Розвиток законодавства в сфері функціонування ринку капіталів (фондового ринку) в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Теоретичні питання	3
Розвиток законодавства в сфері функціонування ринку капіталів (фондового ринку) в Україні	3
Захист прав інвесторів в Україні	7
Тести	12
Дати визначення поняття	12
Список використаних джерел	13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні питання

1. Розвиток законодавства в сфері функціонування ринку капіталів (фондового ринку) в Україні

 

Процес формування та розвитку фондового ринку протягом 1995-2010 р. здійснювався відповідно до ряду програмних документів, прийнятих Верховною Радою України та Президентом України, зокрема:

• Концепції функціонування та розвитку фондового ринку, схваленої постановою ВРУ від 22.09.1995 року №342/95-ВР;
• Указу Президента України від 30.10.1999 року №1415/99 “Про Основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році”;
• Указу Президента України від 26.03.2001 року №198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України»;
• Указу Президента України від 21.03.2002 року №280/2002 «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах»;
• Указу Президента України від 24.11.2005 року №1648/2005 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 червня 2005 року “Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні” та від 28 жовтня 2005 року “Про заходи щодо утвердження гарантій та підвищення ефективності захисту права власності в Україні”.

На виконання зазначених документів та з метою їх реалізації Кабінетом Міністрів України затверджувалися відповідні заходи.

Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України  як документ, що представляє систему поглядів, ідей, визначила головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України.

Головна мета Концепції - це становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого  ринку цінних паперів в Україні, регульованого державою та інтегрованого  у світові фондові ринки.

Для того щоб фондовий ринок  України став ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував належні

умови для інвестицій та надійний захист інтересів, його створення та подальше

функціонування повинно  будуватися на таких принципах:

• соціальна справедливість - забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів;
• надійність захисту інвесторів - створення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб'єктів фондового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав;
• регульованість - створення гнучкої і ефективної системи регулювання фондового ринку;
• контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;
• ефективність - максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення;
• правова упорядкованість - створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб'єктів;
• прозорість, відкритість - забезпечення надання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку;
• конкурентність - забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов

контролю за дотриманням  правил добросовісної конкуренції  учасниками

фондового ринку.

Головним принципом регулювання  фондового ринку є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів  і забезпечення гарантій та безпеки  інвестиційної діяльності в економіці  України.

Взагалі, структура розділів Концепції, а також їх зміст на час схвалення Концепції враховували відомі загально - світові принципи та стандарти функціонування фондового ринку. Зазначені принципи та стандарти охоплюють питання формування системи регулювання фондового ринку, інструментарну та інституційну базу, депозитарну та біржову систему, інформаційне, технічне та кадрове забезпечення фондового ринку, питання оподаткування і страхування. Окремо розглядається приватизація як основне джерело появи в країні цінних паперів в процесі розвитку фондового ринку.

Указами Президента України  від 30 жовтня 1999 року №1415/99 та від 26 березня 2001року №198/2001 були затверджені відповідні Основні напрями розвитку фондового ринку України (у 2000 році, на 2001-2005 роки відповідно), у яких основна увага приділялась посиленню конкурентоспроможності фондового ринку України, розвитку корпоративного управління, інститутів спільного інвестування, Національної депозитарної системи, розбудові інфраструктури фондового ринку та удосконаленню системи регулювання.

Зазначеними Указами Президента України встановлювалась, зокрема, необхідність запровадження податкового стимулювання розвитку фондового ринку України, електронного документообігу та електронного цифрового підпису, здійснення заходів для утворення єдиного депозитарію цінних паперів (крім державних цінних паперів), запровадження стандартів діяльності прямих учасників Національної депозитарної системи, перетворення торговців цінними паперами у повнофункціональні, фінансово стійкі інститути та деяких інших заходів, які до цього часу залишаються нереалізованими та актуальними.

Указом Президента України  від 24 листопада 2005 року №1648/2005, у якому головна увага приділялась заходам щодо поліпшення інвестиційного клімату та утвердженню гарантій та підвищенню ефективності захисту

права власності в Україні, були затверджені Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки.

Відповідно до цих Основних напрямів державна політика у сфері функціонування фондового ринку спрямовувалась, зокрема, на створення умов для постійного підвищення капіталізації економіки, використання надійних та ліквідних інструментів фондового ринку, забезпечення прозорих правил і процедур діяльності.

