Сутність і значення нормування праці в сучасних умовах

 

Тема 7 : “Організація праці і нормування праці ”

 

 

Реферат

на тему : “Сутність і значення нормування праці в сучасних умовах ”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Нормування праці є складовою  частиною (функцією) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами  працівників (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці.

Нормування праці виконує ряд  функцій, у тому числі виступає основою  наукової організації праці й  засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці  та її оплатою.

Світовий досвід засвідчує, то ефективна  робота підприємств в економіці  ринкового типу можлива лише за умови  високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не тільки не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовуються методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.

В Україні постановою Кабінету Міністрів  України №197 від 20 березня 1995 p. затверджені  заходи щодо поліпшення нормування праці (Праця і зарплата. - 1995. - №7). Постановою Міністерства праці України від 19 травня 1995 p. №2 затверджені Рекомендації щодо нормування праці в галузях  народного господарства. Згідно із КЗпП (глава VI) і зазначеними Рекомендаціями норми

Праці норми виробітку, обслуговування, часу, чисельність – встановлюються для працівників відповідно до досягнутого  рівня техніки, технології, організації  виробництва і праці. Норми праці  підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і  раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій.

Запровадження і заміна норм проводиться  власником за погодженням з профкомом. Про введення нових норм власник  зобов'язаний повідомити працівників  не пізніше ніж за один місяць.

Норми праці встановлюються на невизначений термін і діють до перегляду їх у зв’язку зі зміною умов, на які  вони були розраховані.

При відрядній системі оплати праці визначаються розцінки виходячи з встановлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку.

У законодавстві передбачений механізм захисту інтересів раціоналізаторів і винахідників. За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили заміну технічних  норм і розцінок, зберігаються попередні  розцінки протягом 6 місяців від  дати початку їх впровадження. За іншими працівниками, які допомагали авторові у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської  пропозиції, зберігаються попередні  розцінки протягом З місяців.

При погодинній системі оплати працівникам  встановлюються нормовані завдання.

В умовах переходу до ринкових відносин проблема нормування праці заслуговує на трохи інший підхід. Традиційно до нормування входила діяльність із встановлення норм витрат праці, іншими словами, нормування зазнає процес праці. На початку XX століття такі дослідження  мали чималий успіх. Дослідження  У. Тейлора з нормування праці отримали загальне визнання. Як бачимо, і сьогодні такому нормуванню приділяється основна увага. У той же час хотілося б зробити акцент на нормах результатів праці. Видається, що саме цього бракує в нормуванні праці. Адже в реальному виробництві, головним чином, нас цікавлять результати праці:

- збут виробленої продукції

- кількість і якість наданих  послуг;

- попит на наукові розробки, їх реальне впровадження і  т. ін.

Ці норми відсутні в законі. І  це можна зрозуміти. КЗпП був зорієнтований на планову адміністративно-командну систему. Механізм суспільного виробництва працював безперебійно, договори укладалися на основі планових завдань; при закритих кордонах і відсутності імпортної продукції споживалася вітчизняна техніка, взуття, одяг. У таких умовах дійсно на перше місце висувалася вимога нормування процесу праці. Працівник повинен був прийти вчасно на роботу і працювати, здійснювати трудовий процес.

В умовах ринку акценти зміщуються, особливе значення мають саме результати роботи. В узагальненому вигляді  мова йде про реалізацію кінцевої мети роботи конкретного підприємства, трудового колективу, конкретного  працівника.

Результативність роботи по суті покладена  в основу оплати праці, всієї кадрової політики в умовах ринку. І ніякими  законами не можна примусити власника тримати на фірмі працівника, який хоч і слухняний, ретельний, але  абсолютно некорисний.

 

 

 

Нормування праці - це вид  діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем  за мірою праці.

Нормування праці - складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної  й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід"ємною  частиною менеджменту і соціально - трудових відносин.

Норми праці є основою  системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально - трудовими відносинами  тощо.

Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для  виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми  праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей, визначення виробничих потужностей.

На кожному підприємстві норми праці використовуються під  час здійснення планово - організаційних розрахунків, внутрішньозаводського  й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес - плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці  встановлюються завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу  в кадрах, розробляють календарно - планові нормативи тощо. За допомогою  нормування узгоджується взаємодія  цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність  і ритмічність виробничого процесу. Норми трудових затрат потрібні для  організації праці не тільки робітників - відрядників, а й робітників - погодинників, спеціалістів, службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом  організації заробітної праці, оскільки виконання норм є умовою отримання  заробітку, відповідного тарифу або  складу, установленого для даного працівника.

Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції  і відповідних затрат праці для  виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так  і міри винагороди за працю залежно  від її кількості та якості.

В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної  самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої  праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо.

Мета нормування праці  в нових умовах господарювання полягає  в тому, щоб на основі зростання  технічної озброєності та удосконалення  організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати  на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

У нашій країні не приділяється належної уваги виборові, підготуванню і підвищенню кваліфікації працівників. Деякою мірою це пов'язано зі складність переходу до ринкових відносин. Постійні зміни попиту і пропозиції товарів  і послуг і самої робочої сили потребують її великої рухливості, мобільності, у тому числі фахової  і кваліфікаційної. Від якісного складу кадрів в організації багато в чому будуть залежати і результати їхньої роботи.

Під час нормування праці  виробничий процес поділяється на операції та їх елементи:

Виробнича операція — це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці. Елементами операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка — це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування. Перехід — це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові  прийоми, дії, рухи.

Значення нормування праці. Без норм праці люди просто не можуть працювати на повну силу. Загальновідомий закон Паркінсона про те, що робота заповнює весь час, опущене на неї. А це означає, що будь-яку роботу, яку можна виконати за годину, можна «розтягнути» (при бажанні) на дві години і більше. Звичайний рівень продуктивності праці не перевищує 50% при відсутності норм і неприйнятті серйозних заходів для її підвищення. Він означає, що працівники роблять приблизно половину тієї роботи, яка передбачена нормативом, не усвідомлюючи, що при цьому вони «не відпрацьовують» свою зарплату. Звідси висновок: висока продуктивність праці неможлива без напружених нормативів і стандартів.  
Нормування праці покликане вирішувати завдання:  
1) ефективного потенціалу працівника. Це досягається поширенням сфери нормування на всі категорії працівників, забезпечення виконання роботи з оптимальною чисельністю персоналу, мінімальними витратами робочого часу при високій якості роботи (продукції, обороту, послуг);  
2) підвищення значущості економічного аспекту у трудових відносинах. Обидві сторони - і роботодавець, і найманий працівник - економічно зацікавлені в застосуванні обгрунтованих норм трудовитрат та раціональне використання робочого часу;  
3) відображення в міру трудовитрат змін технологічних процесів, обладнання та оснащення. Для цього необхідна зв'язок нормування праці з плануванням і організацією виробництва, що найбільш ефективно досягається при мікроелементного нормування праці, що бере участь у комплексі автоматизованих систем виробництва;  
4) встановлення нормального рівня інтенсивності праці. Для обох сторін трудових відносин важливо, щоб закладена в нормуванні інтенсивність праці забезпечувала довготривалий зростання продуктивності праці і прибутку при раціональних витратах на персонал. Для цього нормування праці має враховувати інтенсивність праці, а також рівень нервово-психологічних та інтелектуальних навантажень, істотно зростаючих при використанні новітньої техніки, технології та прогресивних виробничих процесів;  
5) соціального захисту працівників від надмірної інтенсивності праці, необхідної для збереження нормальної працездатності протягом всього трудового періоду. Завдання соціального захисту в нормуванні праці покликана забезпечувати сприятливі можливості для зростання задоволення працівника змістом та умовами праці, найбільш повного використання його інтелектуального потенціалу. Гарантом виконання цього завдання виступає профспілкова організація, що відбила її в колективному договорі;  
6) взаємозв'язку нормування та стимулювання праці. Норма праці може розглядатися як засіб стимулювання персоналу, оскільки стимулює ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, високу якість роботи (продукції, обороту, послуг). Добре встановлюється зв'язок нормування праці з преміальними системами, коли розмір премій залежить від величини норм трудовитрат, ступеня їхньої напруженості і виконання.  
    Нормування праці може охоплювати основне і допоміжне виробництва, праця живий і сукупний. Воно застосовується для працівників, що знаходяться на погодинній і відрядній оплаті праці, може поширюватися на всі категорії: робітників, фахівців, службовців і керівників.  
Розрізняють нормативи і норми праці. Нормативи праці характеризують науково обгрунтовані, централізовано розроблені показники витрат праці. На їх основі підприємство самостійно розробляє свої норми праці. Таким чином, норма праці - це норматив праці, скоригований на місцеві умови праці.  
Можуть бути нормативи і норми праці: а) вироблення; б) обслуговування; в) часу; г) часу обслуговування; д) чисельності працівників. Свого роду мірою оплати праці виступає і заробітна плата.  
Норма часу - це необхідні витрати часу на виконання одиниці роботи одним чи декількома працівниками.  
Норма виробітку - це кількість одиниць роботи, які повинні бути виконані в одиницю часу (годину, зміну, рік і т.д.). Норма вироблення обернено пропорційна нормі часу.  
Норма обслуговування - це кількість об'єктів, які повинні обслуговуватися в одиницю часу одним або декількома працівниками.  
Норма часу обслуговування - це витрати часу на обслуговування одного об'єкта (покупця, клієнта або обладнання).  
Норма чисельності працівників - це необхідна кількість працівників для виконання передбаченого обсягу робіт в одиницю часу.  
Норма праці будується з урахуванням:  
-темпу конкретної праці в порівнянні з нормальною інтенсивністю праці. Еталоном нормальної інтенсивності трудових дій вважається рух рук і ніг людини середніх фізичних даних, що йде без навантаження по прямій неперетинання місцевості зі швидкістю 4,8 км / год (в деяких країнах - 3,5-5,0 км / ч);  
- часу на відпочинок, особисті потреби та технологічні перерви.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

