Недобросовісна конкуренція

Суб'єктами прав на комерційну таємницю можуть бути як фізичні, так і 
юридичні особи. Право на комерційну таємницю діє до того часу, до якого 
зберігається фактична монополія особи на інформацію, що її складає, а також наявні передбачені законом умови охорони.

До комерційної таємниці не належать: статутні документи; відомості за встановленими формами звітності про фінансово-господарську діяльність та інші відомості, потрібні для перевірки правильності обчислення податків та інших обов'язкових платежів; відомості про забруднення навколишнього середовища, про порушення антимонопольного законодавства, бухгалтерська звітність; дані про чисельність і склад працівників, їх заробітну плату тощо.

 

Недобросовісна  конкуренція

Під недобросовісною  конкуренцією розуміють будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій  діяльності:

• неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці;
• умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця;
• використання конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди;
• незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця;
• створення перешкод суб'єкту господарської діяльності у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

 

Комерційне  найменування (фірмове найменування)

Комерційне найменування - це найменування, під якими підприємницькі юридичні і фізичні особи-підприємці виступають у цивільному обороті і які індивідуалізують цих осіб серед інших його учасників. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торгової марки.

Легкість набуття  прав інтелектуальної власності на комерційне найменування зазвичай спричиняє складність їх захисту, тямущо важко довести першість у його використанні. На практиці, для захисту своїх прав право володільці фіксують комерційне найменування у статуті, вивісках, рекламі тощо.

Українським законодавством не забороняється використання однакових 
комерційних найменування різними підприємствами за умови різних сфер їх діяльності. Крім того, відсутня норма, яка б давала поняття порушення прав на 
комерційне найменування, а отже, і відсутні методи покарання.

Чинність майнових прав припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом.

Фірмове найменування може бути лише в словесній формі і його не можна передавати за договором іншим користувачам.

 

Географічне зазначення походження товарів.

Географічне зазначення - це назва географічного місця, яка 
використовується для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має особливі властивості, певні якості, репутацію або інші характеристики, виключно або головним чином зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов із характерним для цього географічного місця людським фактором (країна, регіон, населений пункт, місцевість).

Не належать до географічних зазначень, а відповідно, і до об'єктів 
інтелектуальної власності: видові назви товарів і прості зазначення походження товарів.

Видова назва товару - це застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як назва певного товару (ковбаса "Московська", сир "Естонський").

Просте зазначення походження товару - будь-яке словесне (виготовлено в Україні) чи зображувальне (графічне) позначення (Ейфелевої вежі, що асоціюється з Єгиптом тощо), що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару.

Основна функція  географічного зазначення полягає у наданні інформації про географічне місце де вироблений товар чи надана послуга.

 

Торговельні марки (товарний знак, знак для товарів  і послуг)

Торговельні марки  є свого роду візитними картками виробників на ринку товарів та послуг.

Торговельною  маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка 
комбінація позначень, які сприяють ідентифікації товарів та послуг, що 
виробляються чи надаються певною особою, серед товарів інших виробників на ринку.

Класифікація  торговельних марок:

Словесні марки - це марки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз. Причому,  позначення повинні легко вимовлятися і запам'ятовуватися.

Зображувальні (образотворчі) - це позначення у вигляді графічних 
композицій будь-яких форм на площині. Це можуть бути зображення існуючих об'єктів, так і абстрактних композицій чи символів, які втілюються в малюнок, креслення тощо.

Об'ємні марки - це марки у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах: довжині, висоті і ширині. Відмінність з промисловим зразком полягає у обов'язковому виконанні останнім певного функціонального призначення.

На практиці досить часто реєструються комбіновані торговельні марки, які поєднують кілька із вищезазначених позначень. Однак, щоб бути одним об'єктом інтелектуальної власності, така композиція повинна мати єдине смислове значення, зокрема, її частини композиційно і сюжетно повинні складати єдине ціле.

Проте, в законодавстві  України не має вичерпного переліку позначень, які можуть бути зареєстровані як торговельні марки. Тому можна отримати право інтелектуальної власності на світлові, звукові, ароматичні та інші марки, які в літературі отримали назву нетрадиційних. Зокрема, звукове позначення фіксується у вигляді фонограми на аудіо касеті та зазначається вид звуку, а у випадку використання музичного твору - в описі наводиться його нотний запис. Якщо на реєстрацію заявляється світлове позначення, воно надається у вигляді відеозапису на відеокасеті, наводиться характеристика світлових символів, їх послідовність, тривалість світіння та інші особливості.

Витрати, пов'язані  з торговельними марками, є значні. Тому торговельні 
марки ретельно охороняються власниками. А саме, для знаків, які очікують 
реєстрації, використовують попереджувальне маркування - ТМ, а після реєстрації латинську літеру R.

Не  можуть одержати правової охорони позначення:

а) які зображують або імітують: державні символи, офіційні назви держав, емблеми, назви міжнародних організацій, печатки, нагороди та інші відзнаки.

Якщо особа бажає внести до торговельної марки офіційну назву держави "Україна", або міжнародний код України "UA", їй потрібно подати клопотання до Держаного департаменту інтелектуальної власності МОНМС України.

