Авра́м Ноа́м Хо́мський

Авра́м Ноа́м Хо́мський

американський лінгвіст, філософ та політичний активіст, аналітик, літератор, професор мовознавства Масачусетського технологічного інституту (МТІ) у відставці. Хомський добре відомий академічній та науковій спільноті як один із засновників сучасної лінгвістики .

Ноам Аврам Хомський народився 7 грудня 1928 року в Філадельфії, штат Пенсильванія, в єврейській родині. Його батько — знаний професор івриту Вільям Хомський, був родом з України, мати — Еліза Сімоновська, мала білоруські корені.

У 1945 році Хомський почав  вивчати філософію та лінгвістику  в Пенсильванському університеті в Піттсбурґу. Серед його викладачів були філософи Чарльз Черчман і Нельсон Ґудман та лінгвіст Зеліґ Гарріс. До отримання ступеня доктора філософії у Пенсильванському університеті 1955 протягом чотирьох років більшість своїх досліджень проводив у Гарвардському університеті. У докторській дисертації почав розвивати деякі свої лінгвістичні ідеї, які опісля розкрив докладніше 1957 року в книзі «Синтаксичні структури», найвідомішій його праці в галузі лінгвістики.

Лінгвістична Праця Хомського «Синтактичні Структури» (1957 р.) вважається одним із найзначніших внесків у теоретичну лінгвістику у другій половині 20-го століття: праця мала величезний вплив на розвиток науки про мову у всьому світі — і багато хто говорить про «хомськіанську революцію» в лінгвістиці (зміні наукової парадигми в термінах Куна). Фундаментальне положення про природжений характер здатності говорити на мові. Хомський вважає, що швидкість із якою діти навчаються розмовляти не може бути пояснена на підставі «теорії навчання», що пояснює засвоєння когнітивних структур за посередництвом досвіду, але передбачає наявність вродженої диспозиції інтелекту, вродженої універсальної граматики що постачає зразки правил, що їх дитина розпізнає у мовних зразках які їй постачає оточення. Критики вказують, що Хомський ігнорує реальність та значення наслідування в процесах навчання дитини. Недавні версії теорії Хомського (такі, як «Мінімалістська програма») містять сильні твердження про універсальну граматику. Згідно його переконанням, граматичні принципи, що лежать в основі мов, є природженими і незмінними, а відмінності між мовами світу можуть бути пояснені в термінах параметричних установок мозку, які можна порівняти з перемикачами. Виходячи з цієї точки зору, дитині для вивчення мови необхідно тільки вивчити лексичні одиниці (тобто слова) і морфеми, а також визначити необхідні значення параметрів, що робиться на основі декількох ключових прикладів. Такий підхід, за думкою Хомського, пояснює дивовижну швидкість, з якою діти вивчають мови, схожі етапи вивчення мови дитиною незалежно від конкретної мови, а також типи характерних помилок, які роблять діти, що засвоюють рідну мову, тоді як інші, здавалося б, логічні помилки, не трапляються. На думку Хомського, невиникнення або виникнення таких помилок свідчить про використаний метод: загальному (природженому) або залежному від конкретної мови. Ідеї Хомського мали великий вплив на учених, що досліджують процес засвоєння мови дітьми, хоча деякі з них з цими ідеями і не згодні, слідуючи емерджионіським або коннективіським теоріям, які грунтуються на спробах пояснення загальних процесів обробки інформації мозком.

У цей час учений долучився  до політики, приблизно з 1964 р. публічно виступав проти участі США у В’єтнамській війні. У 1969 р. він опублікував книгу  про В’єтнамську війну «Американська  держава, або нові мандарини». З цього  часу Хомський став відомим завдяки  своїм політичним поглядам, виступам і ще кільком книгам на цю тему. Він  є однією з найвідоміших фігур  лівого крила американської політики. Характеризує себе у традиціях анархізму (ліберального соціалізму), політичної філософії, яку коротко пояснює  як заперечення усіх форм ієрархії та її вилучення.

Не дивлячись на зануреність у політику, Хомський багато подорожував, займався лінгвістикою і викладанням. Читав лекції в Прінстонському університеті (Нью-Йорк), Оксфорді та Кембриджі (Велика Британія). В основі поглядів Н. Хомського лежить переконання про визначальну роль культури в суспільному житті людини. Праці «Роздуми про мову» (1975), «Мова і відповідальність» (1979), «Про владу й ідеологію» (1987), «Мова і проблема знання» (1988), «Необхідні ілюзії: Контроль над думкою у демократичних суспільствах» (1989). Н. Хомський — почесний доктор багатьох навчальних закладів світу: Лондонського, Чиказького, Делійського, Массачусетського, Кебріджського університетів, уніврситету Буенос-Айреса, Свартморського та Амхерстського коледжів та ін.

Серед його нагород, зокрема, є відзнака за дослідження сучасних мов і лінгвістики імені Феррарі, медаль Гельмгольца, медаль Вена Франкліна, Кіотська премія.