Валовий внутрішній продукт та його структура за категоріями кінцевого використання

 

 

Враховуючи наведену реструктуризацію кінцевого використання, отримуємо аналітичну формулу ВВП, обчисленого за методом кінцевого використання:

Y = C +I + G + NX,                (1.4)

де Y — валовий внутрішній продукт (ВВП); С — приватне споживання; І — валові приватні внутрішні інвестиції; G — державні закупівлі; NX — чистий експорт.

Елементи рівняння (1.5) потребують певних пояснень. Так, приватне споживання (С) — це витрати на споживання всіх суб'єктів приватного сектору економіки, які переважно складаються зі споживання домогосподарств. У різних країнах частка приватного споживання у складі ВВП дуже суттєво коливається. До складу витрат на приватне споживання входять: товари поточного споживання (продовольчі товари, одяг, взуття, санітарно-гігієнічні товари тощо); товари тривалого користування (транспортні засоби, побутова техніка тощо); послуги (житлово-комунальні, юридичні, медичні, освітні тощо).

Валові приватні внутрішні інвестиції (І) охоплюють лише ті інвестиції, що фінансуються резидентами всередині  країни. Інвестиції, що фінансуються нерезидентами, називаються іноземними інвестиціями, які впливають на чистий експорт.

Державні закупівлі (С) охоплюють  витрати державних органів (центральних  і місцевих) на закупівлю споживчих  та інвестиційних товарів і послуг. Державні витрати на закупівлю споживчих  товарів і послуг (державне споживання) пов'язані з утриманням органів  державного управління, армії, міліції, освіти, науки тощо. Державні інвестиції спрямовуються на закупівлю зброї, офісної техніки, на будівництво  доріг, службових будинків тощо.

Слід  наголосити, що до державних закупівель не входять видатки держави, пов'язані  з виплатою трансфертних платежів (пенсії, стипендії тощо), а також видатки  з обслуговування державного боргу (процентні платежі). Це пояснюється  тим, що ці видатки не відображують закупівлю товарів і послуг, а  слугують інструментом перерозподілу  доходів. Виходячи з цього слід розрізняти два поняття: державні закупівлі  та державні видатки. Державні закупівлі  є елементом сукупних витрат на виробництво  ВВП, а державні видатки відображують видатки державного бюджету. Державні видатки перевищують державні закупівлі  на величину трансфертів і видатків з обслуговування державного боргу.

Чистий  експорт (NX) обчислюється як різниця між експортом (ЕХ) та імпортом (IМ). Отже, чистий експорт можна визначити за формулою:

NX = EX - IM                (1.5)

Внутрішній продукт за своєю  сутністю — це додана вартість. Амортизація (споживання основного капіталу), яка  входить до ВВП, не є елементом доданої вартості. Вона відображує вартість, яка переноситься з основних фондів на продукт у процесі його виробництва. Тому її слід віднести до перенесеної вартості й до проміжного споживання. Це означає, що з теоретичного погляду амортизацію необхідно виключати з розрахунку внутрішнього продукту.

Проте в  економічній практиці обчислення амортизації  не відповідає вимогам СНР. Згідно з  цими вимогами амортизація має нараховуватися на відновну вартість основних фондів (на практиці часто використовують первісну вартість) і на основі прямолінійного методу (на практиці часто застосовують прискорені методи). Усі ці відхилення від вимог СНР роблять облік  амортизації неточним і незіставним  між окремими країнами. Тому як показник додатної вартості застосовується ВВП, який врахує амортизацію і є валовою  доданою вартістю. Поряд із цим  за потреби і певного коригування  амортизації може застосовуватися  точніший показник внутрішнього продукту, а саме чистий внутрішній продукт. Його можна обчислити за формулою:

NDP = Y – A,                (1.6)

де NDP — чистий внутрішній продукт; А — амортизація.

Оскільки ВВП вимірює лише доходи, які отримує країна від внутрішнього виробництва, він не охоплює всі  доходи резидентів. Щоб урахувати  доходи від зовнішньоекономічної діяльності, застосовуються два додаткових показники. Першим з них є валовий національний дохід GNI, який визначається за формулою:

GNI = Y – NI_f,                (1.7)

де NI_f, — чисті первинні доходи, отримані з-за кордону, які визначаються як різниця між первинними доходами, отримуваними резидентами з-за кордону (заробітна плата, доходи від власності, податки мінус субсидії на виробництво та імпорт), та аналогічними первинними доходами, виплачуваними нерезидентам.

Найбільш  повною характеристикою національного  доходу країни є валовий національний наявний дохід, який визначається за формулою:

GNDI = GNI – NTR_f,                (1.8)

де NTR_f — чисті поточні трансферти, отримані з-за кордону, які охоплюють: чисті поточні податки на доходи, майно тощо, одержані від інших країн; чисті соціальні виплати та інші чисті поточні трансферти, отримані з-за кордону.

