Предмет, методи та методологія курсу Регіональна економіка

Предмет, методи та методологія курсу Регіональна  економіка.

План:

 

1. Предмет РЕ
2. Методи дослідження РЕ

 

1. Предмет „Регіональна економіка”

 

     Протягом  останніх років класична теорія РПС конкретизувалася в регіональну економіку, метою дослідження якої є обґрунтування, розробка і практичне застосування певних моделей розміщення елементів виробництва, а також ринкової, соціальної та виробничої інфраструктури.

      Регіональна  економіка як наукова сфера  знань займається вивченням закономірностей, принципів всіх елементів продуктивних сил і соціальної інфраструктури в територіальному аспекті, аналізом і прогнозуванням, а також обґрунтуванням напрямків розміщення продуктивних сил з урахуванням стратегії соціально-економічного розвитку та екологічних вимог.

       Регіональна економіка вивчає просторовий аспект суспільного виробництва.

       Регіональна економіка – галузь наукових знань, яка вивчає розвиток та розміщення продуктивних сил, соціально-економічні процеси та території країни і її регіонів з врахуванням природно-ресурсного потенціалу.

       Предметом регіональної економіки є вивчення соціально-економічного регіонального розміщення продуктивних сил України і розвитку галузей її економіки, важливіших природно-економічних, демографічних і екологічних особливостей регіонів, а також міжрегіональних, внутрішньорегіональних  і міждержавних економічних зв’язків.

1. Економіка регіонів – наука, яка вивчає особливості розвитку економіки країни в межах окремих регіонів (районів)
2. Розміщення продуктивних сил – динамічний стан, який характеризує розподіл продуктивних сил по території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів та країн.
3. Регіоналістика - перелік наук і наукових напрямків, які

досліджують територіальну  організацію суспільства і так  чи інакше  пов’язані з географією і географічними закономірностями.

  В системі провідних  чинників функціонування народного

господарства чинне місце займають питання просторової локалізації його складових елементів - галузей, підприємств та інших територіальних утворень.

   Оптимальне розміщення  підприємств по відношенню до  сировини,

трудових ресурсів, районів збуту означає максимальне зниження витрат на виробництво продукції, що забезпечує економію витрат і низьку собівартість продукції.

Таким чином, раціональне розміщення продуктивних сил є головним

чинником економічного зростання України.

  Метою регіональної економіки є всебічне (демографічне,

економічне, екологічне) обґрунтування як перспективного розміщення продуктивних сил, так і удосконалення (оптимізація) їх сучасного характеру.

    Головною економічною закономірністю, яка застосовується в

розміщенні продуктивних сил та регіональній економіці є закон

економії суспільної праці, згідно з яким найвища продуктивність праці забезпечується завдяки зниженню витрат на подолання  просторового розриву між окремими елементами виробництва.

Виходячи з цього:

    Розміщення продуктивних сил – це наукова дисципліна, яка

обґрунтовує оптимальне розташування господарських об’єктів з метою максимізації прибутку від виробництва окремими суб’єктами, їх групами в межах регіонів і народногосподарському  комплексу країни.

    Складові загального  прибутку:

• зниження витрат  обігу;
• економія витрат робочого часу;
• зменшення псування продукції і покращання її якості;
• покращання структури фінансових фондів;
• підвищення  ступеня  задоволення матеріальних та інших потреб населення.    

 

2. Методи дослідження регіональної економіки

 

1. Картографічний метод

 Г І С – геоінформаційна система, що має засоби накопичення, збереження, відновлення,  пошуку  і подання даних.

ГІС-аналіз є  процесом пошуку просторових закономірностей розподілу даних і взаємозв’язку між об’єктами. У процесі ГІС-аналізу використовують 3 основні моделі оцінки часових змін:

• тенденцію – зміни між двома моментами часу (1990-2000);
• цикл – зміни, що повторюються за певний тривалий період часу;
• період, що передує трансформації економічної системи, або такий, що є її результатом (до 1990р., після 2000р.) [1].

    Цикли характеризують закономірності, які повторюються. Аналіз певних періодів часу дає змогу оцінювати наслідки процесів чи управлінських рішень. Створюючи карту на певну дату, можна оцінити швидкість змін параметрів функціонування економіки за конкретний період.

Карти трансформаційних процесів в економіці України повинні мати високий рівень адаптування, бути інтерактивними, з використанням ефекту мультимедіа, в них динаміка має поєднуватись із статистикою. Основними цілями застосування динамічних карт є: вивчення наслідків трансформаційних процесів; відстеження їх в реальному часі; моделювання змін.

  Інформаційні моделі повинні  відображати:

• макроекономічні тенденції трансформації економіки;
• трансформаційний спад;
• формування ринкового середовища як бази ринкової системи господарювання;
• реструктуризацію, інституціональні перетворення;
• інвестиційні процеси, прямі іноземні інвестиції;
• приватизацію;
• територіальні пропорції та регіональні відмінності в рівнях розвитку економіки та її основних галузей;

     Створений електронний національний  атлас України (2000 р.), діє Електронна пошуково-довідкова система “Міста України”.

