Первоначальное накопление капитала как исходная точка становления капитализма

Первоначальное накопление капитала как исходная точка становления  капитализма

Несмотря на то, что развитие капиталистического производства в XVI в. оказывало большое  влияние на хозяйственную жизнь  западноевропейских стран, оно, однако, давало меньшую часть всей продукции промышленности и сельского хозяйства. Большую часть общественной продукции продолжали производить те формы хозяйства, которые были свойственны только для феодального общества. 
Для того чтобы могло осуществляться капиталистическое производство, необходимы два условия: наличие массы неимущих людей, юридически свободных, лишенных средств производства и существования и вынужденных наниматься работать на капиталиста, накопление больших денежных богатств, необходимых для создания капиталистических предприятий. 
К XVI в. эти два условия начинали только складываться. Основой товарного производства феодального общества Западной Европы, несмотря на сравнительно высокий уровень ее развития, продолжало оставаться мелкое индивидуально-семейное хозяйство крестьянина в деревне и ремесленника в городе. Средства производства и произведенный с их помощью товар принадлежал самому производителю. Существовало внеэкономическое принуждение в форме крепостного права и цеховых ограничений. Поэтому первым шагом в деле первоначального накопления капитала стало юридическое освобождение личности крестьянина от крепостной зависимости и ремесленника – от цеховых уставов и принуждений. 
Затем произошло принудительное лишение мелких товаропроизводителей средств производства и их превращение в неимущих продавцов своей рабочей силы. История этого процесса, по замечанию К.Маркса, "записана в летопись человечества" мечом и огнем. Это была первая страница первоначального накопления капитала. 
Второй страницей первоначального накопления капитала был процесс накопления крупных денежных средств в руках цеховых мастеров, фермеров, но главным образом купцов и ростовщиков. Основными источниками накопления капиталов стали колониальные войны, торговля рабами, пиратство, государственные займы, налоги, система протекционизма, жестокие методы порабощения и ограбления местного населения Африки, Азии, Северной и Южной Америки. Класс капиталистов сложился не только в результате трудолюбия, энергии, прилежания и старания, как считают многие западные ученые, но и грубого насилия, грабежа, доведения до нищеты миллионов людей. 
Таким образом, под первоначальным накоплением капитала надо понимать исторический процесс отделения мелкого производителя от средств производства, принудительного лишения его частной собственности и превращения в неимущих продавцов своей рабочей силы. 
Классический путь развития капиталистического способа производства – первоначальное накопление капитала, простая капиталистическая кооперация, мануфактурное производство, капиталистическая фабрика – характерен для всех ведущих стран Западной Европы, но в первую очередь для Англии и Голландии. 
Экономическая история Англии в данный период полна событий исторического значения. Небольшое островное королевство с населением 3 – 3,5 млн. человек, что в 5 раз меньше, чем во Франции, с городским населением около в XIII – XV вв. было экономически отсталой окраиной Западной Европы и ее аграрным придатком. Однако уже в XVIII в. Англия превращается в империю, ведущее государство мира, владения которого были разбросаны по всем континентам. 
Экономическому развитию Англии в XVI в. содействовало то, что после великих географических открытий и перемещения мировых торговых путей со Средиземного моря в Атлантический океан она оказалась в центре мировых морских торговых путей. Относительной изоляции Англии от экономической жизни Европы был положен конец. 
Вместе с тем хозяйственному подъему Англии в XVI в. способствовало и положение Европы, промышленность которой все более и более нуждалась в английской овечьей' шерсти.

Англия уже не одно столетие являлась поставщиком этого ценного сырья  для европейского сукноделия. Кроме  того, репрессии герцога Альбы  в Нидерландах, гугенотские войны  во Франции, преследования лютеран  в Германии обусловили в XVI в. массовую эмиграцию в Англию ремесленников, особенно мастеров сукноделия. 
Однако главной причиной успехов капитализма в Англии в это время было то, что процесс первоначального накопления капитала проходил в ней более интенсивно, чем в других странах. Отделение мелкого производителя от его средств производства и превращение в неимущего продавца своей рабочей силы как исходный пункт становления капитализма происходило в разных западноевропейских странах в неодинаковой форме, в классической – только в Англии. Этот процесс начался в Англии в XV в. и закончился во второй половине XVIII в. вообще исчезновением крестьянства этой страны. 
Земля в Англии в средневековье являлась феодальной собственностью и находилась в руках дворян, церкви и короны. Большая часть крестьян не владела правом собственности на землю. Только 20 % английских крестьян – фригольдеров, хотя и платили владельцу земли – лендлордам небольшую денежную ренту, могли свободно распоряжаться своими земельными наделами. 60 % всех крестьян Англии составляли копигольдеры, которые еще в XIV – XV вв. освободились от крепостной зависимости. Эта категория крестьян была только наследственным держателем земли, за пользование которой они должны были платить феодалу денежную ренту. Чтобы пользоваться наделом своего отца, наследник копигольдера платил специальную дань – файн, которую феодал увеличивал до невиданных размеров. Поэтому копигольдеры вынуждены были отказываться от своих земельных наделов и превращаться либо в лизгольдера – кратковременного арендатора кусочка земли на условиях лорда, либо в коттера – безземельного крестьянина, батрака и поденщика, либо в паупера – неимущего крестьянина, нищего и бродягу. 
В английской деревне, население которой в XVI в. составляло уже 4,2 млн. человек из 5,5 млн. человек всего населения королевства, никогда не прекращалась упорная борьба за землю между копигольдерами и феодальными землевладельцами – лендлордами. Традиционные держатели земли и стали для последних главной преградой на пути к новым формам хозяйственного пользования земли. 
Именно в XVI в. в положении крестьянства Англии произошли резкие изменения. С увеличением в конце XV в. спроса на английскую шерсть в Европе и цен на нее более доходным делом стало овцеводство, чем земледелие. Поэтому многие крупные землевладельцы стали превращать земли своих имений в пастбища и разводить овец. Они захватывали общинные земли, которыми раньше пользовались вместе с крестьянами, сгоняли крестьян, в основном копигольдеров, с их наделов, сносили не только отдельные крестьянские усадьбы, но и целые деревни, а захваченные таким образом земли огораживали заборами, канавами, живыми изгородями. Потом эти земли лендлорды сдавали в аренду крупным фермерам-животноводам, за что получали большую ренту, а иногда и сами разводили большие стада овец. Этот процесс принудительного обезземеливания английского крестьянства вошел в экономическую историю под названием "огораживание". Кроме лендлордов общинные земли захватывали также зажиточные крестьяне, огораживали их и занимались овцеводством. 
Важную роль в деле первоначального накопления капитала в Англии сыграла реформа церкви, так называемая Реформация, которая была проведена в первой половине XVI в. Земли и имущество монастырей были частично проданы по низким ценам дворянам, фермерам, богатым горожанам. Новые владельцы увеличивали ренту, сгоняли крестьян с их земли и огораживали свои новые владения. Секуляризация имущества монастырей значительно обогатила королевскую казну, увеличила земельные владения "новых дворян" и буржуазии, лишила бывших держателей церковных земель их средств производства. 
Этот процесс принудительного обезземеливания крестьянства был предпосылкой аграрного переворота, сущность которого заключалась в переходе от старого, феодального землевладения к новому, буржуазному, от старой, феодальной к новой, капиталистической организации сельского хозяйства. Он продолжался в Англии почти 300 лет. 
Крестьяне, которых во время аграрного переворота согнали со своей земли и лишили средств существования, пополнили собой ряды нищих и бродяг и, в конце концов, вынуждены были стать наемными рабочими и продавать свой труд предпринимателям города и деревни. При этом правительство Англии путем издания ряда законов, которые получили название "кровавое законодательство", принуждало лишенных земли крестьян наниматься на работу к капиталистам. Так, трудоспособные нищие на первый раз наказывались плетью до тех пор, пока не заструится кровь по телу, в другой раз за нежелание наниматься на работу нищему обрезали половину уха, в третий раз ему угрожала смертная казнь. Кроме того, за нищенствование и бродяжничество угрожало наложение клейма, тюрьма и галеры. 
Одновременно с процессом образования армии лишенных средств существования людей происходил процесс накопления у небольшой группы людей крупных денежных средств, необходимых для строительства капиталистических предприятий и оплаты наемных рабочих. И это также во многом достигалось путем насилия, грабежа, обмана, лжи и мошенничества.  
Одним из главных методов накопления больших денежных средств стало участие Англии в торговле рабами и пиратстве. Уже в XVI в. Англия выходит на первое место в поставке африканских рабов в Америку. С 1562 по 1775 г. английские торговцы рабами вывезли из Африки в Америку около 3 млн. человек. Вместе с торговлей рабами достопочтимые англосаксы не пренебрегали и пиратством, грабили испанские корабли, города и порты в Южной Америке. Пиратские ограбления англичан наносили огромный вред Испании, иногда до 3 млн. дукатов в год. Доходы от торговли рабами и мореплавания под "черным роджером" во главе с капитаном Флинтом в метрополии превращались в капитал, а торговцам рабами и пиратам королем Англии присваивались дворянские титулы и звания адмиралов. 
Существенную роль в первоначальном накоплении капитала сыграла система государственного займа. Короли Англии, которые все время ощущали потребность в деньгах, вынуждены были занимать их у ростовщиков и купцов под большие проценты. В итоге страдал налогоплательщик, а обогащалась английская буржуазия. 
Содействовала накоплению средств и система протекционизма, так называемая политика способствования развитию отечественной промышленности. В XVI – XVII вв. были введены большие налоги на ввозимые готовые изделия, запрещен экспорт сырья и продуктов питания. Такая политика буржуазии давала возможность удерживать на внутреннем рынке высокие цены на товары отечественного производства. 
В ходе первоначального накопления капитала в стране создавался внутренний и внешний рынок. Развитие торговли давало еще один дополнительный источник обогащения английским купцам и часть своих капиталов они вкладывали в национальную экономику, особенно в добывающую промышленность, производство пороха, бумаги, мыла, строительство кораблей и др.

