Методи й механізми державного регулювання підприємницької діяльності

Методи й  механізми державного регулювання  підприємницької діяльності -це система  заходів, розроблених державою, з  урахуванням вимог ринку та інтересів  суб'єктів підприємництва. До цієї системи  входять правовий та фінансовий механізм, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю. Основні напрямки державного регулювання підприємницької діяльності наведені на схемі 2.

Організаційно-адміністративний напрямок регулювання підприємництва містить у собі правове (законодавче) регулювання, інфраструктурне забезпечення, формування організаційної структури підтримки й регулювання. Так, ще у 1991 р. було створено Державний комітет України із сприяння малим підприємствам і підприємництву, а в подальшому на його базі сформувався окремий підрозділ Мінекономіки України. Значний внесок у розроблення законодавчих і нормативних актів щодо регулювання підприємництва вносить комісія Верховної Ради України з питань економічної реформи та управління народним господарством, відділ із питань власності й підприємництва Кабінету Міністрів України, Союз промисловців і підприємців України, інші недержавні об'єднання - спілки, асоціації, навчальні центри тощо.

Центральним органом виконавчої влади, який за сучасних умов забезпечує формування й реалізацію державної політики у сфері розвитку й підтримки підприємницької діяльності, є Державний комітет з питань розвитку підприємництва України. Правові завдання цього органу - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності та її ліцензування, підготування пропозицій, спрямованих на його удосконалення. Крім того, він сприяє розвиткові малого підприємництва, системи його консультативної та інформаційної підтримки; готує пропозиції про впровадження і вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та підтримки його зовнішньоекономічної діяльності; координує систему підготовки й перепідготовки кадрів і т. ін. Світова практика свідчить, що ефективна законодавча та нормативна база продуктивного ринку характеризується такими рисами:

- низька вартість заснування  власної справи в конкурентному  середовищі;

- легкий та безпечний  доступ до власності, наявність  гарантованих прав власності, яка стимулювала б здійснення інвестицій;

-низька вартість ведення  підприємництва, можливість при  цьому маневрувати та легко  його змінювати;

-легкий вихід із підприємництва, мінімізація збитків у разі  неефективного використання ресурсів.

Слід зазначити, що в економіці  України ці елементи формування правового  регулювання підприємницької діяльності відсутні або знаходяться на стадії становлення, без відповідних реальних механізмів запровадження.

Незважаючи на досить розгалужену  структуру (для початкового стану розвитку підприємництва), система заходів державного регулювання підприємницької діяльності має переважно обмежений та декларативний характер. Зокрема, реалізація різних програм державної підтримки в цьому напрямку не спирається на реальні механізми, а зводиться до вирішення окремих поточних завдань. Немає стратегії розвитку підприємництва, що знижує дієвість багатьох нормативних актів.

Головною рушійною силою  підприємництва в сучасній ринковій системі виступає конкуренція, яка  забезпечує функціонування основних ринкових регуляторів (ціни, рівня прибутку, цін на ресурси та ін.), а також здійснення відбору найбільш ефективних, пристосованих до потреб ринку капіталів, змушуючи товаровиробника постійно здійснювати інноваційні дії. При цьому підприємець має відрізняти монополістичну ситуацію на ринку, пов'язану з концентрацією виробництва на рівні підприємств, від ситуації, коли пропозиція концентрується на рівні ринку. У першому випадку відбувається зосередження виробництва на найефективніших підприємствах, які забезпечують найбільшу прибутковість виробництва, у другому - встановлюється контроль над значною частиною ринку.

Для обмеження монополістичних  тенденцій у вітчизняній економіці  великого значення набуває антимонопольне законодавство, методи якого умовно можна поділити на прямі й непрямі. Тому доцільно ознайомитися з цим законодавством, із питаннями запровадження механізму запобігання монополізації тих чи інших ринків. У цьому ж напрямку діє податкова політика, яка створює умови для розвитку чи обмеження ділової активності суб'єктів господарювання, для підтримки рівноваги між структурами, які мають різний потенціал конкурентоспроможності.