Розрахунок платіжного балансу Греції

Державна податкова служба України

Національний університет  державної податкової служби України

 

 

 

 

 

 

Розрахункова робота

з курсу «Міжнародна економіка»

на тему:

«Розрахунок платіжного балансу Греції»

Варіант 7

 

 

Виконала:

 студентка групи ЕПБ-32

Перевірила:

Юр єва Поліна Борисівна

 

 

 

 

 

Ірпінь – 2012

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Сутність платіжного балансу та принципи його побудови 5

Розділ 2. Хід  виконання розрахункової роботи 10

Висновки 15

Список використаної літератури: 16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Всступ

Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики держави, яка безпосередньо впливає на стан економіки. Він дає ґрунтовну  інформаційну базу для оцінки стану  та перспектив розвитку зовнішньоекономічних відносин. Зокрема, рівень та динаміка його збалансованості за звітний  період надають можливість визначити  причини покращення або погіршення кон'юнктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну динаміку їх у майбутньому, перспективні та проблемні галузі національної економіки, стабільність законодавчої бази, рівень довіри до вітчизняної  політики.

До відомих науковців, які в своїх працях розглядали економічне призначення, складові частини  та фактори впливу на платіжний баланс, можна віднести М.І.Савлука, С.І.Юрія, С.Л.Боринця, Л.Н.Красавіну, А.С.Філіпченка, Т.С.Шеремета, Є.С.Корнієнко, О.О.Резнікова, О.В.Сніжко та інших.

Виконання розрахункової роботи з курсу „Міжнародна економіка"

здійснюється для:

• закріплення вивченого матеріалу, формування навичок підприємництва, системного аналізу, засвоєння найважливіших законів, вивчення закономірностей та принципів розвитку міжнародної економіки;
• опанування методикою аналізу стану світової господарської системи та окремих її складових.

Мета розрахункової роботи:

• засвоєння загальних питань щодо організації міжнародних економічних відносин, розкриття суті та змісту основних прикладних категорійта підготовка фахівців такого рівня кваліфікації в галузі міжнародної економіки, який забезпечуватиме їм мобільність, конкурентні переваги не тільки на національному, але міжнародному ринку праці;
• засвоєння способів обслуговування зовнішньоекономічних операцій, їх обліку, визначення, виміру і аналізу взаємозв'язків основних макроекономічних змінних, що характеризують участь країни у міжнародних економічних процесах, а також усвідомленні шляхів досягнення зовнішньої і внутрішньої рівноваги у відкритій економіці основою при цьому виступає платіжний баланс.

Предметом дослідження є платіжний баланс, його окремі рахунки та їх сальдо, статті, категорії, показники, економічні операції, які відображаються в платіжному балансі.

Завдання розрахункової роботи:

• засвоїти методику проведення міжнародних розрахунків щодо регулювання грошових зобов'язань і вимог, специфіку міжнародних розрахунків, використання платіжних засобів у міжнародній практиці, форми різних кредитних знарядь міжнародних розрахунків та їх використання при здійсненні міжнародної економічної діяльності
• засвоїти методику складання платіжного балансу держави та принципи його побудови, вміти структурувати етапі платіжного балансу, розраховувати сальдо рахунку поточних операцій, сальдо рахунку операцій з капіталом і фінансових операцій, обсяги фінансування, величину помилок та упущень,
• обґрунтувати характер і наслідки змін першого і другого розділів платіжного балансу,
• визначити сальдо балансу міжнародних інвестицій(міжнародної заборгованості) та обґрунтувати його зв'язок з платіжним балансом країни,
• обґрунтувати вплив змін основних статей платіжного балансу на ефективність міжнародної економічної діяльності держави.

 

 

 

Розділ 1. Сутність платіжного балансу та основи його побудови

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами економічних  суб’єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та сумою  всіх надходжень, отриманих нею за той же період від інших країн (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць). [6, c.295]

Платіжний баланс на певну  дату існує у вигляді платежів та надходжень, які з дня на день постійно змінюються. Стан платіжного балансу визначає попит и пропозицію національної та іноземної валюти на цей момент і він є одним  із чинників формування валютного курсу.

