Олігополістичний ринок та особливості його функціонування в Україні

Прикладами загальнодержавних товарних ринків з олігопольною структурою в Україні в цей час є ринок послуг мобільного зв’язку (на ринку діє п’ять операторів, частка двох найбільших наближується до 98 відсотків), ринок коксу (на ринку діє 13 виробників, частка трьох найбільших протягом останніх років становила 42 ─ 51 відсоток), ринок моторних бензинів (операторами ринку є сім великих підприємств, сукупна частка трьох найбільших перевищує 67 відсотків), ринок пива (близько 94 відсотка ринку належить чотирьом конкуруючим між собою суб’єктам господарювання), тютюнових виробів (з 22 суб`єктів господарювання, які діють на ринку, частка трьох найбільших становить понад 75 відсотків, п’яти найбільших ─ понад 97 відсотків), торфу (на ринку у 2004 році діяло 32 учасники, частка трьох найбільших ─ понад 55 відсотків), цементу (частка трьох найбільших суб"єктів господарювання становить понад 40 відсотків, п’яти найбільших ─ понад 60 відсотків). На регіональному рівні олігопольну структуру здебільшого мають ринки послуг з перероблення сільськогосподарської продукції.

В деяких випадках спостерігається  посилення концентрації олігопольних ринків: скажімо, сукупна частка чотирьох найбільших виробників пива збільшилася  з 88 відсотків у 2002 році до 94 ─ у 2004, сукупна частка двох найбільших операторів мобільного зв’язку ─ з 85 відсотків у 2000 році до 98 відсотків ─ у 2005.

Слід зазначити, що на більшості ринків з олігопольною структурою спостерігаються високі темпи зростання. Наприклад, обсяг  послуг мобільного зв’язку за 2001 ─ 2005 роки збільшився в 7 разів, виробництво цементу зросло в 2,1 разу, виробництво пива у 2000 ─ 2004 роках збільшилося на 80 відсотків. Значною мірою це пов’язано з поєднанням на олігопольних ринках досить гострої конкуренції між учасниками з перевагами масштабу виробництва.

У той же час на олігопольних ринках існує підвищений ризик антиконкурентних змов суб’єктів господарювання, які  призводять до послаблення або усунення конкуренції, встановлення завищених  цін, нав’язування контрагентам додаткових зобов’язань, що не стосуються предмета угод тощо. За час дії Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольним комітетом України виявлено та припинено понад 500 випадків антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, здебільшого на олігопольних ринках послуг з оптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами, перероблення сільськогосподарської продукції, послуг зв’язку. Через це олігопольні ринки потребують підвищеної уваги з боку органів контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції і, водночас, всебічної оцінки перспектив свого розвитку в кожній конкретній ситуації.(10).

 

Таблиця 3.1-Структурні передумови конкуренції в економіці України

Питома вага ринків (у  відсотках від обсягу реалізованої продукції)
з конкурентною структурою	55,4
олігопольних	13,6
з ознаками домінування	22,1
монополізованих	8,9

 

Частка підприємств, що діють на ринку олігополії, у загальному обсязі виробництва у 2000р. склав 11,6%, а в 2003р. – 15,3%. Зміна статистичної методології унеможливила проведення аналогічного аналізу, починаючи з 2004 року. Однак дослідження свідчить, що частки підприємств, які діяли в 2004 році на ринку олігополії були наближеними до їхніх часток в обсязі виробництва в попередні роки (табл. 3.1). Щоправда, пряме порівняння показників внаслідок їхньої неповної тотожності є некоректним.

      Отже, у цей час в Україні доволі значною (13 ─ 15 відсотків) є частка олігопольного сектора, для якого властивий підвищений ризик обмежень конкуренції.

Ринок послуг мобільного звязку в Україні

На сучасному етапі  розвитку суспільства простежується  динамічний розвиток ринку мобільного стільникового зв’язку. Вже у  розвинених країнах кількість мобільних  телефонів майже дорівнює числу  стаціонарних. Слід зазначити, що мобільний  стільниковий зв'язок - це майбутнє галузі телефонного зв'язку. Приміром, у Фінляндії цей вид зв'язку використовують 67 осіб із 100, а в Південній Кореї мобільних телефонів більше, ніж стаціонарних. Уряд Китаю прийняв програму, що передбачає пріоритетний розвиток саме мобільного, а не звичайного телефонного зв'язку.

Ринок мобільного стільникового  зв'язку розвивається і в Україні. Чисельність абонентів мобільного зв'язку на початок 2000 року становила 462 тис., на кінець року - 700 тис., у вересні 2001 – майже 2млн., у 2003 році – 3,3 млн., у 2004 році приблизно 10млн., а у 2010 році 54 млн 20 тис. 894.Можна побачит стрімку динаміку росту кідькості абонентів у геометричній прогресії.[15] Тому, з огляду на світовий досвід, можна передбачити, що в процесі економічного розвитку України та зростання доходів населення, кількість абонентів мереж мобільного стільникового зв'язку неухильно збільшуватиметься. Це призведе до зменшення питомої ваги постійних витрат у вартості послуг мобільного зв’язку, отже, зумовить зменшення тарифів і розширення кола споживачів.

Станом на 01.01.2007 року основними операторами - конкурентами на ринку мобільного телефонного  зв’язку в Україні є:

1. Компанія з іноземною інвестицією ЗАТ «Український мобільний зв’язок»(Ukrainian Mobile Communications (UMC)) - торгова марка “UMC, віртуальний оператор “Jeans”(система безконтрактної передоплати послуг). 100% власником UMC є ВАТ "Мобільні ТелеСистеми" (Росія) - найбільший оператор стільникового зв'язку в Росії, Східній та Центральній Європі за кількістю абонентів [16].
2. Компанія з іноземною інвестицією "Київстар Дж. Ес. Ем." (KyivStar GSM) – Торгова марка “Київстар”, віртуальний оператор “Djuice” (система без-контрактної передоплати послуг). "Київстар Дж. Ес. Ем." – найбільший опера-тор мобільного зв’язку в Україні, що обслуговує більш ніж 16,5 млн. абонентів (станом на 1 серпня 2006 р.) та забезпечує покриття території, на якій проживає більш ніж 97% населення України. Норвезька "Теленор" (Telenor Mobil, Nor-way ) володіє контрольним пакетом акцій компанії "Київстар" у розмірі 56,6%, українське ТОВ “СТОРМ”(дочірня фірма російської групи “Альфа-Капітал”) володіє пакетом акцій 43,4% [17].

3. ТОВ "Голден Телеком" (Голден Телеком, Україна) - провідний україн-ський провайдер інтегрованих телекомунікаційних послуг для корпоративних клієнтів, а також для операторів зв'язку. Компанія є частиною холдінгу Golden Telecom Inc. (NASDAQ: GLDN) [18]. Компанія розвиває три напрямки бізнесу:

- послуги місцевого,  міжміського та міжнародного  телефонного зв'язку та передачі  даних;

- інтернет-послуги, в тому числі корпоративне підключення до інтернету по виділених каналах та комутований доступ для широкого кола користувачів (торгова марка Свiт Онлайн);

- послуги мобільного  зв'язку стандарту GSM1800 (Голден  Телеком GSM).

4. Закрите акціонерне товариство "Українські радіосистеми" (торгова марка WellCOM, MOBI, з квітня 2006 року – торгова марка BEELINE) було створено в 1995 році [19]. У березні 1997-го року ЗАТ "УРС" перемогло в тендері на використання радіочастот стандарту GSM - 900 для роз-гортання мережі стільникового зв'язку. Саме ЗАТ "УРС" був зроблений перший в Україні тестовий дзвоник у стандарті GSM-900. 1 жовтня 1998-го року ЗАТ УРС запустила в експлуатацію мережа стільникового зв'язку стандарту GSM-900 - "WellCOM" (скорочення від англійського well- добре і communication - зв'язок).

В 2006 році компанія викуплена  концерном "Вимпелком" (Росія) – торгова марка BEELINE. ”ВимпелКом" – провідний оператор мобільного зв’язку в Росії, що діє на ринках Казахстану, Узбекистану, Таджикистану, а також на ринку України. "ВимпелКом" налічує близько 50 млн. абонентів та займає в Росії ринкову частку у розмірі 35%. Норвезька "Tеленор" володіє 29,9% акцій компанії, 26,6% з яких – голосуючі.

5. Astelit/DCC (контрольним пакетом акцій якого володіє турецький мобільний оператор Turksell (Турція)) – торгова марка LIFE [20].

На сьогоднішній день кількість мобільних SIM-карт в Україні  перевищує чисельність населення, тому з цілковитою впевненістю можна  стверджувати, що період боротьби мобільних  операторів за клієнтів, що тривав увесь 2006 рік, добігає кінця. Тепер українські гравці GSM-ринку переключають свою увагу на одержання прибутку від вже існуючих клієнтів, пропонуючи їм нові продукти і послуги [21].

