Закордонний досвід боротьби з безробіттям

 

 

Структурне    безробіття, на    відміну      від    фрикційного, стосується зрушень лінії попиту на працю.

     Розглянемо  явище  структурного  безробіття  на  умовному прикладі, що дасть  змогу побудувати графічну модель.

     Нехай  ринок країни складається лише  з ринку вчительських послуг. Певного року, коли попит і  пропозиція врівноважились, на ринку  були представлені 8  вчителів  фізики і 2 - економіки. Наступного  року структура попиту змінилась:  ринок потребував 4 викладачів фізики і 6 - економіки.

     На  перший погляд, сукупний попит  має залишатись незмінним адже 8+2=4+6.Але насправді попит зменшується  і  виникає  безробіття, тому  що вчителі фізики не можуть  одразу стати  вчителями економіки.  Таким чином, другого року роботу матимуть  лише 4 вчителі фізики і все ті ж 2 вчителі економіки.

 

                         W 

   

                         

 

   

   

                  

                   2  4  6  8    L

 

 

 

 

 

                 W      D           D   

                             A

                       D     

                        E

   

   

                2  4  6  8  10 L

 

    

 

 

 

         Нижній графік є результатом  поєднання двох верхніх графіків  у тому розумінні, що проекція точки Е  на горизонтальну вісь показує суму значень по горизонтальній осі точок В та С.

 

 

                        

                 W        D             

                        

                        D          D  D  

           

                          E

                               

                      2 4  6   8  10  L

 

 

 

   

 

 

         Деякі країни, зокрема Швеція, мають  великий досвід у  подоланні  структурного безробіття. Він засвідчує,  що як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:

а)гнучка система  освіти, здатна орієнтуватись на змінюваний попит;

б)територіальна  мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова  політика, спрямована на створення  нових робочих місць;

г)доступність  інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів, де ведеться перекваліфікація працівників відповідно до нового типу.

        Циклічне безробіття прийнято  розглядати як безпосередній  наслідок недостатнього попиту.

     Фактично  модель  циклічного  безробіття  вже  була  розглянута тоді, коли аналізувався кейнсіанській погляд на  безробіття. Розміщення лінії сукупного  попиту  (AD)  нижче  того рівня, який забезпечує повну  зайнятість,  пояснювало  феномен циклічного безробіття.

     Періоди  збільшення споживчих витрат збігаються  із  зменшенням рівня безробіття, а у період скорочення  витрат  рівень безробіття збільшувався.

     Особливих  рис набуває  безробіття  у   постсоціалістичних країнах. Це  невідповідність  визнаного(офіційного)  і  реально існуючого безробіття та у хронічному  незаповненні  вакантних робочих місць.

     Особливість  українського безробіття початку  90-х  років можна пояснити  і специфікою його окремих  видів. Незважаючи на кризовий  стан економіки, циклічне  безробіття  ще  не  набуло розмаху завдяки його штучному  стримуванню  шляхом  дотування підприємств  державного  сектора.  Так    само    гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх  якому  дала  лише  реорганізація  військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

     Намагаючись  прогнозувати подальшу ситуацію  з безробіттям в Україні, необхідно  враховувати чинники, що діятимуть   як  у бік збільшення, так і  в бік зменшення його рівня.  Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба структурної  реорганізації неефективної економіки;

2) зняття штучних  обмежень щодо росту циклічного  безробіття;

3) дефіцитність  інвестицій для створення нових  робочих місць;

4) відсутність  досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни  і відповідальності виконавчої влади.

     До  чинників, які діятимуть у бік  скорочення  безробіття, можна віднести:

1) безмежність незадоволеного  попиту і  можливість  створення

нових робочих місць у  багатьох сферах, особливо у сфері  послуг;

2) дотеперішня нерозвиненість  приватного сектора і  наявність

тіньової економіки, які  в разі  зняття  адміністративних  пут

зможуть залучити значну частину  непрацюючих;

3) традиційно низький  рівень зарплати і слабкість  профспілок,

які не можуть домогтися підвищення загального рівня зарплати

і пов'язане  з цим обмеження попиту на працю.

 

Сезонне безробіття обумовлене сезонними коливаннями в обсягах виробництва у певних галузях (сільське господарство, риболовля, туристичне обслуговування тощо). Технологічне безробіття викликається впровадженням у виробництво нових “безлюдних” технологій. Ці форми складають вимушене, або надлишкове безробіття.

 

Однак характеристика форм безробіття буде неповною, якщо не згадати  про приховане безробіття. Воно виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково  безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене досить широко, не дає змоги точно визначити рівень безробіття, адже частково безробітних удвічі-утричі більше, ніж повністю безробітних.

 

Рівень  безробіття визначається за такою формулою.

 

Рівень безробіття =

х 100

 

До складу робочої сили включають усіх працюючих і безробітних, які активно шукають роботу (без дітей до 16 років*⁶, учнів, студентів, інвалідів, пенсіонерів, домогосподарок, ув’язнених, недієздатних тощо). Слід підкреслити, що до складу робочої сили не включають тих безробітних, які втратили надію знайти роботу, а тому перестали її шукати, чи тих, хто взагалі не бажає працювати*⁷. Це відповідно значно занижує офіційний рівень безробіття.

         Важливе  значення має обчислення природного  рівня безробіття:

                                                         

                                                             Природне безробіття

       Природний рівень  безробіття =                                        х 100

                                                             Обсяг робочої сили

 

 

Цей рівень обчислюється для визначення обсягу втраченого для  суспільства внутрішнього продукту у зв’язку з безробіттям. Економісти визначають цей втрачений продукт  як відставання обсягу ВВП, яке показує  на скільки фактичний обсяг ВВП(ВНП) менший від потенційного ВВП (ВНП).

 

Неповна зайнятість – біда для економіки, вона є однією з  причин  макроекономічної нестабільності. Тому держава намагається в рамках антициклічного регулювання досягти  рівня повної зайнятості, яка  б відповідала пропорціям макроекономічної динаміки. Таке регулювання здійснюється через біржу праці (національну службу зайнятості) в рамках насамперед кейнсіанської макроекономічної моделі.

 

 

 

 

 

 

Додатки до запитання  №1 “неповна зайнятість”

*1

Слід відзначити, що ринок праці далеко не однорідний і поділяється на багато секторів з робочими місцями з різними вимогами та властивостями. Тобто існують багато спеціалізованих ринків праці в розрізі галузей, професій, територій. Існують труднощі в “стикуванні” спеціалізованих ринків праці. Зокрема вони виникають тоді, коли безробітний не може знайти роботи за своєю спеціальністю, водночас існує багато інших місць за іншою, тому він не може знайти одне із них без відповідної перекваліфікації. Проте, виникають ситуації, коли не вигідно, а інколи і неможливо змінювати професію, підвищувати кваліфікацію, переїхати на нове місце проживання тощо.

*2

Встановлення високого мінімуму ставки заробітної плати – насамперед під впливом профспілок – обмежує  можливості рівноваги ринку праці. Зокрема в США до 1992р. мінімальна заробітна плата становила 3,35 дол. за годину (50% від середньої заробітної плати), а в 1992р. цей мінімум зріс до 4,55 дол. за  годину. Даний рівень заробітної плати є значно вищим від рівноважного.

*3

Якби не існувало профспілок, що намагають підвищувати ставку заробітної плати, можна було б очікувати, що незайняті працівники згодились би на нижчу заробітну плату W_0, що характерно для ринку праці, на якому ніхто не контролює ціну праці. Успіх будь-якої галузевої профспілки у встановленні ставок заробітної платні вище рівноважної супроводжується скороченням кількості зайнятих. Чим вища ставка заробітної плати, тим більше безробітних

*4

Існують різні трактування  форм безробіття. Частина дослідників  розмежовує фрикційне і добровільне безробіття, вважаючи перше лише формою структурного безробіття; при цьому грунтують на аналізі безробіття, зробленого ще К.Марксом.

*5

Термін “фрикційне” (від  латинського frictio – “тертя”) точно характеризує суть явища – ринок праці функціонує неповоротно, із запізненням приводячи у відповідність кількість працівників і робочих місць. Фрикційне безробіття насамперед пов’язане насамперед з недостатньою інформацією про наявність вільних робочих місць.

*6

У різних країнах  вік працездатності неоднаковий. Зокрема у Великобританії  і Німеччині – це 18 років, у Франції –19, у Бельгії –21, а Нідерландах –23 роки. В Україні повнолітніми працівниками вважаються громадяни, що досягнули 18 років. Працездатний вік починається раніше ( з 16 років), але при цьому встановлюється менша тривалість дня і нижча заробітна плата.

*7

Таких осіб нараховується  багато. Лише в США, Німеччині та Великобританії їх кількість оцінюється в 1-3 млн. у кожній з цих країн.

 

 

2.Напрями  основних потоків праці та  їх зв’язок із видами безробіття

 

         Безробіття, так само як і інфляцію,  ми  розглядаємо  як явище,  що засвідчує порушення рівноваги,  тобто  як  результат певних  макроекономічних коливань. Щоправда, як буде  показано далі, не всяке безробіття є порушенням  або  відхиленням  від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах  ринкової економіки і в різні часи, то його можна  певною  мірою  також вважати своєрідною нормою.

         Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

         Перш за все наявність безробіття  є свідченням  недовикористання  ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що  діє  в бік  зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

         По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу  з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

         Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт,  можна висловити припущення, що певний  рівень  безробіття  є нормою,  певною мірою природним явищем. Щоб зрозуміти природність певної норми безробіття, слід розглянути основні потоки на ринку праці:

 

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

Пояснення до схеми:

1. Ця досить  спрощена схема потоків  на  ринку  робочої  сили ілюструє  пряме  та  опосередковане  (непрацездатними) перетворення  працюючих на безробітних, і навпаки.

2. Загальна кількість  безробітних  формується  чотирма   потоками:

     а)  працівниками, що  втратили  роботу  внаслідок  структурної перебудови  виробництва або його  скорочення  у  період  кризи;

     б)  працівниками, що залишили роботу добровільно;

     в)  тими, що раніше не працювали  і вперше з’являються  на  ринку праці у пошуках роботи;

     г)  тими, що колись мали роботу  і  з’являються  на  ринку  праці повторно.