Позитивні та негативні прояви глобалізації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ  І МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

 

Кафедра міжнародного менеджменту

 

 

Реферат

 

Позитивні та негативні прояви глобалізації

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка  групи 507

Горбенко О.С.

 

                                                                                   Викладач:

Тимків І.В.

 

 

 

 

 

                                    Київ 2013

 

Зміст

1. Глобалізація як явище: негативні та позитивні прояви………………с.3
2. Негативні та позитивні наслідки глобалізації в Україні (на прикладі банківської системи)……………………………………………………с.6
3. Шляхи зменшення негативних наслідків глобалізації для економіки України в цілому та банківської системи зокрема…………………...с.10

Література……………………………………………………………….с.12

 

1. Глобалізація як явище: негативні та позитивні прояви.

Одним із факторів, що визначають основні шляхи та напрямки розвитку світового господарства, є утворення міжнародних інтеграційних угрупувань, які забезпечують узгоджений розвиток і взаємодоповнення регіонів та держав, інтенсифікують процеси виробництва в окремих країнах, дають змогу ефективніше використовувати всі наявні резерви розподілу інвестицій та всі види капіталу. Основною тенденцією системних трансформацій сучасності визнано глобалізацію як об’єктивний і всеосяжний процес та найважливішу характеристику розвитку суспільно-економічних відносин. Глобалізація як феномен характеризує якісно нову фазу інтернаціоналізації економічного життя, яке супроводжується лібералізацією зовнішньоекономічних зв’язків, зменшенням або зняттям бар’єрів між країнами для трансграничного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили і посиленням міжнародного інформаційного обміну. За таких умов зростає ступінь відкритості національних економік. Зараз глобалізація охопила всі сфери життєдіяльності людства, а її вплив стає дедалі відчутнішим. Процеси глобалізації відбуваються в економіці, політиці, соціальній сфері, освіті, науці, культурі, а отже, мають універсальний характер. Глобалізація трактує світ як зв’язаний, взаємозалежний і безмежний ринок, який постійно інтегрується.[1, с. 175]

За поняттям «глобалізація» переховується велика кількість явищ та процесів, що одночасно протікають, а також проблем, які стосуються всього людства і які прийнято називати глобальними проблемами сучасності. Семантично це поняття пов’язане з англійським словом «Globe» (земна куля), яке не залишає шансів на існування іншим термінам іншого семантичного коріння типу «мировизация» (рос.) або «мондиалізація» (фр.). Із множини вимірювань поняття глобалізації можна виділити два найбільш очевидних.

1. Загальнопланетарний масштаб  інтернаціоналізації світової економіки як логічний результат взаємодії національних економік, які постійно розширювалися, коли ця взаємодія набула вигляду їх взаємного проникнення і переплетіння.

2. Універсалізація, або  гомогенізація, економічного життя,  яка під впливом обміну знаннями, людьми, товарами, культурними цінностями і таким подібним усе більше тяжіє до єдиних стандартів, принципів і цінностей.[2, с.298]

Взагалі глобалізацію можна  розглядати як мету, результат та діяльність. [3, с.33]

 

Як і кожне об’єктивне явище, глобалізація має позитивні  й негативні прояви та наслідки. До позитивних наслідків глобалізації відносять:

1. сприяння економічному і соціальному прогресу;
2. формування єдиного взаємопов’язаного світу, що стимулює розвиток ринкової економіки;
3. формування політичної демократії;
4. сприяння науково-технічному прогресу – інформаційна глобалізація забезпечує доступ країн, що розвиваються до нових технологій;
5. позитивні тенденції в світовій торгівлі;
6. перехід на ресурсозаощаджуючі технології;
7. посилення уваги до важливих проблем людства;
8. відсутність чітких просторових і часових меж, можливість проведення операцій на фінансових ринках цілодобово завдяки об’єднанню біржових та позабіржових торговельних систем в одну глобальну комунікаційну мережу;
9. висока мобільність капіталу, його значні обсяги, вигідна ціна й висока ліквідність;
10. зниження рівня дефіциту фінансових ресурсів у країнах світу;
11. посилення конкуренції на національних фінансових ринках та зниження вартості товарів і послуг, що сприяє здешевленню ресурсів в умовах глобалізації;
12. комп’ютеризація та інформатизація.

Негативні наслідки глобалізації можна представити у вигляді схеми.

 

2. Негативні та позитивні наслідки глобалізації в Україні (на прикладі банківської системи).

Процес глобалізації є  однією з найактуальніших проблем на сьогодні оскільки характеризує стан і розвиток сучасної економічної системи. Все більш гострим стає питання розвитку країн з перехідною економікою та тих, що розвиваються, бо негативні наслідки глобалізації відбиваються на них найбільше. Вивчення процесу глобалізації має важливе теоретичне і практичне значення оскільки ставить економіку в нові умови, змінює вектор її розвитку. Формування і розвиток ринкової економіки в Україні диктує необхідність встановлення тісніших взаємовигідних зв'язків з іншими державами, активно включитися в процеси міжнародної економічної інтеграції і глобалізації.[4, с. 194]

Особливо характерними для України на даному етапі її розвитку є глобалізаційні процеси, що відбуваються у сфері фінансового ринку. Саме тому можна говорити про поняття «фінансової глобалізації» як про інтеграцію та уніфікацію фінансової діяльності на основі використання фінансових інструментів. Безумовно, найбільшої гостроти в нашій країні глобалізаційні процеси набули у банківській сфері, адже на сьогодні вона – найбільш розвинений сектор фінансового ринку. Глобалізація визначає та визначатиме стан банківської системи України, а тому важливо врахувати всі можливі позитивні та негативні наслідки, а також ризики, що можуть виникнути при цьому.

Поступове поглиблення процесів глобалізації та збільшення проникнення іноземного банківського капіталу приводить до розширення інтеграції України з світовою спільнотою, а відповідно, і підвищення рівня залежності українськоїекономіки від змін та впливу зовнішнього середовища. Останнім

часом спостерігається посилення  уваги іноземних банківських  груп до української банківської системи. Вітчизняний банківський сектор вважається найбільш інвестиційно привабливим, враховуючи значний потенціал розвитку саме ринку роздрібного кредитування (українці, з огляду на їх незаможність, відчувають значну потребу у кредитуванні), оскільки в більшості європейських країн від 70% до 90% ринків уже освоєні.

Наслідки глобалізації для банківського сектора України не є однозначними. З одного боку, вони позитивно впливають на прагнення вітчизняних банків підвищити свою конкурентоспроможність, рівень інформаційного та комп’ютерного забезпечення роботи банків, уніфікацію банківських стандартів, залучення іноземних інвестицій та розширення ресурсної бази банків, зниження рівня вартості банківських послуг та запозичення іноземного досвіду їх надання. З іншого боку, глобалізація – це явище, вигідне розвиненим державам, а не країнам із перехідною економікою. Адже глобалізація банківського сектора, що супроводжується утворенням транскордонного капіталу, транснаціональних банків і розгалуженою мережею офшорних юрисдикцій, суттєво підвищує ризик фінансових криз та полегшує поширення негативних явищ у світі [5, с. 137].

На сьогодні в Україні  поряд із вітчизняними банківськими установами діють іноземні банки як зі 100-відсотковим іноземним капіталом (АТ «Ерсте Банк», ПАТ «АЛЬФА-БАНК», ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «Сітібанк» тощо), так і з часткою іноземного капіталу у статутному капіталі (АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Укрбудінвестбанк», ПАТ «БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА», ПАТ «БАНК ФОРУМ», ПАТ«Західінкомбанк» та інші). Отже, питома вага іноземного капіталу на вітчизняному банківському ринку вимірюється часткою банків з іноземним капіталом у загальній кількості банків в Україні.

Структура банківської  системи України

Отже, більшість системоутворювальних банків у вітчизняній банківській системі перебувають під контролем іноземних інвесторів, що, поряд зі значною кількістю операторів українського ринку банківських послуг, зумовлює посилення боротьби за клієнта.

Діяльність іноземних  банків на території України не завжди збігається з цілями загальнонаціонального соціально-економічного розвитку. Адже різке зниження рівня вітчизняного капіталу у банківській сфері може призвести до відставання деяких галузей економіки через позбавлення можливості кредитування [6, с. 68].

