Генезис та теоретичні засади ліворадикальної політичної економії

Генезис та теоретичні засади ліворадикальної політичної економії.

Ліворадикальна політична економія (ЛПЕ):

- виникла внаслідок розгалуження марксистської економічної теорії на дві основні течії:   1)ревізіонізм і 2) ортодоксальний марксизм (в т.ч. російський більшовизм);

- представляє собою ліве крило ревізіонізму (інші назви - революційний марксизм або лівореволюційна концепція соціалістичної економічної думки), яке сформували ортодоксальні марксисти після відмежування соціал-реформістів (тобто правого крила ревізіонізму);

- є альтернативою центристській течії ревізіонізму та його правому крилу (інші назви - соціал-реформізм або правореформістська концепція соціалістичної економічної думки).

- відображає інтереси проміжних верств і прошарків розвинутих країн Заходу (насамперед інтелігенції).

Теоретичні передумови виникнення ревізіонізму (в т.ч. і ЛПЕ):

- глибока теоретико-методологічна криза марксистеської економічної теорії у 90-х рр. ХІХ ст., яка проявилася у розбіжності між її висновками і реальними процессами у ринковій економіці вже у 70-80-х рр ХІХ ст.(зокрема, відсутність реального підтвердження іторичної тенденції капіталістичного нагромадження К.Маркса, за якою неминучим є зубожіння класу найманих робітників, їх перетворення на пролетаріат).

Історичні передумови виникнення ревізіонізму (в т.ч. і ЛПЕ):

- складні процеси становлення й розвитку монополістичної стадії капіталізму;

- науково-технічний прогресс, який потребував підвищення освітнього й культурного рівня трудящих, диктував необхідність пошуку ефективних форм стимулювання праці;

- поява наприкінці XIX ст. у розвинених країнах Європи можливості використання в інтересах пролетаріату громадянських прав і свобод, парламентаризму, преси та ін.

Ревізіонізм - від слова «ревізія», яке означає перегляд (в данному випадку - перегляд марксового вчення з інших історичних позицій із внесенням відповідних змін у його теорію і методологію).

- сформувався наприкінці ХІХ  ст.

Засновник ревізіонізму - колишній ортодоксальний марксист Едуард Бернштейн (1850—1932), через що ревізіонізм отримав іншу наву - бернштейніанство (суть якого полягала в доведенні можливості здійснення соціалізму за умов ринкової економіки (капіталізму) через поліпшення останньої шляхом цілеспрямованих реформ). Бернштейн критикував марксове вчення, зокрема:

- концепцію історичного матеріалізму (за недооцінку й заперечення активної ролі практичної діяльності людей), протиставляючи революційному руху Маркса еволюційний розвиток, спрямований на поступовий перехід до нового суспільства;

- трудову теорію вартості (за втрату будь-якого конкретного значення й перетворення на розумову конструкцію), висуваючи теорію "економічної вартості", що представляла собою синтез трудової теорії вартості та вчення про граничну корисність;

- ідею революційного трансформування власності, обгрунтовуючи власну теорію «демократизації капіталу».

Теоретичні основи ЛПЕ. Предстваники ЛПЕ виступали за:

- негайне здійснення революційних перетворень;

- повну націоналізацію засобів виробництва та їх усуспільнення;

- встановлення диктатури пролетаріату;

- встановлення планової економіки.

Теорії, розроблені в межах ЛПЕ:

1) теорія імперіалізму (про його приреченість) (К.Каутський, Р.Гільфердінг, Р.Люксембург, В.Ленін); 2) теорія «ультраімперіалізму» (К.Каутський);

3) теорія «перманентної» соціалістичної революції (Л.Троцький);

4) теорія загальної кризи капіталізму і теорія загострення класової боротьби (Й.Сталін).