Місце України у сучасному міжнародному поділі праці

Важливим для розвитку взаємовигідних торговельно-економічні зв'язків з країнами СНД та іншими країнами світу є зміщення акценту  з співробітництва на державному рівні до співробітництва на рівні  господарюючих суб'єктів шляхом створення спільних підприємств, транснаціональних  промислово-фінансових груп, виробничих корпорацій та інших господарських  структур.

Розділ  3. Домінанти формування експортного потенціалу та імпортної політики

В сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні  відносини — одна з найважливіших  сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експорту не відповідають стану України у світогосподарських зв'язках. У країна, населення якої становить майже 1,5% населення світу, країна, яка має великий промисловий і природно-ресурсний потенціал, має невідповідно низьку частку у світовому експорті — 0,2%. Якщо у Канаді на душу населення експортується продукції на суму 5,6 тис. дол., Німеччині — 5,1, Франції — 4,1, Італії — 3,3, Японії — 3,2, Великобританії — 3,1, США — 2,0, Росії — 0,4, то в Україні — 0,2—0,3 тис дол.

Жодна країна світу, на якому  б рівні економічного розвитку вона не знаходилась, не може нормально розвиватися  поза світовим господарством, без тісних економічних зв'язків з іншими країнами світу. Міжнародні економічні зв'язки — це система господарських  зв'язків між національними економіками  країн на основі міжнародного поділу праці. Саме зовнішні економічні відносини  сприяють зростання національного  доходу, прискореному розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню рівня життя  населення. Крім того, зовнішні економічні зв'язки впливають на загальну атмосферу  довіри між країнами, на зміцнення  їх партнерських відносин та взаєморозуміння  і добросусідства.

Для України на сучасному  перехідному етапі розвитку її економіки  особливо важливим є повне і ефективне  використання зовнішніх економічних  зв'язків для вирішення нагальних  науково-технічних і господарських проблем[3].

Крім того, в Україні  недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. До основних причин, що зумовило сучасний рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків раїни, слід віднести такі.

По-перше, після розпаду  колишнього Радянського Союзу стався значний розрив господарських зв'язків  України з іншими країнами, і насамперед з Росією. Через це Україна втратила частину цих традиційних ринків збуту, зупинилося чимало підприємств 23 відсутність комплектуючих виробів  тощо. Більше того, значною мірою  втратила інтерес до виготовлених у  нашій країні виробів, приладів, машин, а також виплавленого металу до внаслідок  зростання їх енергомісткості та ціни. Тому навіть вироби, в яких вона зацікавлена, не можуть бути реалізовані  на ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30—50%.

По-друге, переважання  в експорті України паливно-сировиннної  групи товарів, їх частка нині перевищує 70%, а разом з товари народного  споживання становить понад 90%. По-третє, в структурі експорту низькою  є частка машин, обладнання, об'єктів  інтелектуальної власності. Згідно з даними Держкомстату України тільки 0,5% від загальної кількості вироблених цих видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними на світовому  ринку.

По-четверте, в експорті незначною є частка товарів, які  виготовляються відповідно до договорів  про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.

По-п'яте, відмічається значне зростання частки бартерних операцій у зовнішньоекономічній та господарській  діяльності в середині країни. Нині ця частка становить майже 80%.

Слід визначити пріоритетні  напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво  наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудівного  літакобудування, в ракетно-космічній  техніці та створенні надтвердих матеріалів.

В Україні необхідно  налагодити виробництво імпортозамінної  продукції, зокрема такої, як зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі та ін.

По-шосте, слід заохочувати  іноземних інвесторів. Найважливішою  умовою цього є стабільність чинного  законодавства у зовнішньоекономічній діяльності. Нині Україна, згідно з  оцінкою міжнародних експертів, за створенням надійного інвестиційного клімату посідає лише 130-те місце  в світі.

По-сьоме, важливо налагодити надійний державний контроль.

Так, у розвинутих країнах  світу держава бере на себе облік  і всебічний контроль за експортом і імпортом товарів[1].

Структура зовнішньої торгівлі України зумовлена спеціалізацією її економіки. В 1994 р. у структурі  експорту переважали чорні метали та вироби з них (38% всього експорту України  у 1997 p.), продовольчі товари (більше ніж 9%), руди і мінеральне паливо (8%), продукція хімічної промисловості (більше ніж 10%) та машинобудування (майже 13%). В імпорті переважали мінеральне паливо (майже 46% усього імпорту), реактори ядерні, котли і устаткування для  електроенергетики (більше ніж 11%), продукція  інших галузей машинобудування (майже 9%), продукція хімічної промисловості (більше ніж 8%) та ін.