нормування праця оплата

Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, мета якого полягає у визначенні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю робітників різних груп і кількістю одиниць устаткування.

Основна задача нормування праці – активно впливати на потенційні можливості та результати діяльності підприємств по досягненню двох взаємопов’язаних економічних та соціальних цілей: забезпечення процесу виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг та раціональне використання людського ресурсу.

Принципове значення має обґрунтування  норм з економічної точки зору (обирається найбільш ефективна форма організації виробничого процесу, яка забезпечує найбільший рівень прибутковості), психофізіологічної (праця – це функції людського організму, витрати енергії людського мозку, нервів, мускулів, органів відчуття та ін.), а також із соціальної (норми мають забезпечити високий рівень змістовності праці, зниження її монотонності тощо).

На підприємствах використовується система норм праці, які відображають різноманітні сторони трудової діяльності, проте найбільш широке застосування отримали норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

В залежності від методів обґрунтування  та встановлення норм їх прийнято поділяти на дослідно-статистичні (визначені на підставі дослідження нормувальника або майстра, а також на підставі аналогічних робіт) та технічно обґрунтовані (норми, встановлені інженерно-економічним розрахунком, на підставі проектування раціонального технологічного процесу та організації праці).

Методи, які дозволяють встановити обґрунтовані норми праці, поділяються  на аналітичні та мікроелементні. Аналітичний підхід заснований на вивченні та критичному аналізі конкретного трудового процесу, розділенні його на елементи, вивченні можливостей обладнання, раціональності організації робочого місця (поділяється на аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідний), а мікроелементне нормування праці засновано на визнанні того факту, що вся різноманітність дій робітника при виконанні трудового процесу можна звести до обмеженого кола елементарних, простих трудових рухів пальців, рук, корпусу, ніг робітника, зорових елементів (створена «Базова система мікроелементних нормативів», яка складається з 41 елементу, об’єднаних у 20 груп, в тому числі 10 мікроелементів, які виконуються руками, 5 мікроелементів – рухів тулубу, 3 мікроелементи – рухів ніг та 2 мікроелементи – рухів очей).