Малий бізнес як засіб адаптації до ринкових форм господарювання

 

 

2.2. Мале підприємництво як основа формування середнього класу в Україні

 

 

Середній клас є органічною складовою розбудови демократичної  держави, фундаментом і соціальною базою в економічно розвинутих країнах світу. Саме середній клас у світі завжди був і є надійною опорою ринково-демократичних перетворень, як головна і переважаюча частина громадянського суспільства, характерними ознаками якого мають бути політична рівність, громадська спільність і юридична свобода.

Як показує нам світовий досвід, основою формування середнього класу в будь - якій країні є малі і середні підприємства.

Після проголошення незалежності української держави, мале підприємництво в Україні набирає дедалі більших темпів розвитку, проникає у різні сфери економічної діяльності. Зростає його вплив на ринок праці, знижуючи на ньому відповідну соціальну напругу, у 2005 році 20,2% працездатного населення України працювало найманими працівниками в малих підприємствах. Зростає питома вага підприємництва в економіці і житті людей, оскільки сприяє самовизначенню людської особистості та привабливості соціального статусу, створює фундамент для поширення масштабів середнього класу.

Як засвідчують численні приклади, малий бізнес в Україні з самого початку його становлення відіграє важливу роль у закріпленні ринкової економіки як найбільш масової форми, яка швидко реагує на кон'юнктуру ринку. Вплив малого бізнесу на економічний розвиток визнаний в усьому світі. Зокрема, у країнах з розвинутою ринковою економікою частка підприємств малого бізнесу досягає понад 90% усіх підприємств, забезпечуючи до 60% валового національного продукту.

Економічна наука приділяє значну увагу феномену малого бізнесу, який не тільки є гнучкою формою до ринкових змін, але сприяє недопущенню монополізації на таких ринках, як ринок послуг та торгівлі. Крім того, він сприяє зайнятості населення, підвищенню рівня продуктивної зайнятості і платоспроможності населення. Тим самим сприяє прискоренню грошового обігу в економічному обороті, пожвавлює міжнародні економічні стосунки.

В сучасній економіці  України малий бізнес послідовно набирає своєї ваги та привертає до себе увагу. Починаючи з самого початку становлення нової української держави малий та середній бізнес все активніше включається в різні сфери економіки.

Малі підприємства, незважаючи на досить значну кількість та зростаючу  частку найманих працівників, поступово  зменшують частку продукції у  загальних обсягах виробництва продукції (робіт, послуг).

Дослідження показують, що підприємництво та самостійна зайнятість серед досліджених займає значну частку серед груп в середньому класі. Наприклад, частка групи, які включені в середній клас, займаються підприємництвом, починали свою справу та відносяться до власників, одержують прибуток серед членів сім'ї від підприємницької діяльності дорівнює 61%. Частка середнього класу в групі підприємців перевищує 80%, серед тих хто починав справу - 53%, в сім'ях, що одержують доходи від підприємницької діяльності, середній клас дорівнює 60%.

Таким чином, підприємницька діяльність малих чи середніх форм господарських структур має значні потенції становлення середнього класу  в Україні.

Малий і середній бізнес як потенційне джерело формування середнього класу, постає гарантом економічного розвитку і соціальної стабільності суспільства. Мале і середнє підприємництво об'єднує ті групи українського суспільства, які володіють найбільш соціально-діяльним потенціалом і більше інших зацікавлені в лібералізації суспільних відносин.[25]

 

 

2.3. Актуальні проблеми розвитку малого бізнесу на сучасному етапі трансформації в Україні

 

 

Перехід до ринкової економіки  тісно пов'язаний з виникненням  і розвитком підприємницького сектора з формуванням нових форм господарської діяльності. Важливою складовою трансформаційних перетворень в Україні є поява і розвиток суб’єктів малого підприємництва. Особливість діяльності суб’єктів малого підприємництва полягає в тому, що для її здійснення не потрібно значного стартового капіталу, вона забезпечує прискорений обіг інвестованих коштів за низьких витрат на виробничу інфраструктуру, управління та збут.

Уповільненість та диспропорційність  розвитку малого підприємництва в Україні  визначається наявністю суттєвих проблем і перешкод. Згідно з Національною програмою сприяння розвитку МП в Україні, основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

- відсутність чітко сформульованої в системі правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

- збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

- відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

- надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

- невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

- надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єктів господарювання.

Наведені чинники фактично відображають результати опитувань  представників малого бізнесу, хоча ієрархія проблем в останніх дещо інша. Основними перешкодами в  діяльності МП були:

- високі ставки податку;

- велика кількість податків;

- низький попит на продукцію;

- часті зміни у формах звітності;

- велика кількість ліцензованих видів діяльності;

- перевірки державними органами;

- складність отримання кредиту.

Серед решти вказаних опитуваними причин фігурували: тиск з боку кримінальних елементів, недостатність ділової інформації, недостатність управлінських знань.

Слід особливо зауважити, що основні обмеження ділової  активності в Україні лежать не лише суто у сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

- невпорядкованість відносин власності;

- вузькість ринків збуту;

- нерозвиненість ринкової інфраструктури та збутової інфраструктури підприємств;

- нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

- платіжна криза;

- нестача власних обігових коштів та низька доступність кредитних ресурсів;

- дефіцит інвестиційних ресурсів, відсутність мотивації до інвестиційної та інноваційної діяльності;

- недостатність професійної кваліфікації керівництва підприємств, фахівців з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

- відсутність економічного механізму сполучення інтересів держави і підприємців, слабка взаємодія державних і підприємницьких структур;

- дефіцит вірогідної ділової інформації тощо.

Вище вказані обмеження утруднюють прибуткову довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків у “тіньовій” сфері. Попри деякі позитивні зрушення, які відбулися в останні роки, більшість перешкод на шляху розвитку МП в Україні залишаються вельми потужними. [17; с.47-51]

За підрахунками Спілки кооператорів та підприємців України, право перевіряти підприємців на сьогодні мають 31 орган, 18 з них можуть безпосередньо накладати стягнення. Підприємства сплачують 25 загальнодержавних та 15 місцевих податків. Це обумовлює досить значний регуляторний тиск на МП та адміністративні перешкоди у сфері підприємництва, а саме потребу в отриманні великої кількості дозволів та погоджень, велику кількість та тривалість перевірок, велику середню тривалість перевірки, недосконалість процедур сертифікації та реєстрації тощо.

Незважаючи не те, що кількість  нормативних актів, які тією чи іншою  мірою регулюють діяльність малого та середнього бізнесу, останніми роками різко збільшилася, їхня узгодженість, повнота охоплення всіх неврегульованих питань залишають багато сумнівів. Досить часто окремі норми сформульовані нечітко, що викликає можливість їхнього різного прочитання, а відповідно, потребує прийняття відповідних підзаконних актів та роз’яснень. Законодавство України з питань підприємництва багатьма оцінюється як складний і заплутаний лабіринт з нестабільними “правилами гри”.

Загалом система адміністрування та регулювання діяльності МП в Україні відтворює систему неформальних відносин у сфері взаємодії влади та підприємницьких структур. За визнанням багатьох підприємців, через складність та суперечливість цієї системи створюються бар’єри входу на ринок, що носять адміністративний характер. Фактично, підприємцю, який бажає заснувати власну справу, але не має певних зв’язків в місцевих органах влади, чинитимуться бюрократичні перепони, встановлюватимуться адміністративні бар’єри доти, доки він не встановить таких зв’язків, використовуючи будь-які засоби, або не втратить бажання до підприємницької діяльності.

Процеси реєстрації, ліцензування та перевірок є відчутними факторами  адміністративного втручання в  підприємницьку діяльність. Серед основних регуляторних перешкод для функціонування МП фахівці виділяють:

- значну кількість та тривалість перевірок малих підприємств. При цьому слід зазначити, що значних збитків суб’єктам господарювання завдає корумпованість перевіряючих органів. В останні роки вдалося дещо зменшити регуляторний тиск на підприємства. Проте зберігаються випадки, коли деякі з підприємств перевірялися по декілька разів на тиждень;

- непрозорість регуляторної політики та відсутність законодавчо встановленої відповідальності контролюючих органів у разі здійснення ними правопорушень та завдання збитків чи недоотримання внаслідок цих дій доходів малими підприємствами;

- значні перешкоди при реєстрації, процедура здійснення якої є невиправдано ускладненою, необхідність отримання значної кількості дозволів, погоджень, ліцензій при започаткуванні та здійсненні господарської діяльності суб’єктами малого підприємництва;

- складність та об’ємність державної статистичної, бухгалтерської та податкової звітності. Малі підприємства часто не мають достатніх фінансових ресурсів, щоб наймати висококваліфікованого спеціаліста, аби уникати помилок за умов частої зміни законодавства та вимог до обліку та звітності. Наслідком цього стає значна кількість порушень ними нормативно встановленого порядку обліку та складання звітності, що спричиняє накладання стягнень та понесення ними додаткових витрат.д.ещо поліпшило ситуацію введення у дію спрощеної системи обліку та звітності, проте не для всіх малих підприємств перехід на спрощену систему виявився вигідним;

- значні розбіжності в рівні сприятливості регуляторного середовища по регіонах, що свідчить як про недостатність контролю за діяльністю державних органів на місцях, так і про низьку ділову етику місцевого бізнесу. [15;c.5-7]

Зважаючи на великі повноваження місцевих органів влади та державних органів влади, які втручаються в діяльність підприємницьких структур, рівень корупції та пошук власної вигоди в лавах держслужбовців оцінюється як досить значний. Збереглася стійка тенденція поширення корупції практично в усіх структурних підрозділах органів влади та на всіх рівнях управління.

Корупційна угода виникає, якщо:

- нормативно-правове поле здійснення економічної діяльності не залишає суб`єктам економічних відносин можливостей отримувати достатній для розширеного відтворення прибуток та спонукає до його порушення;

- “вкладення” певних коштів в особу, яка має повноваження, що дозволяють підвищити рентабельність проекту за рахунок заощадження коштів чи отримання певних привілеїв;

- посадовою особою навмисне завищуються вимоги, внаслідок чого вимагається плата за послуги, які повинні надаватися безкоштовно.

Отже, чинниками, які сприяють поширенню корупції в Україні, є:

- згода значної частини населення входити у корупційні стосунки в якості хабародавців;

- утрудненість законного здійснення економічної діяльності на прибутковій основі в легальній системі (обтяжлива фіскальна система, низький рівень оплати праці, надмірна зарегульованість дозвільно-ліцензійної системи тощо);

- поширення “тіньової” економіки, відтворення якої неможливе без порушення діючих нормативних актів у сфері економіки;

- суперечливість законодавчих актів, наявність значної кількості підзаконних актів, які припускають довільне трактування закону;

- низький рівень оплати праці державних службовців, слабкий контроль за їхньою діяльністю, особливо на місцевому рівні, неефективність або й відсутність механізмів покарання за перевищення службових повноважень;

- незнання громадянами власних прав на отримання державних послуг та обов’язків чиновників щодо їхнього надання;

-нерозвиненість складових громадянського суспільства.

Слід усвідомити, що без  суттєвого зниження рівня корупції неможливі суттєвий прогрес в  економічному та політичному розвитку держави, реалізація принципу верховенства права, забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина, масове залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій для здійснення необхідних структурних перетворень. Світовий досвід показує, що корупція є широко розповсюдженим у світі явищем, яке остаточно викоріненим бути не може.

Значного негативного  впливу на розвиток МП завдають загрози  особистій безпеці підприємців  та фізичній безпеці їхнього бізнесу.