Для того, щоб краще зрозуміти  становище України у процесах фінансової глобалізації розглянемо дані, що характеризують розвиток фінансових ринків більшості країн світу. Всесвітній економічний форум оцінював різні аспекти розвитку банківської системи 144 країн світу за семибальною шкалою. Зокрема, за даними ВЕФ, Україна посідає 113 місце в світі за наявністю різноманітних фінансових послуг з оцінкою 3,8, що нижча від середньосвітової на 0,8. Натомість, найбільш широка мережа банківських послуг спостерігається у Швейцарії (6,5), Південній Африці (6,4) та Об’єднаному Королівстві (6,4). Румунія, яка не так і давно ввійшла до складу Європейського Союзу, отримала такий самий бал, як і Україна.

За ціновою доступністю фінансових послуг у загальносвітовому рейтингу Україна обіймає 111 позицію з оцінкою 3,5, тобто меншою за середньосвітовий показник на 0,7. А за легкістю отримання кредиту наша держава посіла 107 сходинку з коефіцієнтом 2,3, що менше засередньосвітовий показник на 0,6. За рівнем стійкості та надійності банків Україна у загальносвітовому рейтингу перебуває на 142 місці, випереджаючи лише Алжир та Ірландію.

Підсумовуючи усе вищесказане, можна систематизувати позитивні та негативні наслідки глобалізації, що впливають на банківську систему України, у такий спосіб:

 

3. Шляхи зменшення негативних наслідків глобалізації для економіки України в цілому та банківської системи зокрема.

Глобалізаційні процеси  мають свої позитивні та негативні  наслідки, які 

віддзеркалюються по різному  на країнах світу в залежності від стану їх економічного розвитку. Тому необхідним є створення стратегій розвитку національних економік, що відповідали б умовам глобалізації.

Загальними напрямами таких стратегій повинні стати політика протекціонізму та підтримки національного виробника, ефективна  міжнародна політика, державний вплив на розподіл ресурсів та прибутку між галузями виробництва, підтримка соціальних галузей, контроль за діяльністю ТНК, ефективна антимонопольна політика. [4, с. 195-196]

Україна сьогодні постала  перед необхідністю розробки оптимальної стратегії розвитку національної економіки, моделі участі в світовому глобалізаційному процесі. Першочерговими проблемами є:

1. реформування структури національного виробництва, інституціональної структури економіки;
2. підвищення конкурентоспроможності національних товарів та послуг на міжнародному ринку;
3. покращення інвестиційного клімату;
4. реформування податкової політики;
5. наближення критеріїв розвитку до європейських стандартів.

Сьогодні неможливо протистояти  процесам глобалізації у фінансовій сфері, проте необхідно управляти процесами входження іноземних банків на вітчизняний фінансовий ринок, регулювати їхню діяльність у тих напрямах, які відповідають інтересам вітчизняної економіки, забезпечують стабільність функціонування вітчизняної банківської системи.

В Україні банківські установи перебувають не на найвищому рівні розвитку, а тому гостро постають питання про їхні можливості функціонувати поряд з іноземними банками та конкурувати з ними. Разом з тим, вітчизняні банківські установи поступово запозичують досвід іноземних банків, і протягом періоду світової фінансової кризи 2008–2009 років більшість з них змогла подолати негативні її наслідки та продовжувати функціонувати на ринку. В цілому варто зазначити, що банківська система України перебуває у постійному розвитку і з кожним роком дедалі більше залучається до світових глобалізаційних процесів.

З метою розвитку вітчизняного банківського сектора з урахуванням присутності іноземного капіталу необхідно вжити заходів, які покликані захистити національні інтереси у банківській сфері:

1. створити сприятливі умови і заохотити банки з іноземним капіталом інвестувати у розвиток української економіки, особливо у пріоритетні галузі;
2. законодавчо врегулювати використання прибутків філіями іноземних банків: упродовж перших трьох років діяльності розміщувати не менш як 80% прибутків на території України, протягом наступних двох років – 60 %, і в усі подальші роки – 50 %;
3. контролювати виконання філіями іноземних банків усіх економічних нормативів, встановлених НБУ, ведення ними звітності за стандартами України та подання її до наглядових органів;
4. ініціювати проведення банками з іноземним капіталом щорічної аудиторської перевірки тощо.