Протягом 2008-2009 років Верховною  Радою України було прийнято ряд законів, які позитивно впливатимуть на подальший розвиток фондового ринку:

• «Про акціонерні товариства», яким передбачається усунення існуючих прогалин законодавства України у сфері корпоративного управління та підвищення рівня захищеності інвестора на підприємстві, що сприятиме поліпшенню інвестиційної привабливості акціонерних товариств;
• «Про внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», з прийняттям якого в законодавчому полі регулювання діяльності інститутів спільного інвестування мають відбутись зміни, пов’язані із наданням можливості суб’єктам спільного інвестування застосувати у порівнянні з існуючими більш гнучкі норми диверсифікації активів інститутів спільного інвестування та додаткові можливості в частині використання інструментів фондового ринку при здійсненні ними спільного інвестування;
• «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів», яким передбачено запровадження та вдосконалення адміністративної й кримінальної відповідальності за використання інсайдерської інформації та маніпулювання цінами під час здійснення операцій з цінними паперами, за створення перешкод у доступі до інформації про емітентів цінних паперів та/або спотворення такої інформації;
• «Про внесення змін до Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок» (щодо порядку дій емітента та інвесторів), яким передбачено

врегулювання наступних  питань щодо: існування в одній  формі емісійних  цінних паперів одного випуску; існування виключно в документарній формі неемісійних цінних паперів; існування акцій виключно в без документарній формі (з відтермінуванням вступу в силу даної норми до 29 жовтня 2010 року); встановлення строку затвердження емітентом результатів розміщення цінних паперів; встановлення строку подання емітентом до Комісії звіту про результати розміщення цінних паперів; порядок дій емітента та інвесторів у разі визнання емісії недійсною або незатвердження емітентом у встановлені законодавством строки результатів розміщення цінних паперів та інші.

З метою проведення єдиної державної політики щодо упорядкованості діяльності на фондовому ринку, наповнення фондового ринку новими фінансовими інструментами, залучення додаткових інвестицій здійснювалось удосконалення нормативної бази з питань розвитку механізмів регулювання обігу цінних паперів, депозитарної діяльності, діяльності фондових бірж, інститутів спільного інвестування, ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів та регулювання інфраструктури фондового ринку з урахуванням досвіду функціонування вітчизняного ринку та впровадженням практики європейського законодавства, а також приведення у відповідність із змінами у законодавстві України.

Сучасний стан ринку цінних паперів України вимагає не тільки якнайшвидшого завершення виконання поставлених завдань, але й перш за все формулювання додаткових середньострокових заходів щодо вдосконалення регулювання фондового ринку України.

 

2. Захист прав інвесторів в Україні

 

Права інвесторів фондів в  Україні забезпечені організаційною структурою системи управління інвестиційними фондами та контролем з боку держави.

Регулятором на ринку цінних паперів та інвестиційної діяльності

виступає Державна комісія  з цінних паперів та фондового  ринку (ДКЦПФР) - яка виконує нормотворчі  функції, функції нагляду, ліцензування та адміністрування.

В Україні приділяється багато уваги забезпеченню гарантій інвестицій. Відповідно до інвестиційного законодавства  України держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів  її суб'єктів. Державні органи та їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб'єктів інвестиційної  діяльності, крім випадків, коли таке втручання  допускається чинним законодавством і  здійснюється в межах компетенції  цих органів та посадових осіб. Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів  інвестування, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Чинне українське законодавство  передбачає засоби захисту прав інвесторів, але реальний захист прав суб'єктів  інвестиційної діяльності не може обмежуватися прийняттям норм права. Необхідно також  забезпечити практичну можливість реалізації правових норм, а це свідчить не тільки про важливість закріплення  у законодавстві норм про захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності, але і необхідність розробки дієвого  механізму їх реалізації. У даний  час законодавство України про  інвестиційну діяльність, що, зокрема, стосується захисту прав суб'єктів  інвестиційної діяльності, має прогалини, протиріччя, не містить механізму  реалізації, вимагає істотного удосконалення.

Конвенція про захист прав інвестора визначає правові основи здійснення різноманітних видів  інвестицій, зареєстрованих на території  сторін, і гарантій прав інвесторів на здійснення інвестицій і отримані від них доходи.

Протягом 2010 року до Державної  комісії з цінних паперів та фондового  ринку надійшло на розгляд 3733 письмових  звернення від фізичних осіб щодо порушення їх прав та законних інтересів  на ринку цінних паперів, що на 6% більше, в порівнянні з 2009 роком. Під час  особистого прийому було розглянуто питання понад 1505 громадян. З урахуванням  колективних звернень, які складають 2,7 %, до Комісії у 2010 році звернулося 5758