Суть ефективності як економічної категорії та методичні аспекти оцінки ефективності виробництва соняшнику

У серпні - вересні попит на насіння зменшується, а отже і ціна на нього падає. Це відбувається через перенасиченість ринку цим продуктом.

Імпортується в Україну насіння соняшнику для посіву, тому його ціни значно вищі й обсяги незначні.

Одночасно у роздрібній торговій ціні на олію знижуються у зв'язку з тим, що певний обсяг олії реалізується населенням, яке одержує насіння соняшнику в рахунок оплати праці. Крім того на міські ринки олія надходить шляхом перепродажу дрібних партій без сплати ПДВ.

За розрахунками за зміну роздрібних цін на олію лише частково впливає вартість сировини. Протягом 2006-2007 рр. різниця між цінами на сировину та роздрібної ціни становить 24-61 % від роздрібної ціни .Тобто переробники та власники торгівельної мережі, скориставшись ситуацією, самостійно регулювали ціни на ринку олії, одержуючи надприбутки, а додаткові доходи при цьому привласнювалися .

Також спостерігаються значні коливання цін по регіонам країни, оскільки виробництво олії знаходиться переважно в зонах вирощування соняшнику [50].

Разом з тим, протягом 2007 - 2008 рр. на світовому ринку намітилась тенденція до зниження цін на соняшникову олію через надто високу пропозицію соняшнику на ринках країн Причорномор'я на фоні високого виробництва й пропозиції олійних на світовому ринку в цілому. Додатковим понижуючим фактором є прогнозоване збільшення у світі виробництва всіх основних олійних культур у 2009/10 МР. В цілому ж, за прогнозами українські експортери олії мають реальну можливість активізувати експорт соняшникової олії з України в наступному році, і загалом він має перевищити 1 млн тонн. Але з урахуванням світових тенденцій на ринку соняшнику віддача у вигляді цін на експортовану продукцію може бути досить низькою Імпортують насіння соняшнику 102 країни, серед них найбільше Туреччина, Іспанія, Голландія, Бельгія, Німеччина, Франція, Португалія, Італія. Разом вони імпортують 84,2 %, від обсягу світового імпорту. Однак країни, що мають достатні потужності для переробки, навіть якщо вони потребують імпорту, все ж воліють завозити сировину, завантажувати власні потужності, забезпечувати робочі місця всередині країни та дуже неохоче закуповують на зовнішніх ринках готову продукцію, якщо тільки йдеться про міцні довготривалі торговельні зв'язки (в основі яких можуть бути і політичні міркування). Саме такої політики дотримуються останнім часом по відношенню до України країни Євросоюзу [40].

Вітчизняний олійно - жировий комплекс останніми роками стабільно розвивається. Цього досягнуто, зокрема, протекціоністською політикою держави, спрямованою на обмеження експорту соняшника. На соняшник не поширюється державна підтримка (дотації), але, незважаючи на це, він є високорентабельною культурою. А запровадження експортного мита на цю ліквідну культуру сприяло збільшенню його виробництва майже в 2,5 рази (до 5,3 млн. т ). Проте вітчизняні олійно - жирові виробники переживають важкі часи: ймовірна зупинка виробництва через складність реалізувати соняшникову олію. Згідно з урядовим рішенням, продаж цього стратегічного продукту до 1 липня обмежується квотою в 300 тис. тонн. Решту переробними мають реалізувати на внутрішньому ринку. Таким чином у КабМіні намагаються запобігти стрімкому зростанню цін на олію в торговельній мережі. Її здешевленню має сприяти також сприяння меморандуму про порозуміння між урядом, з одного боку, й виробниками та суб'єктами системи мереженої роздрібної торгівлі - з другого.

Проте, олія - продукт „нееластичний”, тобто зменшення ціни не спричиняє значного збільшення обсягів споживання. До того ж, при довгому зберіганні олія гіркне, а отже, великих запасів споживачам робити немає сенсу. Водночас, у нашій країні олії виробляють утричі - вчетверо більше, ніж її споживають. Олійно - жирова галузь експортно - орієнтована: є неабиякий попит на таку продукцію. А за обсягами продажу її за кордон (разом з Аргентиною та Росією) у світі - серед лідерів. За оцінками експертів, на внутрішньому ринку олійних запасів накопичилося стільки, що їх вистачить більш як на півроку споживання. Водночас у країні зберігається 1,7 млн. тонн соняшнику. З цієї сировини можна виробити ще 730 тисяч тонн олії. Плюс - немало соняшнику насіють аграрії і вже у вересні почнуть збирати його. Таким чином, на внутрішньому ринку очікується справжня „олійна повінь”. Але куди реалізувати олію (після урядових обмежень) переробними не знають, тому й вимушені призупинити потужності.

На світовому і внутрішніх ринках попитом користується соняшниковий шрот ? цінний високобілковий компонент годівлі тварин, який за обсягом експорту займає третє місце після соєвого і ріпакового. Світовий ринок соняшникового шроту формується за рахунок експорту з 48 країн. Його маркетингові потоки направлені з Північної Америки (Аргентини), Європи (України, Бельгії), в значно менших обсягах з країн Азії, Океанії. Імпортують соняшниковий шрот 64 країни, найбільше ? Великобританія, Голландія, Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін. Стосовно вітчизняного експорту шроту і макухи соняшнику слід відзначити, що зовнішній попит на них останніми роками був досить високим. Основними регіонами експорту для України є Польща, Білорусь та Прибалтійські країни. Крім того, відвантаження шроту та макухи здійснюють на Близький Схід, у країни Північної Африки та Південної Європи [56].