Экономическое прогнозирование

1. Система показників  макроекономічних  планів

      Система показників відображає прийняті планові  рішення щодо цілей і завдань  їх реалізації. Вона має характеризувати  не тільки результати виробництва, а  й засоби та способи їх досягнення (обсяги ресурсів, ефективність їх використання), забезпечуючи таким чином необхідну погодженість натуральних і вартісних співвідношень.

Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним  із них є валовий випуск.  

Валовий випуск (ВВ) – це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому, під базовими цінами, розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін.). 

Розрізняють два  типи валового випуску: ринковий та неринковий.

Ринковий  валовий випуск включає: 

• Товари  і послуги, що реалізуються шляхом продажу  або бартеру;
• Товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;
• Товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві.
• Готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.

 

Неринковий  ВВ включає: 

• Товари  і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого  споживання і нагромадження.

 

• Товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним одиницям і суспільству в цілому;

 

• Продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і  надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.

 

ВВ = РП + З1 –  З2,  

де РП – вартість реалізованої продукції,

З1 – вартість продукції, що спрямована у запаси, за цінами на момент її спрямування,

З2 – вартість продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання. 

Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторам органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою: 

ВВ = МВ+ОП+А+(П-С), 

де МВ – витрати  на придбання товарів та послуг для проміжного споживання, ОП – оплата праці працівників,

А – споживання основного капіталу (амортизація),

(П-С) – чисті  інші податки на виробництво,  тобто інші валові податки  за мінусом субсидій. 

ВВ  організацій банківської  системи від їхньої посередницької діяльності визначається за формулою: 

ВВ=В1-В2,  

де В1 - %, отримані банками від розміщення залучених  ресурсів;

В2 - %, сплачені банками  за залучені вільні фінансові ресурси. 

ВВ  страхових компаній: 

ВВ=СП-СВ+В-ТСР,  

де СП – страхові премії, що надійшли до страхових компаній,

СВ – страхові відшкодування, що сплачені страховим  компаніям,

В - %, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових  технічних резервів і цінні папері або інші ліквідні фінансові інструменти;

ТСР – приріст  технічних страхових резервів.  

Головним показником при розробці СНР, основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП).

ВВП – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. 

Особливість показника  ВВП полягає в тому, що термін “валовий” означає включення  до складу його споживання основного  капіталу (амортизації).  

Показник ВВП  можна розрахувати трьома методами:

1. За виробленою  продукцією (виробничий метод).

2. За витратами  (метод кінцевого використання).

3. За доходами (розподільчий метод). 

При розрахунку ВВП виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії: 

ВВП=S(ВВ-МВ)+(ПП-С),  

де МВ – матеріальні  витрати окремих галузей,

ПП – продуктові податки (ПДВ, акцизи, мито тощо),

С – субсидії,

(ПП-С) – чисті  продуктові податки. 

При розрахунку ВВП методом кінцевого використання ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг: 

ВВП = СВ+ВІ+ДЗ+ЧІ, 

де СВ –споживчі  витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання  житла);

ВІ – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на будівництво будинків і споруд, придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій, амортизацію тощо;

ДЗ – державні витрати на утримання армії, апарату  управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо;

ЧЕ – чистий експорт товарів і послуг за кордон (розраховується як різниця між експортом  і імпортом).

Відзначимо, що ВІ складаються із двох елементів:  

ВІ=ЧІ+А,

де ЧІ – чисті  інвестиції, тобто які спрямовуються на приріст капіталу та запасів, А – амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення зношеного капіталу. 

Відзначимо, що валове нагромадження основного  капіталу – це вкладення інвестицій в об’єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві. 

Зміна запасів  матеріальних оборотних фондів включає  зміну вартості виробничих запасів (сировини, матеріалів, запасних частин, палива тощо), незавершеного виробництва, готової продукції і товарів  для перепродажу. Зміна вартості запасів матеріальних оборотних фондів повинна визначатись як різниця між надходженнями продукції у запаси і вилученням її із запасів за ринковими цінами, що діють відповідно на момент надходження або вилучення. 

Чисте придбання  цінностей – це нова категорія в СНР. Цінності – це предмети, які придбані не для виробничих або споживчих цілей, а для збереження вартості, тобто це предмети, цінність яких з часом зростає. 

Згідно з  розподільчим методом ВВП - це сума первинних доходів, створених резидентами країни за рік: 

ВВП=ЗП+ВКП+ЗД+(НП-С),  

де ЗП – зарплата найманих працівників,

ВКП – Валовий  корпоративний прибуток, який поділяється  на три частини: податок на корпоративний  прибуток (ПКП), дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробництва, включаючи й амортизацію (НрП);

ЗД – змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу; НП – неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво  і імпорт;

С – субсидії на продукти та інші субсидії, пов’язані з виробництвом і імпортом; (НП-С) – чисті неприбуткові податки. 

Відзначимо, що в економічній практиці розподільчий метод має другорядне значення і  обмежене застосування.  

Крім показника  ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуги економіці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход та ін.  

Чистий  внутрішній продукт (ЧВП) розраховують як різницю між ВВП і споживанням основного капіталу, тобто сумою амортизації поточного року (А): 

ЧВП=ВВП-А 

Валовий національний доход (ВНД) – це сума внутрішніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн. 

Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПДз) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам. Отже, ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону і переданих за кордон: 

ВНД=ВВП+ЧПДз. 

Відзначимо, що до первинних доходів відносять  доходи, які отримані від первинного розподілу сукупного доходу, тобто від розподілу доданої вартості між власниками факторів виробництва і урядом. 

Характерним макроекономічним показником також є валовий наявний  національний доход: 

ВНДн = ВНД+ЧПТз,  

де ЧПТз –  чисті поточні трансферти, тобто різниця між поточними трансфертами, отриманими з-за кордону і переданими за кордон.

Відзначимо, що поточні трансферти (отримані і передані) включають: платежі зі страхування  від нещасних випадків; поточні податки  на доходи та майно (податок на прибуток, прибутковий податок на громадян, податок на транспортні засоби та ін.); відрахування на соцстрах; допомогу з соціального забезпечення, що надходить від інших країн; обов’язкові збори і платежі від домогосподарств; штрафи і пені та ін. 

Якщо від ВНД  і ВНДз відрахувати споживання основного капіталу (амортизацію), то отримаємо чистий національний доход (ЧНД) і чистий наявний національний доход (ЧНДн). 

Особистий доход (сукупні доходи домашніх господарств) утворюються після того, як з чистого національного доходу (суми необхідного і додаткового продукту суспільства мінус непрямі податки) відрахують податки (внески) на соціальне страхування, податки на прибуток фірм (які, таким чином, не попадають в домашні господарства) і додають так звані трансфертні доходи (платежі). 

ОД= (ЗП-ВСФ)+Р+ЧВ+Д+ЗД+СТв+ЧСТз,  

де ВСФ –  відрахування від зарплати до страхових  фондів;

Р – рента, як доход від передачі прав на використання власності;

ЧВ – чистий відсоток як доход від фінансових активів (позички, облігації, термінові внески тощо) (вираховується як різниця між отриманими і сплаченими відсотками);

Д – дивіденди  як доход від участі в акціонерному капіталі;

ЗД – змішаний доход, тобто доход некорпоративного бізнесу;

ЧСТз –чисті зовнішні соціальні трансферти;

СТв – внутрішні соціальні трансферти. 

Велике значення в макроекономіці має показник особистого безподаткового доходу, або просто безподаткового доходу (БД). Він вираховується як різниця між особистим доходом та особистими податками (ОП): 

БД=ОД-ОП,  

де ОП – особисті податки (прибутковий податок, податки на особисте майно, спадщину тощо). 

Отже, ВВП - продукт, вироблений в країні, а ВНП - продукт, використаний в межах даної країни.  

Усі показники  внутрішнього продукту чи доходу характеризують виробництво, а всі національні показники - споживання. 
 
 
 

2. Етапи програмно-цільового  планування

 Стани, через які проходить цільова комплексна програма, називають етапами (фазами, стадіями). У свою чергу, кожен етап може бути розділений на — під-етапи (під-фази, під-стадії).  Цільова комплексна програма здійснюється за такою схемою:

1. Відбір переліку проблем, що підлягають програмному розв'язанню.
2. Формування та видача вихідного завдання на розробку програми (формулювання цілей та завдань; визнач. статусу учасників програми; орієнтований обсяг витрат на розробку і реалізацію програми, роботу з формування вихідного завдання на розробку цільової комплексної програми здійснює замовник, вихідне завдання має складатися з таких головних блоків:
• розгорнуте формулювання головної цілі, під цілей та завдань програми;
• орієнтовний перелік центрального та місцевих державних органів, які братимуть участь у реалізації програми;
• обсяг витрат на розробку та реалізацію програми із зазначенням основних джерел фінансування;
• інші вказівки щодо організації розробки та реалізації програми.