Транснаціональні корпорації

ТНК оцінюються також як провідників глобального економічного розвитку і механізм поширення американської  вільної підприємницької системи. Починаючи з Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік і протистояння комунізму та соціалістичним моделям економічного розвитку.

Тому що ТНК за своїм  характером є міжнародно-оперуючими, крім перерахованих вище функцій  вони виконують і функцію дипломатії в сфері зовнішніх зносин, у  яких вони виступають як політичні  агенти, маючи в цьому плані  великий потенціал:

1. Наявність густої і широкої мережі філій, дочірніх компаній, представництв, зв"язків, що не має жодне дипломатичне відомство;

2. Присутність ТНК в економіці приймаючих країн, у їхній інфраструктурі, зовнішній торгівлі, на відміну від офіційної дипломатії, що діє на міждержавному рівні;

3. Поширення ТНК свого контролю на засоби масової інформації, зв"язку, що означає володіння могутньою зброєю формування місцевої суспільної думки;

4. Створення в залежних країнах слухняної сили в особі представників місцевих політичних, суспільних кіл.

Таким чином, ТНК мають  величезні можливості брати участь у політичних процесах не тільки в  країнах базування, але і приймаючих країнах.

Однак роль інструмента проведення зовнішньої політики однієї країни проти  іншої і випадків прихованого  чи прямого конфлікту викликає невдоволення бізнесменів, оскільки уряд США намагається  маніпулювати чи контролювати діяльність американських ТНК для проведення тиску на уряди інших країн. Таких  прикладів можна привести .безліч. Наприклад, у тих випадках, коли держава  проводить антиамериканську позицію, приймаються обмежувальні заходи для  експорту певних товарів у цю країну. ТНК перестають постачати їй необхідну  техніку і технології, хоча найчастіше, це буває для них вкрай економічно не вигідно.Взагалі, погроза непостачання техніки і технологій дуже часто  застосовується урядом США. Прийняті рішення  по обмеженню експорту й імпорту  ставлять інші країни під контроль і створюють для них значні труднощі. Необхідно відзначити і  те, що уряди інших країн теж  все частіше стали розглядати ТНК як інструмент своєї національної політики, наприклад, у плані більш  безпечного забезпечення своїх країн сировинними матеріалами. У ряді випадків при ослабленні американських ТНК їхнє місце займають японські й інші корпорації.

Тісне ототожнення корпоративних  і національних інтересів стало  спостерігатися особливо після енергетичної кризи 1973 року. Певні кола вчених, профспілкових  діячів, журналістів стали говорити і писати про те, що іноземні капіталовкладення  треба використовувати для здійснення політики зайнятості, більш ефективного  розподілу національного доходу і підвищення змагальницької позиції  американської економіки. Сама по собі позиція і дії ТНК в інших  країнах стали піддаватися усе  більшому обговоренню і критиці. Разом з тим необхідно сказати, що в зв"язку з відносним спадом американської промисловості, значним  торгівельним дефіцитом і зростанням безробіття, хронічним спадом балансу  платежів встановилось більш критичне відношення до діяльності ТНК за кордоном. Поширилася думка про необхідність більше вкладати в американську економіку  й обмежити передачу американських  технологій.

Незважаючи на здійснення в 1980-і роки дуже енергійної підтримки  прямих іноземних капіталовкладень, політичні почуття в Америці  по цьому питанню характеризуються усе більшими і більшими протиріччями. Самі американці прагнуть збільшити  експорт продукції, виробленої в  США, і дістати прибуток від іноземних  капіталовкладень в американську економіку. Однак, основною позицією американського уряду залишається підтримка  прямих іноземних капіталовкладень в економіці закордонних країн.

