький філософ Епікур.
У листі до Менекея він пише: “Звикай думати,
що смерть для нас – ніщо: адже все і гарне
і погане полягає у відчутті, а смерть
є позбавлення відчуттів. Тому, якщо притримуватися
правильного знання, що смерть для нас
– ніщо, то смертність життя стане для
нас відрадна: не від того, що до неї додасться
нескінченість часу, а від того, що вона
позбавиться жаги безсмертя. Тому нема
нічого страшного в житті для того, хто
по-справжньому зрозумів, що нема нічого
страшного в не-житті. Тому дурний, хто
каже, що боїться смерті не тому, що вона
спричинить страждання, коли прийде, а
тому, що вона спричинить страждання тим,
що прийде; що і присутністю своєю не турбує,
про те взагалі немає сенсу хвилюватися
завчасно. Тобто, найбільше зло, смерть,
не має до нас ніякого відношення; коли
ми є, то смерті ще немає, а коли смерть
наступила, то нас вже нема. Таким чином,
смерть не існує ні для живих ні для мертвих,
бо для одних вона сама не існує, а інші
для неї самі не існують”. Досить цікава
думка. Проте звичайній людині дуже важко
погодитися із нею: ніщо смерть чи щось,
вона все одно залишається і рано чи пізно
настає.
Приблизно така сама думка
належить і Діогену: “Як же може вона бути
злом, якщо ми не відчуваємо її присутності?”
До першої групи можна віднести й представників
даосизму. Так Гуань Інь-цзи говорив: “Деякі
люди під час смерті стоять, деякі, сидять,
деякі лежать. Одні вмирають від хвороб,
інші від зловживання ліками, але між різновидами
смерті немає жодної різниці. Вчений чоловік,
що зрозумів Дао-Путь, не дивиться на життя
і тому не бачить смерті”. Іншими словами,
він вищий за життя і вищий за смерть: “З
тих, хто розмірковує про життя і смерть,
перші говорять: “Смерть є”; другі говорять:
“Смерті немає”; треті говорять: “Смерть
є і разом з тим її немає”; інші кажуть:
“Її немає і разом з тим вона не відсутня”.
Деякі говорять: “Треба радіти їй”; інші
кажуть: “Треба нести її тягар” або “Треба
піднестися над нею”. Невже вам невідомо,
що на життя і смерть я дивлюся як на руку
в коня чи на крила в буйвола?.
До другої групи можна віднести цілу низку
філософів, назвемо лише деяких з них.
Фалес говорив, що між життям і смертю
немає різниці. Тоді його запитали: “Чому
ж ти не помреш?”. “Саме тому”,– сказав
Фалес. Чжуан-цзи говорив: “…Ми потоваришували
б із тим, кому відомо, що життя і смерть,
існування та загибель – одне єдине тіло”.
Ян-цзи належать такі слова: “…Якщо вже
живеш, то віддайся життю і стерпи його,
а в очікуванні смерті задовільни усі
бажання. А прийде час вмирати – віддайся
смерті і стерпи її, звідай усе на її шляху
й дай їй волю до кінця. Усьому віддайся
і усе стерпи – не намагайся подовжити
чи скоротити життєвий строк…” Французький
просвітник Дідро також приділяв увагу
проблемі смерті. Один з найкращих висловів
стоїків говорить, що страх смерті – це
ніби вузда, в якій тримає нас сильний,
ведучи нас туди, куди захоче. Дідро на
це відповів так: “Розірвіть цю вузду
і обманіть руку сильного”]. Він вважав,
що “існує тільки одна чеснота – справедливість,
один обов’язок – стати щасливим, один
висновок – не перебільшувати цінності
життя і не боятися смерті”.
Феофраст говорив: “Ледь почавши
жити, ми помираємо”. Антисфен на запитання,
що краще за все для людини, сказав: “Померти
щасливою”. Ле-цзи наводить такі слова:
“Все буттєве розрізняється в житті і
зрівнюється в смерті. … А після смерті
– сморід і гниль, розпад і розклад, і це
усіх зрівнює…. Бо життя – не з волі живих,
а смерть – не з волі мертвих… А якщо так,
то все існуюче – рівне, і в житті, і в смерті…
Вмирають і в десять років, вмирають і
в сто… А тому поспішайте жити – навіщо
хвилюватися про те, що буде після смерті?”.
Діоген Синопський казав: “Щасливим людям
життя здається кращим і тому смерть –
тяжчою, а ті, що живуть у лисі, життя сприймають
тяжче, проте смерть приймають легше”.
Лабрюйер у своїх афоризмах негативно
ставиться до смерті, песимістично: “Чи
може навіть дуже обдарована і наділена
незвичайними перевагами людина не сповнитися
усвідомленням власної нікчемності при
думці про те, що вона помре, а у світі ніхто
не помітить її зникнення й інші одразу
займуть її місце?”. А. Хайдеггер наважується
навіть на таке твердження: “Смерть –
це також життя”. І таке: “Смерть – це
спосіб бути, який запозичує тут-буття
(здесь-бытие), оскільки воно є. Тут-буття
не має кончини. Страх перед смертю – це
страх справжньою безвідносною та непереборною
можливістю буття”.
Біблія розділяє смерть на фізичну та духовну.
«(Євр.9:27) І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд…»
«(Об.20:6) Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа…».
Християни, згідно Біблії, другою смерть, називають «духовну смерть», це коли людина на вічно від’єднується від Бога і йде в пекло.
Для віруючих в Ісуса Христа, смерть є надбання, бо вони вмирають тільки фізично, але не духовно.
Апостол Павло казав: (Фил.1:21) « Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання…».
Апостол Іван: (1Iван.3:14) «Ми знаємо, що ми перейшли від смерті в життя…».
Люди завжди боялися смерті бо безсилі проти неї. Люди вигадували і вигадують різні способи безсмертя, але все марно. Кожен вибирає сам як йому відноситись до смерті. Одне зрозуміло точно: «Смерть є кінцевий пункт земного життя, смерть підводить риску під життям».
Мій особистий вибір, це віра в Господа Ісуса Христа, через що я отримаю вічне життя з ним.
Життя не має сенсу, якщо воно тільки земне, та дано людині на короткий час.
(Пс.89:10) Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях
и изречениях знаменитых философов / Ред.
тома и авт. вступ. ст. А.Ф. Лосев; Пер. М.Л.
Гаспарова.– 2-е изд.– М.: Мысль, 1986.– 571
с., 1 л. карт.– (Филос. наследие).
Зайцева З. Н. Мартин Хайдеггер: язык и
время// Хайдеггер М. Разговор на проселочной
дороге: Сборник: Пер. с. нем. / Под ред. А.Л.
Доброхотова.– М.: Высш. шк., 1991.– С. 159–177.
Біблія переклад Огієнко І.І. 1962р.
Інтернет ресурси: http://uk.wikipedia.org/wiki/%