Облік витрат на оплату праці для цілей управлінського обліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В  управлінському  обліку  витрати  на  оплату праці  представлені  як частка витрат виробництва.

Організації заробітної плати в даний час притаманно ряд недоліків: низькі рівні заробітної плати, невиправдане зниження рівнів оплати праці фахівців та інших  категорій  працівників,  слабка  матеріальна  зацікавленість  у  підвищенні кваліфікації  через  незначні  зародження  в  рівнях  окладів  працівників  різної кваліфікації, недостатня стимулююча роль премій, прибавок. На сьогоднішній день   всіма   можливими  способами  намагаються  проаналізувати   і   усунути зазначені проблеми. В цьому і проявляється актуальність даної теми.

Мета нашої курсової роботи дослідити облік витрат на оплату праці.

Об’єктом дослідження  являються витрати на оплату праці. 

Питання управлінського обліку витрат на оплату праці висвітлено в роботах Ф. Бутинця, М. Вахрушиної, С. Голова, В. Добровського, К. Друрі, Т. Карпової, В. Ластовецького, О. Міхалкевича, М. Пушкаря  та інших вітчизняних і зарубіжних учених-економістів. Проте методика обліку названих витрат на підприємствах будівельної галузі на сьогодні в науковій літературі  висвітлена,  недостатньо і потребує подальших досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

                        

 

 

 

 

Облік витрат на оплату праці для цілей управлінського обліку

 

На сьогодні в Україні витрати на оплату праці є третьою після матеріальних витрат та інших операційних витрат за значущістю складовою витрат операційної діяльності вітчизняних підприємств більшості галузей економіки, в тому числі будівництва. Значна частка цих витрат (близько 15 % від загальних витрат операційної діяльності) потребує досконалого обліку. Особливо великі завдання стоять перед управлінським обліком таких витрат. Він повинен включати до себе, на наш думку, вирішення наступних питань:

- вибір оптимальних  систем і форм оплати праці;

- визначення витрат  на оплату праці в структурі майбутніх контрактів;

- визначення витрат  на оплату праці в структурі трансфертних цін;

- облік витрат  на оплату праці за калькуляційними статтями та видами діяльності;

- облік витрат  на оплату праці в розрізі  матереально-відповідальних осіб із складанням внутрішньої звітності.

В сучасних умовах правильний і головне дієвий облік  витрат повинен стати не лише як засіб дотримання вимог чинного  законодавства, а й як джерело  надійної інформації для подальшого контролю та управління витратами на оплату праці. Проблема управління витратами  на оплату праці полягає в тому, що кожен власник прагне мінімізувати будь-які витрати, адже це збільшить  його прибуток. Та й об’єктивно на кожному  підприємстві є свій максимальний рівень витрат на оплату праці, при перевищенні  якого підприємство просто стає збитковим. З іншої сторони надмірне скорочення витрат на оплату праці призводить до послаблення мотивації працівників, зниженню трудової дисципліни, недобросовісному виконанню персоналом своїх обов’язків і, навіть, відтоку найбільш сумлінних  і кваліфікованих працівників. Тому основна задача управління витратами  на оплату праці - це знайти оптимальний  рівень таких витрат, що забезпечував би і прибутковість підприємства і достатню мотивацію працівників.        

Облік витрат на оплату праці має бути організований  таким чином, щоб не лише забезпечувати  складання фінансової, статистичної та інших видів звітності, а й  подавати інформацію про витрати  на оплату праці у вигляді, придатному для подальшого аналізу та обґрунтування  управлінських рішень.

При цьому повинна  бути налагоджена взаємодія бухгалтерської, планової, фінансової та інших служб  підприємства, щоб забезпечити облік, аудит і управління витратами  на оплату праці. Облік витрат в цій  системі виступає як один з головних елементів, як інформаційна база на основі якої розробляється стратегія і  тактика контролю та управління за витратами на оплату праці.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата  – це  винагорода, виражена, як правило, в грошовій формі, або уповноважений їм орган  виплачує робітнику за виконану їм роботу.

Групування витрат за елементами не в повній мірі забезпечує інформацією про витрати для  прийняття певних управлінських  рішень.

З цією метою, класифікацію витрат за елементами доповнюють класифікацію витрат за статтями калькуляції, що дозволяє більш детально проаналізувати використання витрат на оплату праці і виявити  резерви щодо її удосконалення.

Витрати на оплату праці включають:

- основну заробітну  плату;

- додаткову заробітну  плату;

- інші нарахування.

Основна заробітна  плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, об- слуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна  плата — це винагорода за працю  понад установлені норми, за трудові  успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні  виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні  та компенсаційні виплати. До них  належать виплати у формі винагород  за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені  актами чинного законодавства або  які проводяться понад встановлені  зазначеними актами норми.

На сьогодні поділ  заробітної плати на основну і додаткову регламентується Законом України „Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108 / 95-ВР та Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 12.101.2004р. № 5.

Щодо оплати за час  простоїв не з вини працівника, винагороди за підсумками роботи за рік та інших складових інших заохочувальних і компенсаційних виплат, то, вважаємо, що вони за економічним змістом більше є додатковою заробітною платою згідно з її визначенням.

Чітке розмежування основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат є необхідною умовою ефективного управління виробництвом, основою точного визначення собівартості окремих об'єктів діяльності, продукції та послуг допоміжних і підсобних виробництв.

Облік витрат праці  повинен проходити в два самостійних  етапи:

1) калькулювання  заробітної плати кожного працівника, включаючи утримання із неї,  а також виплати та відрахування  в пенсійний фонд та інші;

2) розподіл витрат  на оплату праці по замовленням  на рахунки накладних витрат  та рахунки виробництва (облік  витрат на робочу силу).

Кожен вид витрат на оплату праці відповідних категорій  працюючих потрібно по можливості відносити за прямою ознакою на собівартість, щоб не викривлювати її через розподіл загальновиробничих витрат.

До завдання управлінського обліку входить також вибір оптимальних баз розподілу додаткової заробітної плати між центрами витрат у випадку, коли пряме її включення до собівартості продукції (робіт, послуг) неможливе. Це саме стосується й основної заробітної плати працюючих, крім робітників, безпосередньо зайнятих у виробничому процесі.

Вибір методики розподілу  непрямої заробітної плати,  залежить від прийнятої класифікації витрат на оплату праці, техніки обліку витрат на виробництво та інших чинників.

Між видами продукції  заробітна плата розподіляється:

1. Прямим методом  - на підставі первинних документів  по нарахуванню заробітної плати  (рапорт, наряд на виконані роботи).

2. Методом кошторисних  ставок – розраховуються кошторисні  ставки витрат на одиницю продукції.

3. Пропорційно нормам (вказуються в планах або нормативах  калькуляції) – спочатку на  кожний вид продукції відносяться  витрати в межах норм (плану), а  потім додаються відхилення. Облік  відхилень ведуть в окремій  відомості.

Створення системи  управлінського обліку потребує ревізії всіх облікових регістрів.

Узагальнюючим документом по нарахуванню заробітної плати  є розрахунково-платіжна відомість. Розрахунково-платіжна відомість складається  по кожному цеху, відділу, підрозділу. На підставі їх складається зведена  розрахунково-платіжна відомість. Крім того, складається відомість розподілу  заробітної плати по рахунках.

Контрольною сумою  є сума по відомості, яка має співпадати з сумою по розрахунково-платіжній  відомості.

Як показали практичні  дослідження, на підприємствах мало хто використовує в обліку рахунки класу 8. Відмову від застосування рахунків цього класу можна пояснити значним скороченням кількості бухгалтерських записів у облікових регістрах. Інформацію для заповнення розділу II «Елементи операційних витрат», з метою отримання якої були введені ці рахунки, вони одержують за даними бухгалтерських записів по дебету рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» і кредиту рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» (в частині вартості покупної електроенергії) як суму за елементом «матеріальні затрати».

Суми витрат за елементами «витрати на оплату праці», «відрахування  на соціальні заходи», «амортизація», «інші операційні витрати» визначають за бухгалтерськими записами за дебетом тих самих рахунків і кредитом рахунків 66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», всіх інших, крім рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» в частині електроенергії, отриманої зі сторони, та 91 «Загальновиробничі витрати».

Інформацію управлінського обліку щодо окремих виплат, які виступають у вигляді субрахунків до рахунка 81, можна отримати, відкривши відповідні аналітичні рахунки до рахунків 23, 91, 92, 93, 94.

Для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням працюючими встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, а  також для складання статистичної звітності з праці використовують "Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати" (форма № П-12), який складається  в одному примірнику уповноваженою  на те особою та після відповідного оформлення передається в бухгалтерію.

Для обліку обсягів  виконаниx робіт, затрат робочого часу і на- раxованої заробітної плати  працівників-відрядників використовується також "Наряд на відрядну роботу (індивідуальний)", який відкривається  на кожного працівника у розраxунку на календарний місяць.

 

 

 

 

 

Висновок

Облік виплат працівникам  є досить складною топологічною ділянкою бухгалтерського обліку, яка вимагає  досить ретельного організаційного  забезпечення і, насамперед, кадрового  та інформаційного. Звичайно цю ділянку  роботи доручають найбільш кваліфікованим працівникам.

Управлінський  облік  витрат  на  робочу  силу  задовольняє  інформаційні потреби  щодо  витрат  на  робочу  силу  (професійний  і  кваліфікаційний  склад, форми і системи оплати праці, преміювання).

До  задачі  управлінського  обліку  входить  вибір  оптимальної  бази розподілу  додаткової  заробітної  плати  між  центрами  витрат  у  випадку,  якщо пряме  її  включення  в  собівартість  продукції  неможливо.  Це  ж  стосується  і основної  заробітної  плати  працюючих,  крім  робітників,  які  безпосередньо зайняті в  виробничому процесі.

За  покращення  основних  показників  діяльності  підприємства  повинні преміюватися  керівник,  головний  економіст,  головний  бухгалтер,  начальник  фінансового     відділу,     начальник     комерційної     служби.     Управлінських  працівників  доцільно  стимулювати  за  виробничі  і  економічні  досягнення, обумовлені в кожному  окремому випадку їх особистими досягненнями.

Складовою    частиною    матеріального    стимулювання    за    покращення основних   показників   діяльності   підприємства   повинна   бути   винагорода керуючих  робітників  за  активну  постановку  поточних  питань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Закон України  „Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108 / 95-ВР (зі змінами та  доповненнями);

2. Алієв Т. Управлінський  облік прямих витрат на робочу  силу // Справочник економіста. –  2009. - № 11;

3. Живко З.Б. Основи бухгалтерського обліку: Навчальний посібник -Львів: Вид-во ЛьвДУВС, 2010;

4. Калина А.В. Облік та аналіз заробітної плати на підприємстві // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. - № 2;

5. Пархоменко   В.М.   Положення   (стандарт)   бухгалтерського   обліку   16 «Витрати» // Все про бухгалтерський  облік. – 2009. - № 13;

6. Ларива  І.О.  Методи  управління  витратами  виробництва  продукції  та  їх порівняльний аналіз // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. - №9.