Треба зазначити,  що платіжний  баланс є унікальним своєю системою розрахунків. Вона хоч і не показує  безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які погано, або які  явища їх викликають, зате показує, що відбувається насправді, відображаючи реальні фінансові потоки, між  певною країною та зовнішнім світом, чим допомагає зробити власні відповідні висновки.

Головним законодавцем в  галузі платіжного балансу є статистична  служба Міжнародного валютного фонду. Її прерогатива розроблення, вдосконалювання  та впровадження рекомендації, на основі яких зараз збираються і публікуються відомості про платіжні баланси  країн-учасниць Фонду. Варто зазначити, що на підставі фактичних даних про  стан платіжного балансу МВФ приймаються  рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для  стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

На практиці розрізняють  два види балансів міжнародних розрахунків:

1) розрахунковий баланс;

2) платіжний баланс.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною  за кордоном, та надходжень, отриманих  нею з-за кордону за певний період.

Платіжний баланс включає:

• розрахований (сплачений) експорт і імпорт товарів та послуг;

• фактично проведені надходження  і платежі;

• фактично отримані або  видані кредити та інвестиції.

Загальними вимогами до складання  балансу є:

1. Агрегування усіх операцій.

2. Зібрання і аналіз  даних за певний період часу.

3. Облік чистого сальдо  міжнародних вимог і зобов'язань.

В основу складання платіжного балансу покладені два методологічні  принципи.

Перший принцип відображає всі зовнішньоекономічні операції за певний період часу (місяць, квартал, рік). Це показує, що в платіжному балансі  відображаються всі економічні операції, що здійснюються за певний термін часу між резидентами даної країни і нерезидентами.

Другий принцип — метод  подвійного запису, коли кожна зовнішньоекономічна  операція, що належить до платіжного балансу, записується до нього двічі. Один запис показує, які зміни в  активах і пасивах країни викликає ця операція. Другий запис зрівноважує  першу і показує, якими засобами регулюються взаємні вимоги і  зобов'язання між країнами, що виникають  внаслідок зовнішньоекономічної операції[4, c.95].

Розглянемо структуру  платіжного балансу. Залежно від  характеру операцій платіжні баланси  складаються з двох основних розділів: 1 — «Платіжний баланс на поточних операціях», або «Поточний платіжний баланс»; 2 — «Баланс руху капіталів (короткострокові  та довгострокові операції) та кредитів». Кожен з цих двох розділів, у  свою чергу, поділяється на підрозділи.

Розглянемо розділ «Поточний  платіжний баланс», або «Рахунок поточних операцій». Його підрозділи, або статті, узагальнюють дані про  зовнішньоекономічні операції, які  здійснювалися на умовах, прийнятих  у міжнародній практиці угод без  відстрочування платежів, що не передбачають надання або залучення коштів у іноземній валюті в кредитній формі. Він містить насамперед дані про експорт та імпорт товарів та послуг, про вантажні та пасажирські міжнародні перевезення, іноземний туризм та платежі за кордон, надходження коштів з інших країн без товарного забезпечення (заробітна плата, відсотки, дивіденди).

Рахунок поточних операцій поділяється на частини:

1. Платежі та надходження  за зовнішньоторговельними операціями, або торговий баланс (merchandisetradebalance, рахунок торгівлі). Він містить інформацію про експорт та імпорт товарів (як цивільних, так і військових). Експорт призводить до припливу грошових коштів, отже, утворює статтю кредиту; імпорт — до їх відпливу; і формує статтю дебету; їх баланс називається торговим, або видимим балансом. Отже, торговий баланс — це чиста вартість експорту тільки товарів за вирахуванням їх імпорту. Цей баланс підводиться під статтями торгових потоків, а усі решта статей залишаються «під рискою».

2. Баланс послуг та  некомерційних операцій, доходи  та платежі за інвестиціями (рахунок  невидимої торгівлі). Він містить  статті, які відображають надання  або отримання послуг з міжнародних  перевезень, страхування, фрахту, туристичних,  банківських, консультаційних та  інших видів; виплати та надходження  відсотків, дивідендів тощо за  отримання або надання кредитних  послуг[5, c.25].

