Внутоішньоекономічний механізм підриємства

Об’єкт внутрішньогосподарського контролю — це те, що підлягає перевірці. 
Суб’єкт внутрішньогосподарського контролю – це окрема посадова особа, служби (відділи) або внутрішньогосподарські підрозділи підприємства, що перевіряють той або інший об’єкт. 
Обидва об’єкти внутрішньогосподарського контролю можуть бути деталізовані по галузях і структурних підрозділах. В ході здійснення внутрішньогосподарського контролю об’єктами спостереження є не самі по собі виробничі ресурси і внутрішній економічний механізм, а дії людей — працівників господарства, відповідальних за забезпечення збереження й ефективного використання засобів виробництва, раціональне використання трудових ресурсів і дотримання законності в процесі виробництва. З цього випливає винятково важливий практичний висновок: за будь-яке порушення фінансової дисципліни або господарських договорів, недотримання встановленої технології виробництва, що привело до недоодержання запланованої (очікуваної) кількості продукції, незабезпечення збереження переданих їм ресурсів, невиконання планових завдань, перевитрата коштів і т.д. повинні нести відповідальність (дисциплінарну, матеріальну, а у визначених випадках і карну) конкретні особи, що заподіяли своїми неправильними (неправомірними) діями або ж бездіяльністю збиток господарству. 
Внутрішньогосподарський контроль класифікується за різними ознаками. 
Залежно від суб’єктів розрізняють наступні види контролю: 
•здійснюваний аудиторськими фірмами;

• здійснюваний ревізійними комісіями кооперативів та господарських товариств; 
• керівниками, фахівцями й іншими посадовими особами підприємства і його структурних підрозділів у межах їх повноважень; 
• внутрігосподарськими колективами контролю, профспілковими, та іншими громадськими організаціями й окремими працівниками підприємств. 
За часом проведення розрізняють три види внутрішньогосподарського контролю: попередній, поточний (оперативний) і наступний. 
Попередній контроль здійснюється повсякденно до здійснення господарських операцій у процесі складання планів і бюджетів, висновку різних договорів і оформлення розпорядницьких 
документів (касових ордерів, наказів, накладних і ін.). Ціль такого контролю - попередження порушень і зловживань при витрачанні природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. 
Важливу роль у попередньому контролі грають посадові особи. Так, наприклад, головний бухгалтер до підписання документів на нарахування заробітної плати працівникам тваринництва перевіряє вірогідність зафіксованих у них даних про обсяг отриманої продукції, за який нараховується оплата, і правильність застосованих розцінок. Візуючи той або інший документ (договір, трудова угода, проект наказу), вона тим самим підтверджує його законність і доцільність. 
Поточний контроль також здійснюється повсякденно паралельно з ходом виробництва на основі даних оперативного і бухгалтерського обліку. Ціль його - здійснювати систематичне спостереження за виконанням планів, виробничих завдань і дотриманням ліміту витрат. Поточний контроль дає можливість вчасно виявляти негативні відхилення у виконанні планів, аналізувати їх причини і вживати заходи до усунення недоліків, недопущенню їх надалі. 
Наступний контроль у поєднанні з аналізом господарської діяльності представляє найбільш повний вид контролю. Він здійснюється після здійснення господарських операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку. Метою такого контролю є встановлення правильності і законності господарських операцій, виконаних за контрольований період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони мали місце. Наступний контроль сприяє вишукуванню і мобілізації невикористаних резервів для подальшого поліпшення усіх виробничих і економічних показників.

Наступний контроль здійснюється шляхом проведення внутрішньогосподарських ревізій і перевірок і спрямований на більш глибоке вивчення господарської діяльності структурних підрозділів, виявлення невикористаних господарських резервів. Його особливість полягає в тому, що він спрямований насамперед на виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, а також установлення фактів нестач, розтрат і розкрадань, недоліків, порушень і зловживань у господарюванні. Необхідна розробка рекомендацій для більш конкретного визначення кола посадових осіб, на яких може бути покладений наступний контроль.

Усі види контролю взаємозалежні, а їх здійснення є обов’язковою умовою ефективного управління підприємством.

