Що б ви змінили у соціально-демографічній політиці для збільшення народжуваності?

4. Забезпечення охорони здоров’я

Сучасний стан фінансування охорони  здоров'я України за рахунок бюджету  є вкрай недостатнім і не створює  передумов для виконання якісної  медичної допомоги в необхідних об'ємах, особливо для соціальне незахищених прошарків населення.

Основними причинами неможливості реформування системи охорони здоров’я є недостатнє законодавче забезпечення реформ, відсутність виваженої концепції  реформування медицини і нерозуміння більшістю політичних сил України ситуації в системі охорони здоров’я.

ЕТНІЧНІ АСПЕКТИ ТА ЧИННИКИ НАРОДЖУВАНОСТІ

Проблеми вивчення народжуваності. Народжуваність, як соціально-біологічне явище складає основу процесу відтворення населення, а також створює необхідні передумови для другого основного визначальника цього процесу – явища смертності, оскільки за логікою буття живої матерії, людина перш ніж померти повинна народитись. Саме народжуваність є найбільш залежною від національно-культурних чинників складовою процесу відтворення як людства загалом, так і окремих етнічних спільностей. За  своєю власною природою кількісні показники народжуваності не можуть змінюватись настільки ж різко як , скажімо, параметри смертності (війни, епідемії, геноцид тощо). Проте, параметри народжуваності міцніше пов’язані з особливостями національної культури, соціальними та біологічними етнічними факторами .

Для кількісного вимірювання народжуваності вчені-етнодемографи користуються низкою показників. Це передусім, так званий загальний коефіцієнт народжуваності, що відображає число народжень, які сталися протягом року на кожну тисячу осіб певної національності чи етнічної групи, або ізольованої групи етносу ( в діаспорі). Загальний коефіцієнт народжуваності залежить від статево-вікової структури етносу, а тому з метою більш точної її характеристики застосовують спеціальні коефіцієнти народжуваності – число народжень протягом року на тисячу жінок дітородного віку вцілому , або з поділом їх відповідно до шлюбного стану, віку тощо. Спеціальні коефіцієнти народжуваності демографи  ще називають показниками шлюбної чи статево-вікової плідності. Оскільки термін “плідність” відображає переважно фізіологічні параметри⁶⁵ , то, надалі, для характеристики  процесу народжуваності ми будемо користуватися терміном “репродуктивність”. 

Для обрахування особливостей демографічної поведінки етносу застосовується такий показник як сумарний коефіцієнт народжуваності – середня кількість дітей народжених жінкою протягом  усього її життя. Як загальні так і сумарні коефіцієнти народжуваності нині у різних етнічних груп змінюються у широкому діапазоні – від дуже низьких до надзвичайно високих. До числа перших належать народи Європи та Північної Америки, а високі показники народжуваності зафіксовані у більшості країн і народів Азії, Африки та Латинської Америки. У ХХ столітті досить сильні коливання рівня народжуваності спостерігалися і серед народів окремих великих поліетнічних держав – колишніх СРСР та Югославії, а також у США , Мексиці та деяких  інших. Наприклад , відомості про відтворення окремих етнічних груп в колишньому Радянському Союзі свідчать про існування відмінностей в їх народжуваності ще у 20-х роках.

 

 

Методи подолання  демографічної кризи в країні

 

Центральну роль у  цьому мають відігравати:

 

- подолання бідності, запобігання розвиткові хронічної  та успадкованої бідності на  основі зростання доходів та  рівня життя всього населення;

- глибоке реформування  сфери праці, оскільки саме  тут формуються провідні важелі репродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способу життя;

- забезпечення ефективної  зайнятості, яка має стати надійною  гарантією належного рівня життя  не тільки для самого працюючого, а і для його утриманців. 

 

1.Поліпшення умов розвитку  сім'ї та дітородної функції  населення.

 

Заходи, спрямовані на підвищення народжуваності, диференціюються залежно від  характеру та терміну їх реалізації. В економічній сфері необхідно:

- поступове збільшення  грошових дотацій під час народження дитини та для її подальшого утримання;

- урахування наявності  дітей під час встановлення  розмірів соціальної допомоги  на випадок безробіття;

- підвищення фінансування  державою витрат на на освіту  молодих громадян на всіх її  рівнях

- поширення пропаганди здорового способу життя та «вітальної» поведінки заради збереження та поліпшення здоров’я громадян, особливо жінок та дітей і т.п.

 

2. Пом'якшення негативних  наслідків процесу старіння.

 

Основним завданням у цій  сфері має бути максимально повне використання життєвого досвіду літніх людей, створення для них умов гідного життя. Проведення такого важливого заходу, як реформування пенсійної системи, недостатньо для вирішення проблеми. У зв'язку з цим доцільно:

 

- прийняти весь комплекс  законодавчих актів щодо запровадження у повному обсязі реформи системи пенсійного забезпечення;

- передбачити можливості  захисту права на працю впродовж  перших п'яти років пенсійного  віку за умови відкладення  права отримання пенсії;

- створити належну  систему соціального обслуговування осіб похилого віку і забезпечити його доступність незалежно від місця проживання;

- сприяти підтримці  здоров'я в старості; забезпечити  доступність якісної діагностики  та лікування;

- передбачити підготовку  фахівців з геронтології й запровадження відповідних посад у лікувальних закладах;

- залучити засоби масової  інформації до подолання стереотипу  літньої людини як безпорадного, нездібного до творчого процесу  споживача суспільних ресурсів, створювати і підтримувати у  суспільстві імідж літньої людини як творчого носія потужного інтелектуального і духовного потенціалу.

 

 

3.У сфері міграції та розселення:

 

За умов практичного вичерпання потенціалу демографічного зростання  чи не єдиною можливістю збільшення загальної  кількості населення України залишається активна міграційна політика. Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево-вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.

 

 

У зв'язку з цим необхідно:

 

- вивчити питання щодо  участі України у міжнародних  механізмах захисту прав працівників-мігрантів,  приєднатися до відповідних конвенцій  МОП, статей Європейської Соціальної  Хартії (оновленої) та ратифікувати  цей документ;

-інтенсифікувати зусилля щодо підписання угод про працевлаштування з країнами-споживачами української робочої сили, у т.ч. про сезонне працевлаштування, стажування тощо;

- активізувати захист  інтересів громадян України за  кордоном шляхом впровадження  спеціальних посад у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення мігрантів, створення спеціальних приймалень, забезпечення юридичних консультацій.

 

 

4.Інформаційне та наукове  забезпечення демографічної політики

Формування національної демографічної політики потребує надійної інформаційної бази. Вона необхідна для дослідження демографічних процесів і чинників, що зумовлюють їхню динаміку. Без її результатів неможливо створити надійні наукові підвалини демографічної політики. Це потребує здійснення таких кроків:

- розширити програму  записів актів громадянського  стану і програму їхньої розробки  для того, щоб поточна демографічна  статистика у поєднанні з даними  Всеукраїнського перепису населення  стала надійною інформаційною  базою дослідження проблем демографічної кризи і розробки заходів демографічної політики;

- налагодити постійний  моніторинг демографічних процесів;

- розгорнути діяльність  новоутвореного Інституту демографії  та соціальних досліджень НАН  України, надавши необхідне приміщення, та розширити масштаби демографічних досліджень, забезпечити необхідний науковий супровід демографічної політики, здійснювати розробку пропозицій щодо вдосконалення заходів активізації національної демографічної політики, проводити демографічну експертизу законодавчих і нормативних змін, систематично розробляти демографічні прогнози;

- забезпечити систематичне  висвітлення у засобах масової  інформації розвитку демографічних,  зокрема міграційних, процесів, становища  біженців та мігрантів тощо.

 

 

СОЦІАЛЬНІ ВИПЛАТИ ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ В 2013 РОЦІ

 

 

 

Орієнтовний розмір матеріальних виплат при народженні дитини протягом 2013 року (відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік»):

 

 

 

 

Кількість дітей   Дата зміни  прожиткового  мінімуму	Перша дитина	Друга дитина	Третя і наступні діти
01 січня 2013 р.	29160 гривень  Перша виплата - 9720 грн.;  Далі - по 810 грн. рівними частинами протягом 24 місяців	58320 гривень  Перша виплата - 9720 грн.;  Далі - по 1012,5 грн. рівними частинами протягом 48 місяців	116640 гривень  Перша виплата - 9720 грн.  Далі - по 1485 грн. рівними частинами протягом 72 місяців
01 грудня 2013 р.	30960 гривні  Перша виплата - 10320 грн.;  Далі - по 860 грн. рівними частинами протягом 24 місяців	61920 гривні  Перша виплата - 10320 грн.  Далі - по 1075 грн. рівними частинами протягом 48 місяців	123840 гривні  Перша виплата - 10320 грн.  Далі - по 1576,67 грн. рівними частинами протягом 72 місяців

 
 Опікуну допомога при народженні дитини на кожну взяту під опіку дитину призначається в розмірі, установленому  при народженні першої дитини.

 

Реалізація засобів  демографічної політики

Принциповою особливістю  демографічної політики можна назвати  те, що вона впливає на динаміку демографічних  не прямо, а опосередковано, через  демографічне поведінку, через прийняття  рішень в сфері шлюбу, сім’ї, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця проживання.

Складність демографічної  політики як частини соціального  управління надає необхідність враховувати  і погоджувати інтереси різних рівнів:

• індивідуальних, сімейних, групових і громадських;

• локальних, регіональних і загальнодержавних;

• економічних, соціально-політичних, екологічних та етнокультурних;

• ближчих, середньострокових  і довгострокових.

Визначимо об’єкти демографічної  політики. До них відносяться:

- Населення країни  в цілому або окремих регіонів;

- Соціально-демографічні  групи;

- Когорти населення;

- Сім’ї певних типів  або стадій життєвого циклу.

До основних напрямів демографічної політики належать:

• державна допомога сім’ям з дітьми;

• створення умов для  поєднання батьківства з активною професійною діяльністю;

• зниження захворюваності та смертності;

• збільшення тривалості життя;

• поліпшення якісних  характеристик населення;

• регулювання міграційних  процесів, урбанізації та розселення і т.п.

 

Серед напрямів соціальної політики відзначимо: зміцнення правового захисту дитинства; підтримка сім'ї як природного середовища життєзабезпечення дітей; забезпечення материнства і охорони здоров'я дітей; поліпшення харчування дітей; забезпечення виховання, освіти і розвитку дітей; підтримку дітей, що знаходяться в особливо важких умовах. Велика увага у вказаному повинна надаватись створенню умов для поліпшення матеріального положення сімей з дітьми, розвитку системи соціального обслуговування сім'ї, збільшенню видів послуг, що надаються сім'ї, зниженню материнської і дитячої смертності, посиленню профілактики захворювань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Українському суспільству  ніколи не бути процвітаючим чи навіть стабільним, якщо його населення не матиме відповідних умов життя і не відчуватиме повної безпеки для реалізації нормальної демовідтворювальної поведінки, не буде бачити перспектив для існування й розвитку кожної сім'ї та особи.

 

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

 

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи  соціального захисту увага і  підтримка держави повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

У зв'язку з цим необхідно  реформувати систему охорони  здоров'я, на якій негативно позначилися  зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери.

 

Для подолання депопуляції  та відтворення трудового потенціалу країни необхідно перейти від  декларативного до реального виконання  програм. Необхідно:

- поступове збільшення  дотацій під час народження дитини та для її подальшого утримання;

- створити належну  систему соціального обслуговування  осіб похилого віку і забезпечити  його доступність незалежно від  місця проживання;