Процесс первоначального накопления капитала происходил и в других странах, где зарождались капиталистические отношения. Однако там, где сохранилось многочисленное крестьянство, он был менее выразителен, проходил более замедленно и в специфических для каждой страны формах.

РОЗВИТОК РИНКОВОГО  ГОСПОДАРСТВА В ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ  НАЦІОНАЛЬНИХ ДЕРЖАВ (друга половина XVII – перша половина XIX ст.).

6.1. Промисловий переворот в Англії: передумови, хід, наслідки.

6.2. Особливості промислового перевороту  у Франції.

6.3. Особливості промислового перевороту  в Німеччині.

6.4. Промисловий переворот у США.

Промисловий переворот — це перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Важливою складовою промислового перевороту було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі.

Промисловий переворот — це світовий процес. Для нього були характерними як загальні закономірності, так і  специфіка та особливості у кожній окремо взятій країні.

Промисловий переворот в Англії: передумови, хід, наслідки

Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія — в останній третині XVIII — середині XIX ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливим чинником промислового перевороту стала буржуазно-демократична революція середини XVII ст., яка ліквідувала основні перепони розвитку підприємництва, розчистила шлях для становлення індустріального суспільства.

Цьому сприяв і аграрний переворот  XVI — XVIII ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське господарство. Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Поширилася сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості.

До другої половини XVIII ст. в Англії завершилося формування нації — важливого політичного чинника, який мав великий вплив на становлення економічної основи цивілізації нового типу. У цей же час у країні відбулося становлення єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому.

Зовнішньоекономічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість.

Надзвичайно сприятливими для промислового перевороту було географічне розташування Великобританії та природно-економічні умови країни — водні комунікації, зручні гавані, великі поклади залізної руди та вугілля, наявність сировини для текстильної промисловості.

Зовнішньоекономічні умови — постійний  попит в Європі на англійські вироби, викликаний безперервними війнами, забезпечував їм ринок збуту і теж сприяв здійсненню промислового перевороту. Не останню роль у цьому відіграла і політика протекціонізму та меркантилізму, яку проводив англійський уряд.

Важливим фактором промислового перевороту був вихід на якісно новий технічний рівень англійської бавовняної промисловості, що забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів.

Механік Джон Кей у 1733 р. удосконалив  ткацький верстат "летючим човником". Винахідником — ткачем Джеймсом Харгривсом у 1764 р. була винайде на механічна прядка "Дженні", на якій можна було працювати з 16—18 веретенами. В останній третині XVIII ст. С. Кромптон створив "мюль-машину", яка базувалася на принципах роботи прядки "Дженні", але виготовляла тонку і міцну бавовняну пряжу. Вона поширилася у виробництві і стала технічною основою механізованого прядіння.

Процеси ткацтва деякий час відставали від механізованого прядіння, але ця невідповідність була ліквідована винаходом механічного ткацького верстата Е. Картрайта у 1785 р. Він заміняв роботу 40 ткачів. Так в англійській промисловості з'явилися перші машини і фабрики. У 60—80-х роках XVIII ст. вони з'явилися в інших галузях промисловості.

