Глобалізація та її наслідки для економіки країн світу

Загалом загрози пов’язані з фінансовою глобалізацією, можна поділяти на дві групи: 1) загрози, пов’язані з неконтрольованістю процесів фінансової глобалізації; 2) загрози, пов’язані з неефективністю економічної політики національних держав.

Насамперед проблема загроз стосується фінансових ринків країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою, оскільки саме ці ринки зазнають значних змін в процесі глобалізації з причин 1) гармонізації національного законодавства та законодавств розвинених країн; 2) зростання обсягу іноземних капіталів, інвестованих у національну економіку; 3) збільшення кількості учасників національних фінансових ринків.

Загалом, аналіз переваг і ризиків фінансової глобалізації для ринку України має можливість дійти таких висновків:

1. Фінансова глобалізація  створює для економіки України  важливі переваги, які полягають в :

– розширенні зв’язків з основними учасниками глобального фінансового ринку – ТНК і міжнародними фінансовими організаціями;

– збільшення інвестицій (які регулюються насамперед глобальними ТНК);

– збільшення фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових організацій (зокрема, МВФ);

– збільшення доступу до нових технологій, окрема технологій операцій на фінансовому ринку.

2. Фінансова глобалізація  створює для економіки України  серйозні ризики і загрози, зокрема:

– вигоди фінансової глобалізації розподіляються нерівномірно, і економічно розвинені країни мають більше можливостей скористатися ними, ніж країни з транзитивною економікою, зокрема, Україна;

– випереджальний розвиток глобального фінансового ринку підвищує залежність країн з транзитивною економікою від змін на глобальному ринку, а можливості української держави впливати на цю залежність зменшуються;

– залежність національного фінансового ринку від глобального посилює процеси вивезення капіталу, збільшує зовнішній борг і, внаслідок цього, може призводити до втрати економічного суверенітету держави;

– зростання складності системи глобального фінансового ринку підвищує загальну нестабільність цієї системи, а мобільність фінансового капіталу стає передумовою фінансових криз, які через взаємозв’язки національного і глобального фінансових ринків можуть поширюватися в Україні.

Одне з основних завдань держави за умов фінансової глобалізації – ефективне використання переваг від інтеграції до глобального фінансового ринку та одночасне обмеження наслідків такої інтеграції. Для цього потрібний не тільки ґрунтовний аналіз процесів на глобальному фінансовому ринку, а й ефективне прогнозування тенденцій подальшого функціонування цього ринку та його впливу на національні фінансові ринки.

 Наслідки фінансової глобалізації

Фінансова глобалізація як багатогранне явище справляє неоднаковий вплив на різні групи країн. Оцінки її наслідків часто виявляються діаметрально протилежними, що цілком закономірно у формуванні ставлення до складного соціально-економічного явища. Загальне ставлення до процесів фінансової глобалізації різне - від позитивного, згідно з яким фінансова глобалізація створює численні вигоди, до негативного, відповідно до якого вигоди фінансової глобалізації привласнює невелика кількість економічно розвинених країн, а для країн, що розвиваються, глобалізація має наслідком підвищення залежності від світових фінансових ринків.

Основним позитивним результатом фінансово-глобалізаційних процесів виступає підвищення темпів економічного зростання країн, які поряд з внутрішніми ресурсами додатково залучають капітал на міжнародних ринках. Природно, що економіки капіталодефіцитного типу в такому разі нарощують свій виробничий потенціал, створюючи додаткові виробничі потужності та підвищуючи продуктивність виробничих факторів шляхом запровадження нових технологій.

Відповідно до сучасних теорій економічного зростання нестача внутрішніх заощаджень компенсується за рахунок зовнішніх джерел. За системою національних рахунків від'ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу країни означає, що вона виступає чистим дебітором, тобто покриває дефіцит коштів за поточними операціями надходженням валюти по фінансовому рахунку.

Зрештою, країни - чисті кредитори - завдяки глобалізації міжнародних фінансових ринків віднаходять сфери більш прибуткового вкладення інвестицій, ніж у себе вдома, підвищуючи тим самим ефективність інвестування.