б) які не мають розрізняльної здатності (позначення, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури; реалістичні зображення товарів);

в) які складаються лише з позначень, що є загальновживаними термінами і символами;

г) які тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати;

д) промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

е) назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

є) прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле 
відомих в Україні осіб без їх згоди тощо.

Права інтелектуальної  власності особи, яка зареєструвала  торговельну 
марку, поширюються лише на використання цієї марки стосовно зазначених товарів та послуг. Правова охорона торговельної марки поширюється лише на певну територію. Строк дії майнових прав на зареєстровану торговельну марку становить десять років із дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, і може бути продовжений щоразу, за бажанням правоволодільця, на десять років необмежену кількість разів.

Документом, яким засвідчується приналежність знака конкретній особі, є свідоцтво на товарний знак.

 

Раціоналізаторська пропозиція

Раціоналізація - це наймасовіший вид творчої діяльності людини. 
Раціоналізаторська пропозиція повинна бути новою і корисною для підприємства, якому вона пропонується, і передбачати створення або зміну конструкції виробу, технології виробництва і застосування техніки або складу матеріалів.

Новою є пропозиція, яка не була відома достатньою мірою для її практичного використання.

Значною мірою раціоналізаторські пропозиції зорієнтовані на вдосконалення існуючих засобів виробництва, технології, економію паливно-енергетичних ресурсів, матеріалів, покращення техніки безпеки тощо.

Корисність - одна з визначальних ознак раціоналізаторської пропозиції, яка свідчить про конкретну користь від використання пропозиції для певного підприємства чи галузі народного господарства.

Раціоналізаторська  пропозиція повинна розв'язувати конкретну проблему і обґрунтовувати, що і як потрібно робити, тобто повинна містити конкретний метод досягнення поставленої цілі. Не можуть класифікуватися як раціоналізаторські:  пропозиції щодо упорядкування штатів, спрощення обліку, вдосконалення організаційної структури, постачання, збуту тощо.

Для реєстрації раціоналізаторської пропозиції необхідно подати керівнику підприємства заяву, графічні чи інші матеріали. Заява подається тій юридичній особі, діяльності якої стосується пропозиція, незалежно від того, чи є автор її працівником. Пропозиція відноситься до діяльності даного підприємства, якщо вона може бути використана ним у технологічному процесі, в продукції, що  виробляється, або в застосовуваній техніці.

Заява на раціоналізаторську пропозицію приймається до розгляду після її реєстрації у Журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій. Далі проводиться експертиза пропозиції по суті, яка полягає у визначенні наявності у пропозиції технічного рішення, новизни і корисності, і лише тоді заява направляється для отримання висновку у ті підрозділи, до діяльності яких вона безпосередньо відноситься. Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та прийняття її до використання протягом місячного строку авторові (співавторам) видається Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію

Винагороду  авторам на підприємстві виплачують на підставі таких 
документів:

• свідоцтва про раціоналізаторську пропозицію;
• акта використання пропозиції чи іншого рівнозначного документа, що підтверджує факт використання пропозиції та дату початку її використання;
• розрахунку економії від використання раціоналізаторської пропозиції;
• угоди співавторів, якщо така мала місце.

У випадку. Коли використання не дає економічного ефекту, але створює інший позитивний результат, винагорода виплачується в розмірі, визначеному залежно від дійсної цінності такого використання з урахуванням досягнутого 
позитивного ефекту й обсягу використання.

Протягом двох років від дати початку використання раціоналізаторської 
пропозиції на підприємстві автор має право отримати винагороду.

Винагорода  виплачується автору відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської 
пропозиції. Розмір винагороди визначається умовами договору між автором і 
підприємством.

 

3.2.Правова  охорона винаходів, корисних моделей  і промислових зразків в Україні

Винаходи, корисні  моделі і промислові зразки є об’єктами патентного права.

Патент - це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на об’єкт промислової власності.

Процедура оформлення патентних прав складається  з наступних етапів:

• складання та подання заявки;
• розгляд заявки (експертиза заявки);
• реєстрація та видача патенту.

За отримання і користування патентом сплачують наступні види зборів: збори за патентування: збір за подання заявки, збір за проведення експертизи на винахід «посуті», збір за видачу патента, річний збір за підтримання чинності патенту.

Початковим етапом патентної процедури, яка необхідна для захисту 
винаходів, є оформлення і подання заявки. Заявка - це сукупність документів, які необхідні для видачі патенту. Інформація, що міститься в заявці, є головною і єдиною підставою для вирішення певних юридичних, технічних та економічних питань.

Склад заявки на винахід  повинен містити:

- заяву про видачу патенту;

- опис винаходу, який розкриває його суть із повнотою, достатньою для 
здійснення;

- формулу винаходу, яка відображає його суть і повністю ґрунтується на описі;

- креслення та інші матеріали, якщо вони необхідні для розуміння суті 
винаходу;

- реферат (короткий опис суті винаходу, відповідно до формули).

Заявка повинна містити  документ про сплату мита і три примірники: заяви, опису винаходу, формули винаходу і реферату.

Опис винаходу повинен  зрозуміло і достатньо повно розкрити суть винаходу. Основне завдання - висвітлити сутність винаходу, щоб дати можливість спеціалісту відтворити даний винахід; показати, яке завдання вирішує винахід; відзначити його переваги; з’ясувати чим він відрізняється від відомих аналогів.