У 1980-і роки збільшується потік закордонних капіталовкладень в економіку США, що безперечно сприянню послаблення ворожості у відношенні американських капіталовкладень. Однак, незважаючи на це, американська суспільна  думка має в останні роки все  більший і більший критичний  настрій до іноземних капіталовкладень і діяльності ТНК. У США широко поширюється думка, що прямі американські вкладення в інші країни створюють  умови деіндустріалізаціі американської  економіки. Стала затверджуватися  точка зору на американську промисловість  як просту складальницю готових компонентів, створених за кордоном.

Самі американці задають  багато питань, причому самі ці питання  формулюються часом у дуже категоричній формі. Наприклад, що відбудеться, якщо американським фірмам буде заборонено вкладання капіталу за кордоном? Поліпшить  чи погіршить це положення США? Таким  чином, ми повинні сказати про  те, що відношення американців до уряду і ТНК останнім часом стало частіше змінюватися і піддаватися сумніву.

1.2. Діяльність  ТНК у країнах, які розвиваються.

На мій погляд, був би неповним розгляд тільки відносини  політичних діячів і громадськості  розвинутих країн щодо діяльності ТНК. Необхідний аналіз відносин слаборозвинених  країн щодо активності ТНК. Тут можуть пропонуватися зовсім різні варіанти відповідей. Наприклад, ліберали можуть стверджувати, що встановлення цін не пов’язане з діяльністю національного чи багатонаціонального підприємництва, що національна власність на засоби виробництва не робить істотного впливу на модель економічної поведінки.

Навіть керівники ряду розвинутих країн дуже гостро реагували  на діяльність ТНК. Такою була реакція  Президента Франції Ш. де Голля в 1960-і роки.

Основна проблема, що стоїть перед країнами, які розвиваються, це вибір шляху розвитку, визначення тих шляхів, що найбільш ефективні  для даної країни, розвивати державне чи приватне підприємництво, планову  чи ринкову економіку? Які повинні  бути пріоритети розвитку - сільське господарство чи промисловість? Який повинен бути рівень відносин із промислово розвинутими  країнами? Яка повинна бути зовнішня торгівля, іноземні приватні вкладення, зовнішня допомога? У вирішенні всіх цих питань активну участь стали  приймати ТНК. Серцевиною труднощів  ТНК у відношенні країн, які розвиваються, є низька продуктивність праці, низький  рівень споживання , основні економічні і соціальні фактори, пов"язані  з цим. Становище погіршується зростаючим розривом між промислово розвинутими  країнами і країнами, які розвиваються. Крім того, країни, які розвиваються страждають від політичної нестабільності. Вони є жертвами неоколоніалізму: одержання  незалежності не супроводжується економічною  незалежністю. За останній час країни, які розвиваються, створили безліч регіональних організацій, що намагаються  вирішити економічні, соціальні, політичні  й інші питання.

Сам розвиток країн являє  собою складний процес взаємодії  між національними, міжнародними елементами і містить у собі широкий комплекс економічних, політичних і соціальних проблем. Розвиток, не обов"язково пов"язаний з негайним зростанням виробництва, скороченням нерівності доходів  і добробуту,є однією з основних задач. У цьому зв"язку часто  ставиться питання про те, що ТНК  є могутніми двигунами росту, що вони скорочують нерівність, навіть, якщо уряди не здійснюють політику, яка спрямована на її скорочення. Багато ТНК діють у країнах, які розвиваються, вкладають великі кошти в ці регіони. Правда, зараз з"явилася тенденція, коли вони стали замикати свою діяльність у рамках промислово розвитих країн, і велика частина приватних капіталовкладень концентрується у відносно розвинутих регіонах. Тому виникає питання, наскільки приватні капіталовкладення ТНК сприяють розвитку країн третього світу, і на скільки вони їм допомагають.