Внаслідок впровадження режиму вільної торгівлі з країнами і  Балтії зовнішньоторговельний баланс з цими країнами істотно покращується. Нині питома вага зовнішньоторговельного обороту з цими країнами перевищує 63% від загального товарообігу, в  тому числі по експорту цей показник сягає 60%, а по імпорту — більше ніж 65%. (Основним торговельним партнером  України залишається Російська  Федерація, на яку припадає майже  половина загальних обсягів торгівлі України. Росія задовольняє майже 100% потреби України в годинниках, швейних машинах; поставляє значну частину легкових і вантажних  автомобілів, радіоприймальних пристрої, програвачів, відеомагнітофонів, персональних комп'ютерів, одягу, взуття, тканин, целюлози, синтетичного каучуку, продукції кольорової металургії, риби і рибопродуктів, задовольняє  майже 4/5 потреби в лісоматеріалах, майже 90% потреби в нафті і нафтопродуктах, понад 70% потреби в природному газі; частково поставляє електроенергію і деякі сорти чорного прокату.

В експорті з України  до Росії переважають чорні метали, які задовольняють майже половину потреби в них з боку Росії, а також труби, марганцева руда, трактори, сільськогосподарська техніка, прокатне устаткування (в тому числі доменне  і сталеплавильне), металорізальні і деревообробні верстати, екскаватори, автомобільні крани, аміак, цемент, автобуси, скло, телевізори, касетні магнітофони, холодильники, вироби із золота, платини  та срібла, цукор, олія, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти та ін.

В останні роки зростає  експорт України до інших республік  колишнього Радянського Союзу, в  тому числі за останні два-три  роки експорт до Білорусі зріс майже  на третину, до Молдови —в 1,6 раза, до Грузії — більше ніж у 10 разів, в  Узбекистан -в 1,6 раза і т. д.

У цілому Україна має  позитивне зовнішньоторговельне сальдо Білоруссю, Азербайджаном, Вірменією, Грузією, Молдовою, Таджикистаном, Узбекистаном, Естонією. Разом з тим Україна  має вели, від'ємне торговельне сальдо з Росією, Туркменією, Казахстаном.

Крім країн СНД і  Балтії, Україна розширює зовнішньоекономічні  зв'язки з багатьма розвинутими країнами світу. В останні роки найбільші  експортні поставки Україна здійснювала  до Китаю (майже 1,5 млрд. дол., або 10% загального обсягу експорту; Туреччини (майже 700 млн. дол., або близько 5%), Німеччини (майже 600 млн. дол., або 4%), Італії (близько 3%), Польщі (майже 3%), Угорщини і США (більше ніж  по 2%), Словаччини (майже 2%).

Найбільші імпортні поставки в Україну надходять з Німеччини (більше ніж 1,3 млрд. дол., або майже 8% загального імпорту), США (майже 700 млн. дол., або 4%), Польщі (більше ніж 3%), Італії (більше ніж 2%), Франції (майже 2%), Великобританії (1,5%), Чехії, Словаччини, Угорщини, Куби та ін.

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами за січень 2008р. становив 3656,6 млн.дол.США і збільшився порівняно з відповідним періодом 2007р. на 14%, імпорту – 3763,2 млн.дол. (без  урахування обсягів імпорту газу природного) і збільшився на 1,5%.

Зовнішньоторговельні  операції з товарами Україна здійснювала  з партнерами зі 182 країн світу.

До країн СНД було експортовано 35,9% усіх товарів, до країн  ЄС – 25,5% (у січні 2007р. – відповідно 33,1% та 32,3%).

Російська Федерація залишається  найбільшим торговельним партнером  України (24,9% експортних та 30,1% імпортних  надходжень).

Серед найбільших торгових партнерів у січні 2008р. експортні  поставки найбільше зросли до Казахстану – в 1,8 раза, Білорусі – на 34,8%, Туреччини  – на 28,4%, Російської Федерації –  на 18,4%, Німеччини – на 17%. Разом  з тим зменшились обсяги експорту до Італії та Польщі.

У загальному обсязі експорту товарів за січень 2008р. порівняно  з відповідним періодом минулого року збільшилась частка механічних машин, жирів і олій тваринного або  рослинного походження, електричних  машин, добрив, руд, шлаків і золи. Натомість  зменшилась частка чорних металів, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, виробів з чорних металів, продуктів неорганічної хімії.

З країн СНД імпортовано 37,4% усіх товарів, з країн ЄС – 34,3% (у січні 2007р. – 50,8% та 30,5%). Імпортні поставки збільшились майже з  усіх головних торгових країн-партнерів.

У загальному обсязі імпорту  збільшилась частка наземних транспортних засобів, крім залізничних, чорних металів, електричних та механічних машин. Зменшилась частка енергетичних матеріалів, нафти  та продуктів її перегонки, полімерних матеріалів, пластмас.

