Пинципы оценки бизнеса

Принципи оцінки бізнесу

Можна виділити три групи взаємозалежних принципів оцінки:

• засновані на уявленнях власника;
• пов'язані з експлуатацією власності;
• обумовлені дією ринкового середовища.

У кожному випадку виділяються основні і допоміжні принципи. Коли мова йде про принципи, то з'являються лише основні закономірності поводження суб'єктів ринкової економіки. У реальному житті цілий ряд факторів може змінити їхню дію. Наприклад, державне втручання іноді не дає правильної картини реалізації тих або інших принципів оцінки.

Недосконалість ринкових відносин, яка характерна для етапу переходу до ринкової економіки, ще більше деформує дію принципів оцінки.

З цих причин принципи оцінки відображають лише тенденцію економічного розвитку суб'єктів ринкових відносин, але не гарантують визначеного курсу їхнього розвитку. Разом з тим у міру розвитку в нашій країні ринкових відносин дія об'єктивних принципів оцінки бізнесу буде посилюватися.

Розглянемо першу групу принципів,

Ключовим критерієм вартості будь-якого об'єкта власності є його корисність. Бізнес має вартість, якщо може бути корисний реальному або потенційному власникові. Корисність для коленого споживача індивідуальна, але якісно і кількісно визначена в часі і вартості. Однак як загальну корисність об'єкта для власника в ринковій економіці можна виділити його здатність приносити дохід. ,

Корисність бізнесу - це його здатність приносити дохід у конкретному місці і протягом даного періоду. Чим більше корисність, тим вище величина оцінної вартості.

1. Принцип корисності полягає в тому, що чим більше підприємство здатне задовольняти потреби власника, тим вище його вартість.

З погляду будь-якого користувача оцінна вартість підприємства не повинна бути вище мінімальної ціни на аналогічне підприємство з подібною корисністю. Крім того, за об'єкт не потрібно платити більше, ніж може коштувати створення нового об'єкта з аналогічною корисністю в прийнятний термін. І ще один аспект застосування принципу корисності: якщо інвестор аналізує потік доходу, то максимальна ціна визначається за допомогою вивчення інших потоків доходів з аналогічним рівнем ризику і якості. При цьому об'єкт, що заміщається, необов'язково повинний бути точною копією, але повинний бути схожий на оцінюваний об'єкт, і власник розглядає його як бажаний замінник. Межі «простору однаково бажаних замінників» визначаються потребами і бажанням користувача.

2. Другий методологічний принцип оцінки вартості підприємства - це принцип заміщення: максимальна вартість підприємства визначається найменшою ціною, за якою може бути придбаний інший об'єкт з еквівалентною корисністю.

1.3. З принципу корисності випливає ще один принцип оцінки — принцип очікування або передбачення. Корисність будь - якого бізнесу, підприємства визначається тим, яким значенням сьогодні оцінюються прогнозовані майбутні вигоди (доходи). На оцінці підприємства безпосередньо позначаються уявлення про чисту віддачу від функціонування підприємства й очікуваний виторг від його перепродажу. При цьому дуже важливі величина, якість і тривалість очікуваного майбутнього доходу. Однак очікування щодо доходу можуть змінюватись.

Принцип очікування полягає у визначенні поточної вартості доходу або інших вигод, що можуть бути отримані в майбутньому від володіння даним підприємством.

Друга група принципів оцінки обумовлена експлуатацією власності і пов'язана з уявленням про це виробників.

Прибутковість будь-якої економічної діяльності визначається чотирма факторами виробництва: землею, робочою силою, капіталом і керуванням.

Прибутковість бізнесу - це результат дії всіх чотирьох факторів, тому вартість підприємства як системи визначається на основі оцінки доходу.

1. Для оцінки підприємства потрібно знати внесок кожного, фактора у формування доходу підприємства. Звідси випливає принцип внеску, що зводиться до наступного: включення будь - якого додаткового активу в систему підприємства економічно доцільно, якщо приріст вартості підприємства, який буде отримано, більше витрат на придбання цього активу.

2. Принцип залишкової продуктивності.