Проблема економічної  допомоги є відносно новим підходом в економічних відносинах промислово розвитих країн із країнами, які  розвиваються. Безперечно, не можна  відкидати позитивну роль цієї допомоги, однак, іноземна допомога породжує дуже складну політичну проблему взаємин  донора й одержувача, оскільки й  у того й в іншого є свої власні інтереси. Важко відокремити іноземну допомогу від інших аспектів міжнародних  відносин. Тут виникає проблема вироблення взаємно прийнятних відносин у якості центральних. Іноземна допомога, діяльність ТНК мають економічний сенс і  політичний зміст. Проблеми цілей, походження, одержання можуть породжувати конфлікти  і діалоги національних інтересів  і силової політики. Одержуючи  допомогу від іноземних інвесторів, держави прагнуть зберегти свою незалежність, але часто іноземні капіталовкладення  й особливо діяльність ТНК розглядаються  як намагання експлуатації місцевих ресурсів, оскільки іноземний капітал  часто проникає в ті галузі економіки, що підтримують економічну залежність країн, які розвиваються, від Заходу. Вважається, що тим самим порушується  сама природа економічного розвитку слаборозвинених країн і створюється, так званий, "залежний розвиток". Відзначається також, що створення  філіальної економіки робить не можливим здійснення повного всебічного розвитку. Субсидії, що даються їм як придаткам  метропольної корпорації, і створення  анклавної економіки в слаборозвинених  країнах, не здатні служити інструментом зростання, який самопідтримується. Корпорації обвинувачуються і у впровадженні невідповідних типів технологій, що використовують дороге устаткування, що веде до зростання безробіття і  запобігає появі місцевих технологій. Стверджується і те, що ТНК зберігають контроль над найбільш передовими технологіями, не передають їх країнам, які розвиваються, за розумними цінами. Висувається  положення, що прямі іноземні капіталовкладення  погіршують розподіл доходів у країнах, які розвиваються. Марксистська об"єктивна  закордонна критика правильно підкреслює, що вони збільшують розрив між багатими і бідними країнами і створюють  тим самим умови для нових  соціальних потрясінь у цьому  регіоні. Цілком обґрунтованою являється  і думка про те, що вивіз прибутків за кордон підриває місцеві фінанси і перешкоджає розвитку, таким чином, місцевого підприємництва.

Уряди багатьох країн, що розвиваються, істотно стурбовані динамікою росту  ТНК. Проблема зв"язана з тим, що ТНК, наприклад, контролюють більше половини світової торгівлі сировиною  й енергоносіями. Величезна фінансова  сила і вплив знаходяться в  їхньому розпорядженні, тому немає  нічого дивного в тім, що, на думку  місцевих урядів, вони ведуть переговори з позиції сили і ведуть до збільшення залежності.

Крім чисто економічної  критики, давалася і дається політична  оцінка діяльності ТНК. Так, вказується, що ТНК створювали місцеві уряди, що симпатизують винятково капіталізму, і при цьому зовсім не враховували  національні особливості розвитку країн і регіонів Африки та Латинської Америки, вважаючи, що вони можуть робити усе, що їм заманеться. На практиці це може привести і до руйнування економіки, і до підриву способу життя, і  іншим негативним наслідкам. Можна  по-різному оцінювати діяльність ТНК у країнах, які розвиваються, позитивну чи негативну роль вони відіграють у цьому регіоні. Очевидно, до неї не можна відноситися як до цілком негативної чи цілком позитивної. Безперечно, існує досить негативних факторів діяльності ТНК. Однак, тут  виникає досить складне питання. Чи є ці негативні результати результатами діяльності ТНК чи результатами недотепної політики самих слаборозвинених  країн чи вони інтегральна частина  самого процесу розвитку. Виникає  багато проблем, які мають потребу  в ретельному аналізі. Суть однієї з  них - невеликий обсяг місцевих внутрішніх ринків - заключається в тому, що країни, які розвиваються, встановлюють у  ряді випадків високозахищені внутрішні  ринки, де важко виробляти продукцію  в широких масштабах, і тому ціна їхня буває відносно висока. На практиці підприємства, створювані ТНК у багатьох країнах, які розвиваються, носять анклавний  характер, ізольований від інших  секторів економіки, слабо контактуючи  з ними, вони не перетворюють економіку  в цілому, надання впливу на швидку індустріалізацію можна спостерігати тільки в нових індустріальних країнах. Навіть у Мексиці й у багатьох інших країнах цього не відбулося. Але всі ці країни прагнуть здійснити  індустріалізацію.

