Монопольний ринок

Тема . Монопольний ринок

Максимізація економічного прибутку а) та мінімізація економічного збитку б) монополістом

Індекс Ларнера –

,

де р – ціна одиниці товару,

МС – граничні витрати,

L –  індекс Ларнера, для вільної конкуренції індекс Ларнера дорівнює 0, що означає відсутність контролю виробника над ринковою ціною й існування на ринку рівноважних цін.

 

8) Вплив на поведінку монополіста цінової еластичності попиту.

- Цінова дискримінація І ступеня (аболютна цінова дискримінація) - встановлення різної ціни на один і той же товар кожного покупця, тобто встановлення ціни попиту.

- Цінова дискримінація ІІ ступеня (ЦД залежно від обсягу придбання товару) - має місце коли ціни на одиницю продукції однакові, але розрізняються залежно від обсягу покупки. Притаманний самовибір.

Тема . Ринок монополістичної конкуренції

 

 

Крива попиту на продукт конкурентної фірми Dc розміщена паралельно осі кількості. Крива попиту на продукцію монополіста Dm може мати будь-який нахил до осі кількості. Крива попиту на продукцію фірми на ринку монополістичної конкуренції Dcm має незначний нахил до осі кількості.

 

На рис. такий обсяг відповідає координатам точки B на осі кількості і дорівнює Ocm. Ціну фірма вибирає за аналогією з монополістом і її розмір становить Pcm. Стан рівноваги фірми у короткостроковому періоді характеризує точка А (за таких умов фірмі невигідно змінювати ні обсяг виробництва, ні ціну). Якщо середні витрати фірми за умов короткострокової рівноваги будуть нижчими за ціну (AC < Pcm), то фірма отримає економічний прибуток, розмір якого зображений площею тонованого прямокутника AEKPcm.

 

Рівновага фірми на ринку монополістичної конкуренції (короткостроковий період)

 

Коли ж середні витрати дорівнюватимуть ціні, то фірма отримає нульовий економічний прибуток, а якщо ж перевищуватимуть ціну — то фірма буде збитковою. Умови незбитковості фірми та її закриття такі самі, як і на інших ринках в короткостроковому періоді: Pcm = min AC — умова незбитковості; Pcm < min AVC — умова закриття.

Таким чином, у короткостроковому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції може отримувати економічний прибуток, зазнавати збитків або вирішувати проблему закриття.

 

Економічний прибуток, який отримає типова фірма на ринку монополістичної конкуренції в короткостроковому періоді, є стимулом до входження у галузь нових фірм в довгостроковому періоді. В результаті зростає кількість конкурентів і збільшується кількість продуктів, які можуть досить ефективно замінити продукт типової фірми. Це призводить до того, що крива попиту на продукцію цієї фірми (Di) знизиться, оскільки частина споживачів прийде до конкурентів і її сегмент ринку скоротиться, Очевидно, що цей процес триватиме доти, доки не зникне економічний прибуток і крива попиту (D2) не стане дотичною до кривої середніх витрат фірми (рис. 3).

Рис.3. Рівновага фірми на ринку монополістичної конкуренції (довгостроковий період)

2. Нецінова конкуренція:

• Сутність та передумови розвитку;

Нецінова конкуренція є найпоширенішою в умовах ринку, який аналізується. Вона направлена на удосконалення фірмою свого продукту з метою збільшення попиту на нього і може поширюватися у двох напрямах: диференціація продукту і його удосконалення, рекламна діяльність.

• Диференціація продукту;

Диференціація продукту означає, що споживачеві пропонується низка різних типів, стилів, марок і ступенів якості будь-якого продукту. Це має суттєві переваги для споживача порівняю з ситуацією на ринку досконалої конкуренції, де продукт стандартизований. Розширюється вільний вибір, а різноманіття споживчих смаків задовольняються виробниками більшою мірою.

Удосконалення продукту, пов'язане з розробкою нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки, є наслідком конкуренції продуктів і приводить до її посилення. Удосконалення продукту може мати два наслідки:

1)   поліпшення продукту однією фірмою зобов'язує конкурентів шукати шляхів поліпшення своєї продукції, щоб запобігти збиткам;

2)   прибутки, що отримані від поліпшення продукту, можуть бути використані для фінансування подальшого його удосконалення.

