МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І
НАУКИ СПОРТУ ТА МОЛОДІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ
Факультет обладнання та технічного
сервісу
РЕФЕРАТ
на тему:
Специфіка соціально –
економічних досліджень. Макро та
мікрорівні досліджень
Виконав студент 3 курсу, гр. М – 20
Закаблук В.О.
Перевірив
ст. викладач
Нікітіна Е.В.
Харків 2013р.
ЗМІСТ
ВСТУП
- МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ РІВЕНЬ ДОСЛІДЖЕННЯ 4
2. СПЕЦИФІКА СОЦІАЛЬНО
ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 6 2.1 Сучасні методи дослідження
економічної теорії 6
2.2
Проблемні пошуки вітчизняної економічної
соціології 10
ВИСНОВОК
13
СПИСОК ВИКОРОСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
14
ВСТУП
Багатоаспектність
змісту економіки зумовлює різноманітність
напрямів вивчення економічного життя
суспільства: в центрі уваги постають
економічні виробничі відносини, проблеми
ефективності економічної системи,
особливості різних систем господарювання
тощо. Важливе значення має вивчення світового
досвіду розвитку економічної теорії
та відповідних навчальних дисциплін.
Так, розглядаючи предмет економіки, П.
Самуельсон і Р. Нордхаус наголошують
на тому, що люди обирають спосіб використання
обмежених виробничих ресурсів для вироблення
різних продуктів та розподілу їх між
членами суспільства. Якщо виходити з
прагматичної спрямованості навчального
процесу, то такий підхід цілком виправданий.
1. МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ
ТА МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ РІВЕНЬ ДОСЛІДЖЕННЯ
Економічна теорія
досліджує не тільки проблеми оптимізації
виробництва при обмежених ресурсах,
а й економічні форми та закономірності,
в яких здійснюється суспільне відтворення
в цілому. Водночас вчені не відкидають
і політико-економічного аналізу відносин
власності, оскільки економічну науку
не можна звести до конкретно-економічного
знання. Термін "політична економія"
щодо економічної теорії був застосований
ще французьким меркантилістом А. Монкретьєном
у праці "Трактат політичної економії",
написаній у 1615 р. З грецької "політикос"
перекладається як державний, суспільний.
Отже, цей термін можна трактувати як науку
про ведення господарства в державі, суспільстві. Розвиток
предмета економічної теорії в її політекономічному
аспекті, як і будь-якої науки, безмежний,
завершення певних його напрямів, виявів
веде водночас до появи та становлення
нових. Вивчення політекономічного аспекту
економічної теорії означає дослідження
розвитку економічних явищ і процесів
через пізнання економічних виробничих
відносин. Головним завданням економічної
теорії є характеристика засад економічних
систем через аналіз організаційно-економічних
та соціально-економічних виробничих
відносин. У процесі організації виробництва
виникають загальні організаційно-економічні
відносини, які відбивають певний його
рівень. Вони відображаються такими абстрактно-загальними
категоріями, як праця, засоби виробництва,
поділ праці тощо, і виражають систему
відносин "людина - виробництво". Конкретні
організаційно-економічні відносини відображені
у господарських системах окремих галузей
суспільного виробництва - економіка промисловості,
сільського господарства, торгівлі, охорони
здоров'я тощо. Їхню специфіку вивчають
конкретні економічні науки. До загальних
організаційно-економічних відносин належать
форми і методи господарювання, характерні
для всіх галузей економіки. Дослідження
соціально-економічних відносин розкриває
соціальні можливості інтеграційних процесів
у сучасному суспільстві та управлінні
господарством. Це також дає можливість
визначати ступінь відповідності економічної
діяльності вимогам зростання суспільного
багатства і пов'язаним з ним інтересам
переважної більшості членів суспільства. Економічні
виробничі відносини відповідають певній
формі власності на засоби виробництва,
що склалася історично, та діалектично
взаємодіють з продуктивними силами як
факторами виробництва, його ресурсами. Поняття
"власність" - одне з центральних
в курсі економічної теорії. Власність
існує на трьох рівнях. Перший - матеріально-натуральний
(заводи, ферми, лікарні, навчальні та наукові
заклади тощо), другий - юридичний (правове
оформлення володіння, розпорядження
ним та його використання), третій - політекономічний,
який відображає реальне, а не юридичне
присвоєння результатів економічної діяльності. До
організаційно-економічних форм власності
належать індивідуальна, колективна, державна
тощо; до соціально-економічних - приватна,
суспільна (остання може бути місцевого,
загальнодержавного і навіть загальносвітового
рівня), змішана. Кожна з них має свою сферу
оптимального застосування. Загальним
критерієм ефективності тієї чи іншої
форми власності виступає міра відчуження
виробника від засобів виробництва та
його результатів. У певному суспільстві
одна з форм власності є панівною. Відповідно
до неї складаються соціально-економічні
відносини. Організаційно-економічні та
соціально-економічні виробничі відносини
відтворюються постійно в найрізноманітніших
формах і поєднаннях. Поняття, які відображають
в узагальненому вигляді умови економічного
життя суспільства, називають економічними
категоріями (наприклад, "товар",
"вартість", "прибуток", "національний
доход" тощо). Економічні категорії
відбивають сутність економічних явищ
і процесів.
