Організація фінансування і реалізації інвестиційного проекту на матеріалах

Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта  інвестування і вкладанні коштів.

Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта  інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній.

Крім того, є також коротко  термінові і довготермінові інвестиції.

Короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року.

Довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих  інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так:

а) до двох років;

б) від двох до трьох років;

в) від трьох до п’яти  років;

г) понад п’ять років.

За формою власності інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватні інвестиції –  це вкладання коштів які роблять  громадяни та приватні підприємства.

Державні інвестиції –  це вкладання капіталу яке провадять  центральні та місцеві органи влади  й управління бюджетних, позабюджетних  фондів і позичених коштів.

Іноземні інвестиції –  це вкладання капіталу іноземних  громадян, юридичних осіб і держав.

Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав.

Необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність в Україні відбувається у складних умовах, пов'язаних як із світовою фінансовою кризою, так і  з певною низкою внутрішніх чинників. Незважаючи на це, активність інвестиційної  діяльності в Україні поволі зростає.

За даними Держкомстату у 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,5 млрд.дол.США прямих іноземних інвестицій.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного  капіталу в економіці країни, з  урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо у 2011 році становив 4,6 млрд.дол США.

Рис. 1.2. Щоквартальний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій ( без урахування вилученого капіталу), млн.дол.США

Станом на 1 січня 2012 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 49,4 млрд.дол.США, що в розрахунку на одну особу становить 1084,3 дол. США.

Рис. 1.3. Обсяги прямих іноземних інвестицій, млрд. дол.США

Інвестиції спрямовуються у  вже розвинені сфери економічної  діяльності.

На підприємствах промисловості  зосереджено 30,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах – 33,1%.

Станом на 01.01.2012 на підприємствах промисловості  зосереджено –                  15238,6 млн.дол.США, у т.ч. переробної – 13056,8 млн.дол.США та добувної – 1492,4 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн.дол.США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн.дол.США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн.дол.США, машинобудування – 1226,0 млн.дол.США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 893,0 млн.дол.США. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5  млн.дол.США (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн.дол.США (10,5%).

Рис. 1.4. Розподіл прямих іноземних інвестицій за основними видами економічної діяльності ( у % до загального обсягу інвестування)

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Франція, Сполучене Королівство, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.

Рис. 1.5. Розподіл прямих іноземних  інвестицій в Україну за основними  країнами-інвесторами ( у % до загального обсягу)

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних  інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки  України від політики кількох  країн – основних інвесторів.

Обсяги інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування в динаміці модна прослідкувати за допомогою рис.1.6

Рис.1.6. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування за 2002 – 2011 рр.

Обсяг капітальних інвестицій зображено на рис.1.7

Рис.1.6. Обсяг капітальних  інвестицій за 2002 – 2011 рр.

Сучасна економіка незалежної України відчуває гострий брак саме інвестиційного капіталовкладення, що пояснюється “широкими” потребами  у значних фінансових і матеріальних ресурсах для успішного здійснення реформи з метою подати сучасну  економічну кризу в Україні.

Розвиток виробничої сфери  в Україні в сьогоднішніх умовах реформування її економіки значною  мірою залежить від інвестиції в  технологічне переозброєння підприємств, зміну галузевої структури економіки. Для того щоб своєчасно подолати економічне відставання, інтегруватися в Європейське Економічне Співтовариство на засадах рівноправного партнерства необхідно створити конкурентоспроможну промисловість. Це потребує суттєвих інвестицій, перш за все у виробничу сферу. Потреби в інвестиціях у виробничу сферу можна розглядати в двох випадках: з точки зору подолання кризових явищ і з позиції досягнення вітчизняною промисловістю технологічного рівня розвинутих європейських країн.

Перший аспект передбачає інвестування життєво важливих галузей  і виробництва нарівні, який би не допускав їхньої зупинки. Другий аспект стосується суттєвої структурної перебудови виробничої сфери і потребує значно більших коштів, сума яких становить, за різними експертними оцінками, від 30 – 40 до 60 – 70 млрд. дол. США. Про такий обсяг інвестування можна говорити лише за умови подолання кризи і пожвавлення економіки.

Інвестиційна політика –  комплекс урядових рішень, що визначають основні напрямки використання капіталовкладень в економіку, різні її сфери та галузі. Інвестиційна політика визначається станом економіки, основним завданням  народного господарства у виробництві; науково-технічному і соціальному  розвитку країни. Ситуація в інвестиційній  політиці є своєрідним барометром стану  справ в економіці. Якщо інвестиційній  процес ослаблений, то немає того каталізатора, який необхідний для кардинальної перебудови народного господарства. При цьому  і сам по собі інвестиційний комплекс виявляється “втягнутим” в економічну кризу в числі перших, а виходить з неї – в числі останніх.