• Економічна доцільність реклами.

Реклама направлена на збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до продукту фірми. Графічно це проявляється у переміщенні кривої попиту вгору праворуч з одночасним зменшенням її цінової еластичності (збільшенням кута нахилу).

Можливий вплив реклами на обсяг виробництва і середні витрати

 

Позитивний вплив реклами на економіку :

1.   Реклама інформує споживачів, допомагаючи їм зробити раціональний вибір серед великої кількості дуже подібних між собою товарів.

2.   Кошти від розміщення реклами в засобах масової інформації є одним з найважливіших джерел їх фінансування.

3.   З точки зору виробника реклама сприяє розширенню виробництва і зниженню витрат. Збільшення збуту рекламованої продукції дає змогу зменшити середні постійні витрати.

4.   Реклама стимулює удосконалення продукту виробником.

5.   Реклама повною мірою підтримує конкуренцію. Інформуючи споживачів про широкий вибір продуктів-замінників, реклама створює умови для зменшення монопольної влади.

6.   Стимулюючи високий рівень витрат споживачів, реклама створює передумови для збільшення зайнятості населення та економічного зростання і, як наслідок, підвищення загального добробуту суспільства.

Негативними характеристиками реклами вважають:

1.   Основна мета реклами — не інформувати, а переконувати.

2.   Витрати на рекламу є непродуктивними, вони нічого або майже нічого не додають до зростання економіки.

3.   Трапляється, що реклама призводить до негативних зовнішніх ефектів, таких, як збільшення споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів тощо.

4.   Часто зустрічається ефект самонейтралізації реклами. Коли різними фірмами рекламується низка типових продуктів, то це викликає не збільшення продажів, а дезорієнтацію споживача.

5.   Реклама сприяє монополізації ринку.

6. Рекламу  не можна вважати важливим чинником, що визначає рівні виробництва і зайнятості.

• Суспільна ціна монополістичної конкуренції: порівняльний аналіз з ринком досконалої конкуренції та монополії.

Аналізуючи економічну ефективність ринку досконалої конкуренції, з'ясували, що вона досягається при потрійній рівності — цін, граничних витрат і середніх витрат:

P = MC = min AC.                                               

Коли ціна дорівнює граничним витратам, досягається ефективний розподіл ресурсів; коли ж ціна дорівнює мінімальним середнім витратам, то досягається ефективне використання ресурсів. Таким чином, ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, які можуть бути при існуючій технології та витратах виробництва. За такими критеріями будемо оцінювати і ефективність монополістичної конкуренції.

Ефективність монополістичної конкуренції для суспільства

З рис. видно, що на ринку монополістичної конкуренції не досягається ні ефективного розподілу ресурсів (P > МС), ні їх ефективного використання (P > min АС).

Варіанти розв'язання неефективності :

• розширення споживчого виду через диференціацію продукції;
• сусп. контроль за ступенем відповідності диференціації продукції в структурі вподобань споживача.

 

 

 

Тема . Олігополія

1. Сутність та основні ознаки олігополії:

• Причини виникнення та особливості поведінки  на ринку;

Олігополія – особлива організаційна ринкова структура, для якої характерне встановлення контролю за всім галузевим виробництвом і збутом продукції незначного числа фірм – не більш десятка, причому 3-5 найбільших фірм контролюють велику частину галузевого ринку.

Основні риси олігопольного ринку:

1.  Число постачальників дуже обмежено і кожен з них контролює значну частину галузевого ринку, у зв'язку з чим вироблення і проведення виробничої і ринкової стратегії вимагає обліку реакції конкурентів.

2.  Характер товару. Олігополісти можуть поставляти на ринок як диференційовану, так і стандартизовану продукцію.

3.  Вступ у галузь обмежено, по-перше, ефектом масштабу; по-друге, контролем діючих у галузі фірм за джерелом сировини, інноваціями, патентами і ліцензіями і, по-третє, зайнятістю ринку й авторитетом (іміджем) діючих тут фірм.

4.  Конкуренція в галузі ведеться переважно неціновими методами – реклама, якість, дизайн, технічне відновлення продукції, додаткові послуги клієнтам.

5.  Змова виробників за цінами й обсягами виробництва цілком можливий через невелике число учасників конкуренції при олігополії.