Говорячи про використання технологій, необхідно відзначити, що країни, які розвиваються, прагнуть одержати не тільки самі передові її види, але і використовувати технологію, що вимагає максимального використання праці в порядку забезпечення максимальної зайнятості. У реальності обидві ці мети знаходяться в глибокому  конфлікті одина з одніею, і  тільки Тайвань і Сінгапур, мають  відносно невелике безробіття. Передання  технологій, що вимагають великих капіталів, безперечно вигідне, але необхідно сказати про те, що ТНК виявляють мало ініціативи в розвитку відповідної технології, що могла б конкурувати на світовому ринку, тому що вони здійснюють свої вкладення на ринки, які захищають. Крім того, передача технології викликає конфлікт економічних інтересів між корпораціями і місцевими урядами через визначення ціни, по якій ця технологія продається. 8

Ніхто не стане заперечувати того факту, що ТНК відіграють дуже важливу роль у здійсненні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації  капіталу. Безперечно також, що ТНК  грають свою роль у забезпеченні природними ресурсами країн, де є їх недостатня кількість. На наш погляд, існують  наступні тенденції, пов"язані з  діяльністю ТНК:

1. Людство вступило в  таку фазу розвитку глобальної  економіки, коли зміни в експортно-імпортних  цінах є основним чинником, що  визначає перерозподіл багатств. Ціни на нафту є самою яскравою  ілюстрацією цього.

2. Перспективи іноземної  допомоги є досить нечіткими.  Витрати на амортизацію устаткування  й обслуговування боргів країн,  які розвиваються, знижують значимість  їхніх внутрішніх ресурсів.

3. У цих умовах ТНК  можуть виступати як такі організації,  що сприяють економічному зростанню  країн, які розвиваються.

4. Роль ТНК підсилюється  тією обставиною, що на порозі XXI століття багаті індустріально  розвиті країни вступають у  постіндустріальне століття і  їм вкрай необхідно передати  промислову діяльність країнам,  які розвиваються, оскільки вони  самі переходять на постіндустріальний  етап розвитку. Можливо, що ТНК  - кращі агенти цієї передачі.

2. МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК

ТНК все частіше стають розглядатися в якості суб’єктів  міжнародного

економічного права. ТНК  з їхньою інвестиційною мобільністю, широкою системою зв’язків, в тому ж числі і з урядами, з великими можливостями організації наукоємкого , високотехнологічного виробництва  є важливим фактором розвитку світової економіки. Особливість ТНК проявляється в тому, що вони володіють економічною  єдністю при юридичній множинності. Це- група компаній створених за законами різних держав, які є самостійними юридичними особами і які здійснюють діяльність на території різних держав але які знаходяться у взаємозалежних відносинах, при яких одна з них (головна  корпорація) займає домінуюче положення  і здійснює контроль над всіма  остальними.

Значить ТНК – це не юридичне ,а економічне чи навіть політичне  поняття.

Суб’єктами права є  ті компанії, які об’єднуються в  єдину систему. Суб’єктом права  можуть бути і об’єднання компаній. В любому випадку, як окремі компанії, так і їх об’єднання є суб’єктами національного права , а не міжнародного . При цьому використовуються два  підходи: вони є суб’єктами права  чи держави, в яіій вони зареєстровані; чи держави, на території якої вони знаходяться (місцезнаходження адміністративного  центру чи місце основної господарської  діяльності).Звідси випливає ,що діяльність ТНК регулюється національним правом .