Оцінювання якості та ефективності моніторингу

Суслов О.П.

Реферат «Оцінювання якості та ефективності моніторингу»

 

Створення та експлуатація систем моніторингу пов'язане з розробленням відповідних критеріїв і методик для оцінювання якості та ефективності систем. Для формування моделі ефективного моніторингу важливе значення має саме визначення цих понять.

Якість  моніторингу визначається критеріями досконалості його механізму, адаптованості до цілей управління, об’єктивністю інформації, доступністю до його даних тощо.

Ефективність  моніторингу – це міра адекватності досягнутих під час проведеного дослідження результатів наміченим цілям, відповідність потребам суспільства, ступінь наближення результату до мети з одночасним урахуванням виробничих витрат (часу, матеріальних, фінансових, трудових ресурсів тощо).

Формально оцінювання якості моніторингу може бути здійснене в узагальненому вигляді без урахування специфіки конкретного об’єкта та його індикаторів (показників).

Проведення  моніторингу у масштабах будь-якого об'єкта – досить витратний захід. Для об'єктів, в яких моніторинг проводиться з використання електронної пошти, документації на паперових носіях і т.п., витрати можна розрахувати як число задіяних співробітників, помножене на витрачений час і середню зарплату. Для об'єктів, в яких використовуються інформаційні системи, можна зробити припущення, що застосування такої системи скорочує число співробітників, що приймають участь у проведенні моніторингу (на практиці їх число зазвичай не скорочується, просто ці співробітники працюють в інформаційній системі), До того ж відразу додаються співробітники, які забезпечують працездатність системи, і ще додаються витрати на купівлю самої системи. Проте сама величина витрат не дає розуміння того, ефективні ці витрати чи ні, тому існує потреба у виробленні методичного підходу до оцінювання якості та ефективності моніторингу економічного об'єкта і подальшому формуванні методики такого оцінювання.

До оцінювання якості моніторингу слід підходити з урахуванням того, що моніторинг – це не тільки технологічний процес збору інформації, але й процес, що має якісну складову, зокрема забезпечує правильність вибору відповідних індикаторів, що дозволяють охарактеризувати стан об’єкта. Оцінка повинна ураховувати організаційну складову, а також ступінь використання даних моніторингу особами, що приймають рішення.

З урахуванням  викладеного методичний підхід до оцінювання якості моніторингу економічного об'єкта, заснованого на інформаційних технологіях з будь-якими способами вимірювання, аналізі і діагнозі ключових складових економічної системи для цілей управління нею, вимагає комплексного підходу. Для цього розділимо показник якості моніторингу на складові.

Спочатку визначається показник рівня автоматизації моніторингу:

де  – число працівників, що беруть участь у моніторингу;

 n – кількість робочих місць, обладнаних програмно-апаратним комплексом.

Очевидно, в  ідеальному випадку  = 1.

Крім того, можна  визначити показник залучення у процес моніторингу органів управління:

де  – кількість органів управління, задіяних у моніторингу об'єкта;

 N – загальна кількість органів управління.

Очевидно, в  ідеальному випадку  = 1, тому що у процесі управління економічним розвитком повинні брати участь всі органи управління.

Однак залученість  у процес моніторингу кожного  органу управління є лише опосередкованим  показником і не може слугувати вичерпним показником якості моніторингу як аналізу економічного стану. Необхідно вводити якісний показник, який буде визначати, наскільки в аналізі економічного стану враховується специфіка об'єкта. Для різних об'єктів повинні ставитися різні цілі, а зіставленню підлягають об'єкти, завідомо схожі за рівнем і можливостями економічного розвитку. Цей принциповий підхід дійсний і для проведення моніторингу функціонування окремих об'єктів, і для формування просторових параметрів довгострокового прогнозу економічного розвитку їх сукупності.

Це означає, що для кожного  об'єкта повинна бути розроблена своя система показників, що відбивають його специфіку, причому кількість показників може розрізнятися по об'єктах.

Знаючи кількість показників, що визначають специфіку об'єкта ( ), і загальну кількість показників його функціонування (M), можна визначити показник адаптованості процесу моніторингу до цілей управління:

При визначенні загального показника якості моніторингу необхідно враховувати також таку обставину. В економічних об'єктах моніторингом, як правило, займається один відповідальний підрозділ. У результаті моніторингу формуються інформаційні таблиці показників. Своєчасне отримання цих даних – ключ до успішного управління. Тому особам, які приймають рішення, необхідно на робочому місці організувати доступ до адаптованих до сприйняття даних, отриманих у результаті моніторингу. Якісь цього процесу визначає показник доступності даних моніторингу для осіб, які приймають рішення:

де R – кількість осіб, що приймають рішення;

 P – кількість джерел даних моніторингу.

Важливою оцінкою якості моніторингу є показник використання його результатів у розробленні та прийнятті управлінських рішень, що відображає співвідношенням між числом управлінських рішень, прийнятих на основі даних моніторингу ( ) і загальною кількістю управлінських рішень ( ):

.

Знаючи значення показників ефективності рівня автоматизації  моніторингу ( ), залучення у процес моніторингу органів управління ( ), адаптованості процесу моніторингу для цілей управління ( ), доступності даних моніторингу для осіб, які приймають рішення ( ), використання його результатів у розробленні та прийнятті управлінських рішень ( ), можна визначити загальний коефіцієнт об'єктивності комплексної інформації про об’єкт, який в узагальненому вигляді характеризує якість системи моніторингу:

.

В ідеальному випадку  даний коефіцієнт повинен дорівнювати  одиниці.

Викладені методи спрямовані на визначення якості моніторингу  як інформаційної системи. Вони не враховують впливу моніторингу на процес регулювання  рівноважного стану його об’єкта. Разом з тим, оцінювання ефективності моніторингу конкретного об’єкта вимагає глибокого розуміння його специфіки, знання можливостей теоретичних принципів створення систем аналізу і діагностики, уміння застосовувати методи підтримки прийняття рішень. Перелік питань, що вирішуються у системі моніторингу, досить широкий і різноманітний, проте всі вони охоплені одним глобальним завданням щодо інформаційно-аналітичного забезпечення процесу прийняття рішень і розроблення організаційних заходів, об'єднаних загальним цільовим призначенням і способами реалізації, з метою утримання об’єкта у рівноважному стані або відновлення цього стану у випадку його порушення, тобто забезпечення виконання стратегії управління процесом функціонування об’єкта. У цьому сенсі можна говорити про збіг стратегії моніторингу об’єкта та стратегії управління процесом його функціонування, звідки випливає, що ефективність моніторингу визначається ефективністю системи управління процесом функціонування об’єкта.

Реалізація  будь-якої стратегії управління, спрямованої на ліквідацію всіх видів порушень рівноваги об’єкта, потребує розроблення і здійснення певних заходів з метою приведення фактичних значень індикаторів (показників) діяльності об’єкта до нормативних або передбачуваних стратегією розвитку об’єкта чи програмою (планом) його функціонування, що пов’язано з додатковими витратами на регулювання його потенціалу (виробничого, фінансового, трудового та ін.). Умови функціонування будь-якого об’єкта у ринковому середовищі вимагають визначення ефективності цих витрат, яка, як випливає із викладеного вище, і буде характеризувати ефективність моніторингу відхилень від рівноважного стану об’єкта.

У найзагальнішому  вигляді під економічною ефективністю управління прийнято розуміти співвідношення витрат ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, часових) до отриманих результатів. Таким чином, суть ефективності полягає у тому, що управління забезпечує досягнення поставлених цілей і вирішення завдань при найменших витратах (ресурсах). Цей загальний підхід можна покласти в основу визначення ефективності моніторингу, тобто при визначенні ефективності моніторингу необхідно керуватися її визначенням як здатністю приносити ефект (результативність) процесу, яка являє собою відношення цього ефекту до витрат, що забезпечили отримання цього результату.

Враховуючи  викладене, ефективність заходів, спрямованих на ліквідацію всіх видів порушень рівноваги об’єкта, а отже, і моніторингу, за результатами якого вони розроблені, у випадку, коли оцінювання стану об’єкта здійснюється за комплексним індикатором , визначається за формулою:

,

де  – витрати на регулювання індикатора ;

 – і-тий показник, що входить до складу індикатора;

t – момент виникнення відхилення від рівноважного стану об’єкта.

У випадку, коли моніторинг проводиться за системою окремих показників діяльності об’єкта ( ), спочатку визначається ефективність за кожним із них:

,

а потім розраховується загальна ефективність моніторингу  як середньозважена величина за всіма показниками:

,

де  .

Наведені формул визначають кількість одиниць відповідного показника, що може бути отримана за рахунок  одиниці витрат.

Розглянутий підхід до визначення ефективності моніторингу  носить загальний характер. Для конкретного об’єкта він повинен адаптуватися відповідно до виду моніторингу та змісту його задач. Наприклад, ефективність моніторингу фінансово-економічної діяльності об’єкта можна визначати за методикою, яка складається з двох етапів.

На першому  етапі розраховуються часткові показники ефективності моніторингу, а саме:

показник ефективності виявлення незаконних витрат (характеризує збільшення або зменшення виявлених незаконних витрат на одиницю витрат на проведення моніторингу):

,

де  – зміна обсягу виявлених незаконних витрат, нестач, недонарахованих податків та штрафних санкцій;

В – середні витрати на проведення моніторингу;

показник ефективності відшкодування незаконних витрат (характеризує збільшення або зменшення відшкодованих незаконних витрат на одиницю витрат на проведення моніторингу):

,

де  – зміна обсягу відшкодованих незаконних витрат, нестач, донарахованих податків та штрафних санкцій, а також повернутих коштів на рахунки об’єкта та до бюджету;

показник ефективності збільшення додаткових надходжень на об’єкт моніторингу:

,

де  – збільшення додаткових надходжень, одержаних у результаті покращення діяльності об’єкта внаслідок проведеного моніторингу.

На другому  етапі розраховується інтегральний показник ефективності моніторингу фінансово-економічної діяльності об’єкта:

,

що являє  собою середньозважену величину її часткових показників.