Контрольна робота з «Митне регулювання»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Митне регулювання»

Варіант № 15

 

 

 

Виконавець : студентка IV курсу

Заочного відділу навчання

Спеціальність «Фінанси та кредит»

Міщенко М. О.

 

 

 

 

Біла Церква - 2014

План:

1.Організація митного контролю в Україні………………………………………...3

2.Переміщення через митний кордон транспортних засобів……………………...7

  Список використаної літератури………………………………………………...14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Організація митного контролю в Україні

  До функцій митної служби належить і контрольна, виконання якої забезпечується виконанням та контролем за додержанням законодавства України з питань митної справи (п.1 ст. 11 МК), а також здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконаленням форм і методів їх проведення (п.6 ст.11 МК), як одних із основних завдань митних органів.

  Поєднання виконавчої та контрольної діяльності органів митної служби випливає із сутності державної виконавчої влади, а також роллю митних органів у контрольному механізмові апарату держави.

  Ефективне здійснення митним органом контрольної функції залежить від цілого комплексу організаційно-правових заходів, покликаних забезпечити необхідні передумови для дотримання усіма учасниками митних відносин норм митного законодавства. Отже, організація митного контролю - це управлінська й виконавчо-розпорядча діяльність організаційно-правового характеру, спрямована на створення умов, необхідних і достатніх для виконання митними органами контрольної функції в межах та обсягах, передбаченими законодавством України про митну справу, а також міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку.

  Суб'єкти митного контролю. Правовий статус митного органу як суб'єкта митного контролю зумовлюється поставленими перед Державною митною службою України завданнями, серед яких: контроль за додержанням законодавства України про митну справу; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.

  Здійснюючи є розпорядчу за своїм юридичним змістом діяльність, в галузі митного контролю Держмитслужба реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через підпорядковані їй структурні підрозділи системи митної служби.

  На рівні центрального апарату спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи: планується робота митних органів по здійсненню митного контролю й організується в цих цілях взаємодія з прикордонними військами, санітарно-карантинними, ветеринарними й іншими державними органами; розробляються рекомендації щодо зон митного контролю; розглядаються скарги на дії посадових осіб митних органів; здійснюються інші функції організаційно-контрольного характеру.

  Основними напрямками діяльності підпорядкованих підрозділів митних органів є: розробка технологій митного контролю; координація взаємодії відповідних підрозділів митниць з іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю; вирішення питань оперативного характеру щодо організації ритмічної роботи пунктів пропуску, прискорення митного оформлення; участь в проведенні митного контролю; опрацювання та доведення до підпорядкованих митниць нормативно-правових актів з питань митного контролю та митного оформлення; контроль в межах своєї компетенції за діяльністю підпорядкованих митниць в галузі організації митного контролю в тому числі товарів та предметів, що підлягають експортному контролю; запровадження засобів митного забезпечення; внесення пропозицій по розвитку митної інфраструктури.

  Митні органи забезпечують правильне застосування митних режимів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон, організують, координують і контролюють проведення посадовими особами митниці і нижчестоящих митних постів митного контролю.

  Для проведення митного контролю митні органи України вправі залучати відповідно до законодавства України, спеціалістів інших правоохоронних і контролюючих органів, будь-яких державних і недержавних підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, відомчої належності і підпорядкованості, а також експертів.

  Відповідно до ст. 65 МКУ спеціалісти та експерти залучаються керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт. Останні отримують право на відшкодування витрат, пов'язаних з їхньою участю у здійсненні митного контролю. За ними зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був затрачений у зв'язку з такою участю.

  Об'єкт митного контролю. Митному контролю підлягають усі транспортні засоби й товари, що переміщуються через митний кордон України, за винятком випадків, коли щодо проходження митного контролю надаються митні пільги. Звільнення від усіх або деяких форм митного контролю можливе у випадках і на підставах, встановлених виключно законами України. Причому незастосування заходів щодо митного контролю не звільняє від обов'язку дотримуватися порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

  Питання об'єкту та предмету митного контролю, як, утім, питання об'єкту та предмету контролю у сфері державного управління, вирішується вченими- правознавцями по-різному.

  Предметом контролю у сфері державного управління є управлінські правовідносини, а об'єктом - юридичні та фізичні особи, які є учасниками цих правовідносин. Беручи до уваги особливість контрольної функції митної служби об'єктом митного контролю є відносини з приводу переміщення товарів і ТЗ через митний кордон (бо контроль є засобом забезпечення режиму законності), які, у свою чергу, є предметом митного контролю.

  На підтвердження тези: митному контролю підлягають усі товари і ТЗ, що переміщуються через митний кордон України (ч. 1 ст. 40 МК), за винятком випадків, слід продовжити, коли щодо проходження митного контролю надаються митні пільги.

  Звільнення від усіх або деяких форм митного контролю можливе у випадках і на підставах, встановлених виключно законами України. Причому незастосування заходів щодо митного контролю не звільняє від обов'язку дотримуватися порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

  З метою вдосконалення організації митного контролю та запровадження в митницях єдиного порядку митного оформлення в Україні Наказом ДМСУ від 2005 р. № 314 затверджено Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і ТЗ із застосуванням ВМД. На його основі кожною митницею розробляються й запроваджуються відповідні технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів, в яких враховується специфіка роботи тієї чи іншої митної установи.

  Відповідно до ч. 3 ст. 40 МК типові технологічні схеми пропуску через державний кордон різних видів ТЗ затверджуються КМУ. Технологічні схеми митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон передбачають цілодобовий режим здійснення митних процедур.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Переміщення через митний кордон транспортних засобів

  Загальний порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів

  Загальний порядок митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, визначається Митним кодексом, постановами Кабінету Міністрів України, наказом Держмит-служби України від 26 червня 1999 р. «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України» та низкою інших нормативних документів.

  Ще 10 років тому митним законодавством не було передбачено сплати ніяких платежів за переміщення через кордон транспортних засобів. Достатнім було пред'явити іноземний паспорт з візою країни, де була придбана автомашина, та документи, що підтверджували право на розпорядження цим авто, і митний кордон був відкритим.

  Митне оформлення транспортних засобів стало ефективним каналом надходжень до державного бюджету. Тому, починаючи з 1994 р., майже щороку приймалися нормативні документи для впорядкування роботи у цьому напрямку:

  * Постанови Кабміну України № 526 від 5 серпня 1994 p., № 94 від 8 лютого 1995 p., № 949 від 28 листопада 1995 р., №341 від 31 травня 1994 р. «Щодо подальшого удосконалення порядку митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».

  «Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України, розроблені і затверджені Держмиткомом України у 1995 p.; за період з 9 червня 1994 р. по 4 січня 1996 р. видано 16 наказів Держмиткому України з цього питання.

  * Постанова Верховної Ради України № 433/95-ВР від 16 листопада 1995 p.; Постанова Верховної Ради України № 217/96 від 24 травня 1996 р. про введення в дію Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них».

  * Постанова Кабміну від 24 жовтня 1996 р. «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них», якою всі транспортні засоби поділено на «акцизні» і «безакцизні» (покладено початок масовому ввезенню «бусиків» та мікровантажних автомобілів).

  * Постанова Кабміну від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів та мотоколясок».

  Держмитслужба з метою попередження випадків уникнення сплати податків за митне оформлення транспортних засобів у повному обсязі через неправильну класифікацію згідно з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, зокрема автомобілів у розібраному вигляді, розсилає лист від 8 вересня 1998 р. №11/1-2102, а також нормативні листи з питання регулювання тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України під зобов'язання їх зворотного вивезення. Кабмін з цього питання прийняв постанову від 20 липня 1996 р. №793. Голова Держмитслужби своїм розпорядженням від 11 січня 1999 р. встановлює 10-денний строк реєстрації таких транспортних засобів.

  Етапними в цьому напрямку були постанови щодо обмеження ввезення в Україну транспортних засобів до 10, а потім до 5 років випуску.

  У січні 2000 р. знову держава змінює свою політику щодо ввезення транспортних засобів і під тиском Євросоюзу та МВФ дозволяє ввозити в країну транспортні засоби з 8-річним строком випуску.

  Держава змінює законодавство на вимоги часу та через обставини, що складаються. Разом з тим, є основні положення, які залишаються принциповими і їх треба знати пересічному юристу. Абсолютно точні та останні консультації з цих питань можуть дати співробітники відділу неторгових операцій Управління організації митного контролю Держмитслужби, до якого щоденно надходить десятки і сотні листів і заяв щодо проблем, які виникають при митному оформленні транспортних засобів.

  При ввезенні в Украшу транспортного засобу необхідно пред'явити митниці документи, що підтверджують правомірність володіння ним:

  1) на придбані у приватних осіб нотаріально засвідчені в країні придбання або засвідчені в консульських установах України (посольствах) в країні придбання договори купівлі-продажу, міни чи дарування;

  2) на придбані в торговельних організаціях чи інших фірмах, організаціях або оформлені через такі установи -- оформлені на фірмових бланках та завірені печатками рахунки, чеки, рахунки-фактури, інвойси та інші документи, видані торговельними організаціями країни продажу транспортного засобу. У них обов'язково зазначається: дата продажу, номера шасі, кузова, двигуна, його модель, рік виготовлення, П.І.Б. особи, якій продано транспортний засіб;

  3) на транспортні засоби, подаровані закладами, фірмами, установами -- нотаріально засвідчені в країні акти дарування або в консульській установі України (посольстві) в цій країні договори дарування.

  Документами, що підтверджують правомірність володіння транспортним засобом, також є:

  - технічні паспорти;

  - технічні талони;

  - сервісні книжки;

  - реєстраційні свідоцтва, що видані та належним чином оформлені в країні придбання транспортного засобу.

  Страхові поліси, оформлені на транспортний засіб в країні придбання на власника транспортного засобу, товарно-супровідні та транспортні документи, засвідчені відповідними органами (митні, поліція) та оформлені на власника транспортного засобу, можуть розглядатися як додаткові документи на правомірність володіння особою транспортним засобом.

  Правомірність користування підтверджують також такі документи -- доручення на право користування транспортним засобом (видані як приватними, так і юридичними особами), належним чином оформлені договори найму або прокату, доручення на право розпорядження транспортним засобом.

  Якщо транспортний засіб експлуатувався за межами України і був зареєстрований у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до органів державтоінспекції реєстраційних документів цієї держави з відміткою про зняття транспортного засобу з обліку (у поліцейських установах).

  Громадяни, що переміщують через митний кордон транспортний засіб, зобов'язані пред'явити митниці цей вид товару, а саме:

  * номер кузова;

  * номер двигуна, шасі;

  * заповнити декларацію форми МД-7;

  * документи, що підтверджують право володіння або користування транспортним засобом;

  * реєстраційні та технічні документи;

  * документи на походження грошей для купівлі транспортного засобу (для громадян-резидентів).

  Інспектор прикордонної митниці перевіряє відповідність фактично наявних даних, заявлених у МД-7, зазначених у документах на транспортний засіб, попереджує громадянина про відповідальність за недоставлення транспортного засобу у внутрішню митницю в призначений строк, заповнює графу «Службові відмітки митниці» і після цього в графі «В'їзд» проставляє дату ввезення, яку засвідчує відбитком особистої номерної печатки. У графі «Примітки» проставляє прописом суму легально вивезеної інвалюти (згідно з виїзною декларацією) і завіряє це особистою номерною печаткою.