Основу товарної структури  зовнішньої торгівлі України, як і раніше, складають недорогоцінні метали та вироби з них, мінеральні продукти, механічне та електричне обладнання, транспортні засоби і шляхове  обладнання, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості.

У січні 2008р. експорт української  давальницької сировини становив 3,6 млн.дол. Імпортовано готової продукції  з української давальницької  сировини на 8,4 млн.дол. У той же час  в Україну надійшло іноземної  давальницької сировини на 194,8 млн.дол. Експортовано готової продукції  з імпортної давальницької сировини на 268,7 млн.дол.

Серед регіонів України  найбільші обсяги зовнішньої торгівлі товарами припадали на м.Київ, Дніпропетровську та Донецьку області[2].

Розділ  4. Зміна місця України у системі МПП у зв’язку із вступом в СОТ

Для багатьох галузей української  економіки вступ до СОТ матиме помірно позитивні наслідки, які  будуть в основному реалізовані  впродовж п'яти-семи років.

У промисловому секторі  основні вигоди від членства України  у СОТ отримають металурги. Передбачуване  скасування квот на імпорт української  сталі країнами ЄС дозволить українським  металургам переорієнтовувати частину  постачань продукції з високою  доданою вартістю на європейські  ринки. Основні ризики в промисловості  пов'язані зі зниженням ставок на імпорт легкових автомобілів з 25% до 10%. Проте, можливі ризики для автомобілебудівників повною мірою будуть компенсовані високим  зростанням внутрішнього попиту та збільшенням  обсягів ринку. Крім того, висока плата  за першу реєстрацію обмежить імпорт автомобілів старше за вісім років. Також потрібно відзначити, що інвестиції, вкладені в автомобілебудування  за останні три роки, дали підприємствам  можливість підготуватись до вищої  конкуренції на внутрішньому ринку. До зони ризику також потрапляють  вітчизняні виробники холодильників, зокрема, компанія НОРД, у зв'язку зі зменшенням імпортних мит на холодильники з 5-50% до 5-10%.

Головний аргумент для  середньостатистичного українця на користь СОТ - це зниження цін. Очікується, що оскільки розмір мита знизиться, а  в деяких випадках і взагалі обнулиться, українців чекає здешевлення  автомобілів, побутової техніки, одягу. І це правда, але не вся. Так, на авто ціни дійсно знизяться, разом з митами, але через особливості оподаткування  різних авто, знизяться вони нерівномірно.

У секторі послуг основні  зміни торгового режиму торкнуться банківської і страхової галузей. Україна зобов'язалася вирішити відкриття філій іноземних банків з моменту вступу до СОТ і філій  іноземних страхових компаній після  п'ятирічного перехідного періоду. При цьому частка іноземного капіталу в банківському секторі України  вже впродовж 2008 р. досягне 50%. Тому, вступ України до СОТ трохи  позначиться на банківському секторі. Філії фінансових інститутів в Україні  поліпшать якість конкурентного  середовища у фінансовому секторі, проте навряд чи зможуть потіснити  на внутрішньому ринку великих вітчизняних  гравців. У цілому лібералізація  сектору посприяє його подальшій  консолідації і поліпшенню якості послуг. Проте зниження вартості фінансових послуг, зокрема, ставок за банківськими кредитами - питання середньострокової  перспективи не менше трьох-п'яти  років.

Крім того, поліпшення інвестиційного клімату та конкурентного  середовища активізують інвестиційну діяльність компаній (в т.ч. через  залучення прямих іноземних інвестицій), що додатково збільшить обсяги виробництва  на 2-3% в середньостроковій перспективі.

Сучасні процеси глобалізації вимагають від кожної держави  якомога активнішого входження  в світовий економічний простір. Це передбачає формування зовнішньоекономічної політики відповідно до багатосторонніх  правил, які встановлені і застосовуються в рамках членства у Світовій організації  торгівлі.

В основі „філософії СОТ” лежить створення рівних „правил  гри” для усіх суб’єктів економічних  відносин. Між тим, рівність партнерів  в рамках СОТ є досить умовною. Навіть згідно з формальною логікою, рівні правила гри є лише підставою  для виявлення сильніших і  слабкіших гравців, кожний з яких отримує результат, адекватний виявленій  ним здатності до конкурентної боротьби.

Одними з головних довгострокових позитивних наслідків від вступу України у СОТ є:

- Створення економіко-правового  середовища, яке функціонує на  основі прозорих норм і правил  та можливість в забезпеченні  для українських товарів режиму  найбільшого сприяння на ринках  країн-торговельних партнерів. Але  ефективне використання цих можливостей  потребує оволодіння методами  цього захисту, наявності політичної  волі до цього й уміння дотримувати  вимог СОТ у власній економічній  політиці.