Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Мая 2013 в 00:12, дипломная работа
Сучасний розвиток процесів взаємодії людини і суспільства в динаміці різного роду змін актуалізує проблему поведінки людини, тобто її взаємодію з соціумом. Останні десятиріччя характеризуються різкою зміною життя людини та її поведінки. Змінились ціннісні орієнтири людей: те що було ненормальним, стає нормою і навпаки. Тому вивчення моралі, моральних цінностей та норм не втрачає актуальності і в наш час. Варто зазначити, що суспільна мораль давно є предметом досліджень соціологів. Проблемі цінностей, моралі присвячено безліч наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Формування і розвиток системи цінностей привертає пильну увагу представників усіх галузей соціально-гуманітарного знання: філософів, соціологів, психологів, істориків та ін.
Стверджуючи релігійне походження цінностей, Парсонс попереджає про можливу соціальну небезпеку, яку становить релігійний плюралізм для суспільства і особистості: «Оскільки цінності суспільства йдуть своїм корінням в релігію, одним з можливих наслідків плюралізація релігії є руйнування морального або ціннісного консенсусу». За Парсонсом, існують не лише релігійні та моральні цінності, хоча вони є основою для всіх інших, але і інші соціально значущі нормативні компоненти культурної системи: «Моральні цінності - не єдиний компонент ціннісного вмісту культурної системи. Існують інші, наприклад, естетичні, пізнавальні або власне релігійні цінності. Кожен вид цінностей утворює базис відповідної культурної системи, що, однак, не заважає цим системам інтегруватися в єдину культурну систему. При цьому цінності, що лежать в основі культурної організації, розглядаються Парсонсом не ізольовано від інших елементів, а у взаємозв'язку з іншими компонентами: на рівні культури соціальні цінності складають лише частину більш великої системи цінностей, оскільки оцінці підлягають і всі інші класи об'єктів, що входять в систему дії. Цінності також знаходяться в певних відносинах з іншими компонентами культурної системи - емпіричним знанням, системами експресивних символів і конститутивним символічними структурами, що утворять ядро релігійних систем. Однак жодна з соціокультурних систем, крім релігії, не може переконати суб'єктів у законності цінностей та необхідності наслідування їм: «У кінцевому рахунку цінності легітимізується головним чином у релігійних термінах». При цьому Парсонс вибудовує певну соціальну ієрархію цінностей, вважаючи, що «щодо кожної категорії існує ієрархія; наприклад, цінності, прийняті всім суспільством, повинні мати пріоритет перед цінностями окремих колективів - сім'ї або фірми». Тим самим він підкреслює пріоритет загального над приватним і у сфері ціннісних установок [8].
У своїх працях Т.Парсонс, опираючись на праці М.Вебера, Е.Дюркгейма, представляє своє бачення проблеми моральних цінностей та норм в соціальній системі.
Як і Е. Дюркгейм, Т. Парсонс у своїх працях значну увагу приділяв проблемі соціального порядку. На думку Парсонса, страх санкцій за порушення правил недостатній, щоб змусити людей слідувати їм безумовно, головне - моральні зобов'язання. Відповідь Парсонса на питання, як можливий соціальний порядок, така: індивіди свідомо приймають і в своїх діях реалізовують цінності і норми свого суспільства й тим самим уникають гоббсівської війни усіх проти усіх. Волюнтаристська теорія була орієнтована саме на вияснення того, як це відбувається на рівні поодинокої дії окремого індивіда. Також у своїх працях він дає визначення цінностям та нормам, порівнюючи їх.
Отже, Т. Парсонс ґрунтовно дослідив та описав принципи соціального порядку та роль суспільних цінностей, норм, моралі. Своїм творчим доробком, який містить у собі цінні ідеї, що опираються на погляди попередників автора та досі не втратили свою актуальність, він вніс значний вклад у розвиток соціології як науки.
1. Відьменко М.О. «Роль культурних цінностей у мотивації девіантної поведінки особистості». Грані – № 6 (86) червень, 2012. – С. 72 – 75.
2. http://vuzlib.com/content/
3. Ручка А. О., Танчер В. В. Курс історії теоретичної соціології. – К.: «Наукова думка», 1995. – 224с.
4. Макеєв С.О. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: «Знання», 2005. – 455с.
5. http://www.ckct.org.ru/study/
6. Кіріліна Т.Ю. «Зарубежные ученые о социологии морали». Социологические исследования – № 7, червень, 2009. – C. 133 – 138.
6. http://iph.ras.ru/uplfile//