2. Балансовий метод.

     Співвідношення галузевих та регіональних балансів дає змогу вибрати оптимальні співвідношення між галузями ринкової спеціалізації та тими, що регіон обслуговують.

      Баланси потрібні для розробки міжрегіональних та внутрішньорегіональних звя’зків. Вибір місця для підприємства (сировина, вода, збут, трудові ресурси, площа, паливо, енергія, комунікації…)

      Баланси регіонального виробництва та споживання основних видів продукції.

3. Метод системного аналізу – проблема вивчається  комплексно, з урахуванням взаємозв’язків, прямих та зворотних  зв’язків.

4.   Математичного моделювання: 

(нафтопровід Одеса-Броди і нафтотермінал; НПЗ під Одесою на 10 млн т нафти;  моделювання розвитку окремої галузі;моделювання розвитку Криму: рекреаційне, морський транспорт, сільське господарство, промисловість…)

5. Статистичні методи:

• кореляційний аналіз;
• індекси локалізації, спеціалізації;
• динаміка народжуваності, інвестиції;

 

6. SWOT  - аналіз економічних  особливостей регіону.

 

S  (strengt )  - оцінка сильних сторін регіонального розвитку, які формують економічні переваги регіону та забезпечують економічне зростання (геополітичне положення Одеської області, високий рівень розвитку НТП, рекреаційний потенціал, наявність висококваліфікованої робочої сили, розвиток море господарського комплексу).

W   (weaknees)  - оцінка слабких сторін, які гальмують економічний розвиток регіону (недосконала система управління економічними процесами, недостатня кількість водних та енергетичних ресурсів, висока ступінь амортизації обладнання, застарілі технології).

O   (opportunіtіes)  - оцінка економічних можливостей (врахування факторів, які за певних умов можуть стати сильними сторонами регіонального розвитку) – транскордонне співробітництво, розвиток транспортних мереж: нафтопровід, газопровід, автобан, морські порти, поромна переправа, авіапорт ..., нафтопереробка, експорт товарів через порти;

T    (threats)  - оцінка небезпек, тобто факторів, які в перспективі можуть стати слабкими сторонами в розвитку регіону (за діяння земельних ресурсів та потужностей промисловості не на повну силу, наявність багато чисельних екологічно потенційно небезпечних об’єктів, значна амортизація обладнання, відплив трудових ресурсів за кордон, нестача фахівців певного профілю, обмеженість території (в тому числі приморської) .

7. Аналітичний метод планування соціально-економічного розвитку регіону – техніко-економічний аналіз ефективності використання ресурсів, виявлення невиправданих витрат і втрат, понаднормативного використання (коштів, матеріальних і трудових ресурсів) - нераціональне використання трудового потенціалу на 7-му км Овідіопольського шосе, нераціональне використання міських, приморських територій, води, земель.

8. Метод експертних оцінок використовується на стадіях проектних розробок в умовах недостатності інформації. Він використовує досвід інших країн, регіонів, підприємств, екологічних проектів, норм (модель розвитку Куяльницького курорту по аналогії з ізраїльським Мертвим морем, будівництво аквапарків, Діснейлендів, досвід Єгипту в розвитку рекреації та туризму).

9. Програмно-цільовий метод -  визначає головні напрямки  для   досягання найбільших народногосподарських результатів і концентрації ресурсів та зусиль на їх вирішенні у визначений термін.

Кожна комплексна програма має погоджений план щодо забезпечення ресурсами,  коштами і має певний термін реалізації.

Перелік деяких  регіональних програм, що фінансуються за рахунок обласного бюджету у 2005 р.

„Вчитель”, „Діти Одещини”, „Шкільний автобус”, „Молодь  Одещини”, надання цільової адресної соціальної допомоги малозабезпеченим верствам населення, „Онкологія”, Комплексна програма профілактики захворюваності на вірусний гепатит, Програма розвитку малого підприємництва в Одеській області, Програма розвитку туристично – рекреаційної галузі на 2003 – 2010 роки. Програма комплексного соціально-економічного розвитку м. Одеси на 2005-2006 рр., Програма розвитку та підтримки малого підприємництва в м. Одесі на 2005-2006 рр., Програма благоустрою околиць міста Одеси на 2004-2006 рр.).

10. Нормативний метод. Існують економічні нормативи (упорядкування) – абсолютні та відносні величини, які застосовуються для регулювання економічних відносин у суспільстві і відображають загальні вимоги до витрат та результатів виробництва. (Норми витрати робочого часу впливають на продуктивність праці; існують санітарні норми антропогенного навантаження на пляжні території, використовуються загально статистичні норми витрат питної води, вживання хліба чи інших харчів або товарів, які дають змогу планувати розвиток виробництва в регіоні та робити запаси).