Методи державного регулювання кількості грошей в обігу

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою не тільки свідчить про величезну роль грошей, а й показує основні напрями успішного використання їх у трансформаційній економіці нашої країни.

По-перше, це максимальне переведення на ринкові засади всіх сфер економічних відносин. Грошова форма повинна реально опосередковувати всі процеси розширеного відтворення, забезпечувати здійснення їх на еквівалентній основі. На принципах еквівалентності, самофінансування, самодостатності повинна ґрунтуватися діяльність не тільки виробничих підприємств, а й економічних суб'єктів сфери науки, освіти, охорони здоров'я тощо.

По-друге, переорієнтація цілей економічної, у тому числі грошової, політики із забезпечення інтересів центру на інтереси безпосереднього виробника, окремих колективів, регіонів тощо. Тільки за цієї умови можна буде ефективно використати грошові інструменти для стимулювання суспільного виробництва, а отже і для забезпечення економічних інтересів центру.

По-третє, забезпечення вільної, гарантованої капіталізації грошових доходів усіх суб'єктів економічних відносин усіма методами, сумісними з нашими соціальними пріоритетами. Це сприятиме зростанню інвестицій, згортанню тіньової економіки, зміцненню банківської системи.

По-четверте, оздоровлення грошового обігу, забезпечення високої, сталої вартості грошової одиниці. Без цього неможливо відновити роль грошей у міновому процесі, витіснити бартерні операції з ринку, а отже, забезпечити їх належну роль у розвитку економіки в цілому.

У міру подальшої трансформації економіки України в ринковому напрямку, розвитку банківської системи, формування ринків цінних паперів, кредитного та валютного ринків, оздоровлення державних фінансів і національних грошей, послаблення кризових явищ в економіці роль грошей в економічному житті України неухильно зростатиме.

 
3. Методи державного регулювання кількості грошей в обігу

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк України. Окрім нього, в здійсненні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки - Міністерство фінансів України, безпосередньо уряд України, Верховна Рада України. Органи виконавчої і законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які служать орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (об'єм ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний і торговий баланси, рівень зайнятості і ін.). Верховна Рада регулярно заслуховує доповідь Розділу НБУ і отримує інформацію банку про полягання грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль в розробці і реалізації монетарної політики належить Національному банку України, оскільки він несе персональну відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України, Рада НБУ самостійно розробляє основні основи грошово-кредитної політики і здійснює контроль за її проведенням. Грошово-кредитна політика покликана стимулювати ділову активність в умовах депресії, збільшувати ступінь економічного зростання при формуванні ринкової кон'юнктури, хоча реальне досягнення це є справою вельми складним.

В процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ активно використовує наступні методи грошово-кредитного регулювання:

рефінансування (облікова і кредитна політика);

регулювання норм обов'язкових резервів;

регулювання ліквідності комерційних банків.

Забезпечення стабільності національної валюти здійснюється за допомогою заходів щодо валютного регулювання і контролю за грошовою емісією, здійснювані безпосередньо НБУ відповідно до чинного законодавства. Емісійні операції НБУ - форма реалізації його монопольного права на випуск грошей в звернення. Вони є складовим елементом системи регулювання наявно-грошового обороту, який включає два основні рівні організації: регламентацію касових операцій банків і регламентацію касових операцій господарюючих суб'єктів .

Для забезпечення оперативного вирішення питань, пов'язаних із здійсненням емісії готівки у всіх управліннях НБУ організовані резервні фонди НБУ - залишки національних грошових знаків, що знаходяться поза зверненням. Резервні фонди створюються також при деяких філіях комерційних банків - как правило, у минулому відділень спеціалізованих державних банків. Засобами, що знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правління, Кримське республіканське і обласні управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філій банків, при яких не відкриті резервні фонди). Ця операція і означає емісію - випуск готівки в звернення. Переміщення грошових знаків з оборотної каси до резервних фондів обумовлює вилучення грошей із звернення. Ця операція, відповідно до правил касового регулювання, здійснюється автоматично - при перевищенні лімітів оборотних (операційних) кас.

Емісія готівки здійснюється у формі підкріплення операційних (оборотних) кас установ комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник управління НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у вигляді емісійних телеграм, зміст яких відповідним чином кодується. Воно дає право на переміщення певної суми грошових знаків з резервних фондів в оборотну касу або на використання понадлімітного залишку грошей, банку, що зберігається в установі. Для отримання дозволу керівник установи комерційного банку, у якого в найближчих 2-3 дні виникає потреба в підкріпленні касової готівки, повинен звернутися до начальника управління НБУ.

За відсутності необхідної суми понадлімітних залишків або недоліку засобів в резервних фондах установи банків отримують підкріплення з оборотних кас управлінь НБУ. Понадлімітні залишки грошей, що перевищують внутрішньомісячну потребу в додаткових касових ресурсах, вивозяться апаратом інкасації НБУ.

Основні напрями валютної політики НБУ на сучасному етапі розвитку України для підтримки стабільності валютного курсу гривни:

заборона банкам мати відкриті валютні позиції у вільній конвертованій валюті і укладати валютні ф'ючерсні контракти;

заборона підприємствам - резидентам України здійснювати передоплату по імпортних контрактах;

скорочення різниці між офіційним валютним курсом американського долара і наявним курсом обмінних пунктів з 10 до 5% і введення суворих правил покупки іноземної валюти;

встановлення валютного коридору, як зв'язуюча ланка обмінного курсу, створеного з метою прив'язки обмінного курсу національної валюти, - гривни до долара США і до інших твердих валют.

НБУ утвердив класифікатор іноземних валют, які знаходяться в обігу і є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави і які можуть бути використані при здійсненні торгових і неторгових платежів суб'єктами підприємницької діяльності і банками України.

Всі види валют, відповідно міжнародної практики діляться на три групи:

перша група: вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші види валют, курси яких котирує НБУ;

друга група: валюти з обмеженою конвертованою, які обмінюються на інші валюти з певними обмеженнями, курси яких визначає НБУ;

третя група: неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти, курси яких НБУ не котирує і не визначає.

Національний банк України є також головним органом валютного контролю в державі, який:

здійснює контроль за виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

забезпечення виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню фінансового контролю.

Під впливом часу стала відчутність впливу такої політики, проте стабільність будь-якої грошової одиниці залежить і від інших чинників, до яких можна віднести:

ефективність і динамізм розвитку національної економіки;

стабільність функціонування фінансово-кредитної системи;

наявність достатніх валютних резервів у НБУ.

В умовах вільного ціноутворення змінюється роль центрального банку в регулюванні грошової маси в обігу. Якщо в умовах планового ціноутворення банк випускав стільки грошей, скільки потрібно було для обороту товарів по встановлених цінах, то в умовах ринкової економіки від кредитної політики банків залежить, скільки грошей буде пущено в оборот, а значить, які будуть ціни. Окрім кредитної політики центрального банку, існує бюджетна політика держави, якій банк не завжди може протистояти .

Економічним методом НБУ по регулюванню грошового обороту є рефінансування операцій комерційних банків. Рефінансування - погашення старої державної заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином короткострокових позик довгостроковими цінними паперами. Одним з методів регулювання грошової маси в обігу є розміри рефінансування центральним банком комерційних банків.

Як міра по регулюванню грошової маси в обігу в Україні використовується облікова політика НБУ, що передбачає переоблік векселів комерційних банків.

Третім і найбільш ефективним методом регулювання грошової маси є мінімальні резервні вимоги, які встановлює НБУ. Від їх розмірів прямо залежить кредитна активність комерційних банків, а до певної міри і процентна політика. Резервні вимоги можуть бути єдиними для всіх банків і диференційованими. Так в цілях стимулювання залучення довгострокових депозитів розміри вимог слід знижувати у міру збільшення термінів депозитів. Диференціація резервних вимог застосовується також для підвищення зацікавленості банків в певній сфері діяльності. Це один із способів залучення банків до вирішення першочергових економічних завдань.

Четвертий метод - використання операцій на відкритому ринку. У Україні цей метод регулювання грошової маси практично не використовується. Сприяння НБУ розвитку ринку цінних паперів здійснюється у нас у вигляді прийому облігацій в забезпечення видаваних кредитів, залік куплених комерційними банками цінних паперів в резервні вимоги.

П'ятий метод - операції з іноземною валютою. НБУ регулює попит і пропозиція на іноземну валюту шляхом проведення валютних інтервенцій на валютній біржі. Таким чином, можна зробити висновки, що Національний банк України (НБУ) за достатньо короткий термін свого становлення і розвитку в сучасних ринкових умовах України перетворився на справжній впливовий центральний банк держави. НБУ очолив керівництво грошовим оборотом, ввів перелік інструментів управління кредитними і валютними ринками, ринком цінних паперів, ввів систему електронних розрахунків між банками, визначив основні аспекти і механізми управління грошово-кредитним оборотом в державі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 
Таким чином, формування грошово-кредитної політики будь-якої держави - це складний процес, який завжди пов'язаний з особливостями економічного та соціального середовища, оскільки саме вони визначають основні завдання даної політики

Формування грошово-кредитної політики України розпочинається з 1991р., коли було оголошено про розпад СРСР та утворення незалежних республік. У своєму розвитку монетарна політика України пройшла чотири основні етапи, корті пов'язані з її економічним розвитком як суверенної держави.

За роки незалежності, в Україні було розроблено методологію й методику грошово-кредитної політики, котра постійно вдосконалюється. Враховуючи світовий досвід, було прийнято закони, котрі визначають діяльність центрального банку як провідника монетарної політики в країні. Визначено основні інструменти, за допомогою яких він регулює діяльність банківського сектору, забезпечуючи тим самим сталість економічного зростання. Особливу роль у становленні монетарної політики відіграв досвід Німеччини.

Грошово-кредитна політика НБУ передбачає використання методів і інструментів, котрі пов'язані з регулюванням процентних ставок, управлінням золотовалютними резервами, операціями з цінними паперами на відкритому ринку, встановленням норми обов'язкових резервів. НБУ за допомогою методів і інструментів монетарної політики сприяє економічному зростанню національної економіки.

Сьогодні в Україні існує тенденція до зростання рівня монетизації економіки. Динаміка рівня монетизації української економіки виявилася у двох чітко виражених етапах - зниження (демонетизація) впродовж 1992-1996рр. і поступове зростання (ремонетизація). В умовах світової фінансової кризи НБУ проводив заходи щодо обмеження зростання грошової маси, проте це провокувало інфляцію, оскільки умови виробництва товарів значно погіршились. Але стверджувати про те, що лише монетизація впливає на інфляційні процеси не можна: в Україні інфляція має комплексний характер. Рівень монетизації в Україні залишається набагато нижчим, ніж у розвинутих країнах. За таких умов НБУ повинен провадити ефективну грошово-кредитну політику пов'язану з регулюванням грошової маси задля підтримання стабільного економічного зростання.

Протягом 2008-2011рр. НБУ провадить грошово-кредитну політику, котра спрямована на подолання кризових процесів у національній економіці країни.

Банківський сектор є основним кредитором реального сектору економіки, а тому НБУ намагається стабілізувати його діяльність шляхом проведення рефінансування комерційних банків, підвищення довіри до нього з боку населення та повернення вкладів до банків.