Екологічний імператив

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

на тему: «Екологічний імператив»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ-2010

 

План

 

Вступ

1. Сутність поняття «економічний імператив»
2. Механізм та напрямки екологізації пізнання

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Тема людини є темою універсального філософського дискурсу, оскільки всі ті питання, які ставить і вирішує філософія, набувають свого значення не самі по собі, а тільки у відношенні до людини. Сам феномен людини конституюється як антропологічний феномен культури. Культура виступає автентичним способом людського буття в світі і репрезентує собою тотальність людської суб'єктивності в історичному процесі її актуалізації і здійснення. Оскільки культура є засобом праксеологічного відношення людини до світу, остільки всі сутнісні характеристики людського буття об'єктивуються в контексті системи взаємозв'язків людини і світу. Архетипічним „образом” світу для свідомості людини виступає природа. Тому культура як „історичність буття людини в світі” (М.Гайдеггер) представляє собою глобальну еволюційно-історичну систему корелятивних взаємозв'язків „людина-природа”, в руслі якої здійснюється перманентний креативний (Д.Гілфод) процес „народження” (Е.Фромм) феномену людини як родової істоти.

Беручи до уваги людину саме як Homo Sapiens, можна стверджувати, що праксеологічний спосіб відношення людини до світу – це актуалізація ціннісно-світоглядних орієнтирів її свідомості, у феноменологічній сфері яких конституюється історичність людського буття. Тому культура є не що інше, як перманентний креативний процес об'єктивування актуальних систем ціннісно-світоглядної орієнтації життєдіяльності людини, утворюючих фундаментальну конститутивну основу її буття в світі.

Саме  розуміння феномена людини, узятої з точки зору аксіологічних диспозицій її відношення до світу (природи), що розгортається  в своїй історичній або культурно-контркультурній динаміці, складає відправний пункт дослідження. Його актуальність обумовлена тим, що в епоху глобальних проблем чітко позначилася криза смисложиттєвих детермінант буття людини і відповідно до цього – виникає необхідність вироблення і розповсюдження нового планетарного світогляду, адекватного оптимістичній перспективі культурно-історичного процесу розвитку людства на сучасному етапі НТП.

 

1. Сутність поняття «економічний імператив»

 

Екологічний імператив — це сукупність умов взаємодії суспільства та природи, порушення яких буде мати катастрофічні наслідки для людства. Він є усвідомленням об'єктивної необхідності рахуватись не просто з законами природи, а й з пред'явленими нам з її боку «технічними» умовами. Екологічний імператив виражає необхідність оцінювати наслідки будь-якої діяльності, пов'язаної з втручанням у природні процеси з точки зору загальних умов взаємовідносин суспільства та природи, збереження умов біологічного існування людини і вимагає виключення будь-якої можливості руйнації природних екосистем.

 

1. Механізм та напрямки екологізації пізнання

 

Окреслені шляхи та форми  екологізації людської діяльності призводять до розбудови цивілізації нового типу, хоча й зароджується вона ще в системі традиційного, екологічно небезпечного природокористування. Тобто в умовах нової методології взаємин людини з довкіллям, переосмислення цінностей людського буття такі зрушення здатні перерости в засіб ноосферизації біосфери, панування в ній засобів і вимірів розуму. Але важливо, щоб паростки нової філософії життя, цього своєрідного постнеовіталізму, проросли в душі кожної людини.

У давнину український  селянин, розпочинаючи навесні обробіток  грунту, щоб знову вирощувати, спочатку дякував Господу, котрий дав змогу діждати цього часу, і вибачався перед землею, що доводиться її турбувати, тривожити. При цьому він бажав, щоб нового врожаю вистачило не лише для людей, а й для "горобця та хробачка". Подібне ставлення до об'єктів природи як до рівноцінних, самодостатніх, одухотворених властиве багатьом культурам світу. В середині XX ст. Альберт Швейцер назвав його "благоговінням перед життям", за яким не роблять відмінності між життям вищим і нижчим, більш цінним і менш цінним, пробують піднятися над людською суб'єктивністю та антропоцентризмом у розумінні та оцінці живих істот, ставленні до них.

Тому витоки сучасної екологічної  кризи багато хто вбачає саме в моральній проблемі, на що звернув увагу папа римський Іоан Павло II. Він підреслював: 
"Найглибшим і найсерйознішим свідченням моральних наслідків, пов'язаних із екологічним питанням, є неповага до життя, котра проявляється в поведінці людей, що забруднюють навколишнє середовище".

Тому докорінна зміна  раціонально-прагматичних пріоритетів  освоєння світу на пріоритети гуманітарно-етичні має утримати цивілізацію на шляху  сталого розвитку, запобігти глобальній екологічній кризі. 
Як засвідчує Святе Письмо, нехтування в прадавні часи моральними настановами обернулося для людей вселенською катастрофою — потопом. І лише праведність одного з землян — Ноя, зберегла людство, весь рід, від остаточного занепаду та вимирання. Нині ситуація повторюється, і знову на потребу цивілізації залучаються моральні імперативи.

Саме вчення про моральні імперативи належить великому І. Канту. Розмірковуючи над доказами буття Бога, він послідовно спростував чинні на той час аргументи телеологічного, космологічного, психологічного та іншого гатунку. А натомість запропонував новий критерій, котрий — і лише він — відрізняє людину від усіх інших живих створінь, і даний він людям Богом. У даному контексті концепція категоричного імперативу І. Канта вимагає від людини діяти згідно з такою максимою, якою б вона бажала бачити загальний закон. При цьому до людини необхідно ставитися лише як до мети, але ніколи — як до засобу.

Ідея екологічного імперативу, що набула популярності у 80-ті роки XX ст., посилює кантівський підхід поширенням відповідного ставлення і на світ тварин і рослин, біосферу загалом. Природа — не ресурс, а ціль, стався до неї так, як би ти хотів, щоб було влаштоване твоє власне життя: ось підґрунтя екологічного імперативу.

Набуття інтегральним людським духом, як і кожною людиною зокрема, атрибутів екологічного імперативу — справа тривалого часу. І можна було б вказати на певну утопічність чи абстрактність подібного побажання, як це маємо у випадку з проектом "вічного миру" того ж таки Канта. Але чому цивілізація розвивається, чому невпинний поступ розсовує обрії людського життя? Очевидно, що без урахування метафізичних, навіть трансцендентних його регулятивів, до яких, безперечно, належить і екологічний імператив, пояснити ці феномени дуже важко. Тому значно продуктивнішим має бути підхід, зорієнтований на пошук конкретних шляхів та механізмів інституалізації вимог екологічного імперативу в нашому складному житті.

 

Список використаної літератури

1. Баландин Р. К., Бондарев М. Г. Природа и цивилизация. М., 1988.
2. Белл Д. Третья технологическая революция и ее возможные социально-экономические последствия. М., 1990.
3. Герасимов И. П. Методологические аспекты экологизации современной науки // Вопр. философии. 1978. № 11. С. 61-72.
4. Голубець М. А, Семенюк Е. П. Сучасна екологія і загальнонаукові засоби пізнання //Вісн. АН УРСР. 1982. № 1. С 81-90.