Ринок факторів виробництва

Результативність використання речових та особистих факторів виробництва може бути відображена категорією ефективності виробництва (співвідношенням одержаного результату продуктивного використання факторів виробництва та їхніх витрат). Ефективність виробництва може бути підвищена за рахунок як збільшення використаних факторів, так і повнішого їх використання, тобто екстенсивним або інтенсивним шляхом. У реальному процесі виробництва обидва шляхи переплітаються при переважній ролі одного з них. З розвитком суспільства все більшого поширення набуває інтенсивний шлях. Процес інтенсифікації виробництва означає більш повне використання його факторів, їхнє якісне удосконалення, а також поліпшення технологій використання продуктивних можливостей їх та відповідне зменшення ролі простого кількісного нарощування факторів, не пов'язаних з суттєвим поліпшенням їхнього застосування.

Звичайно, кількісне збільшення факторів виробництва практично завжди має  місце і тоді, коли відбувається інтенсивний розвиток, але воно відіграє підпорядковану роль, забезпечуючи просторово-часові форми реалізації завдань якісного вдосконалення засобів виробництва і робочої сили. Якісне вдосконалення факторів виробництва не дає бажаного ефекту, якщо не супроводжується адекватним використанням їхніх поліпшених властивостей. 
Найперспективнішим шляхом удосконалення факторів виробництва є впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Проте й традиційну техніку та технологію можна застосовувати по-різному. Зростання рівня використання можливостей наявної техніки та технології - не менш важливий напрям інтенсифікації виробництва. При цьому інтенсифікація виробництва зумовлена темпами створення нової техніки та технології, їхнього масового застосування.

Сам по собі технічний прогрес автоматично  не приводить до зростання інтенсифікації виробництва. Недостатнє або некомплексне використання нової техніки та технології не лише не підвищує рівень інтенсифікації та ефективності виробництва, а, навпаки, знижує його.

Отже, між технічним прогресом  та інтенсифікацією виробництва об'єктивно існує така важлива ланка, як використання факторів виробництва, що дає змогу перетворити можливості першого у динаміку другого. Найкращим є варіант, коли в процесі виробництва використовуються фактори, які відповідають сучасним техніко-технологічним і кваліфікаційно-професійним вимогам і до того ж повноцінно використовуються.

Практика засвідчує, що інтенсифікація факторів виробництва залежить від  змін у характері їхнього поєднання. Більшість економістів світу  вважають, що приватизація виробництва не може бути тотальною. Важливо активізувати і державні його фактори через корпоратизацію та комерціалізацію їхнього використання. Водночас слід невпинно поширювати масштаби поєднання працівників з власними (приватними), орендованими, акціонерними та змішаними видами використання засобів виробництва.

Найбільший виробничий ефект досягається  тоді, коли користувачі факторів водночас є їхніми власниками. Однак таке поєднання навряд чи може бути загальним  і навіть широкомасштабним, оскільки це означає, що всі члени суспільства повинні бути не тільки номінальними, а й функціонуючими власниками, тобто виконавцями оперативних розпорядчих функцій. Проте кожний крок з наближення до такого поєднання факторів виробництва робить їх функціонування інтенсивнішим, підвищуючи результативність процесу виробництва і повніше задовольняючи потреби членів суспільства.

Висновки

Функціонування підприємств і  домашніх господарств ґрунтується  на використанні факторів виробництва  й одержанні від їхнього використання відповідних доходів. Під факторами виробництва розуміються особливо важливі елементи або об'єкти, що впливають на можливість і результативність господарської діяльності.

В ринковому товарообігу факторів виробництва є свої особливості, хоча в цілому і тут діє механізм конкурентної рівноваги цін.

Подібно ціноутворенню на блага  ціни на фактори виробництва утворюються  в результаті взаємодії попиту та пропозиції на ринках цих факторів. Спеціальний розгляд процесу  ціноутворення на фактори виробництва  порозумівається, з одного боку, його особливостями, з іншого боку – специфічною роллю цих факторів у ринковому господарстві.

Пропозиція факторів виробництва  надходить від індивідів, що прагнуть максимізувати свою функцію корисності.

Оскільки утворення капіталу відбувається за рахунок заощаджень, то обсяг пропозиції капіталу відповідає обсягу заощаджень. Корисність заощаджень для індивіда  полягає в тому, що вони забезпечують можливість задовольняти потреби в майбутньому. Однією із психологічних властивостей індивіда є перевага нинішніх благ майбутнім . Ступінь переваги нинішніх благ майбутнім зростає в міру зростання частки заощадження в поточному доході індивіда.

Ринкова ціна фактора, як і ціна блага,  залежить не тільки від виду галузевих функцій попиту та пропозиції, але і від типу ринку, на якому відбувається купівля-продаж фактора.

На ринку досконалої конкуренції  рівновага досягається при повному  й ефективному використанні фактора. Повне використання факторів виробництва  означає, що їхні власники реалізували  свої плани по обсягу пропозиції. При цьому не обов'язково, що у виробництві зайнята вся наявна в даний момент кількість факторів виробництва. Деякий їхній обсяг продавці можуть не захотіти продавати за сформованими цінами. Ефективне використання факторів виробництва досягається тоді, коли цінність граничного продукту фактора дорівнює граничним витратам на нього. У цьому випадку сума споживчих надлишків продавців і покупців досягає максимуму. Надлишок виробника, реалізований від продажу факторів виробництва називається економічною рентою.  Величина ренти залежить від еластичності пропозиції фактора.

Коли пропозиція фактора монополізована, тоді крива ринкового попиту на фактор представляється єдиному продавцю фактора кривою середнього доходу, а крива пропозиції – кривою граничних витрат. Ринкова рівновага в даному випадку визначається крапкою перетинання кривої граничного доходу з кривою ринкової пропозиції фактора. Унаслідок того що крива граничного доходу проходить більш круто, чим крива ринкового попиту на фактор, на монополізованому ринку фактора не забезпечується повне й ефективне його використання.

При монопсонії рівноважна ціна на фактор нижче ціни на нього в умовах досконалої конкуренції. В результаті досягається  повне, але не ефективне з позицій  суспільства використання факторів виробництва, оскільки їхня гранична продуктивність перевищує граничні витрати їхньої експлуатації. Монопсонія не має функції попиту на фактори виробництва.

В умовах двосторонньої монополії  значення рівноважної ціни і рівноважної  кількості визначаються не в крапці, а в інтервалі, тобто однозначно не визначені.

Література

1. Борисов Е.Ф. Волков Ф.М. Основы экономической теории. М. Высшая школа. 1993.
2. Габиш Г. Гребенников П. Леусский А. Тарасевич Л,Микроэкономика. Электронный учебник.// http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/contents.htm
3. Долан, Эдвин Дж., Линдсей, Девид Е. Макроэкономика. Пер. с англ. С-Пб. 1994.
4. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций). К:”АЛЬТ”, 2000 г.
5. Нуриев Р.М. Основы экономической теории. Микроэкономика. Учебник для вузов. М. Высшая школа. 1996.
6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Г.Н.Климко. К. 1997
7. Политическая экономия. Под ред. А.В. Сидоровича, Ф.М. Волкова. М. Издательство МГУ. 1994. часть 2.
8. Раймон Барр. Политическая экономия. т. 1, 2. Москва. "Международные отношения" 1995 г.
9. Райхлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков продукции. М. Наука. 1996.
10. Рохлин Э. Основы экономической теории. Микроэкономическая теория рынков вводимых ресурсов. М. "Наука", 1996 г.