З підвищенням фінансової відкритості економік відбувається спрощення процедури доступу національних урядів та суб'єктів господарювання до міжнародних ринків фінансових ресурсів. Позиковий капітал, як будь-який вид економічних ресурсів, є обмеженим у світовій економіці. Його підвищена концентрація спостерігається в розвинутих країнах. Полегшення доступу підприємств країн, що розвиваються, та перехідних країн до американських, європейських і далекосхідних ринків капіталу дозволяє прискорити економічне зростання в цих країнах, поповнивши дефіцит капітальних ресурсів.

Ще одним наслідком фінансової глобалізації є загострення міжнародної фінансової конкуренції, що веде до поглиблення міжнародної спеціалізації окремих країн, міжнародних фінансових центрів та транснаціональних фінансових установ на наданні певних фінансових послуг, а це стимулює, у свою чергу, зростання виробництва, зниження вартості ресурсів та послуг не тільки на національному, але і на світовому рівні. У процесі фінансової конкуренції використовуються здебільшого вартісні засоби тиску на конкурента - ціна продукції та ресурсів, процент, розмір заробітної плати або комісійного відшкодування, курсове співвідношення валют чи різниця в податковому навантаженні в окремих країнах.

Розвиток фінансових інновацій означає появу нових фінансових інструментів і технологій, які глобалізаційними каналами швидко поширюються у світовій фінансовій системі. Традиційні операції з новими видами фінансових активів або нові операції з діючими активами дозволяють ефективніше використовувати фінансові ресурси компаній. Усе впевненіше завойовують ринок брокерські рахунки управління грошовою готівкою, облігації, забезпечені пулом іпотек, процентні свопи, конвертовані облігації з правом дострокового погашення, звільнені від податку облігації з плаваючою ставкою і ще багато інших.

Фінансові інновації генеруються в процесі діяльності фінансового інжинірингу, який конструює нові фінансові інструменти і операційні схеми. З погляду практики, фінансовий інжиніринг охоплює багато різних сфер. Основними з них є фінанси акціонерних компаній, торгівля, управління довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів та управління ризиками.

Серед недоліків фінансової глобалізації фахівці наголошують на асиметричності її результатів для різних груп країн. Одна з основних проблем пов'язана з питанням, хто саме виграє від глобалізації. Фактично основну частину переваг одержують багаті країни або індивіди. Несправедливий розподіл благ від глобалізації породжує загрозу конфліктів на регіональному, національному та інтернаціональному рівнях. Питання розподілу переваг є одним із найважливіших у процесі глобалізації світових фінансів. Багато аналітиків сходяться на думці, що розвинуті країни та міжнародні фінансові організації сформували "боргову кабалу" для країн, що розвиваються.

Безумовним викликом глобалізації є нестабільність світової фінансової системи. Це коло проблем пов'язане з потенційною регіональною або глобальною нестабільністю через глибоку взаємозалежність національних фінансових систем на світовому рівні. Локальні економічні коливання або кризи в одній країні можуть мати регіональні або навіть глобальні наслідки.

Світовий спад або депресія здатні розірвати взаємні зв'язки і залежності, створені в ході глобалізації, як це відбулося в часи фінансово-економічної кризи у США. Результатом може стати економічний конфлікт з загрозою перетворення в економічну війну або навіть військову сутичку.

Ще одним наслідком глобалізації є зниження регуляторної ролі національних держав при посиленні значення наднаціональних утворень та впливу ТНК.

Протягом століть національні фінансові системи функціонували переважно всередині країн і контролювалися державними структурами. Але зараз, коли склалася світова фінансова система, національні держави зі своїми регулюючими механізмами стали немов би островами в глобальному фінансовому океані. Сьогодні окремі країни неспроможні поодинці не тільки регулювати, але й контролювати в колишніх масштабах свою внутрішню фінансову сферу. Фінансові |кризи поширюються подібно ланцюговій реакції, зачіпаючи велику кількість держав.

Як уже зазначалося, у процесі глобалізації великих масштабів набуває транскордонний рух капіталу. Однак у структурі його міжнародних потоків непомірно зростає частка спекулятивних коштів. Короткострокові ("гарячі") гроші часто надходять до країн із швидко зростаючими ринками та високими процентними ставками, очікуючи оперативно заробити і за найменшої загрози нестабільності полишити країну. Тривалий приплив таких коштів до країни збільшує фінансовий рахунок платіжного балансу, штучно підвищує курс національної валюти (за гнучкого його режиму) або тимчасово нарощує офіційні резерви центрального банку. Навпаки, масовий відтік капіталу дестабілізує економіку, підриває усталеність курсу національних грошей або знекровлює золотовалютні резерви.

Іншою, не менш болючою проблемою сучасної фінансової глобалізації є зростання світової заборгованості країн за зовнішніми запозиченнями. Підвищення доступності міжнародних позикових коштів для використання у внутрішній економіці дало змогу країнам з ринками, що формуються, залучати додаткові ресурси з метою задоволення потреб національного господарства. Відтак прикметною тенденцією останнього часу стало зростання зовнішньої заборгованості у світі.

Країни з перехідною економікою, активно долучившись до глобалізаційних процесів, також часто використовують тимчасово вільні кошти міжнародного фінансового ринку для покриття бюджетного дефіциту та врівноваження платіжного балансу. Проте значна частка іноземних позик надходить до їх підприємницького сектора у вигляді комерційних кредитів, що за відсутності належного контролю з боку держави може створити додаткові загрози внутрішній фінансовій стабільності.

Фінансова глобалізація супроводжується значним поширенням використання офшорних зон у міжнародному бізнесі. У дрібних острівних державах на зразок Багамських, Кайманових, Бермудських островів, Нових Гебрідів, тихоокеанської Полінезії, Мен, Кіпру та інших не лише ховаються від національного і міжнародного контролю близько 7 трлн дол. неоподаткованих коштів, але й активно відмиваються гроші, зароблені злочинним шляхом, формуються фонди для фінансування міжнародного тероризму.

Валютная глобализация: тенденции и перспективы развития

Валютна глобалізація - вища ступінь інтернаціоналізації валютних відносин, пов'язаних з функціонуванням валют у світовій економіці та інституційної організацією ЦИХ відносин в узгодженні з принципами світової валютної системи.

Фундаментальна причина валютної глобалізації як однієї з форм економічної та фінансової глобалізації корениться в протиріччі між інтернаціоналізації процесу суспільного відтворення і збереженням його національної специфіки. Безпосередньою передумовою валютної глобалізації є, з одного боку, протиріччя між зрослим ступенем інтернаціоналізації валютних відносин та їх організацією у формі світової валютної системи, а з іншого - збереження національних особливостей міжнародних валютних відносин країн і валютної системи. Валютна глобалізація як одна з форм фінансової глобалізації обганяє глобалізації в сфері матеріального виробництва.

Про масштаби валютної глобалізації свідчить зростаючий оборот світового валютного ринку, Який в десятки разів підвищує обсяг торгівлі товарами і послугами, що свідчить про диспропорції між валютної та товарною масою в світовій обороті.

В умовах глобалізації світового валютного ринку як одного з сегментів світового фінансового ринку формуються його інституційні та функціональні особливості. В інституційно аспекті на цьому ринку посилюються позиції ТНК і ТНБ, нових інституційних небанківських посередників, колективних інвесторів, різноманітних фондів (у тому числі хедж-фондів), активізується роль міжнародних фінансових інститутів.

Під впливом економічної та валютної глобалізації сформувався функціональні особливості світового валютного ринку: Небувале зростання ємності і глибини ринку, диверсифікація інструментів валютних угод, в тому числі похідних валютних інструментів (форварди, ф'ючерси, опціони, свопи і т. Д.). Посилюється віртуалізація валютних операцій з використанням сучасних технологій та засобів інформації, стандартизація валютних угод, збільшується обсяг спекулятивних валютних угод. У разом зростає відрив діяльності валютного ринку від інтернаціоналізації процесу відтворення.