6.  Цінова політика практично завжди носить погоджений характер, навіть якщо немає спеціальних угод за цінами, тому що побоюються можливої цінової війни.

7.  Лідерство в цінах –ведуча фірма галузі – лідер, як правило, найбільш велика або технічно сама досконала фірма призначає або змінює ціну, а всі інші учасники олігополії підтримують її цінову політику.

8.  Особливості попиту. Олігополія, заснована на таємній змові, має справу зі звичайною галузевою кривою попиту, причому, узгодження цін і обсягів продажів (квот виробництва) кожної фірми забезпечує роботу олігополії по суті в режимі чистої конкуренції з дотриманням єдиного правила визначення оптимального обсягу продажів на основі рівності граничного доходу і граничних витрат.

Олігополія, що працює в режимі конкуренції, має справу з ламаною кривою попиту. Модифікація кривої попиту зв'язана з постійною погрозою цінової війни.

9.  Граничний доход олігополії для всіх одиниць продажів, крім першої, нижче ринкової ціни, тому що збільшення обсягу продажів вимагає зниження цін.

10. Оптимальний обсяг продажів олігополії визначається шляхом зіставлення граничного доходу (МR) із граничними витратами (МС).

 

• Показники концентрації ринку;

• Різноманітність олігополістичних структур.

• Дуополія.

Дуополія — це окремий найпростіший випадок олігополії. Статичний аналіз взаємовідносин двох фірм за умов дуополії запропонував у 1838 р. французький математик, економіст і філософ Антуан Огюстен Курно (1801—1877). Він виходив з того, що обидві фірми (А і Б) виробляють однорідний товар. Фірма відома крива ринкового попиту, і вони приймають рішення щодо виробництва одночасно, самостійно і незалежно одна від одної. Кожна з фірм приймає випуск конкурента постійним, продавці не можуть мати точної інформації про свої помилки (діють «з зав'язаними очима»). При цьому можливі різні варіанти.

2. Моделі  олігополістичного ціноутворення:

• Цінова війна та її наслідки; 

Цінова війна олігополістів

Якщо фірми вважають, що зниження цін допоможе їм витіснити конкурента з ринку, то між ними починається цінова війна. Цінова війна — це цикл поступового зниження існуючого рівня цін фірмами — суперниками в умовах олігополії. 

Нехай галузь перебуває у стані A1 (P1, Q1), що зображено на рис. 10.4. Одна з фірм може сподіватися збільшити власний дохід і прибуток, якщо знизить ціну, наприклад, до рівня P2 (за умови, що конкурент залишить свою ціну без змін). Але конкурент досить швидко від- реагує також зниженням ціни на свою продукцію, і галузь перейде у стан A2 (P2, Q2) — ціна спадає, обсяг зростає. Така реакція повторюватиметься доти, поки ціна не знизиться до рівня граничних витрат. В точці Ac галузь опиниться у стані конкурентної рівноваги Pc = MC = AC. Жодна з фірм не зможе знизити ціну нижче, не отримуючи збитків, а економічний прибуток дорівнюватиме нулеві. Від цінової війни виграють споживачі та програють виробники. В нашому прикладі кожен з виробників не виграє. Слід зазначити, що цінові війни швидкоплинні й нині бувають досить рідко. Конкурентна боротьба між олігополістами частіше приводить до угод, що враховують їх інтереси.

 

• Картель;

Картель — це об'єднання фірм, які узгоджують свої рішення щодо цін та обсягів пропозиції продукції так, ніби вони злилися в чисту монополію. Картель може утворюватися з низки підприємств однієї чи декількох країн. Перший тип картелів був особливо розповсюдженим в Німеччині і Європі взагалі, другий тип часто утворюється і санкціонується урядами багатьох країн. Добре відомим прикладом картелів другого типу є Організація країн—експортерів нафти (ОПЕК).

• “Ламана” крива попиту;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• Лідерство в цінах;

Лідерство в цінах – механізм ринкового узгодження цін у рамках олігополії, суть якого полягає в тому, що ведуча фірма галузі – лідер, як правило, найбільш велика або технічно сама досконала фірма призначає або змінює ціну, а всі інші учасники олігополії підтримують її цінову політику.

 

 

 

 

 

1. Поняття і параметри виробничої функції: