Грошово-кредитне регулювання економіки

                 Соціальний захист економічно активного населення здійснюється за такими напрямками: по-перше, це заходи держави, які пов’язані з кваліфікаційною підготовкою до трудової діяльності, по-друге, заходи, що забезпечують можливість реалізації здібностей кожного в процесі трудової та виробничої діяльності і сам процес такої діяльності, по-третє, заходи, спрямовані на створення нових робочих місць і підтримку працівників, які втратили роботу. Основними елементами системи соціальних гарантій є визнання обов’язковості загальнодоступної і безоплатної освіти, сприяння реалізації здібностей у процесі трудової діяльності, недопущення примусової праці і гарантування мінімізації втрат у зв’язку із закінченням трудової діяльності.  
                  Існують різні підходи до реалізації соціальної політики. Соціальний підхід виходить із того, що суспільство має гарантувати кожному громадяну доходи, не нижчі за межу малозабезпеченості. Ринковий підхід — з того, що суспільство бере на себе зобов’язання тільки створити умови кожному члену суспільства для виявлення ним економічної активності та одержання доходу. В економічно розвинутих країнах найчастіше комбінуються обидва ці підходи, що забезпечує результативність соціальної політики та достойний рівень життя населення.

                  Становлення нової економічної системи на засадах ринкових відносин безпосередньо пов’язане з реформуванням існуючої соціальної політики. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вже здійснено лібералізацію економіки та зовнішньоекономічної діяльності, розпочато приватизацію, практично ліквідовано адміністративно-командну й розподільну систему управління, демократичнішими стали трудові відносини. В основному сформовано недержавний сектор економіки, фінансові та банківські структури, валютний і фондовий ринки, ринок цінних паперів. Проте розрив економічних зв’язків у межах колишнього СРСР, нестача енергоносіїв, повільна конверсія значної кількості підприємств оборонного комплексу призвели до спаду виробництва, вимушеної неповної зайнятості та безробіття, руйнування соціальної інфраструктури. Як наслідок, знизилися реальні доходи значної частини населення.

                  На жаль, компенсаційні заходи з індексації заробітної плати та соціальних виплат істотно відстали від зростання споживчих цін. Численні пільги, соціальні виплати нерідко надавалися за відомчою ознакою, без урахування реального матеріального становища різних верств населення, їхніх можливостей забезпечити свій добробут. Це породило соціальне утриманство в суспільстві та зменшило можливості надання допомоги тим, хто її справді потребує.

                   Відтак погіршився соціальний захист найвразливіших верств населення: дітей, пенсіонерів, інвалідів, самітніх людей, багатодітних сімей та безробітних. Знизився рівень соціально-трудових прав і соціальних гарантій багатьох громадян.

                  Водночас проблема побудови нової соціальної політики полягає не тільки в посиленні соціального захисту окремих категорій населення (пенсіонерів, студентів, інвалідів, багатодітних сімей тощо). За ринкових умов кожна працездатна людина мусить сама забезпечити добробут своєї сім’ї. Проте для побудови системи матеріального самозабезпечення необхідні належні макроекономічні передумови. Створення таких передумов — важлива складова державного регулювання соціальної політики.  
                  Світовий досвід свідчить, що створення макроекономічних передумов, які сприяють матеріальному самозабезпеченню працездатних осіб є дуже ефективним засобом соціального захисту в країнах Західної Європи, особливо в скандинавських країнах. У більшості держав з розвинутою ринковою економікою діють гарантії щодо рівня доходів, загальнодержавні системи регулювання зайнятості, підготовки та перепідготовки кадрів, стимулюється професійна та територіальна мобільність населення та ін.

                 Отже, головна мета соціальної політики у соціально орієнтованій ринкової економіки — зняти всі обмеження на шляху вільної економічної діяльності, дати можливість кожному працівникові, кожному трудовому колективу одержувати доходи відповідно до свого реального внеску в збільшення суспільного багатства.

                 Метою соціальної політики держави є забезпечення стабільного, без заворушень і потрясінь, функціонування суспільства, досягнення суспільної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня життєдіяльності людей. Метою соціальної політики є забезпечення кожному громадянину можливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності, одержувати належний дохід, поліпшувати добробут.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тести

 

1. Згідно з теорією  менеджменту стратегія — це...

а) детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії організації;

б) чітко визначена мета існування організації, обумовлена самою її сутністю;

в) побудова соціально-орієнтованої ринкової економіки;

г) визначення цілей і засобів, форм і способів діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам наданий момент;

д) відповіді а, б, в, г — помилкові.

Відповідь:а.

 

2. Пріоритетними є елементи  структури, до яких застосовується стратегія...

а) розвитку «від досягнутого рівня»;

б) встановлення коротко- та середньострокових цілей на рівні, вищому за рівень, досягнутий у минулому;

в) встановлення цілей на рівні, нижчому за рівень, досягнутий у минулому;

г) ліквідації;

д) переорієнтації.

Відповідь:б.

 

3. До тарифних інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі належить (належать)...

а) застосування індикативних цін;

б) мито;

в) установлення мінімальної митної вартості;

г) пільгове оподаткування;

д) надання субсидій виробникам експортних товарів.

Відповідь:б

 

4. Запровадження місцевих  податків і зборів належить  до компетенції. ..

а) Верховної Ради України;

б) Кабінету Міністрів України;

в) Міністерства фінансів України;

г) місцевої ради;

д) місцевої державної адміністрації.

Відповідь:г

 

5. Підприємство, яке породжує  позитивні екстерналії...

а) бере на себе частку витрат з реалізації інтересів інших суб'єктів ринку;

б) функціонує на ринку з низькою ефективністю;

в) використовує ресурси, повністю відшкодовуючи витрати;

г) одержує еквівалентний прибуток від своєї діяльності;

д) перекладає частку витрат на інших суб'єктів ринку.

Відповідь:а

 

6. Згідно з бюджетною  класифікацією видатки розвитку  — це витрати бюджетів на  фінансування...

а) державних послуг, пов'язаних з економічною діяльністю;

б) суспільних послуг;

в) державних послуг загального призначення;

г) інвестиційної та інноваційної діяльності;

д) мережі підприємств (установ, організацій), яка діє на початок бюджетного року.

Відповідь:г

 

7. Нормативно-правове регулювання  в Україні стосується підприємств...

а) приватного сектору;

б) державного сектору;

в) корпоративного сектору;

г) фінансового сектору;

д) всіх секторів економіки.

Відповідь:д

 

8. Дефляційна політика  здійснює свій антиінфляційний  вплив через регулювання...

а) попиту;

б) пропозиції;

в) ставок оподаткування;

г) інвестицій;

д) витрат.

Відповідь:а

 

9. Яке із тверджень  є помилковим: «Державне регулювання  оплати праці здійснюється через...

а) установлення мінімальної заробітної плати»;

б) установлення мінімальних ставок компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих та небезпечних умовах»;

в) установлення  прогресивно-пропорційної форми  оподаткування доходів громадян»;

г) установлення розмірів посадових окладів керівникам державних підприємств»; 

д) гарантію оплати жінкам декретної відпустки та відпустки для догляду за дітьми до трьох років».

Відповідь:в

 

10. Яке із тверджень  є помилковим?

а) Екологія — це наука про відносини організмів з навколишнім середовищем;

б) Слово «екологія» походить від грецького «дім, житло»;

в) Екологія — це наука про взаємодію суспільства з навколишнім середовищем;

г) Екологія — це наука про раціональне використання природних ресурсів;

д) Відповіді а, б, в, г — правильні.

Відповідь:д

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Аналіз національної економіки: Навч. посібник/ За ред. Г.О. Пухтаєвич. — К.: КНЕУ, 2005. — 254 с.

2.    Державне регулювання економіки: Навч. посіб./ С.М. Чистов,  А.Є. Никифоров. Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2004. – 440 с.

3.   Дідівська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 213 с.

4.  Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України. — К.: Наук. думка, 1999.

5.    Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.  
6. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.

 7.   Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.: Поліграфкнига, 1998.

8.   Чистов С.М. Державне регулювання економіки: Навч.-метод. посібник для сам ост. вивч. дисц.  . – К.: КНЕУ, 2002. – 208 с.

9.   Швайка Л.А. Державне  регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 435 с.