Інфраструктура ринку

 

 

Міністерство фінансів України

Український університет фінансів і міжнародної торгівлі

Донецька філія

Кафедра економіки та права

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни  «Політекономія»

за темою «Інфраструктура ринку»

 

 

 

 

Виконала (-в):

Студентка Кузьменко У.С.

Курс II, група ФКз-10-1

Керівник : Деревянко Г.І.

 

 

Донецьк -2011

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………1

1. Інфраструктура ринку: сутність, функції і основні елементи……………………4

2. Біржі, як форми організації, контролю і регулювання ринку……………………6

3. Банки та банківська система…………………………………………………………

Висновки……………………………………………………………………………

Список літератури……………………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

    Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований  механізм – це абстракція, яка  деякою мірою відбиває реалії  ХIХ ст. Сучасний же ринок – це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

     Цивілізований  характер ринку в промислових  розвинутих країнах визначається  широким арсеналом перевірених  часом і господарською практикою  законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною  політикою держави щодо розвитку  економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю  керівників господарських структур  на всіх рівнях, правовою свободою  економічної самодіяльності людини.

     Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що  виникла на розколотому терені  колишнього народногосподарського  комплексу СРСР зі складною  інфраструктурою, створеною за багато  десятиріч, не може повторити  за короткий час той шлях, який  пройшов ринок Заходу. Вона може  тільки розумно скористатися  певним досвідом цих країн.

     Тісно взаємодіючи  з усією системою економічних  відносин, ринкова інфраструктура  виступає необхідною умовою розвитку  всіх суб’єктів господарювання  регіональних ринків. Ринкова інфраструктура  значно впливає на розвиток  економіки завдяки підвищенню  ефективності процесів товарного  і грошового обігу та надання  суб’єктам господарювання комплексу  ринкових послуг, що створюють  сприятливі умови для розвитку  бізнесу. Роль основних елементів ринкової інфраструктури, зокрема бірж, банківської системи, торгово-посередницьких підприємств зростає в період виходу з економічної кризи, бо саме ці інститути акумулюють кошти перетворюючи їх в інвестиції, що в свою чергу сприяє підвищенню темпу економічного зростання. З огляду на це тема курсової роботи є актуальною.

Мета роботи всебічне вивчення ринкової інфраструктури. Завдання роботи розкрити сутність та функції інфраструктури:

- розкрити сутність та функції інфраструктури;

- проаналізувати діяльність бірж, як форми організацій;

- описати діяльність банків і банківської системи.

Відповідно до мети вивчення та завдань робота складається зі вступу, трьох розділів та виводу.

 

 

1. Інфраструктура ринку:сутність, функції, основні елементи

 

     Необхідною  умовою дієвості ринкових відносин, нормального функціонування ринку  є створення добре розвинутої  інфраструктури. З рівнем її розвитку  можна говорити і про ступінь  розвитку ринкових відносин, сучасного  ринку в певній країні.

     Початкове поняття «інфраструктура» означало певну сукупність об’єктів і споруд, які забезпечували функціонування збройних сил. Пізніше (у 40-х роках) у зарубіжній економічній літературі це поняття почали вживати для характеристики галузей, які забезпечували розвиток матеріального виробництва (дороги, мости, порти, аеродроми, лінії електропередач тощо).

     Оскільки воно  походить від латинських слів  «інфра» - нижче, і «структура» - будова,розташування, то в найузагальненішому вигляді під інфраструктурою почали розуміти основу, внутрішню будову економічної системи. Таке тлумачення, однак, є мало конструктивним. Із метою надання пізновальної цінності данній категорії з’ясуємо попередньо погляди окремих учених на цю проблему.

     Так, в економічній  енциклопедії за редакцією Л.Абалкіна інфраструктура визначається як «мережі, в яких здійснюється постачання продукції між віддаленими один від одного економічними агентами, а також галузей економіки, що експлуатують ці мереж ». Автори виділяють при цьому такі рівні інфраструктури, як матеріальні мережі (наприклад дороги), операції (діяльність щодо експлуатації певною інфраструктурної мережі, наприклад, рух автомобілів, підтримання у робочому стані автодоріг), інфраструктурні ринки (автодороги, вокзали тощо, наближені до матеріальних мереж, але які не збігаються з ними з огляду на оптимізацію потоків товарів з урахуванням попиту і пропозицій). В окремих випадках виробник зростається з інфраструктурою. Наприклад, для комп’ютерних мереж виробником інформації є оператор, а його інфраструктурою є інтернет.

     У «сучасному  економічному словнику», підготовленому  російськими вченими, інфраструктура  розглядається як (сукупність галузей, підприємств і організацій, що  входять до цих галузей, видів  їх діяльності, покликаних забезпечувати, створювати умови для нормального  функціонування виробництва й  обігу товарів, а також життєдіяльності  людей).

     Отже, ринкова  інфраструктура – це сукупність  різних інститутів ринку, що обслуговують  і створюють сприятливі умови  для ефективного функціонування  різних видів ринків[с.122].

     У зв’язку з цим постає питання: що має бути вихідним при визначенні поняття «інфраструктура» - мережі чи сукупність галузей, підприємств та організацій? Оскільки мережі – це, передусім, певна система комунікацій, то в цьому випадку акцент робиться на виключно  технологічному аспекті категорії. Доцільніше у зв’язку з цим говорити про сукупність певних галозей, що перетворює поняття «інфраструктура» на категорію технологічного способу виробництва, подібно до понять «продуктивні сили», «засоби виробництва» тощо.

     Діяльность людей у цих галузях, організаціях тощо спрямовано на вилучення корисних властивостей із об’єктів інфраструктури і характерізує матеріально-речовий зміст відносин економічної власності. Водночас у такому визначенні відсутні чітко окреслені суб’єкти діяльності, що більшою мірою відповідає вимогам предмета вивчення в  «економікс». Якщо усунути цей недолік, то інфраструктура як категорія технологічного способу виробництва є сукупністю базових галузей та техніко-економічних відносин між людьми у процесі їхньої діяльності щодо забезпечення умов виробництва, обігу, розподілу та споживання товарів і послуг. Адже саме у процесі спеціалізації, кооперування, обміну діяльністю та інших форм техніко-економічних відносин здійснюється постачання продукції від одного суб’єкта господарювання до іншого.

     Інфраструктура  розвивається у певних суспільних  формах. Такими формами, передусім, є окремі (державна, приватна і  колективна) та змішані типи власності, що утворюються внаслідок поєднання  двох або більше типів власності. Якщо йдеться про інфраструктуру  за умов капіталістичного способу  виробництва, то суспільною формою  діяльності людей у базових  галузях, що формують економічну  інфраструктуру, є, передусім, відносини  економічної власності між власниками з приводу привласнення результатів цієї діяльності. З урахуванням цього капіталістичну інфраструктуру можна визначити як сукупність базових галузей (або матеріальну основу економічної системи) та сукупність економічних відносин (передусім, відносин економічної власності), що виникають і розвиваються у процесі діяльності людей щодо використання об’єктів інфраструктури та привласнення умов і результатів такої діяльності, а також державного регулювання цих галузей.

    Сутність інфраструктури повніше розкривається у виконуваних нею функціях. Головні з них такі:

1. правове та економічне консультування підприємств, захист їхніх інтересів у державних та інших структурах.
2. Створення умов для ділових контактів підприємців.
3. Страховий захист підприємницької діяльності.
4. Сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг.
5. Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств.
6. Регулювання руху робочої сили.
7. Підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку.
8. Здійснення маркетингового,інформаційного та рекламного обслуговування[с.198].

     Кожний вид ринку має конкретну ринкову установу. Так, ринок засобів виробництва і ринок предметів споживання обслуговують аукціони, ярмарки, товарні біржі, торгові доми, торгово-промислові палати, магазини, пункти прокату і лізингу, брокерські компанії. Фінансовий ринок (грошей і цінних паперів) обслуговують фондові біржі, банки, фінансово-кредитні посередники. Валютний ринок обслуговують банки. Ринок праці (робочої сили) обслуговують біржі праці або служби занятості. Зупинимося на характеристиці елементів інфраструктури  ринку.

 

Таблиця 1.1

Елементи ринкової інфраструктури

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.7.7[c.197].

 

          Елементи ринкової інфраструктури поділяються на:

1. організаційно-технічні;
2. фінансово-кредитні;
3. державно-регулятивні;
4. науково-дослідні та інформаційне забезпечення.

     Організаційно-технічними елементи:

• товарні біржі;
• оптові ринки;
• аукціони;
• торговельно-промислові палати;
• сервісні центри;
• опціони;
• ярмарки;
• транспортні комунікації;
• ріелтерські фірми;
• земельні аукціони.

Фінансово-кредитні елементи:

• банки;
• фондові біржі;
• фінансові небанківські інститути;
• страхові компанії інвестиційні, пенсійні;
• інші фонди;
• ощадні каси;
• ломбарди і т. ін.

Державно-регулятивні елементи:

• (законодавче регулювання ринкових відносин): біржі праці (служби зайнятості);
• ліцензування;
• оподаткування;
• митна система;
• державні фонди для сприяння діловій активності тощо.

Науково-дослідні та інформаційне забезпечення:

• науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем;
• консалтингові компанії;
• інформаційні центри та агентства;
• рекламні агентства;
• спеціальні навчальні заклади;
• юридичні контори;
• рекламні агентства і т. ін.

    Найважливішими серед  елементів ринкової інфраструктури є біржі. Розглянемо їх особливості та функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Біржі, як форми організації, контролю і регулювання ринку

     Термін «біржа» в перекладі з латинської мови означає «шкіряний гаманець». Біржі виникли як місця, де комерсанти здійснюють торговельні операції. Перша біржа була зареєстрована в Антверпені у 1531 р., друга – у Лондоні в 1566 р.

    У Росії перша біржа з’явилася у 1705 р. В Санкт-Петербурзі, а на території України – 1796 р. в Одесі. Пожвавлення біржової торгівлі відбулося у період непу. Кількість бірж у цей період перевищила 100. Проіснували вони до 1930 р.

     З переходом постсоціалістичних країн до ринку біржова торгівля відроджується.

       Біржа – організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками (товарна біржа) або систематичних операцій з купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці), угод із фрахтування (фрахтова біржа).