Епохальне в історії промисловості значення мали винаходи шотландського механіка Джеймса Уатта, який у 1769 р. винайшов першу парову машину. У 1782 р. Дж. Уатт удосконалив її, і з цього часу парова машина стала основним джерелом енергії британської текстильної промисловості. Це дало змогу широко використовувати вугілля як основне паливо, ліквідувало залежність від водяного двигуна, відкрило для промисловості нові регіони країни. Невдовзі, після відкриття заводу парових машин (неподалік Бірмінгема), парові машини почали застосовуватися у різних галузях промисловості. У 1820 р. у Великобританії працювало 320 парових машин Дж.  Уатта, їхня кількість та потужність постійно зростала.

Застосування машин прискорило розвиток металургії, вугільної промисловості. Виникло машинобудування, основу якого складали винахід і широке застосування токарного верстата та свердлильної машини. Зростання промислового виробництва зумовило появу нових досконаліших та швидкісніших транспортних засобів. Наявність парової машини зробила можливим її застосування на залізничному і морському транспорті. У 1812 р. в Англії пущено пароплав на р. Клайд. У той же час розпочалися експерименти на залізницях. Р. Тревтик збудував декілька моделей парових повозок. Продовжив його пошуки Дж. Стефенсон, який створив самохідну паросилову установку на основі стаціонарної парової машини. Локомотив Стефенсона у 1829 р. пройшов перші випробування і розвивав швидкість 22 км/год. У 1830 р. була збудована перша в Англії та світі залізниця, яка з'єднала Манчестер і Ліверпуль та мала велике господарське значення. Будівництво залізниць викликало докорінні зміни в економіці Англії, створивши стабільні комунікації між різними районами та галузями промисловості.

Промисловий переворот змінив економічну географію Англії. Виникли нові промислові райони, які і спеціалізувалися на виробництві окремих видів товарів і продуктів. Значно зросли обсяги промислового виробництва. На середину XIX ст. Англія перетворилася у "майстерню світу", виробляючи близько половини світової промислової продукції, і зайняла виняткове становище в світовому господарстві й міжнародній політиці.

Промислово-торговій гегемонії Англії сприяла економічна політика держави. До 40-х років XIX ст., коли індустріалізація ще не була завершена, в Англії панували високі митні збори на іноземні товари. Коли ж англійська промисловість наскільки зміцніла, що перестала боятися іноземної конкуренції, буржуазія проголосила необмежену свободу торгівлі — так зване фрітредерство (від "фрі тред" — вільна торгівля). Його суть полягала в повному звільненні від мита майже всіх товарів, що завозилися в Англію, і була розрахована на взаємне сприяння, тобто зустрічну відміну чи значне скорочення мита на ввіз англійських товарів в інші країни. Це забезпечувало Англії як вільний збут за кордоном своїх товарів, так і дешеву імпортну сировину та продовольство.

Перемога  машинного виробництва в Англії дала поштовх до формування соціальної структури індустріального суспільства. Промисловий пролетаріат становив 45,5% зайнятого населення. Урбанізація перетворила Великобританію на країну міст і фабричних поселень. На кінець XIX ст. у містах проживало майже 75% населення.

Особливості промислового перевороту у Франції.

Промисловий переворот у Франції мав свої особливості і специфіку. Він розпочався пізніше, ніж в Англії, і був затяжним. На думку деяких вчених, у т. ч. французьких, велика демократична революція 1789—1794 рр. негативно вплинула на хід економічного розвитку країни. Незважаючи на проголошені свободи, у країні тривалий час панували економічний хаос та дезорганізація, що дало підстави французькому вченому М. Леві-Лебуайє вважати революцію в економічному плані "національною катастрофою".

Та все  ж революційні події кінця  XVIII ст., ліквідувавши феодальні пережитки, прискорили перехід Франції до промислового перевороту. Його перший етап припав на період правління Директорії та Наполеона (1805—1810), які активно підтримували промисловість і торгівлю, прагнучи створити для неї найбільші переваги. В 1810 р. створено Раду в справах фабрик і мануфактур, а в 1811  р. — окреме Міністерство мануфактур і торгівлі. Промислове виробництво зросло в 1,5 раза, виплавляння чавуну, видобуток залізної руди та вугілля — у 2, продукція металообробної, суконної промисловості — в 4 рази. У текстильній промисловості з'явилися "дженні", мюль-машини, верстати Жаккара, створені у 1804— 1808 рр. для виготовлення тканини з візерунком, машини Жирара (1810 р.), що здійснювали хімічно-механічну обробку льону. Щоправда, ці винаходи поширилися у французькій текстильній промисловості лише у 40-х роках. У цілому інженерно-технічна думка у Франції відставала від англійської.