Структура природно-ресурсного потенціалу України, його економічна оцінка

7.  Структура природно-ресурсного потенціалу  України, його економічна оцінка

Вступ

Природно-ресурсний  потенціал — важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш по­ширеного трактування  під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ре­сурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та роз­міщення ресурсного потенціалу.

Природні ресурси  є тим елементом продуктивних сил, на який спрямована праця людини. Вигідність чи невигідність використання природних ресурсів визначають за критеріями господарської віддачі цих ресурсів при порівнянні затрат на їх освоєння і переробку. Ці затрати залежать від виду ресурсу, його місця перебування і корисного вмісту. Вони не є постійними, а можуть зростати чи знижуватись залежно від об'єктивних економічних обставин.

 

Питання.

Природно-ресурсний  потенціал (ПРП) території — це сукупна  продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів  споживання, яка виражається у  їх сукупній споживній вартості, У  такому розумінні ПРП території посідає цілком певне місце в системі "суспільство — природа".

Найважливішою властивістю ПРП території як системи є те, що він становить  природний комплекс, у якому існують  тісний взаємозв'язок та ієрархічна підпорядкованість  усіх компонентів, що його складають. Зміни в одному з них викликають відповідні зміни в іншому, й навпаки.

Для ПРП території  характерна наявність компонентної, функціональної, територіальної та організаційної структур.

Компонентна структура  ПРП — це внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо). Щодо цього ПРП території може бути поділений на такі групи ресурсів:

• мінеральні (паливно-енергетичні й металеві корисні копалини, нерудна сировина, сировина для металургійної промисловості, гірничо-хімічна сировина, будівельні матеріали);
• водні (поверхневий стік, підземні води);
• земельні (з урахуванням сільськогосподарського призначення й характеру ґрунтового покриву);
• лісові (щорічний приріст деревини);
• природно-рекреаційні (рекреаційні території, придатні для створення санаторно-курортних закладів, баз відпочинку, туристичних маршрутів тощо).

Функціональна структура ПРП відображає класифікацію природних ресурсів за їхньою здатністю  до формування комплексів та участі в  територіальному поділі праці, що втілюється в господарській спеціалізації окремих територій (видобуток вугілля, лісове господарство тощо).

Територіальна структура ПРП характеризує різні  форми просторової організації  природно-ресурсних комплексів ( вугілля + залізна руда для виплавляння металу тощо).

Організаційна структура ПРП розглядає природні ресурси під кутом зору їхньої самоорганізації, само відтворення, а  також щодо ефективності їхньої експлуатації, охорони й відтворення.

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна характеризує різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна характеризує можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

Природно-ресурсний  потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові:

• мінеральні,
• земельні,
• водні,
• лісові,
• біологічні,
• рекреаційні,
• кліматичні
• космічні ресурси.

За ознакою  вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи:

 

1. невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо;
2. вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо;
3. вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.

В основі економічної  класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси: виробничого  й невиробничого, галузевого й міжгалузевого, промислового й сільськогосподарського, одноцільового та багатоцільового призначення.

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.

За цільовим призначенням земель та функціональним використанням  земельний фонд України охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,9 млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%); забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га, або 3,8%); землі, що покриті поверхневими водами, — (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).

Розподіл земельного фонду  України за землекористувачами характеризується такими співвідношеннями: державні та колективні сільгосппідприємства, кооперативи, акціонерні товариства, фермерські господарства — 46,7 млн. га, або 77,3% земельного фонду; лісогосподарські підприємства — 7,2 млн. га, або 11,9%; підприємства промисловості, транспорту, зв’язку та ін. — 2,1 млн. га, або 3,5%; заклади науки, культури, освіти, охорони здоров’я та ін. — 0,2 млн. га, або 0,3%; установи природоохоронного та рекреаційного призначення — 0,3 млн. га, або 0,5%; водогосподарські підприємства — 0,5 млн. га, або 0,8%; житлово-експлуатаційні організації — 0,1 млн. га, або 0,2%; землі державної власності — 3,3 млн. га, або 5,5%.

Рівень інтенсивності  використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Найвища залученість земель у господарський обіг склалася у Львівській, Донецькій, Тернопільській областях. В цілому земельні ресурси України характеризуються досить високим біопродуктивним потенціалом, а в його структурі висока питома вага грунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства. Найвищу сільськогосподарську освоєність території мають землі Запорізької (88,3%), Миколаївської (86,6%), Кіровоградської (85,7%), Дніпропетровської (82,8%), Одеської (83,2%) та Херсонської (81,4%) областей.

Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення.

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є  недостатнім і визначається формуванням  річкового стоку, наявністю підземних  і морських вод. Потенційні ресурси  річкового стоку оцінюються у 209,8 куб. км, з яких місцевий стік на території України становить в середньому 52,4 куб. км, приток — 157,4 куб. км. Запаси підземних вод, не пов’язаних з поверхневим стоком, становлять 7 куб. км. Крім того, в господарстві України використовується до 1,0 куб. км морської води. В розрахунку на одного жителя України поверхневий місцевий стік становить близько 1045 куб. м. Найвищий рівень водозабезпечення жителів — у західних і північних областях України.

Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.

 

Вікова структура  лісів України характеризується такими співвідношеннями: молодняки  займають 45,4% площі, середньовікові — 37,7%, достигаючі та стиглі — відповідно 10,1% та 6,8%, що в 1,5—2 рази нижче оптимальних величин. За останнє десятиліття в Україні значна частина лісових насаджень загинула від промислових викидів та постраждала від аварії на ЧАЕС. Крім того, загальний стан лісів України не відповідає еколого-економічним вимогам, а функціонування лісового господарства здійснюється в складних економічних умовах.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров’я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних  областях України — на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більш як 600 тис. відпочиваючих. Разом з тим за останні роки спостерігається тенденція зменшення мережі та місткості закладів організованого відпочинку, скоротилася мережа туристичних баз, що значно звузило можливості ефективного використання рекреаційних ресурсів.

 

Список  використаної літератури

 

1. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім “Юридична книга”, 2001. - 547 с.
2. Максимович О.М. Стратегічні напрямки раціонального використання та охорони природних ресурсів АПК / О.М. Максимович // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: Міжнар. Наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р. – Київ, 2008. Т.2 – С.262 -266.
3. Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку та трасформацій : [ під заг. ред. Б.М.Даналишина]. – К. : ЗАТ Ніч лава, 2006. – 704 с.
4. Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 року : в 2 т. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. К., 2000. – Т.1. – 292 с.
5. Кучер О.О. Грошова оцінка землі як природного ресурсу / О.О. Кучер // Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів: міжнар. наук. конф., 11-14 листопада 2002 р. – К., 2002. – Ч. 1. – С. 39–43.

 

 

 

 

 

 

 

Завдання 7. Визначити рівень та індекси фондовіддачі по кожній галузі та у цілому по народному господарству.

Таблиця 1

Вихідні дані

(млн.грн.)

Галузь	Обсяг виробництва  продукції		Середньорічний  обсяг основних виробничих фондів
	попередній	звітний	попередній	звітний рік
Промисловість	38	47	30	34
Сільське господарство	12	15	17	20
Будівництво	18	27	16	24

 

Розв’язок

Розрахуємо  рівень та індекси фондовіддачі кожної галузі та національної економіки загалом за формулами:

 

Фондовіддача = Обсяг виробництва/Обсяг основних виробничих фондів,

Індекс фондовіддачі = Фондовіддача з.р./Фондовіддача б.р.

 

1)ФВпром(б.р) = 38/30 = 1,27

ФВс/г (б.р) = 12/17 = 0,71

ФВбуд (б.р) = 18/16 = 1,13

ФВНЕ (б.р) = 68/63 = 1,08

 

2) ФВпром(зв.р) = 47/34 = 1,38

ФВс/г (зв.р) = 15/20 = 0,75

ФВбуд (зв.р) = 27/24 = 1,13

ФВНЕ (зв.р) = 89/78 = 1,14

3) Iпром = 1,38/1,27=1,09

Iс/г = 0,75/0,71 = 1,06

Iбуд = 1,13/1,13 = 1,00

 

IНЕ = 1,14/1,08 = 1,06

Таблиця 2

Отримані показники рівня та індексів фондовіддачі по кожній галузі та у цілому по народному господарству

Галузі	Обсяг виробництва продукції, млн. грн.		Середньорічний обсяг  основних виробничих фондів, млн. грн.		Фондовіддача		Індекс фондовід-дачі
	Базовий рік	Звітний рік	Базовий рік	Звітний рік	Базовий рік	Звітний рік
Промисловість	38	47	30	34	1,27	1,38	1,09
Сіл. госп.	12	15	17	20	0,71	0,75	1,06
Будівництво	18	27	16	24	1,13	1,13	1,00
Нац.економіка	68	89	63	78	1,08	1,14	1,06