2. СПЕЦИФІКА СОЦІАЛЬНО
ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Сучасні методи дослідження
економічної теорії
Термін «метод» походить
від грецького слова methodas, яке
буквально означає: «шлях до чогось», «шлях
пізнання» (або дослідження), вчення, теорію.
У найбільш загальному філософському
значенні воно означає засіб пізнання
як певну сукупність або систему прийомів
і операцій з метою мисленого відтворення
предмета, що вивчається. Стосовно економічної
теорії це означав шлях пізнання системи
економічних відносин у їх взаємодії з
розвитком продуктивних сил, мисленого
відтворення, у теорії діалектики цієї
взаємодії. Система таких прийомів і операцій
не може бути довільною. Вона повинна узгоджуватися
з об'єктивними законами розвитку самої
дійсності. Тому вчення про цю систему
прийомів, способів пізнання і перетворення
світу вивчає наука методологія. Назва
«методологія» також походить від грецьких
слів «метод» і «логос». Останнє означає
«слово», «поняття», «вчення». Органічна
єдність матеріалізму і діалектики зумовлює
появу діалектико-матеріалістичного методу
дослідження економічних форм, або методу
матеріалістичної діалектики. Метод економічної
теорії, як і предмет цієї науки, включає
різні елементи. Головними його структурними
елементами є:
1) філософські і загальнонаукові
принципи;
2) закони матеріалістичної
діалектики;
3) категорії філософії;
4) закони і категорії
економічної теорії;
5) раціональні засоби і
методи економічного аналізу,
які використовуються західними
науковцями .
До філософських належать
такі принципи: матеріалізму, розвитку,
саморуху, відображення, суперечності,
детермінізму, взаємодії, об'єктивності
тощо. До загальнонаукових принципів
і методів належать: принцип системності,
структурно-функціональний підхід, методи
аналізу і синтезу, індукції та дедукції
тощо. Основними законами матеріалістичної
діалектики є закон єдності та
боротьби протилежностей, кількісно-якісних
змін і закон заперечення заперечення.
Як інструмент економічного дослідження
виступають такі категорії філософії,
як кількість і якість, сутність
і явище, зміст і форма тощо . Три перших групи структурних
елементів діалектичного методу дослідження
не механічно накладаються на економічні
явища і процеси, які вивчаються, а відображаються
через метод економічної теорії (як окремої
науки). При цьому вони набувають специфічних
форм застосування, органічно вплітаються
в економічне дослідження. Усі три групи
елементів діалектичного методу у поєднанні
з категоріями економічної науки та раціональними
засобами і методами економічного аналізу,
що використовуються західними науковцями,
створюють систему інструментів і методів
пізнання економічних відносин. Водночас
кожен із зазначених структурних елементів
діалектичного методу відіграв неоднакову
роль у пізнанні виробничих відносин конкретного
(наприклад капіталістичного) способу
виробництва чи окремих стадій, етапів
останнього. Найбільш елементарною, найпростішою
клітинкою у системі теоретичного знання,
а разом з тим вихідним елементом у системі
матеріалістичної діалектики є метод
абстракції . Метод абстракції означає
відмову від поверхневих, несуттєвих сторін
явища з метою розкриття його внутрішніх,
суттєвих, сталих і загальних зв'язків,
дійсної тенденції руху. Результатом абстракції
(поряд з використанням інших елементів
діалектики) є обгрунтування економічних
категорій. Абстракція лише відображає
у формі думки зміст, який закладений у
речах. 3 метою пізнання економічних явищ
і процесів використовуються абстракції
першого, другого і далі рівнів. Чим ширші,
місткіші абстракції виробляє економічна
теорія, тим повніше й точніше вони відображають
дійсність, тим ефективніше їх використання
як інструменту пізнання. Основним елементом
діалектичного методу дослідження в економічній
теорії, його ядром є закон єдності і боротьби
протилежностей у його гносеологічній
функції, або принцип суперечності. Найважливіша
специфічна форма його конкретизації
- боротьба між речовим змістом і суспільною
формою. Суспільна форма - це виробничі
відносини, або відносини власності, соціально-економічні
зв'язки і відносини між людьми з приводу
привласнення засобів виробництва, предметів
споживання і послуг. Оскільки система
виробничих відносин у зв'язку з розвитком
продуктивних сил знаходить теоретичний
вираз у системі економічних законів і
категорій, то кожна окрема категорія
або закон, як уже зазначалося, відображає
лише одну із сторін цього зв'язку, є діалектичною
єдністю суспільної форми та речового
змісту. Одним з елементів діалектики в
економічній теорії є, метод історичного
і логічного. Історичний підхід передбачає,
що починати пізнання капіталістичних
відносна слід з вивчення передумов капіталістичного
способу виробництва, тобто з товарних
відносин. Це означає, що хід думок повинен
починатися з того, з чого починається
історія. Логічне - це те ж історичне, тільки
очищене від випадковостей, відхилень,
від деталей історичного розвитку. Завершальним
елементом діалектичного методу дослідження
в економічній теорії є єдність наукової
теорії та суспільної практики. Остання
виступає основою і критерієм правильності
економічної теорії. Важливою ланкою суспільної
практики є економічний експеримент, перевірка
ефективності запровадження нових форм
управління спочатку на окремих підприємствах,
у групі підприємств або у декількох галузях. Раціональні
засоби і методи економічного аналізу
у працях західних науковців. До таких
засобів належить, по-перше, створення
моделей майбутніх вчинків людей. При
цьому не враховуються деякі деталі реального
стану справ, а увага концентрується на
головному. Цінність моделі залежить від
того, якою мірою вона забезпечує використання
у ній найважливіших даних, що, у свою чергу,
дає змогу перевірити її правильність.
Економічні дані слід використовувати
у вигляді таблиць, графіків і рисунків
(діаграм). Важлива роль в економічному
аналізі належить структурним даним. Так
при вивченні проблем безробітних дані
поділяються на такі характеристики, як
вік безробітних, регіон, галузь промисловості
тощо. Широко використовуються індекси
(які відображають дані щодо базисного
показника), номінальні та дійсні змінні
(наприклад дані про номінальну та реальну
заробітну плату), реальні та відносні
ціни, провадяться емпіричні дослідження
(вивчаються дані, зібрані за різні періоди)
. В "економікс" існує окремий розділ
- економетрика, метою якого є визначення
взаємозв'язків на основі економічних
даних. В «економікс» важливою ланкою методології
при аналізі економічних відносин виступає
їх персоналізація, суб'єктивна оцінка
індивідумом явищ та процесів. Найбільшої
завершеності така оцінка набула при визначенні
вартості товару чи послуги у теорії граничної
корисності. Звідси й назва методу - принцип
граничності. У даному випадку економічна
наука виходить з більш загального методологічного
підходу - використання граничних величин
і теорії оптимуму. При цьому на перше
місце висувається не належність до певного
соціального прошарку, класу, а продуктивність
діяльності кожної окремої людини. У функціональній
теорії економічні явища аналізуються
не шляхом переходу від розкриття суті
до форм її прояву, до поверхневих явищ,
а шляхом взаємозалежності і взаємного
визначення. Вона справедливо визнає,
що жодна категорія не є абсолютною, тобто
не має незамінного характеру. У цьому
дана теорія повністю збігається з вимогами
діалектичного методу. Цей підхід передбачає
заперечення абсолютних (тобто незмінних)
категорій, і зокрема перехід від категорії
абсолютної або кардинальної корисності
до відносної (ордннарної) корисності,
що відкриває шлях до кількісного аналізу
споживних вартостей. У більш широкому
аспекті наголос на кількісних зв'язках
в економіці робиться при використанні
методу міжгалузевих балансів, або методу
«витрата-випуск», уперше розробленому
відомим американським економістом В.
Леонтьєвим .