За формою здійснення внутрішньогосподарський  контроль поділяють на ревізії, перевірки, самоконтроль, рейди й огляди. 
Ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності це документальна і фактична перевірка законності й економічної доцільності виконаних господарських операцій, виявлення розкрадань і зловживань, встановлення правильності організації обліку і вірогідності звітності.

Проведення ревізій сприяє дотриманню режиму економії і ефективності виробництва.

У ході ревізії виробничо-фінансова діяльність підприємства, його підрозділів і служб вивчається на основі документів і документальних записів. Ревізії, як правило, проводять ревізійні комісії в кооперативах і господарських товариствах, а також представники аудиторських фірм. 
Проведення ревізій передбачене законодавством, яким визначені загальний характер, періодичність і терміни виконання, границі поширення, наявність спеціальних контролюючих органів (ревізійних комісій у кооперативах і господарських товариствах) і посадових осіб (ревізорів в окремих великих підприємствах), їхні права й обов’язки, сукупність обов’язкових прийомів, організаційний початок і завершення й інші вимоги.

Перевірка - форма контролю, спрямована на вивчення однієї або декількох сторін виробничо-фінансової діяльності підприємств або їх підрозділів. Перевірки можуть бути плановими і позаплановими. За обсягом вивчення матеріалу перевірка на відміну від ревізії не обмежена конкретними вимогами. Так, наприклад, перевіряється правильність нарахування заробітку і преміальних доплат наприкінці року, наявність і якість насіннєвого матеріалу і т.д. 
Основна перевага тематичних перевірок - їх оперативність. 
Сутність самоконтролю полягає в тому, що кожен працівник, яку б посаду він не займав і на якій би ділянці не працював, систематично зіставляючи результати своєї праці (по кількості, якості і термінам виконання) з передбаченими посадовими обов’язками або конкретним завданням, не тільки підвищує ефективність виробничого процесу, але має і велике виховне значення. Самоконтроль одержує широкий розвиток в умовах внутрішньогосподарських орендних і кооперованих відносин. Орендарі і кооператори, одержуючи повну господарську і фінансову самостійність, здійснюючи самоврядування, беруть на себе і багато функцій внутрішньогосподарського контролю, здійснювані раніше керівництвом, головним бухгалтером, головним економістом, фахівцями й іншими суб’єктами контролю. Це насамперед функції 
контролю використання ресурсів, дотримання технології виробництва і т.д. 
Для успішного виконання своїх контрольних функцій суб’єкти внутрішньогосподарського контролю використовують різні способи і прийоми перевірок, що дозволяють вчасно розкрити і припинити, а у визначених випадках і попередити порушення виробничо-технологічної або фінансової дисципліни, а також виявити конкретних винних осіб і розмір заподіяного збитку.

Теорія і практика внутрішньогосподарського контролю виробили два способи його здійснення: документальний і фактичний. 
Документальний контроль припускає перевірку, здійснювану з метою встановлення сутності, законності і доцільності господарські операції та управлінських рішень шляхом залучення планових, облікових, звітних і інших документів. До прийомів документального контролю відносяться; системна (всебічна) перевірка документів, письмові запити, одержання письмових пояснень, економічний аналіз. 
Фактичний контроль проводиться для встановлення реального стану об’єкта. До основних прийомів фактичного контролю відносяться: інвентаризація, лабораторний аналіз, експертна оцінка, різні контрольні перевірки, здійснювані в ході технологічного процесу.

Тести:

40-а),або г);

41-в);

42-а);

43-в).

Задача №6

1.Виробнича собівартість продукції:

С= продукту;

Са==0,7*15=10,50 грн

Св==0,7*22=15,40 грн

2.Собівартість залишків готової  продукції:

СЗа=(1000-800)*10,50=2100 грн

СЗв=(500-450)*15,40=770 грн

3.Валовий прибуток та операційний  прибуток:

ВП= дохід від реалізації продукту – собівартість реалізованої продуції=6570 грн

ОП=валовий прибуток- операційні витрати=6570-5000=1570 грн.

Відповідь: 10,50 і 15,40 грн; 2100,00 і 770,00 грн; 6570,00 і 1570,00 грн.