Кожен фактор повинен бути оплачений з доходів, які створені даною діяльністю. Оскільки земля фізично нерухома, фактори робочої сили, капіталу і керування повинні бути притягнуті до неї. Спочатку повинна бути зроблена компенсація за ці фактори, а сума грошей, що залишилася, йде в оплату користування земельною ділянкою її власникові.

Залишкова продуктивність може бути результатом того, що земля дає можливість користувачеві отримувати максимальні доходи або до мінімуму зменшувати витрати.

Наприклад, підприємство буде оцінено вище, якщо земельна ділянка здатна забезпечувати більш високий дохід або якщо його розташування дозволяє мінімізувати витрати. Залишкова продуктивність земельної ділянки визначається як чистий дохід після того, як сплачені витрати на менеджмент, робочу силу і експлуатацію капіталу. Це принцип залишкової продуктивності.

3. Принцип граничної продуктивності (зростаючої або зменшуваної віддачі).

Зміна того або іншого фактора виробництва може збільшувати або зменшувати вартість об'єкта. З цього важливого положення економічної теорії випливає ще один принцип оцінки бізнесу, зміст якого можна звести до наступного: при додаванні ресурсів до основних факторів виробництва чиста віддача має тенденцію збільшуватися швидше темпу росту витрат, однак після досягнення визначеної точки загальна віддача хоча й росте, однак вже уповільненими темпами. Де уповільнення відбувається доти, доки приріст вартості не етап менше, ніж витрату на додані ресурси. Цей принцип базується на теорії граничного доходу і називається принципом граничної продуктивності.

4. Підприємство - це система, а однією з закономірностей розвитку й існування системи є збалансованість, пропорційність її елементів.

Найбільша ефективність підприємства досягається при об'єктивно обумовленій пропорційності факторів виробництва. Різні елементи системи підприємства повинні бути погоджені між собою за пропускною здатністю й іншими характеристиками. Додавання якого-небудь елемента в систему, що приводить до порушення пропорційності, призводить до росту вартості підприємства.

Отже, гіри оцінці вартості підприємства необхідно враховувати принцип збалансованості (пропорційності), відповідно до якого максимальний дохід від підприємства можна одержати при дотриманні оптимальних величин факторів виробництва.

Одним з важливих моментів дії даного принципу є відповідність розмірів підприємства потребам ринку. Так, якщо підприємство є занадто великим для задоволення потреб ринку, те його ефективність падає, особливо якщо ускладнено доставку ресурсів або товарів.

2.5. Принцип оптимального розміру (масштабу) — будь - який фактор виробництва повинний мати оптимальні розміри.

Третя група принципів прямо обумовлена дією ринкового середовища.

Провідним фактором, що впливає на ціноутворення в ринковій економіці, є співвідношення попиту та пропозиції. Якщо попит та пропозиція знаходяться у рівновазі, то ціни залишаються стабільними.

1. Принцип відповідності.

Як уже зазначалося, корисність визначена в часі і просторі. Ринок враховує цю визначеність насамперед через ціну.

Якщо підприємство відповідає ринковим стандартам, то ціна на нього буде коливатися навколо середньоринкового значення; якщо ж об'єкт не відповідає вимогам ринку, то це, як правило, відбивається через нижчу ціну на дане підприємство.

З дією такої закономірності пов'язаний принцип відповідності, який полягає у тому, що підприємства, які не відповідають вимогам ринку за оснащеністю виробництва, технологією, рівнем прибутковості, швидше за все будуть оцінені нижче середнього.

2. 3.3. Із принципом відповідності пов'язані принципи регресії і прогресії.

Регресія має місце, коли підприємство характеризується зайвими стосовно даних ринкових умов поліпшеннями. Ринкова ціна такого підприємства, імовірно, не буде відбивати його реальну вартість і буде нижче реальних витрат на його формування.

Прогресія має місце, коли в результаті функціонування сусідніх об'єктів, наприклад об'єктів, що забезпечують поліпшену інфраструктуру, ринкова ціна даного підприємства швидше за усе виявиться вище його вартості.

3.4. Принцип конкуренції.

Якщо галузь, у якій діє підприємство, приносить надлишковий прибуток, то у вільній ринковій економіці в цю область намагаються проникнути й інші підприємці. Це збільшить пропозицію в майбутньому і знизить норму прибутку. Звідси випливає, що при оцінці вартості підприємств необхідно враховувати ступінь конкурентної боротьби в даній галузі у даний час і в майбутньому.

Зміст принципу конкуренції зводиться до наступного: якщо очікується загострення конкурентної боротьби, то при прогнозуванні майбутніх прибутків даний фактор можна врахувати або за рахунок прямого зменшення потоку доходів, або шляхом збільшення фактора ризику, що знову ж знизить поточну вартість майбутніх доходів.

5. Принцип залежності від зовнішнього середовища.

Вартість підприємства, його майна значною мірою залежить від

стану зовнішнього середовища, ступеня політичної й економічної стабільності в країні. Отже, при оцінці підприємства необхідно враховувати принцип залежності від зовнішнього середовища.

6. Зміна політичних, економічних і соціальних сил впливає на кон'юнктуру ринку і рівень цін. Вартість підприємства змінюється. Отже, оцінка вартості підприємства повинна проводитися на визначену дату. У цьому полягає суть принципу зміни вартості. Тому для того, щоб розглянути можливі способи використання даного підприємства, необхідно виходити* з умов ринкового середовища.

7. Принцип економічного поділу.

При розгляді альтернатив розвитку може виникнути питання про економічний поділ майнових прав на власність, якщо таке дозволить збільшити загальну вартість. Економічний поділ має місце, якщо права на об'єкт можна розділити на два або більш майнові інтереси, у результаті чого загальна вартість об'єкта зростає.

Принцип економічного поділу говорить, що майнові права варто розділити і поєднати таким чином, щоб збільшити загальну вартість об'єкта.

8. Визначення найкращого і найбільш ефективного використання власності, що забезпечує власникові максимальну вартість оцінюваного майна. У цьому полягає принцип найкращого і найбільш ефективного використання. Даний принцип застосовується, якщо оцінка проводиться з метою реструктурування. Якщо її метою є визначення вартості діючого підприємства без урахування можливих змін, то даний принцип не застосовується.

4.7. Методика вартісної оцінки  складових елементів потенціалу  підприємства при його формуванні

•ї

1. Фондовий потенціал (ФІГ) визначається за формулою:

ФП=Ф*Ен,

де: Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.

2. Потенціал оборотних фондів (ОП).

ОП=М* Км,

де: М-річний обсяг матеріалів;

Км - коефіцієнт вибірки продукції з ресурсної маси, що визначається відношенням вартості матеріальних ресурсів, які використані на виробництво продукції, до загальної вартості матеріальних ресурсів, спожитих підприємством.

3. Потенціал нематеріальних активів (НП):

НП = ІГ(Не*Ен),

/=і

де: Не - експертна оцінка вартості нематеріальних активів і вартість землі, що визначається за методикою, прийнятої на державному рівні.

4. Матеріально-технічний потенціал визначається:

МТП = ФП+ ОП+ НП.

5. При розрахунку трудового потенціалу спочатку проводиться оцінка живої праці (тобто одного середньоспискового працівника) встановленням його фондового аналога у вартісному визначенні за формулою:

А = Пп*(АФо/АПп),

де: А - оцінка одиниці живої праці;

Пп - продуктивність праці одного працівника;

АФо ~ збільшення фондоозброєності праці одного працівника

в базовому періоді; АПп - збільшення продуктивності праці одного працівника в базовому періоді.

 

Величина трудового потенціалу (ТП) буде визначатися за формулою:

ТП-Л * Ч* П/п,

де: Ч - середньорічна чисельність пр оми слово-виробничого персоналу;

Нт - коефіцієнт реалізації трудового потенціалу, що приймається па рівні нормативу ефективності капітальних вкладень,

6. Загальний розмір ресурсного потенціалу (РП) визначається як сума його складових частин:

рп=фп+ от- нп+ тп,

7. Управлінський (У/7), інноваційний (7/7) і маркетинговий (мгі) потенціали визначаються сумою витрат на їхнє формування, які здійснювалися протягом року, що відбирається для аналізу.
8. Розмір виробничого потенціалу (ВП) розраховується за формулою:

пвп = рп + гп = фп + оп + нп +тп + іп,

9. Обсяг потенціалу підприємства (ПП) - це інтегральний показник;

ПП^ПрП+УП +МП,

10. Коефіцієнт ефективності використання потенціалу підприємства визначається: