Правосознание сотрудника правоохранительных органов

Правосвідомість працівника правоохоронних органів

Актуальність  теми. Правосвідомість - вельми незалежне, цілісне явище, що вимагає вивчення в якості особливого об'єкта правової теорії, через яке теорія права «виходить» на такі важливі питання, як сутність права, його генезис, культурна специфіка юридичного регулювання в рамках тієї чи іншої цивілізації, деформації правової поведінки, джерела і причини злочинності та іншої соціальної патології і т. д. Свідомість, у тому числі і правова, не переносить порожнечі - якась, частіше всього далеко не найкраща, система поглядів його завжди заповнить. У результаті механічної деідеологізації виникло найнебезпечніше, навіть у порівнянні з наслідками економічної кризи, положення: посилюється відчуття духовної порожнечі, безглуздості, безперспективності, тимчасовості всього, що відбувається, яке зримо охоплює все нові й нові верстви населення. У «деідеологізованій» свідомості працівника правоохоронних органів посилюється тенденція до соціального примітивізму, масовим абераціям, втрати і до того слабких імунітетів від харизматичного, націоналістичного популізму. Сучасне правоохоронна система характеризується великою кількістю різних протиріч, посеред яких спостерігається і таке, як незвичайне переплетення, з одного боку, повного правового нігілізму, а з іншого, - наївного правового ідеалізму. У першому випадку закони відверто ігноруються, порушуються, не виконуються, їх не цінують, не поважають, у другому, навпаки, їм надається значення якоїсь чудодійної сили, здатної одним махом вирішити всі наболілі труднощі. Масова свідомість просить прийняття все нових і новітніх законів мало не з кожного питання. Зазначені крайності - наслідок багатьох обставин, без подолання яких побудова правового майбутнього країни нездійсненна.

Мета дослідження. З’ясування змісту та обсягу поняття «право- свідомість працівника правоохоронних органів», його властивостей та сутнісних характеристик; висунення та обґрунтування гіпотези, згідно якої правосвідомість працівника правоохоронних органів є кроком на шляху побудови демократичної держави та є гарантом захищеності громадян України.

Завдання дослідження.

1. Встановити функції правосвідомості співробітника правоохоронних органів.

2. З’ясувати яка ідеологія більш властива правнику України.

3. Довести, що стан правової культури суспільства, захищеність громадянина України напряму залежить від  професійного рівня та правосвідомості співробітника правоохоронних органів.

4. Роль правосвідомості у повноцінному функціонуванні апарату правоохоронної системи.

Дослідники, які займалися даною темою. Теоретичною основою дослідження стали праці таких вчених, як М.І. Матузов «Правовий нігілізм та правовий ідеалізм, як дві сторони однієї медалі», В.А. Туманов «Правовий нігілізм», Н.О. Бура «Функції суспільної правосвідомості», М.Е. Фербер «Правосвідомість, як форма суспільної свідомості», Б.А. Кистяківський «Захист прав (інтелігенція та правосвідомість)» та інші.

Головна думка  дослідження.

Значуща роль правосвідомость відіграє в нормальному функціонуванні апарату правоохоронної системи. Статус правосвідомості у цій сфері визначається двома напрямками:

1. Правосвідомість утворює необхідний  психологічний та ідеологічний  контекст для добровільного дотримання  суб'єктами юридичних норм. Розвинене  почуття права і законності, інтегрованості  в діючий правопорядок і правову  культуру є провідною гарантією масового дотримання вимог правових  приписів. 
        2. Правосвідомість виконує важливі функції в процесі застосування правових норм співробітниками ОВС. Важко уявити випадок застосування юридичної норми поза контекстом правосвідомості судді, прокурора, слідчого та ін. Працівники ОВС зобов'язані зрозуміти, усвідомити, розібратися в сенсі права, його вимог і дозволений. Без розвиненого правосвідомості зробити це неможливо. На основі правосвідомості робиться оцінка доказів у ході розслідування кримінальної виробництва. 
         Таким чином, правосвідомість як би пронизує весь механізм правового регулювання та правового впливу на суспільні відносини: воно не тільки передує створенню юридичних норм, але і «супроводжує» їх на всьому протязі дії норм і навіть після скасування. Від специфіки правосвідомості суспільства, рівня його зрілості багато в чому залежать сила права, ефективність правового регулювання.