Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Радушко Ю.П.

аспірант кафедри управління персоналом та економіки праці

Харківського національного економічного університету

м. Харків, Україна

 

РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ  НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

У ХХІ ст. загострюються й актуалізуються проблеми, пов’язані з соціально-економічним розвитком країн та покращенням стану його основних показників. З огляду на це об’єктом посиленої уваги стають рівень та якість життя населення, які є основними критеріями стійкого розвитку регіонів країни.

Для України питання підвищення рівня та якості життя її громадян особливо загострилися у зв’язку з світовою фінансовою кризою. У рейтингу з розвитку людського потенціалу станом на початок 2012 р. Україна посіла 69 місце серед 169 країн світу.

Якість життя населення країни, регіону являє собою не лише наукову, а й серйозну соціально-економічну проблему. У зв'язку з цим виникає проблема наукових досліджень з вивчення якості життя населення для прийняття управлінських рішень щодо забезпечення сталого розвитку соціально-економічних систем і створення сприятливих умов життя громадян. Якість життя населення країни, регіону визначається безліччю різних компонентів соціально-економічного життя.

Водночас тенденції, пов’язані із постійним зростанням ролі регіонів у різних сферах життя країни та посиленням мотиваційного механізму самоорганізації місцевого розвитку, вимагають перенесення акцентів у вирішенні проблем підвищення рівня та якості життя на мезорівень, тобто на рівень регіонів.

Ряд учених якість життя трактують як «інтегральне поняття, всебічно характеризує ступінь комфортності суспільного і природного середовища, життя і діяльності людини і рівень добробуту, соціального, духовного та фізичного здоров'я людини». Складовими якості життя є якість середовища та стандарт життя [2, c. 10].

Ряд вчених-економістів пропонують розглядати рівень життя як «ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людей, що досягається за рахунок створюваних економічних і матеріальних умов і можливостей, що реалізується через споживання і визначається, перш за все, співвідношенням рівня доходів та вартості життя». Автор розглядаємо рівень життя як структурну складову стандарту життя. Він визначається розвитком продуктивних сил суспільства та ефективністю виробництва, і виявляється ця залежність через характеристики споживання, рівня доходів та вартості життя [4, c. 6].

Різні аспекти проблеми підвищення рівня та якості життя населення знайшли відображення у працях зарубіжних і вітчизняних вчених, а саме:  
Дж. Джонсон, З. Бжезінський, Н. Рімашевська, С. Айвазян та ін.

Питаннями оцінки рівня та якості життя займалися В. Пономаренко,  
М. Кизим, В. Мандибура, Ф. Узунов, Л. Ноздріна та ін.

Регіональний аспект рівня та якості життя висвітлені в роботах  
М. Алфьорової, А. Бєлова, П. Косинського, Б. Герасимова, В. Дробишевої та ін.

Згідно даним Держкомстату станом на 1 січня 2012 р. чисельність населення України  становила 45 млн. 634 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 144,9 тис. осіб. Показники народжуваності протягом  14 років знижувалися, смертності – збільшувалися. По обнародуваним в жовтні 2005 року прогнозам Інституту демографії і соціальних досліджень Національної Академії Наук, до 2050 року чисельність населення України може скоротитися до 35 млн. осiб. Це можна представити графічно (рис. 1).

За січень-грудень 2011 року в Україні народилось 502,6 тис. дітей, померло 664,6 тис. осіб. Природне скорочення склало 162 тис., що на 38.6 тис. менше ніж за аналогічний період 2010 року. Природне зростання населення спостерігалось у Волинській (+778), Закарпатській (+3872), Рівненській (+3529), Чернівецькій (+89) областях і м.Києві (+5018). В інших регіонах було зафіксовано природне скорочення населення, яке коливалось від 160 осіб у Івано-Франківській області до 29322 у Донецькій області.

  Міграційний приріст за 2011 рік склав 17.1 тис. осіб, що на 1 тис. більше ніж у 2010 р..

  На 1 січня 2012 року міське населення складало 31380,9 тис.(68.7%), сільське 14252,7 (31.3%)

 

Рис. 1. Чисельність населення  України за 1990 - 2011 р.р.

 

Як видно з рис. 1, чисельність населення України  помітно зменшується. В аналізований період чисельність населення України поступово знижувалась.

