Актуальні правописні проблеми української орфографії на сучасному етапі розвитку

• вживати закінчення -и в родовому відмінку однини іменників          IV відміни, в яких при відмінюванні появляється -ен-: ім’я — імени;

• поширити «правило дев’ятки» на правопис власних назв іншомовного походження і на ті слова, які традиційно писалися в українській мові з і: Аристотель, Міссисипі, брати Гримм, Дидро, місис;

• писати замість іа в словах іншомовного походження ія: матеріяльний, геніяльний, діяспора;

• писати з апострофом слова іншомовного походження типу б’юро, п’юре, б’юст, М’юнхен;
• відмінювати іменники іншомовного походження на -о, крім тих, у яких перед о є інші голосні: бюро — бюра, кіно — кіна, але радіо, Маріо;
• писати в запозичених загальних назвах тільки г незалежно від того, [h] чи [g] вимовляють у мові-джерелі: гербарій, гіпотеза. В окремих словах, запозичених переважно через російську мову з англійської, звук [h] необхідно передавати як х: хобі, хокей, ноу-хау;
• в антропонімах та похідних від них лексемах вживати г або ґ відповідно до звукового складу ([h] чи [g]) назв у мовах, із яких ці слова запозичено: Гете, Геґель. У власних географічних назвах вживати г незалежно від того, [h] чи [g] вимовляється в мові-джерелі;
• писати ґ послідовно у питомих (ґава) і засвоєних (ґанок) загальних назвах, у власних назвах українського походження чи запозиченнях, засвоєних давно: Ґжицький, Мамалиґа, Ґаничі;
• передавати іншомовний дифтонг [au] через ав у загальних назвах: авдит, авдиторія, авкціон, автобіографія, автор, інавгурація. Дифтонг [au] позначати як ау тільки в словах: аут, Каунас, Лаура, Фауст, Пауль;
• писати без подвоєння слова: тона, нето, бруто, анали, мадона, але вілла, ванна, манна, булла та деякі інші (оскільки є слово віла — русалка в сербів);
• не писати літери й у словах, де її немає в мові- джерелі: гуява — вид тропічних деревних рослин, мая — індіанський народ у Латинській Америці, фоє;
• вживати як нормативні паралельні форми слів грецького походження з буквою 0 (th): ефір — етер, кафедра — катедра, марафон — маратон тощо;
• писати слово niв у значенні «половина» окремо від сусідніх слів. Якщо niв має інше значення, то писати його разом із наступним словом: північ, півночі, але niв ночі. Писати разом niв і в прикметниках, похідних від сполучення niв з іменником: niв години — півгодинний;
• писати слово проект і похідні від нього з буквою є;
• писати ь після р в іменах по батькові; Ігорьович, Лазарьович.

Проект правопису В. Німчука є синтезом норм української літературної мови і традиційно усталеної розмовної мови. Його основою є правопис            1928 р.

Наприкінці  серпня 1999 р. «Проект найновішої редакції»  українського правопису обговорено і загалом прихильно сприйнято на IV Міжнародному конгресі україністів у м. Одесі. Наукове товариство імені Т. Шевченка в      Нью-Йорку організувало його розгляд в Нью-Йорку та Філадельфії (США) за участю членів Української національної комісії з питань правопису               Ю. Шевельова (США), А. Горняткевича (Канада), а також директора Інституту української мови HAH України В. Німчука. Мовознавці впевнені, що в правописному кодексі необхідно підкреслити:

1. Послідовне вживання  спеціальної форми кличного відмінка  в іменниках чоловічого та  жіночого роду однини і інколи  форми, що збігається з називним.

2. Недопустимість вживання при числівниках два, три, чотири форм із флексією -а: два учня, чотири робітника, замість нормативних два учні, чотири робітники.

3. Ненормативність уживання  форм давального відмінка замість  місцевого відмінка множини при  прийменникові по — по вулицям, по будинкам, по містам замість по вулицях, по будинках, по містах.

4. Неправомірність вживання  форм вищого ступеня в значенні  найвищого, зокрема форми вищий замість найвищий: вища ліга, вищий сорт (ґатунок), вища міра покарання, вище командування, замість найвища ліга, найвищий сорт, найвища міра покарання, найвище командування.

5. У нас до мінімуму  зійшло вживання форм наказового  способу дієслів у першій особі  множини в закликах: оберемо найкращих замість оберімо; будемо уважні замість будьмо; ідемо замість ходім(о).

Загалом проект було схвалено. Проте в українському суспільстві до «Українського правопису. Проекту найновішої редакції» поставилися  неоднозначно, тому запропоновані нововведення не було прийнято.

У 2003 р. українські мовознавці Віталій Русанівський, Богдан Ажнюк, Світлана Єрмоленко, Наталія Непийвода, Олександр Тараненко, Лариса Шевченко розробили нову орфографічну систему — «Український правопис» (проект). У ній пропонується:

• на початку слова писати і, а не и: ім’я, іній, інший,
• літерою ґ передавати на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно запозичених і зукраїнізованих: аґрус, ґелґотати, ґоґель-моґель,
• у власних назвах етимологічний [g] вимовляти як [г]; проте збереження [g] у вимові не є порушенням орф<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Ch