Баланс рахунку поточних операцій складають підсумувавши два  баланси — торговий та баланс невидимої  торгівлі.

Розглянемо розділ «Баланс  руху капіталів та кредитів», або  як його інколи називають «Рахунок по зовнішньоторгових угодах з активами та пасивами». Статті цього розділу  платіжного балансу відображають зміни  вартості фінансових активів та зобов'язань  країни внаслідок зовнішньоекономічних операцій, які передбачають перехід  права власності. Інакше кажучи, рахунок  капіталу необхідний для визначення зведених результатів операцій з  фінансовими активами та пасивами, які здійснюються резидентами та їхніми іноземними діловими партнерами за певний період.

Рахунок капіталу поділяється  на дві основні частини:

1. Рахунок руху довгострокового  капіталу (long-term), або прямі інвестиції та інші довгострокові капітальні вкладення. Основними статтями руху довгострокового капіталу є прямі інвестиції та позики.

2. Рахунок руху короткострокового  капіталу (short-term), або інші короткострокові капіталовкладення. Він відображає фонди (інструменти грошового ринку), які переміщуються в результаті реальних угод (наприклад, у вигляді платежів експорту та імпорту), а також рух внаслідок операцій з довгостроковим капіталом (наприклад, відплив для оплати прямих капіталовкладень та приплив в результаті отримання доходів від закордонних інвестицій).

Після цього рахунка йдуть  статті, які відображають державне фінансування у платіжному балансі:

• стаття «Пункти, що дублюються», яка стосується певних змін державних  резервів, містить інформацію щодо переоцінки золотовалютних резервів, розподіл та використання СПЗ SDR, рух  золотовалютного резерву;

• стаття «Виняткове фінансування», яка відображає надзвичайні джерела  покриття сальдо;

• стаття «Зобов'язання, які  є резервами іноземних держав»  відображає претензії іноземних  державних організацій до активів  даної держави;

• стаття «Загальна зміна  резервів» показує зміни у  резервних запасах країни, причому  не у резервах як таких, а лише зміни  їх вартості або обсягу[7, c.29].

Класифікація статей платіжного балансу

1. за методикою МВФ

A. Поточні операції (Товари. Послуги. Доходи від інвестицій. Інші послуги та доходи. Приватні  односторонні перекази. Державні  односторонні перекази.)

B. Прямі інвестиції та  інший довгостроковий капітал  (Прямі інвестиції. Портфельні інвестиції. Інший довгостроковий капітал.

 Разом: А + В: Базисний  баланс).

C. Інший короткостроковий  капітал

D. Помилки та пропуски

Разом: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності у США).

E. Балансувальні статті (Переоцінка  золотовалютних резервів, розподіл  та використання СПЗ (SDR). Рух  золотовалютного резерву. Надзвичайні  джерела покриття сальдо Зобов'язання, які утворюють валютні резерви  іноземних офіційних органів.)

Разом: А + В + С + D + E (відповідає концепції офіційних розрахунків  у США).

F. Підсумкова зміна резервів (Золото. СПЗ (SDR). Резервна позиція  у МВФ. Іноземна валюта. Інші  вимоги. Кредити МВФ.)

Одним із головних завдань  складання платіжного балансу є  вимірювання його сальдо. Це важлива  аналітична проблема, яка охоплює  широке коло питань - від точності (достовірності) даних про окремі міжнародні угоди  до структури побудови таблиць.

Сальдо основних статей називається "сальдо платіжного балансу". Залежно  від того позитивна чи негативна  його величина, платіжний баланс характеризується як активний чи пасивний (дефіцитний).

 Сальдо платіжного  балансу є важливим показником. Його величина входить у визначення  валового національного продукту  і національного доходу; впливає  на стан валюти; на вибір коштів, зовнішньої та внутрішньої економічної  політики[8, c.56].

Показник сальдо платіжного балансу є структурним. Величина його, в першу чергу, залежить від  вибору статей, результат яких він  представляє.