Інвестиційна політика держави  здійснюється через механізм державного регулювання. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні обумовлений законом України “Про інвестиційну діяльність”.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності визначається показниками економічного і соціального  розвитку України, республіканськими  і регіональними програми розвитку народного господарства, республіканськими  і місцевими бюджетами передбачуваними  в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються стимули у формі пільгових умов інвесторам, що здійснюють інвестиційну діяльність у найбільш важливих для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед у соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян які потребують соціального захисту, впроваджені відкриттів і винаходів, в АПК, в реалізації програм ліквідації наслідків чорнобильської аварії, у галузі освіти, культури, охорони здоров’я і навколишнього середовища.

Державне регулювання  інвестиційної діяльності забезпечують такі важелі:

· система податків, податкових ставок;

· проведення кредитної та амортизаційної політики;

· надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих  регіонів, галузей, виробництва.

· визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

· політика ціноутворення;

· проведення експертизи інвестиційних  проектів тощо.

На сьогодні в Україні  створене правове поле для інвестування та державно-приватного партнерства. Законодавство  України передбачає визначені гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

На території України  до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної  діяльності, тобто надано рівні умови  діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

Для сприяння іноземним  інвесторам у питаннях взаємодії  з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування утворено Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Визначені Указом Президентка України  від 08.09.2010 № 895/2010 національні проекти  відповідно до пріоритетних напрямків  соціально-економічного та культурного  розвитку, підтриманих Комітетом  з економічних реформ:

«Нова енергія» (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел енергії  або диверсифікацію постачаня енергоносіїв в Україну);

«Нова якість життя» (проекти, спрямовані на розв’язання проблеми ззабезпечення  гроомадян доступним житлом, створення  умов для здобуття громадянами якісної  освіти, полдіпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя  і здоровя довкілля);

«Нова інфраструктура» (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України);

«Олімпійська надія – 2022» (проекти, спрямовані на підтримку олімпійського  руху в Україні, розвитку спорту вищих  досягнень).

З метою сприяння залученню  й ефективному використанню вітчизняних  та іноземних інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення  її інтеграції в європейську і  світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і  права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України.

З 1 січня 2012 року набирає  чинності Закон України № 2623 “Про підготовку та реалізацію інвестиційних  проектів за принципом “єдиного вікна”. Цей Закон визначає правові та організаційні засади відносин, пов'язаних  з підготовкою та реалізацією  інвестиційних проектів за принципом  “єдиного вікна”.

Кабінетом Міністрів України  прийнято ряд нормативно-правових актів, розроблених Міністерством, серед  яких є Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 389 “Про затвердження програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні”.

Метою зазначеної Програми є перехід на інноваційну модель розвитку економіки, модернізація виробництва, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної  продукції на внутрішньому і зовнішньому  ринку, запобігання впливу міжнародної  фінансової кризи на розвиток економіки.

Пріоритетами розвитку  базових  галузей  економіки,  в   яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти відповідно до Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності, є:

забезпечення розвитку енергетичної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, атомного та ракетно-космічного машинобудування, авіа- і суднобудування;

видобування нафти, газу та вугілля;

виробництво, перероблення та зберігання сільськогосподарської  продукції;

будівництво і  реконструкція  автомобільних доріг  загальнодержавного значення (в межах міжнародних  транспортних коридорів), міжнародних  аеропортів та вокзалів, морських портів, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі тих, що визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

реконструкція систем тепло- і водопостачання    та водовідведення;

будівництво житла;

виробництво альтернативних джерел енергії, сільськогосподарської  техніки, обладнання та комплектувальних виробів для  неї,  вантажно-підіймальної  та  дорожньої  техніки, нафтогазопромислового, гірничошахтного і гірничорудного обладнання та бурового інструменту.

Метою виконання плану  заходів є створення сприятливих  умов для збільшення обсягів залучення  інвестицій в економіку України, для підвищення конкурентоспроможності української економіки шляхом спрощення  умов ведення інвестиційної діяльності.

Крім того, слід зазначити  про очікування щодо вагомого внеску у зростання інвестиційної активності від реалізації проектів з підготовки проведення в Україні фінальної  частини чемпіонату Європи з футболу  Євро-2012, найбільші обсяги фінансування яких припадатимуть саме на 2011-2012 роки.

На перспективу також  заплановані заходи Президента України  та Уряду відповідно до програмних документів.

Так, питання сприяння інвестиціям  знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна  економіка, ефективна держава”. Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться  конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур.