Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2013 в 21:01, отчет по практике
Как показывает анализ теории и практики управленческой деятельности при разработке прогнозов, перспективных моделей и организационных структур народнохозяйственного комплекса, соответствующего современным требованиям, не учитывались законы общественного и экономического развития, принципы поэтапной децентрализации планирования и управления, развития самоуправления, обязательной ответственности регионов и хозяйствующих объектов за обеспечение высокой самоэффективности.
Введение
3
1.Краткая характеристика ДонФ НИСИ
5
2.Организационная структура регионального информационно-аналитического центра – Донецкого филиала национального института стратегичеких исследований(НИСИ).
9
3.Определение основных составляющих экономической безопасности Донецкого региона как один из аспектов деятельности ДонФ НИСИ
10
Заключение
23
Список литературы.
Тому в сучасних умовах вирішальне значення в справі забезпечення національної економічної безпеки грає матеріально-технічний потенціал. У самому загальному плані економічний потенціал держав визначається кількістю трудових ресурсів і якістю їхньої професійної підготовки, обсягом виробничих потужностей різних галузей, можливостями сільського господарства, довжини транспортних засобів, розвитком галузей невиробничої сфери, досягненнями науки і техніки, ресурсами корисних копалин, тобто елементами, що складають у сукупності продуктивні сили суспільства. Величезну роль у його формуванні грають розміри національного багатства країни, хоча і не завжди. Як відомо, величезні ресурси неминуче визначають потужність економічного потенціалу.
У даному випадку важливо враховувати здатність держави розраховувати на свої внутрішні можливості, а також роль його господарства у світовий економіці.
У сучасному світі домінуючий вплив на безпеку розвитку кожної держави справляє глобалізація. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями глобалізація сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого - посилює нерівномірність, асинхронність та диспропорційність розвитку.
На одному полюсі сучасної світової економіки концентруються країни - глобальні лідери з домінуванням США. Вони демонструють усталену внутрішню і міжнародну конкурентоспроможність, реалізуючи постіндустріальну стратегію розвитку. Для них характерним стає:
• різке зниження сировинної і частково енергетичної залежності внаслідок деіндустріалізації економіки;
• вивільнення в міжнародній торгівлі ринків масових споживчих товарів, що, до речі, на поверхні виглядає як "завоювання" цих ринків іншими країнами;
• пріоритетність нового самостійного, справді стратегічного і глобально конкурентоспроможного продукту - знань та інформації;
• переорієнтація інвестицій з розширенням виробництва і накопичення матеріальних активів на розвиток "людського капіталу".
На іншому полюсі світової економіки - більшість країн, для котрих економічна глобалізація, насамперед, проявляється як якісно нові умови розвитку, на які вже практично неможливо впливати, але обов'язково треба враховувати. Особливо важливо враховувати масштаби і динаміку процесу становлення системи глобального управління ресурсами планети і перерозподілом світового доходу.
Глобалізація справляє неоднозначний вплив на умови життєдіяльності людей і націй. В умовах, коли розширяється суперництво національних економік, наднаціональних угрупувань і транснаціональних корпорацій за контроль над ринками, стратегічними ресурсами, транспортними коридорами, проблема національної безпеки суттєво загострюється.
Найбільш актуальною вона є для країн, котрі знаходяться в процесі складних трансформацій. Природно, що практично всі успіхи і негаразди ринкових перетворень в Україні немов би фокусуються в проблемі економічної безпеки держави.
Подолання численних деформацій в економіці, попередження і відвернення спричинених ними загроз стає визначальним чинником подолання безпрецедентної за наслідками кризи, прискорення економічного розвитку, забезпечення гідного місця у світовій торгівлі, кооперації, інвестиційному та науково-технічному співробітництві.
Стратегічною метою забезпечення економічної безпеки є створення сприятливих розумів для неперелогового існування держави, заможного життя народу, усебічного вільного розвитку кожної особистості, соціально-економічної та воєнно-політичної стабільності суспільства. При визначенні об'єктів економічної безпеки держави слід враховувати взаємозв'язок між головним об'єктом, яким є економічна система країни, та іншими сферами діяльності держави: воєнною, соціальною, політичною, інформаційною тощо. Не применшуючи важливості розв'язання проблем безпеки країни в інших сферах діяльності, треба все-таки підкреслити домінантну роль економіки, оскільки виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ первинні для кожної з них та визначають рівень життєдіяльності і ступінь життєдіяльності суспільства. Досягненню цієї мети сприяє створення науково обґрунтованої надійної системи економічної безпеки та проведення цілеспрямованої політики захисту національних економічних інтересів.
У контексті ключових
економічних інтересів будь-
Економічна безпека є головною складовою національної безпеки і визначає спроможність держави забезпечувати захист національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, здійснювати поступальний розвиток економіки з метою підтримання стабільності суспільства. Економічна безпека віддзеркалює глибинний причинно-наслідковий зв'язок між економічною могутністю країни, її оборонним потенціалом та національною безпекою в цілому (мал. 1).
Забезпечення економічної безпеки країни є однією з найважливіших функцій держави. Проблема економічної безпеки є похідною від задач економічного розвитку на кожному етапі життя суспільства. Конкретний зміст цієї проблеми залежить від сформованих у даний період внутрішніх і зовнішніх розумів. Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і кінчаючи кожним її громадянином.