У січні-грудні 2006 року оператори  мобільного зв'язку залучили 19 мільйонів нових абонентів, і таким чином, загальна кількість SIM-карт, що є в обігу, досягла 49 мільйонів. Це приблизно на 63% більше, ніж у 2005 році. Отже сьогодні номінальне проникнення на ринку (тобто формальний процент населення, що користується мобільними SIM-картами ) склало 105% в порівнянні з 64% у 2005 році.

Ведучі оператори мобільного зв'язку – Київстар і UMC, послугами  яких користуються 85% загального числа GSM-абонентів, згодні, що в питаннях освоєння і проникнення, ринок знаходиться  на порозі зрілості. Вже зараз вони готуються до зміни стратегії – переходу від орієнтації на клієнта до завоювання ринку новими продуктами і послугами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В табл.3.2 наведені основні конкурентні показники ринкових часток основних операторів мобільного зв’язку в Україні [13].

 

Таблиця 3.2

№ з/п	Назва оператора мобільного зв’язку	Торгові марки оператора	Кількість абонентів станом на 31.08.2007	Частка загального прибутку на ринку мобільного зв’язку України  в %
1.	Київстар (Норвегія +Росія)	«Київстар», DJUCE	17 216 829	51,4%
2.	ЗАТ “Україн-ський мобільний  зв’язок” UMC (Росія)	UMC, Jeans	15 933 444	45,1%
3.	«Астеліт»(Astelit – Терція)	LIFE:)	4 700 000	2,5%
4.	ЗАТ «Українські радіосистеми» (Росія з 2006 року)	WELLCOM, MOBI, BEELINE	785 598	0,7%
5.	“GOLDEN TELECOM” (США+Норвегія +Росія+інші)	GOLDEN TELECOM	86 000	0,3%
6.	Інші оператори	---	135 000	0,2%

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

Варіанти оптимальної  поведінки виробника в умовах олігополістичного ринку мобільного звязку

Поведінка олігполіста  на ринку мобільного звязку

Поведінка олігополіста на ринку особливо важко піддається узагальненню. Причиною тому є наявність всезагального взаємозв'язку між фірмами, неможливість передбачити реакцію конкурентів. Оскільки кожен олігополіст має небагато суперників, дії одного, як правило, помітно впливають на стан інших. Приймаючи рішення, кожна фірма повинна враховувати можливу реакцію з боку конкурентів, зважати на те, що інші фірми будуть намагатися передбачити її дії і завчасно враховувати її реакцію на їхні дії. Тобто виробники в умовах олігополії діють стратегічно. Яскравим прикладом олігополії є ринок мобільного зв’язку в Україні.

В теорії олігополії існує  декілька моделей ціноутворення, основними  є: модель „ламаної” кривої попиту (модель цінової стратегії олігополістів  без змови); картель (це об’єднання фірм, які відкрито домовляються про ціни та обсяг випуску продукції з метою збільшення і гарантії отримання прибутків); модель домінуючої фірми (модель ціноутворення, в якій фірма-лідер встановлює ціну, а інші фірми її наслідують) та ціноутворення за принципом „витрати плюс”.

Проаналізувавши діяльність фірм-олігополістів на ринку мобільного зв’язку України, можна зробити  висновок про використання ними моделі ціноутворення без змови, тобто  моделі „ламаної” кривої попиту. Вона ілюструє негнучкість цін і побудована на логічних передбаченнях фірм відносно реакції суперників на підвищення і зниження ціни.

Прослідкуємо цінову політику UMC  та „Київстар” в умовах олігополії за 2004-2008 роки. Так, у 2004р. середня ціна хвилини розмови абонентів UMC приблизно дорівнювала 2,2 грн/хв.. Кількість користувачів послугами цієї компанії на той час складала 0,23 млн.чол. З метою заволодіти більшою частиною ринку, UMC знизили свої тарифи на розмови в середньому до

2 грн/хв., що спричинило  різке збільшення кількості абонентів – до 1,57 млн.чол. В цей же час „Київстар”, щоб не втратити свою частину ринку, також знизив ціни і кількість абонентів зросла з 0,12 до 1,05 млн.чол. Відчуваючи конкуренцію з боку „Київстар”, UMC у 2004 році зменшив вартість хвилини розмови в середньому до 1,2 грн/хв., на що зреагував і інший оператор. Кількість їхніх користувачів збільшилась до 5,17 млн.чол. у UMC та до 4,69 млн.чол. у „Київстар”. Але зниження цін має свої межі: воно можливо доти, поки у всіх фірм ціни не зрівняються із середніми витратами. У цьому випадку зникне джерело економічного прибутку і на ринку виникне ситуація, близька до досконалої конкуренції. Від подібного результату у виграшному положенні залишаються споживачі (абоненти), у той час як виробники (оператори) ніякого виграшу не одержують.