Оподаткування суб’єктів малого підприємства

1. Оподаткування суб’єктів малого підприємства.

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці.

На перших етапах становлення  системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" з додатковими змінами відповідно до Указу Президента від 28 червня 1999 p.).

Указані зміни пов'язані  зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

• юридичних осіб - суб 'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн гривень;
• фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
• податку на прибуток;
• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
• плати (податку) за землю;
• збору за спеціальне використання природних ресурсів;
• збору до Державного інноваційного фонду;
• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору на обов'язкове соціальне страхування;
• комунального податку;
• податку на промисел;
• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
• внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;
• внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
• плата за патенти згідно із Законом "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Для переходу на спрощену систему  оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Ставки єдиного податку для фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності з урахуванням виду діяльності та місця її здійснення. Ставка податку не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

Якщо фізична особа-суб'єкт  підприємницької діяльності здійснює кілька видів її, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує один податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Для платника єдиного податку (фізичної особи), який займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або коли участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від зборів до державних цільових фондів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Сплачена суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відношеннях, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи можуть самостійно вибрати ставку єдиного податку: 6% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але з окремою оплатою ПДВ; 10% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.

Суми єдиного податку  перераховуються щомісячно до 20 числа місяця наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Наступного дня після  надходження коштів відповідне відділення казначейства перераховує суми єдиного податку:

• до державного бюджету - 20%;
• до місцевого бюджету - 23%;
• до Пенсійного фонду - 42%;
• на обов'язкове соціальне страхування - 15% (у тому числі 4% до Державного фонду прияння зайнятості населення).

Суб'єкти малого підприємництва (юридичні особи) за результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) подають до органу державної податкової служби (до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6%).

На спрощену систему оподаткування  суб'єктів малого підприємництва не можуть бути переведені:

• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
• суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;
• суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних суб'єктів (які не є суб'єктами малого підприємництва), перевищують 25%;
• фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Новостворені та зареєстровані  в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

2. Обов’язки, відповідальність і права платників податків.

Обов’язки і права  платників податків визначено у статтях 16 та 17 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010р. № 2755-VІ.

Статтею 16  Податкового кодексу України передбачено обов’язки  платника податків:

- стати на облік у органах ДПС; вести облік доходів і витрат, складати та подавати  звітність що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством; надавати інформацію про відкриття або закриття рахунків у банківських установах;

- подавати на належним  чином оформлену письмову вимогу  контролюючих органів ( у випадках, визначених законодавством) документи  з обліку доходів, витрат та первинні документи,  регістри  бухгалтерського  обліку,  фінансову  звітність,  інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У  письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

- подавати органам ДПС  інформацію, відомості про суми  коштів, не сплачених до бюджету  в зв'язку з отриманням податкових  пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

- виконувати законні вимоги  контролюючих органів щодо усунення  виявлених порушень законів з  питань оподаткування та митної  справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки. Не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи. Допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом;

- у разі зміни місцезнаходження, або прийняття рішення про проведення реорганізації або ліквідації платник податків повинен у триденний термін надавати до органів ДПС відповідну інформацію;

- забезпечувати збереження  документів, пов’язаних з виконанням  податкового обов’язку, протягом строків установлених цим  Кодексом.

Поряд з обов’язками Податковий кодекс України визначає права платників податків. Так, статтею 17 Податкового кодексу України, платник податків має право:

- безоплатно отримувати  інформацію, у тому числі і  через мережу Інтернет, про податки  та збори і нормативно-правові  акти, що їх регулюють, порядок  обліку та сплати податків та зборів;

- представляти свої інтереси  в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або  уповноваженого представника.  Обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;

- користуватися податковими  пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;

- одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків  або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

- бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому Податковим Кодексом;

- оскаржувати в порядку,  встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення;

- вимагати від контролюючих  органів проведення перевірки  відомостей та фактів, що можуть  свідчити на користь платника податків;

- на нерозголошення контролюючим  органом (посадовими особами)  відомостей про такого платника  без його письмової згоди та  відомостей, що становлять конфіденційну  інформацію, державну, комерційну чи  банківську таємницю та стали  відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

- на залік чи повернення  надміру сплачених, а також  надміру стягнутих сум податків  та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.  

Статтею 52 Податкового кодексу  України платникам  податків надано право на отримання індивідуальної податкової консультації,  а також вони можуть ознайомитись з позицією ДПС України, оприлюдненою в узагальнюючих податкових консультаціях.

Крім прав та обов’язків, нормами глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України передбачена відповідальність  платників податків.

Податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також  посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного  виконання вимог, установлених цим  Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування  та порушень вимог, встановлених іншим  законодавством, контроль за дотриманням  якого покладено на контролюючі  органи, тягне за собою відповідальність, передбачену Податковим кодексом та іншими законами України.

За порушення законів  з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням  якого покладено на контролюючі  органи, застосовуються такі види юридичної  відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна.