Необхідність та суть кредиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему

«Необхідність і суть кредиту»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:           

Мірчук В.А. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………3

Необхідність і суть кредиту……………………………………………………...4

Висновок…………………………………………………………………………..9

Список використаної літератури………………………………………………...10

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Кредит – це матеріальні або нематеріальні цінності які надаються позичальнику на певний період часу  під домовлений процент. Тобто під кредитом розуміють економічні відносини з приводу передачі грошових коштів у тимчасове користування за плату і на основі повернення. Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Поряд із появою грошей його винайдення вважають одним із найгеніальніших відкриттів людства. Причина його виникнення полягала в тому що людям з появою грошей завжди були вони потрібні. Люди які мали нагромадження грошових коштів мали змогу надавати позики людям яким були потрібні ці гроші, в замін вони брали певну грошову суму за користування їхніми грішми. У той час, коли товарно-грошові відносини були більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити з тих чи інших причин (він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І лише за наявності довіри продавця до покупця товар міг бути проданий із відстрочкою платежу. Звідси і з'явилась назва "кредит", що перекладається з латинської "credo", "creditum" як "вірю", "довіряю" або як "борг" чи "позика". А тому категорія кредиту розглядається економічною наукою переважно як довіра однієї особи до іншої, на підставі чого у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі для тимчасового користування.

Але історична наука стверджує, що кредит був відомий не менш ніж 3000 років тому в Ассирії, Вавилоні, Єгипті. Починаючи з ХІІ ст., діяла комплексна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці продавали свої товари в кредит, а з іншого — надавали аванси товаровиробникам під майбутню поставку товарів. Активне застосування кредиту було властиве і середньовічній торгівлі на території сучасної України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Необхідність і суть кредиту

Сутність кредиту. Термін "кредит" перекладається з латинської як довіра, позика, борг. Виникнувши з моменту появи товарно-грошових відносин, тобто з часу розпаду первіснообщинного ладу, поняття "кредит" постійно збагачувалося елементами нового змісту, вбираючи основні риси пануючої соціально-економічної системи.

Кредит — форма руху позичкового капіталу, яка відображає відносини між кредиторами і позичальниками та забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий.

Сутність кредиту, як й інших категорій, повніше виявляється у виконуваних ним функціях. Основні функції кредиту: 1) акумулювання тимчасово вільного грошового капіталу (наприклад, у США за його допомогою акумулюється майже 600 млрд. дол. капіталу, в тому числі понад 200 млрд. дол. за рахунок заощаджень населення);

- розподілення (розподільча функція), завдяки якому акумульовані кошти перерозподіляються між окремими сферами, галузями народного господарства; 
- прискорення процесу концентрації та централізації виробництва і капіталу (зокрема, використання з метою поглинань та злиттів компаній, фірм тощо); 
- важливий засіб регулювання економіки, зокрема грошово-кредитного регулювання;

- сприяння економії витрат обігу (шляхом використання безготівкових розрахунків та заміни готівки кредитними грошима).

Основними особливостями кредиту є його зворотність та платність. У цьому разі гроші постають своєрідним товаром, за тимчасове користування яким необхідно платити. Ціна цього товару — позичковий відсоток, що є частиною прибутку, яку підприємець виплачує власнику позичкового капіталу за тимчасове користування позикою. Вигідність або невигідність позики визначаються нормою відсотка, яка розраховується як відношення суми відсотка до величини позичкового капіталу.

Основні джерела кредиту. Найважливішими джерелами кредиту є:

- засоби, які нагромаджуються  в амортизаційному фонді на  підприємстві й призначені для  відновлення основного капіталу; частина оборотного капіталу, яка  звільняється за розбіжності  продажу товарів, з одного боку, і купівлі сировини, матеріалів тощо — з іншого;

- частина тимчасово  вільного оборотного капіталу, яка  з'являється з часу отримання  підприємством коштів від реалізації  власної продукції та виплати  заробітної плати;

- частина отриманого  прибутку, яка спрямовується на розширення виробництва, тобто частина капіталізованої додаткової вартості; 
- доходи і заощадження населення, які акумулюються на рахунках у банках.

- Перетворення кредиту  на кредитну систему здійснюється  у процесі розвитку основних  форм кредиту.

 

Розрізняють такі основні форми сучасного кредиту, а отже і кредитних відносин: комерційний, банківський, споживчий, державний, іпотечний, міжнародний.

 
Комерційний кредит — кредит, який надається одними підприємствами (фірмами, компаніями) іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу і оформляється векселем. Надається з метою прискорення реалізації товарів, ціна яких зростає на суму відсотка.

Банківський кредит — кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (насамперед банками) будь-яким господарюючим суб'єктам (підприємствам, державі, підприємцям, власникам домашніх господарств тощо) у формі грошових позик. При цьому він може збільшувати як обсяг платіжних засобів, так і розміри капіталу. Крім того, завдяки своїй масовості, регулярності, значним масштабам банківський кредит може надаватися за нижчу ціну (відсоток).

Споживчий кредит — кредит, який надається банками, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями приватним особам для придбання товарів тривалого користування. Виступає у формі комерційного кредиту (у разі продажу товарів через роздрібні магазини) і банківського кредиту (у разі надання позик на придбання споживчих товарів) і надається, як правило, до трьох років. Ціна за користування споживчим кредитом досягає 30%, внаслідок чого населення витрачає на оплату цього кредиту до 20% своїх доходів (про що йшлося при розгляді реальної заробітної плати).

Іпотечний кредит — кредит, який надається банками та спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами у формі довготермінових позик під заставу нерухомості.

Державний кредит — кредит, який надається державі (в тому числі місцевим органам влади) фізичними та юридичними особами.

Міжнародний кредит — кредит, який надається у формі валютних та товарних цінностей підприємствами (в тому числі банками та державою) однієї країни підприємствам та урядам інших країн. Міжнародний кредит надають також міжнародні та регіональні фінансово-кредитні установи.

Щоб з'ясувати, за допомогою яких інститутів здійснюється акумулювання вільних грошових коштів та їх перетворення на позичковий капітал, необхідно визначити сутність банківської системи, зокрема банків. Банки — фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей, цінних паперів та ін. У даному разі дається комплексне визначення сутності банків, тобто з урахуванням виконуваних ними функцій. Проте ці функції банки почали виконувати не одразу. Так, поняття "банк" походить від італійського слова "Banco" (лавка міняли, де середньовічні міняли розміщували монети для обміну). Першими банкірами в Англії в період капіталізму були, як правило, золотарі, які приймали на зберігання цінності під розписку, що ставала при цьому депозитною квитанцією, а згодом набирала форми векселя банкіра — банківського білета. Якщо перші банки виконували, як правило, одну, максимум дві операції, то сучасні великі комерційні банки виконують майже 300 операцій. Внаслідок цього поняття "банк" постійно наповнювалось елементами нового економічного змісту.

Основними видами сучасних банків у розвинутих країнах світу є центральний банк, комерційні банки, сільськогосподарські, кооперативні та ін. Залежно від форм власності виділяють державні, приватні (в руках окремої особи), акціонерні, кооперативні, муніципальні, змішані (державний капітал поєднується з іншими формами), міждержавні банки. Залежно від функцій та характеру виконуваних операцій — емісійні, комерційні, інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньоторговельні та ін. Залежно від видів господарської діяльності розрізняють промислові, сільськогосподарські, торговельні, зовнішньоторговельні. Крім банків існують банківські об'єднання — банківські асоціації, картелі (або консорціуми), трести і концерни.

Банківська система — сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємодії та взаємозв'язку. До неї також входять спеціалізовані кредитно-фінансові установи, які здійснюють кредитування окремих сфер і галузей народного господарства, інвестиційні, взаємоощадні банки, кредитні союзи, страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії та ін. Основними елементами банківської системи є центральний банк, комерційні банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути. Центральні емісійні банки — головний елемент банківської системи. Вони здійснюють керівництво і контроль за функціонуванням і розвитком усієї банківської системи країни. У США таким банком є Федеральна резервна система, в Німеччині — Бундесбанк, в Україні — Національний банк України.

