Отчет по практике в ДПІ Києво-Святошинського району Київської області

Завданням Управління місцевих податків і зборів є забезпечення належної організації справляння місцевих податків та зборів, ресурсних платежів та неподаткових доходів до відповідних бюджетів, належної аналітичної та контрольної роботи.

Головними завданнями Управління справляння податків з фізичних осіб є забезпечення організації роботи відповідних відділів з питань повноти  обліку платників податків, контроль за дотриманням податкового законодавства, повнотою сплати до бюджету податків з фізичних осіб та державного мита, своєчасність подання платниками декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків.

Управління валютного  контролю здійснюють перевірку законності валютних операцій, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України.

Управління по роботі з платниками встановлює постійні двосторонні  зв'язки з питань податкового законодавства  з юридичними та фізичними особами. До функцій відділів цього управління входять:

- надання консультацій, письмових роз'яснень щодо порядку  нарахування та   сплати податків, заповнення декларацій;

- організація і проведення  семінарів з питань оподаткування,  випуск плакатів, 

- буклетів, брошур, тощо.

Відділ комп'ютеризації організує:

- роботу по впровадженню  АРМів та окремих задач отриманих  в ДПА по Київській області,  в практичному використанні в  районній адміністрації; 

- роботу по впровадженню  локальних обчислювальних мереж  та багато термінальних комплексів в районі ДПА;

- надання методичної  та практичної допомоги управлінням  і відділам ДПА по   впровадженню  в практичну роботу комп'ютерної  техніки, тощо.

Юридичний відділ тісно  співпрацює з іншими підрозділами ДПІ  району і розробляє заходи на забезпечення правового застосування законодавства в апараті податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області. Відділ примусового стягнення податків здійснює спільну роботу з галузевими міністерствами та відомствами, органами виконавчої влади по погашенню заборгованості по платежах до бюджету з платників податків.

Всі підрозділи ДПІ у  Києво-Святошинському районі Київської  області тісно взаємодіють між  собою.

1.3    ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ ДПІ у КИЄВО -СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ.ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ ТАЗАТВЕРДЖЕННЯ  КОШТОРИСУ

 

І.     Бюджетне фінансування – це фінансування, що проводиться за рахунок бюджетних коштів.

Податкова інспекція у Києво-Святошинському районі повністю фінансується Державною  податковою адміністрацією Київської  області.

  ДПА в Київській області проводить повне покриття всіх видатків ДПІ району.

Незалежно від  джерел покриття видатків, фінансування здійснюється на основі таких принципів:

• плановості
• безповоротності та безвідплатності
• цільового спрямування коштів та їх ефективного використання, фінансування в міру виконання планів
• додержання режиму економії

 

ДПА в Київській  області здійснює всі принципи фінансування по відношенню ДПІ у Києво-Святошинському районі.

 

ІІ. Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис.

Кошторис витрат – це основний плановий документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження та використання, а також щоквартальний розподіл коштів, що відпускаються з бюджету на утримання бюджетних установ або на здійснення централізованих соціальних, господарських, екологічних, культурних та інших заходів та інше.

Фінансування  з бюджету виконується тільки  на основі затверджених для цього  кошторисів видатків. Витрати бюджетних  коштів без затвердженого в установленому  порядку кошторису не допускається.

Кошторис витрат на утримання ДПІ у Києво-Святошинському районі є актом, що встановлює права  і обов’язки начальника інспекції  та головного бухгалтера інспекції  по використанню зазначеного обсягу грошових коштів, а також права  і обов’язки ДПА в Київській області (фінансуючий орган) по виділенню цих коштів і контролю за їх правомірним використанням.

Для ДПІ району вірно складений і своєчасно  затверджений кошторис є індивідуальним фінансово-плановим актом, на основі якого  інспекція фінансується протягом календарного року.

Кошторисно-бюджетне фінансування – це система науково та економічно обгрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об’єкта, що фінансується.

У практичній діяльності бюджетних установ застосовуються чотирі види кошторисів витрат:

• індивідуальні
• загальні
• зведені
• кошториси витрат на централізовані заходи

Усі види кошторисів складаються відповідно до класифікації

доходів і видатків державного та місцевого бюджетів України (бюджетної класифікації)

Процес складання  кошторису має назву кошторисного процесу та включає декілька етапів: складання, затвердження, виконання. Кожен  етап регулюється Законом України  “Про бюджетну систему України” та іншими нормативними актами.

На першій стадії - складання кошторису – здійснюється кошторисно-бюджетне планування, в  результаті якого створюється проект кошторису. Далі на стадії затвердження кошторис набуває ваги офіційного акту, а на етаппі його виконання відбувається втілення в життя положень кошторису. Будь-яке відхилення при здійсненнікошторисного процесує порушенням фінансової дисциплвни та чинності нормативного акті. Тому порушення норм, що регулюють порядок складання та затвердження кошторисів, тягне за собою визнання кошторису недійсним.

Кошториси витрат бюджетних  установ складаються за формами, які розробляє Міністерство фінансів України для окремих типів  установ. Кошторис вміщує лише видатки  на поточне утримання, придбання, обладнання та інвентаря, проведення капітального ремонту. Капітальні вкладення передбачені планами економічного та соціального розвитку, фінансуються на основі окремих самостійних кошторисів. Суми видатків, що нараховуються на рік, який планується, наводяться у кошторисі у співставленні з планом, що затверджений на поточний рік з урахуванням внесених змін, та фактичним виконанням за минулий рік. Розміри видатків за кожною статтею кошториса встановлюється використання норм та нормативів – сітьові показники, економічні нормативи, вартість на натуральні технічні норми.

За своїми юридичними властивостями норми поділяються  на обов’язкові та розрахункові. Обов’язкові  норми встановлюються актами вищих  органів державної влади та управління і не підлягають зміні. Розрахункові є середні витрати на розрахункову одиницю.

За змістом  норми поділяються на натуральні та грошові. Натуральна норма – це кількісний набір продуктів або  інших матеріальних цінностей на одну розрахункову одиницю. За методами створення грошових норм вчені поділяють їх на індивідуальні, комбіновані та укрупнені.

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошторисами  повинен відповідати поквартальному розподілу видатків відповідного бюджету. При виконанні кошторису протягом року в нього можуть бути внесені зміни вищестоящою організацією, яка затверджувала кошторис.

         Кошторис витрат ДПІ у Києво-Святошинському  районі складається за формою, яка розроблена Міністерством  фінансів України. Кошторис вміщує  лише видатки на поточне утримання,  придбання обладнання та інвентаря.

Розміри видатків за кожним кодом (КЕКВом) кошторису  встановлються шляхом використання норм та нормативів.

 ДПА в Київській області надає роз’яснення щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету.

 

 

 

РОЗДІЛ  2      ПРОЦЕДУРА  ПІДБОРУ  ПЕРСОНАЛА

 

Законом  України “Про  державну  службу”  закріплено  право  на  державну  службу  громадян  України  незалежно  від  походження,  соціального  і  майнового  стану, расової  і  національної  приналежності,  статі,  політичних поглядів,  релігійних  переконань,  місця  проживання,  які  одержали  відповідну  освіту  і  професійну  підготовку  та  пройшли  у  встановленому  порядку  конкурсний  підбір,  або  за  іншою  процедурою,  передбаченою  Кабінетом  Міністрів  України.

Законом  визначено,  що  державна  служба  в  Україні – це  професійна  діяльність  осіб,  які  займають  посади в  державних  органах  та  їх  апаратів  щодо  практичного  виконання  завдань  і  функцій  держави  та одержують  заробітну  плату за  рахунок  державних  коштів.

Визначене  Законом  специфічне  коло  повноважень  і обов’язків  спричинило більш  жорсткі,  порівняно з Кодексом Законів про працю України, умови  прийняття на посади державних службовців та проходження державної служби. Законами України “Про державну службу” та “Про боротьбу з корпцією” для державного службовця встановлені спеціальні обмеження щодо прийняття на державну службу  та проходження державної служби.

Відповідно  до ст.12 Закону України “Про державну службу” не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі  та його апараті особи, які мають судимість.

Ст. 13 ЗУ “Про державну службу” передбачено, що особа, яка  претендує на зайняття посади державного службовця 3-7 категорії, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в т.ч. і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця 1-2 категорії, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади в банках і цінні папери. Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

Для виконання  невідкладної і непередбачуваної роботи за розпорядженням керівника державний службовець зобов’язаний з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, він також може бути відкликаний із щорічної або додаткової відпусток. Перебування на державній службі обмежується граничним віком: 60 років – для чоловіків і 55 – для жінок.  Досягнення граничного віку, якщо не продовжено в установленому порядку терміну перебування на державній службі, відмова від прийняття або порушення Присяги, неподання або подання неправдивих відомостей щодо доходів є підставою для беззастережного звільнення державного службовця з посади.

Встановлення обмежень викликали  необхідність застосування особливих  форм прийняття на посади державних  службовців. Вони визначені Конституцією України, ЗУ “Про державну службу”, іншими законами, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Ст.15  ЗУ “Про ДС” визначено, що прийняття на державну службу на посади 3-7 категорії, передбачених ст.25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Проведення  конкурсу регулюється Положенням про  порядок проведення конкурсу на заміщення  вакантних посад державних службовців, затвердженим Постановою КМУ від 04.10.95р. № 782.

Рішення про проведення конкурсу та його умови приймається керівником органу, в якому оголошується конкурс. Його наказом утворюється конкурсна комісія, яку очолює, як правило, заступник керівника. Інформація про конкурс на заміщення вакантних посад та умови  конкурсу  публікуються  в  пресі та поширюється через інші засоби масової інформації не пізніше як за місяць до проведення конкурсу і доводяться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають на ім’я керівника  заяву, до якої додаються особовий листок обліку кадрів, автобіографія, копії документів про освіту, декларація про доходи, зобов’язання фінансового характеру, в т.ч. і за кордоном, щодо себе та членів своєї сім’ї за формою № 001-ДС, затвердженою наказом Мінфіну  України від 06.03.97р. №58 та зареєстрованою Мінюстом 31.03.97р. №104/1908. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

За рішенням комісії до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові та може бути оскаржена керівнику протягом трьох днів  з дня одержання відмови комісії.

Голосування проводиться  на закритому засіданні. Форма голосування обирається на розсуд комісії.

Засідання комісії  оформляється протоколом, який підписується всіма присутніми на засіданні членами  комісії і подається керівникові  не пізніше як через 2 дні після  голосування.

Відповідно  до ст.18 ЗУ “Про державну службу” при прийнятті на держану службу може встановлюватися додаткова умова -  випробування терміном до 6 місяців. Це рішення керівник може прийняти за наслідками конкурсу, стажування, просування по службі державного службовця, який зарахований до кадрового резерву. Випробування застосовується з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.