Слід відмітити, що незважаючи на те, що поняття «якість життя» останнім часом досить широко використовується, але воно не має загальновизнаної формалізованої структури й стандартного набору індикаторів. Пріоритети залежать від рівня розвитку країн і регіонів.

Для ефективного аналізу  розвитку регіонів України були використанні такі показники, які характеризують найголовніші блоки: 1) демографічний стан; 2) використання робочої сили; 3) рівень доходів населення.

Так, демографічні процеси в Харківській, Донецькій та Луганській областях, як і в цілому по Україні, характеризуються низкою негативних тенденцій, обумовлених низьким рівнем народжуваності, високим рівнем смертності, зниженням тривалості життя, деформацією вікової структури населення, нераціональними міграційними переміщеннями.

Основними причинами скорочення чисельності  населення є одночасні падіння  рівня народжуваності та зростання  смертності. Рівень народжуваності в  Харківській, Донецькій та Луганській областях більш, ніж у 2 рази нижче критичного порогового значення показника при одночасно високому рівні дитячої смертності. Небезпечним є також рівень смертності населення, який по всіх регіонах України перевищує межу критичного порогового значення. В східних регіонах цей показник більш, ніж у 1,5 разу перевищує критичне порогове значення. Особливостями смертності в Харківській, Донецькій та Луганській областей є зростання смертності осіб у працездатному віці. Одночасно рівень смертності чоловіків по всіх вікових групах значно перевищує рівень смертності жінок за рахунок смертності від нещасних випадків (у тому числі на виробництві), серцево-судинних захворювань, асоціальної поведінки. Природне скорочення населення України супроводжується скороченням середньої тривалості життя. Починаючи з 1992 р., тривалість життя населення всіх регіонів України є нижче критичного порогового значення. Але в Харківській, Донецькій та Луганській областях відстежується найбільш несприятлива ситуація.

Що стосується рівня  та якості життя населення в цілому, то у Дніпропетровській, Донецькій і Луганській областях за підсумками 2011 року зафіксований найнижчий рівень якості життя серед всіх регіонів України.

Лідером рейтингу якості життя став Київ, він посідає перші  місця одразу в кількох категоріях (добробут, якість охорони здоров'я й освіти).

У Києві, наприклад, найвищий показник за кількістю лікарів на 10 тис. населення – 84 (для порівняння, на Херсонщині лише 35,5).

На тлі інших східних областей вигідно вирізняється Харківська, яка зайняла друге місце в рейтингу після столиці. До першої п`ятірки регіонів за якістю життя також увійшли Севастополь, Тернопільська і Львівська області. Західні регіони, які традиційно вважаються одними з найбідніших, за якістю життя виявилися переважно у верхній частині рейтингу. Слабо розвинена промисловість у цих областях компенсується хорошою екологією і вищими стандартами суспільного життя, орієнтацією на європейську систему цінностей.

Проведене дослідження  показує, що в Україні існують  значні розбіжності в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів, причому цей процес диференціації невпинно поглиблюється. Інакше кажучи, у країні не існує механізмів підтримки соціальних стандартів життя для кожного громадянина незалежно від його місця проживання.

 

Література: 1. Бабак І. Регіональна  нерівність життя українського населення: соціальний вимір // Психологія і суспільство, 2009. - № 3. – с. 116-122.

2. Вітер В., Олефір В. Оцінка  регіональних відмінностей рівня  життя в Україні // Економіст, 2009. - № 4. – с. 26-31.

3. Рівень і якість життя населення:  Монографія / під заг.ред. Є.П. Кушнарьова. – Х.: ВД «Інжек», 2004. – 243 с.

4. Толстых Н. Современные показатели уровня жизни населения и методики их измерения // Социология: теория, методы, маркетинг. – 1999. - № 1. – с. 108-113.

 

Меркушев  С.А. Качество жизни населения городских  поселений Пермской об3. ласти (территориальный анализ). Дис. … канд. геогр. наук. Пермь, 1997.

Жеребин В.М., Романов А.Н. Уровень жизни  населения. М., 2002. 4.

Ревайкин А.С. Уровень жизни населения: методология, проблемы социально-5. экономического анализа // Социально-экономический анализ уровня жизни населения Дальнего Востока. Владивосток, 1989.

Ротова Р.С. Уровень  жизни // Демографический энциклопедический  словарь. 6. М., 1985.