Валовий національний наявний дохід відображує весь дохід (як зароблений, так і  отриманий від зовнішнього світу), яким може розпоряджатися країна. Переважна  частина цього доходу спрямовується  на споживання, інша — на заощадження. Звідси випливає формула національних заощаджень:

Національні заощадження = GNDI – Кінцеве споживання                (1.9)

Висновки

Головною метою створення даного реферату стало дослідження методу розрахунку валового внутрішнього продукту за витратами.

З метою дати наочне відображення стану національної економіки за певний період в цілому було розроблено систему національних розрахунків (СНР), адже роль кожної держави в  сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є  наслідком реалізації економічного потенціалу. Саме він характеризує можливості національної економіки  виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби  суспільства. Ці можливості дають всі  наявні в країні ресурси – виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та інші.

Як раніше вже було сказано, що одним  з основних, найбільш універсальних  показників СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він дає можливість визначити в грошовому вираженні  обсяг річного виробництва країни, а також відображає і загальну суму доходів виробників товарів та послуг, і загальну суму витрат на їхню оплату. Водночас вважається, що хоча ВВП на душу населення і характеризує середні доходи і витрати абстрактного жителя країни, проте не може бути мірилом його добробуту, а отже, і мірилом реального економічного добробуту нації.

ВВП характеризується як ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг, виготовлених (здійснених) за рік у всіх галузях економіки  на території держави для споживання, експорту та накопичення, в незалежності від національної належності використовуваних факторів виробництва.

Валовий внутрішній продукт  обчислюється трьома різними методами: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом кінцевого використання (за витратами). Ці методи спираються на різну інформацію, але дають однаковий  результат. Тобто, величина ВВП не залежить від методу його обрахунку.

Слід сказати, що в економічній  практиці більш поширеними методами обрахунку ВВП є метод доданої  вартості (виробничий метод) та метод  витрат(метод кінцевого використання). А от розподільчий метод має другорядне значення і обмежене застосування, адже він є найскладнішим і  найбільш трудомістким.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Недоліки показника ВВП

 

 Реальний  ВВП на душу населення  використовується  на практиці як найобгрунтованіша  характеристика економічного добробуту.  Проте в такій ролі він має  значні недоліки.

По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо.), які пов’язані з його виробництвом і, зрозуміло завищують рівень нашого матеріального добробуту. Для встановлення національної економіки України важливе значення має розв’язання проблеми врахування будь-якого виду економічної діяльності у макроекономічних показниках. Забруднення навколишнього середовище породжує важливі методичні питання, одним з яких відображення діяльності, пов’язаної з природокористуванням, в узагальнюючих вимірниках економічного зростання звичайні показники національного доходу або чистого продукту не враховують результатів природоохоронної діяльності, що спотворює її наслідки та динаміку. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.

По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; безоплатна праця добровільців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зори економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.

По-третє, у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким розпоряджаються люди) і не відображається повною мірою покращення (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.

 

Наша  мета – максимально покращити  показник ВВП, з тим щоб він  міг бути дійсно адекватною характеристикою  економічного добробуту. Тому з офіційного обсягу ВВП потрібно:

• відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;
• додати вартісну оцінку не ринкових операцій;
• додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;
• додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.

 

 

Висновки

Головною метою створення даного реферату стало дослідження методу розрахунку валового внутрішнього продукту за витратами.

З метою дати наочне відображення стану національної економіки за певний період в цілому було розроблено систему національних розрахунків (СНР), адже роль кожної держави в  сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є  наслідком реалізації економічного потенціалу. Саме він характеризує можливості національної економіки  виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби  суспільства. Ці можливості дають всі  наявні в країні ресурси – виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та інші.

Як раніше вже було сказано, що одним  з основних, найбільш універсальних  показників СНР є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він дає можливість визначити в грошовому вираженні  обсяг річного виробництва країни, а також відображає і загальну суму доходів виробників товарів  та послуг, і загальну суму витрат на їхню оплату. Водночас вважається, що хоча ВВП на душу населення і характеризує середні доходи і витрати абстрактного жителя країни, проте не може бути мірилом  його добробуту, а отже, і мірилом  реального економічного добробуту  нації.

ВВП характеризується як ринкова вартість всіх кінцевих товарів та послуг, виготовлених (здійснених) за рік у всіх галузях економіки  на території держави для споживання, експорту та накопичення, в незалежності від національної належності використовуваних факторів виробництва.

Валовий внутрішній продукт  обчислюється трьома різними методами: виробничим, розподільчим (за доходами) і за методом кінцевого використання (за витратами). Ці методи спираються на різну інформацію, але дають однаковий  результат. Тобто, величина ВВП не залежить від методу його обрахунку.

Слід сказати, що в економічній  практиці більш поширеними методами обрахунку ВВП є метод доданої  вартості (виробничий метод) та метод  витрат(метод кінцевого використання). А от розподільчий метод має другорядне значення і обмежене застосування, адже він є найскладнішим і  найбільш трудомістким.

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Український діловий тижневик “Контракти” / №41  2011 р.
2. www.ukrstat.gov.ua
3. Журнал «Гроші» №15  2010 р.
4. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. - К.: КНЕУ, 2005
5. www.rbc.ua
6. Журнал «Forbes» від 18.12.2009 р.