Пошук смислу власного життя як духовна самоціль

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 

“ОСТРОЗЬКА  АКАДЕМІЯ”

 

 

 

 

Есе на тему:

 

 

Пошук смислу власного життя як духовна самоціль

 

 

 

 

Виконала  студентка

економічного  факультету

групи Е-31

Ряба Марія

Викладач:

Карповець М. В.

 

 

Острог, 2011

Твоє життя  формується твоїми думками.

(Маркус Авреліуc)

Ми всі кудись біжимо, за чимось женемося, кудись не встигаємо, щось втрачаємо, щось знаходимо… Ми живемо… І куди не глянь скрізь бурлить життя… А смисл цього життя? Куди бігти? Для чого щось робити? І кожен з нас хоча б раз у своєму житті задає собі схожі запитання, на які кожен для себе мусить знайти відповіді сам…

У вічному пошуку… Ми постійно шукаємо себе, своє я, своє місце у цьому світі…

Але якщо говорити по правді, то не всі люди задумуються над цим, не всі задають собі питання про людське буття, не всі шукають якийсь смисл в житті. Багато людей живуть «так як треба». Кому треба? Навіщо? А кому потрібні відповіді на ці запитання?.. Люди живуть як по інструкції: дзвонить будильник, ти прокидаєшся, чистиш зуби, вмиваєшся, снідаєш, йдеш на роботу (в школу, університет…), повертаєшся додому, робиш домашню роботу, лягаєш спати, а далі знову дзвонить будильник і усе по колу… Я не можу стверджувати це про кожного, але все ж таки більшість… Хтось би сказав: «А тобі яке діло? Тобі не все рівно як живуть інші?». А я б в свою чергу, в ідеалі, мала б відповісти: «Мені не байдужа доля людей, тому я і піднімаю цю тему…» Але якщо говорити відверто, то в кожної людини своє життя, кожен вибирає собі дорогу – в когось вона крута, стрімка і непередбачувана, а хтось йде вже протоптаними стежками… І що мені до цього? Хай живуть як уміють…

Та як не крути, як не верти, кожне життя має свій смисл. В людей цей смисл закладений у їхніх діях, хоча вони самі цього не усвідомлюють. Хтось живе заради грошей, хтось заради задоволення, хтось заради слави, а хтось ще не знайшов своє місце на землі, той живе заради пошуку, живе заради того, щоб знайти те щось не зовсім зрозуміле і неосяжне…І скажете ви мені, що це ж не смисл життя, це ціль, це те чого людина прагне. І що ж мені далі писати – опиратися вашій думці і доводити свою чи, може, краще закінчити на цьому, або, як найкращий варіант, – змінити тему… Та не мною було сказано – скільки людей, стільки думок. Як на мене сукупність всіх цілей, які встановлював ти в своєму житті перед собою і є смислом твого життя…

Існує багато стереотипів, багато людей вважає, що людина повинна творити добро, повинна жити заради добра і плекати його. Та тут можна і не погодитись… А чи знали б ви як добре, коли вас люблять, якби не зустріли на своєму шляху нелюбов?.. А знали би ви як чудово коли ваші близькі і рідні люди не хворіють, якби одного разу не сталося такого?.. А чи зрозуміли б ви яке у вас чудове життя, якби сусідка не розказала, яке горе сталося у неї і яких людей можна зустріти на життєвому шляху?.. В усьому є свій смисл… І чи маємо ми право вважати, що людина, яка все життя робила зло, прожила його марно? Я вам скажу ні – когось це зло змусило цінити життя, когось дружбу, іншого – рідних і близьких людей…

Відхилилась від теми…  Мабуть, треба писати далі саме про тих людей, які шукають щось те філософське, до якого не доторкнутись рукою, не відчути його – смисл життя... А з чого ж розпочати?..

Сидиш на підвіконні якогось  холодного осіннього вечора, дивишся  у вікно і сама не помічаєш як в голову приходить питання: а  який смисл мого життя на цьому  світі? Починаєш все обдумувати, знаходити тисячі причин і тисячі варіантів, згадуєш вже прожиті хвилини… І тут ти вловлюєш суть – смисл мого життя в допомозі людям, які потребують підтримки. Все, завтра буду допомагати всім!

І ось зимовий вечір…За вікном лютує заметіль, і, сама не зрозумівши коли і яким чином, вже сидиш на підвіконні з чашкою гарячої кави, думаючи знову над цим не зрозумілим, на яке є тисячі відповідей, питанням – який смисл в цьому житті?..

І кожного разу, скільки  б не було таких вечорів, скільки б думок не приходило в голову, знаходиш новий смисл свого життя, а з ним і ціль своїх наступних дій, духовну настанову, той рушій, що змушує тебе йти далі і вибирати саме цю дорогу, а не іншу…

Так багато думок в голові, що сама не помітила як двояко написала: сукупність цілей і є смислом  життя; пошук смислу життя породжує ціль. Та ні, ви мене не правильно зрозумієте, якщо подумаєте, що я допустила помилку і сама заплуталась в своїх думках. В нашому житті все взаємопов’язано і не буває зайвих елементів, так і тут – пошук смислу породжує ціль, а ціль в свою чергу може наштовхнути на так довго шуканий смисл життя… Звичайно, ніхто в світі ще не знайшов той загадковий смисл нашого життя, та й ніколи не знайде…Песимістично звучить скажете ви, а я вам на це відповім, що не все так погано, просто кожна людина має власну місію на цій землі і кожен вкладає в поняття «смисл життя» своє значення… Для когось, можливо, сам пошук смислу і є ціллю життя…

Я думаю не потребує доведення  той факт, що з роками, під впливом  різних внутрішніх і зовнішніх чинників, наші думки змінюються, змінюється все, і смисл, заради чого ми живемо, змінюється також. І виходить так, що людина до кінця життя бореться не зрозуміло за що і не зрозуміло чому, а все це тому, що не можливо це все об’єднати в єдине ціле, як і не можна порівняти не порівнювальне. Жила людина, була в постійному пошуку смислу власного життя і до кінця своїх днів так і не знайшла… Сумно звучить, та в реальності виглядає значно позитивніше, адже якщо розглядати це все не в такому широкому масштабі як все життя, а просто подивитись на короткий відрізок, то все ж таки живемо для чогось і прагнемо чогось, навіть якщо це щось продиктовано хвилинною примхою…

Так і шукаю той смисл  життя, ту дивну матерію і ніяк не можу збагнути для чого дане мені життя на цьому світі. Можливо, для  того, щоб дарувати радість іншим  людям, та це якось не про мене… Можливо, для того, щоб розкривати людям очі і вказувати на їхні помилки, та з моєю манерою вираження своєї думки це якось мало схоже на правду, я скоріше раню своїми словами, ніж допомагаю щось зрозуміти, та й взагалі хто я така, щоб показувати іншим їхні помилки і критикувати їх… Можливо, в мене ще все попереду і там десь в далечині знайду я свій смисл життя… А можливо я вже його знайшла, та тільки ще не усвідомила, що це він…

Треба йти шукати смисл  власного життя і ви не баріться з цим, бо лише в пошуку ми можемо знайти щось…