2.2. Проблемні пошуки вітчизняної
економічної соціології
Сучасне українське суспільство
переживає складний і болісний процес
трансформації соціально-економічної
системи, пов'язаний з подоланням монополії
однієї форми (державної) власності, соціальної
та духовної уніфікованості, становлення
реального політичного та економічного
плюралізму, формування громадянського
суспільства, розвитку ринкового господарювання,
інтеграції у світові господарські
зв'язки. Це особливо актуалізує необхідність
використання основних методологічних
принципів економічної соціології у плануванні
й реалізації науково вивіреної соціально-економічної
політики. Розкриваючи взаємозалежність
різних аспектів, економічна соціологія
привертає увагу до ще невивчених соціальних
наслідків реформ, пропонує методологічний
і методичний інструментарії їх передбачення. В
економічній поведінці суб'єктів сучасного
українського суспільства окреслили два
протилежні типи. Один з них зорієнтований
на життєву стратегію «максимум доходу
ціною максимуму праці», другий характеризується
життєвою стратегією «гарантований дохід
за мінімуму праці». Економічна поведінка
першого типу потребує від працівника
максимальних зусиль, високої інтелектуальної
та фізичної напруги, ризику і є типовою
для особистостей, які активно включаються
в ринкові економічні відносини. Такий
тип економічної поведінки притаманний
42-44% зайнятого населення. Інший (патерналістський)
тип поведінки, зорієнтований на турботу,
підтримку держави, підприємства, характерний
приблизно для 36-38% працівників. Інші вияви
економічної поведінки посідають різні
місця в діапазоні між охарактеризованими
вище полюсами. Так, за даними соціологічного
моніторингу «Людина і ринок», 47,8% хотіли
б жити нехай бідніше, але з гарантованим
рівнем доходів, без ризику. Жити заможніше,
але ризикуючи, діючи ініціативно готові
41,1% (11,1% не відповіли[3, с. 95]. До першої категорії
респондентів належать представники доринкового
типу економічної поведінки. Для України,
як і для інших країн з перехідною економікою,
неминучими є глибокі радикальні зміни
в усіх сферах життя суспільства, подолання
тоталітарних ментальних традицій та
посттоталітарних комплексів. Сама ідея
багатоукладної економіки, заснованої
на різних формах власності, в тому числі
й приватній, вимагає суттєвого зламу
свідомості з її стереотипами панування
державної власності на засоби виробництва.
Утвердження і розвиток приватновласницьких
відносин веде до зміни моральних критеріїв
в оцінці нетрудових доходів, біржових
спекуляцій, посередницької діяльності.
Загалом сучасна економічна
соціологія зосереджується на вирішенні
таких завдань:
1. Дослідження соціальних
механізмів, що визначають розвиток
економічної сфери суспільства,
регулюють економічну діяльність
індивідів, спільнот і груп. 2. Вивчення особливостей мотивації різних
форм соціально-економічної поведінки
людини (особистості чи соціальної спільноти),
її впливу на процеси і результати економічного
розвитку. 3. З'ясування основних тенденцій
і ефективності діяльності соціального
механізму розвитку економіки. 4. Вивчення
особливостей і ефективності впливу на
людину та її економічну діяльність мотиваційних,
статусних, культурних, управлінських
соціальних регуляторів. 5. Дослідження
спрямованості та особливостей впливу
на зміну соціально-економічної структури
суспільства існуючої в ньому економічної
системи (планово-централізованої, ринкової). 6.
Визначення раціональних напрямів економічної
політики держави. 7. Дослідження конкретних
соціально-економічних, соціокультурних
і соціально-політичних умов функціонування
економічної сфери суспільства .
ВИСНОВОК
Теоретична економіка
– це не набір правил про те, як
стати багатим. Вона не дає готових
відповідей на усі питання. Теорія –
лише інструмент, спосіб осмислення економічної
діяльності. Оволодіння цим інструментом,
знання економічних основ зможуть
допомогти кожному зробити правильний
вибір у багатьох господарських
ситуаціях. Методологія теоретичної економіки
– наука про методи господарського життя,
економічних явищ. Методологія покликана
допомогти вирішити головне питання: за
допомогою яких наукових способів і прийомів
пізнання дійсності теоретична економіка
досягає дійсного з'ясування функціонування
і наступного розвитку тієї чи іншої економічної
системи. В методології теоретичної економіки
можна виділити кілька головних підходів: Діалектичний
метод дослідження означає процес пізнання
явищ і процесів у всій різноманітності
їх форм і в усій їх суперечливості. Це
– синтетичний метод, що включає наукову
абстракцію, пізнання загального (спільні
властивості і ознаки усіх явищ), особливого
(спільні якості частини явищ) і одиничного
(властивості ознаки окремих явищ), єдності
і боротьби протилежностей у явищі (будь-яке
явище суперечливе, єднає у собі протилежності,
подолання яких – основа розвитку даного
явища), поєднання історичного (реальна
послідовність розвитку) і логічного (необхідна
послідовність розвитку), аналіз (виділення
окремих сторін явища та їх дослідження)
і синтез пізнання явища як цілого у поєднанні
усіх його сторін), єдність теорії і практики
(практика – критерій істини) та інших.
СПИСОК ВИКОРОСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ
1. Дзарасов С. С. Политическая
экономия: монографія. - М. : Политиздат,
1988. - 431, с.
2. Дзюбик С. Д. Основи
економічної теорії : Навчальний
посібник. - К. : Знання , 2006. - 481 с.
3. Економічна теорія. Політекономія:
Підручник . - К. : Знання-Прес, 2007. - 719
с.
4. Економічна теорія: Підручник.
- К. : Центр навчальної літератури,
2006. - 779 с.
5. Мочерний С. В. Основи
економічних знань: Навч. посібник.
- К. : Феміна, 1995. - 349, с.