Центральний банк, як правило, є власністю держави. Основними функціями центрального банку є:

- випуск в обіг банкнот;

- зберігання офіційних золотовалютних резервів;

- здійснення кредитування комерційних банків, уряду;

- акумулювання і зберігання касових резервів інших кредитних уста

- виконання для уряду розрахункових операцій;

- проведення єдиної грошової, кредитної політики;

- здійснення макроекономічного регулювання економіки та ін.

Комерційні банки — наступний елемент банківської системи, як правило, не є державною власністю. Наймогутніші з них — відкриті акціонерні товариства. Водночас у Франції, Італії крупні комерційні банки є власністю держави. У США налічується майже 13 тис. комерційних банків, в Україні — 200. Наймогутніший комерційний банк США мав у 1998 р. активи понад 500 млрд. дол., тоді як в Україні найкрупнішим банком був Промінвестбанк з активами понад 2 млрд. грн. Основними функціями комерційних банків є кредитні, посередницькі, фондові (випуск цінних паперів різних компаній та їх розміщення на валютних ринках), розрахункові операції у межах всього народного господарства та ін.

Важлива функція банків за сучасних умов — посередництво у міжнародному обігу позичкових капіталів, надання дедалі більшої маси міжнародних кредитів. З цією метою створюються філії іноземних банків у розвинутих країнах світу. Значно посилюється універсалізація банків. Крім перелічених функцій, вони виконують операції страхування, консультаційного бізнесу (надання фінансової, комерційної, ринкової, технічної інформації тощо). Швидко поширюється така форма діяльності банків, як фінансовий лізинг (фінансування банками оренди устаткування, особливо нової наукомісткої та дорогої техніки), проектне фінансування. Все це зумовлює посилення концентрації банківського капіталу та зростання масштабів привласнюваного ними прибутку. Основними джерелами цього прибутку є виконання банками розрахункових, емісійних, облікових та інших функцій, надання кредитів і встановлення при цьому вищих відсотків, ніж виплата відсотків за вкладами. 
 Спеціалізовані фінансово-кредитні установи. — третій важливий структурний елемент банківської системи. Вони виконують різноманітні функції. Інвестиційні банки здійснюють операції щодо випуску і розміщенню акцій, облігацій, залучаючи капітал шляхом випуску і продажу власних акцій або використовуючи кредити комерційних банків. Взаємоощадні банки, кредитні союзи та інші ощадні установи акумулюють заощадження населення і спрямовують їх здебільшого на фінансування будівництва (житлового, комерційних установ та ін.). Страхові компанії з метою залучення фінансових коштів продають страхові поліси, а потім вкладають їх у цінні папери компаній та держави, надають цим суб'єктам кредити. Пенсійні фонди акумулюють кошти здебільшого із внесків працівників у фонди соціального страхування. Серед них розрізняють: 1) фонди, які не інвестують свої кошти в цінні папери (а отже виплачують пенсії лише з поточних надходжень і доходів); 2) фонди, що інвестують (і крім традиційних джерел виплати пенсій ще отримують частину коштів на ці цілі з інвестицій в цінні папери); 3) фонди, які управляються страховими компаніями або підприємствами (чи за їх дорученням банками). нвестиційні компанії залучають кошти шляхом випуску акцій, їх продажу дрібним акціонерам та купівлі цінних паперів промислових компаній різних галузей промисловості.

Кредит за капіталізму є формою руху позичкового капіталу, яка відображає відносини власності між кредиторами і позичальниками та забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий. Головними функціями кредиту, в яких комплексно виявляється його сутність, є акумулююча, розподільча та ін. Основними особливостями кредиту є зворотність і платність. Ціною за тимчасове користування вільним грошовим капіталом є позичковий відсоток, а вигідність чи невигідність позики визначається нормою відсотка (відношення суми відсотка до величини позичкового капіталу). Основними джерелами кредиту є амортизаційні відрахування, частина капіталізованої додаткової вартості, доходи і заощадження населення, частина тимчасово вільного оборотного капіталу. Основними формами кредиту є комерційний (надається одними підприємствами іншим у формі продажу товару з відстрочкою платежу); банківський (надається банками у формі грошових позик фізичним та юридичним особам); споживчий (надається різними спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та торговими компаніями фізичним особам для придбання товарів тривалого користування); іпотечний (надається під заставу нерухомості); державний (надається державі фізичними та юридичними особами у формі позик) та міжнародний.