Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Ноября 2013 в 18:00, реферат
Сам термін «етика» вперше було вжито Арістотелем як позначення особливої галузі дослідження «практичної» філософії, адже вона намагається дати відповідь на питання: що ми мусимо робити? Однією з сновних є мета етики, яку Арістотель називав щастя, тобто діяльність душі в повноті чеснот та самореалізацію. А самореалізацію людини як розумні вчинки, що уникають крайнощів, а також тримаються мудрої середини. Отож, основна чеснота - це розсудливість і помірність.
В етиці виділяють наступні напрямки досліджень.
Етика - наука, що вивчає мораль. Такий термін також часто вживається для визначення норм поведінки, сукупності моральних правил певної суспільної або професійної групи. На початку змістом слова «етос» було житло спільне та правила , що з’явилися під час проживання гуртом , норми , об'єднуючі суспільство , подолання індивідуалізму та агресивного ставлення . Так як суспільство розвивалося суспільство, то до цього змістом додається вивчення совісті , співчуття , дружби , життя і його сенсу , самопожертви і т. д.
Сам термін «етика» вперше було вжито Арістотелем як позначення особливої галузі дослідження «практичної» філос
В етиці виділяють наступні напрямки досліджень:
Метаетика - вивчення походження та значення етичних категорій і понять, вирішення проблеми існування універсальної, загальнолюдської й незмінної історично етичної системи. Метаетика (аналітична етика) - напрямок етичних досліджень, аналізуюче саму етику як наукову дисципліну логіко-лінгвістичного аналізу різними методами. Термін "метаетика" в етичній теорії закріпився з 30-х років XX ст. Проблеми, що досліджуються автором, - це традиційне, стале ще з часів Платона та Арістотеля. Це поняття доброго і злого, благополуччя; спроба визначити критерій неправильних і правильних вчинків і т.д. Цінність та суть метаетики визначається методологією етичних досліджень, запропонованою Муром. Метаетика повинна досліджувати не мораль, а мову етики як науки про мораль через її опосередковане вираження у мові. Мур вважає засобом для вирішення проблем етики аналіз мови моралі. Також увага приділяється критиці "традиційної" етики (гедонізм, метафізична етика, утилітаризм). Всі етичні теорії від часів Давньої Греції до XX ст. піддаються критиці. Для вивчення моралі Мур зосереджує увагу на тому, як вони говорять про мораль як семіотичний метод дослідження.
Внесок Мура в теорії етики полягає, по-перше, у вивченні добра як мети і добра як засобу. Відзначається також необхідність врахування відмінного між ними під час оцінці вчинків.
По-друге, у різноманітному понятті "добро" виділяється - "внутрішнє добро як благо" або добро – благо. Мур характеризує цей аспект добра як "універсальне добро".
По-третє, Мур охарактеризовує добро, розмежовуючи "природні" і "неприродні" властивості дійсності. Коли якесь явище характеризують, перелічуючи якості, властивості, що у звичному вживанні слів називаються "хорошими" Мур відзначає як типову ситуацію. Виділення "природних" і "неприродних" (специфічно моральних) якостей предметів і явищ є спробою віднайти субстрат моралі. Складність розв´язання проблеми засвідчує аналіз філософом конкретних етичних понять. Про "доброчесність" Мур говорить, що це є "звична схильність" до здійснення певних учинків. Та "доброчесність" і "порок" служать одночасно і етичними термінами: використовуючи їх правильно, ми хочемо з допомогою одного з них виявити похвалу, але з допомогою іншого – засудження. Хвалити ж щось — означає стверджувати таке: або це щось само собою – добро, або ж воно як засіб для досягнення добра.
Інтуїтивізм – суть етичної концепції Мура. Поняття інтуїції, введене філософом, як метод осягнення етичних понять зумовило назву усієї його концепції і подальших робіт.
Нормативна етика - являє собою пошук принципів, які регулюють поведінку людини, направляють її вчинки, які визначають критерії оцінки морального добра. Найгрунтовнішим являється принциповий поділ усього масиву традиційної етики - це розмежування і нею ціннісних (нормативно -оцінних ) та когнітивних елементів . Але такий розподіл став можливим в явному вигляді лише в XX столітті , фактично воно існувало в етиці завжди та не піддавалося рефлексії. Ми можемо помітити , що перекинувши розмежування ціннісного та когнітивного на історію етики вона являє собою історію двох різних (хоча і взаємодіючих , що переплітаються ) « дисциплін» : раціональної моралістики і науки про моральне . Оскільки обидві вони перебувають у межах тієї сфери духовної діяльності , до якої міцно прив'язане ім'я етики , доречно зберегти за ними цю назву , доповнюючи маркованими термінами: теоретична і нормативна етика . Дані словосполучення не нові і часто вживаються в сучасній етиці та метаетиці , але не для позначення різних дисциплін , а , зазвичай , в особливому контексті. Наприклад , в англомовній метаетиці кілька десятиліть обговорювалося питання : « чи може етика бути науковою теорією ? » Тут мається на увазі те , що нормативність є невід'ємним , сутнісним властивістю етики взагалі , так що під питання ставиться можливість нормативної етики бути одночасно і теоретичної етикою. Одні дослідники визнають подібну сумісність , інші заперечують , вважаючи , що етика тільки нормативна, наукове ж знання про мораль є взагалі предмет не етики , а інших дисциплін . Інколи здається , що , у згоді з традицією , пізнання моралі не слід виносити взагалі за межі етики , але треба враховувати специфіку цього виду діяльності , відносивши його проблематику до особливої етичної дисципліни – етичної теорії .
Прикладна етика вивчає приватні проблеми і застосування моральних ідей та принципи, сформульовані у нормативній етиці, в конкретних ситуаціях морального вибору. Прикладна етика взаємодіє з соціально-політичними науками.
Прикладна етика являє собою напрямок професійної етики, яка вивчає практичні моральні проблеми (наприклад: аборт, евтаназія, смертна кара, штучне запліднення, використання атомної енергії).
Як правило, проблеми, які вивчаються прикладною етикою, мають вигляд моральної дилеми з двома рівнозначними та обгрунтованими рішеннями.
Багато дослідників (А. А. Гуссейн, Л. В. Коновалова) вважають, що прикладна етика - це новий етап у розвитку етики як філософської науки.
Прикладна етика неоднозначно пояснюється:
Бізнес-етика – це складова етики ділових відносин, що досліджує особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності та формулює для цієї сфери певні рекомендації.
Біоетика – це вчення про моральну сторону діяльності людини в медицині та біології.
Інформаційна етика – це дисципліна, що досліджує моральні проблеми, які виникають у зв'язку з розвитком та застосуванням інформаційних технологій. Інформаційна етика пов'язана з комп'ютерною етикою та інформаційною філософією.
Комп'ютерна етика. Дана галузь науки займається дослідженням поведінки людей, які використають комп'ютер, на основі чого виробляються відповідні моральні приписання та норми етики. Вживання терміну «комп'ютерна етика» досить умовне, така дисципліна досить молода, адже з'явилася на рубежі 70-х — 80-х рр. XX сторіччя, поряд вживаються такі терміни, як «етика інформаційних технологій», «кіберетика».
Медична етика – це відображення моральних норм у таких системах, як "лікар-хворий", "лікар - медичний колектив", "лікар-науковий керівник", "лікар-суспільство" і т.д.
Екологічна етика – це вчення про належне у відносинах людини з природою, які сприймаються як суб'єкт, заснованих на визнанні морального статусу природи, високому оцінюванні її внутрішніх та нематеріальних цінностей, повазі прав природи і обмеженні прав людини.
Економічна етика – це розділ науки, який визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічних цілей, що ведуть до росту продуктивності праці і сприяють підвищенню добробуту населення.
Отже, ми можемо зробити висновок, що пряме завдання етики - допомогти наблизитися до рівня, досягнутого культурою людства в осмисленні хвилюючих нас моральних проблем, і разом з тим повніше й виразніше усвідомити неповторність власної ситуації, необхідність творчого зусилля власної волі та думки. У цьому своєму аспекті, безпосередньо зверненому до духовного світу людини, етика теж, звичайно, постає як наука, яка дає певні знання. Але не тільки як наука, а й як необхідний компонент філософської культури та людської духовності загалом. Вживаючи певні вислови й способи думки, апелюючи до феноменів, які виходять за межі мови, думок та досвіду повсякдення, вона тим самим уже створює для мислячої, морально небайдужої душі певну опору, духовне середовище, потрібне для зосередження на відповідному колі питань, для того щоб ці питання і теми взагалі могли існувати як предмет людського мислення. Відомо, що там, де не заведено згадувати про любов, де говорити про неї «соромно», — зникають і роздуми на що тему, а разом з ними й культура любові загалом. Таким чином створюється адекватне духовне середовище, яке не дає заснути власному нашому мисленню, етика спонукає останнє долати свою самотність, спонукає до діалогу з тими, хто репрезентує інші позиції, інші точки зору на предмети, що його цікавлять. Передаючи в стислій формі досвід моральної свідомості людства, вона не може певною мірою не відтворювати й надихаючу силу одвічного людського поривання до кінцевого смислу буття, до розгадки таємниць добра і зла, ризик і безмежну привабливість морального пошуку — мова, звичайно, про етику як таку, а не про конкретні її виклади, які можуть бути скільки завгодно бездуховними й просто нудними. Отже, резюмуючи сказане, ми бачимо, що етика як наука на емпіричному рівні описує мораль, на теоретичному — її пояснює; тим і тим вона сприяє критичному осмисленню, обговоренню, утвердженню і забезпеченню нормативно-ціннісних критеріїв та орієнтирів актуальної людської моральності. Як філософська дисципліна, етика розширює духовне видноколо особистості, з'ясовує для неї зміст і смисл моральних цінностей та проблем, утверджує і розвиває культуру філософсько-етичного мислення і дискусій, стимулює власний духовно-моральний пошук, власну моральну творчість людини. А різні напрямки досліджень регулюють поведінку людини, направляють її вчинки, які визначають критерії оцінки морального добра, а також сприяють вдосконаленню та покращенню цього неідеального світу.