Французька Республіка

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА «МІЖНАРОДНА  ЕКОНОМІКА» 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

САМОСТІЙНА  РОБОТА

НА ТЕМУ «Французька  Республіка»

З ДИСЦИПЛІНИ «Економіка Зарубіжних Країн»

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 1-го курсу 

спеціальності «Міжнародна економіка”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

 

Зміст

Вступ 3

Основні висновки: 4

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ, ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ, ЕКОНОМІКА ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 5

1. Історія країни 5

2. Політичний устрій 7

2.1.Законодавча влада 7

2.2.Виконавча влада 8

2.3. Зовнішня політика та міжнародні відносини 9

3. Економіка 10

Промисловість 11

Сфера послуг 12

Сільське господарство 12

Транспорт 13

Експорт 13

Імпорт 14

РОЗДІЛ 2. НАСЕЛЕННЯ, ПРИРОДА, КУЛЬТУРА  ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ. ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ В КРАЇНІ 15

1. Населення. Демографічна ситуація в країні. Мова. Релігія 15

2. Природні умови 17

3. Культура 18

4. Особливості ведення бізнесу в країні 19

Етикет ділових зустрічей у Франції 19

ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 22

ДОДАТКИ 23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Офіційна назва – Французька Республіка.

Площа – 551,6 тис.км²

Населення – 61,9 млн. чол.

Столиця – Париж.

Тип країни – високорозвинене  держава, країна «великої вісімки».

Державний устрій – президентська  республіка, унітарна держава.

 

Франція або Французька Республіка — високорозвинена постіндустріальна держава у Західній Європи, що межує з найрозвинутішими країнами східної, західної, північно-східної Європи, які одночасно виступають її партнерами за Європейським Союзом.  Завдяки своєму сприятливому географічному та геополітичному розташуванню Францію нерідко називають «центральною країною Західної Європи», що дає можливість країні вести активні торгівельно-економічні зв’язки з країнами-сусідами. Сприятливим для розвитку господарства країни є її наближення до важливих мінерально-сировинних баз Європи (залізорудний басейн Швеції, лісових масивів Скандинавських гір), Північної Африки (нафтогазових родовищ Алжиру та Лівії), Південно-Західної Азії (нафта Перської затоки). Оскільки Франція недостатньо забезпечена такими стратегічно-важливими мінеральними ресурсами, як: нафта, газ, вугілля, вона змушена задовольняти свої потреби у виробництві шляхом імпортування сировини із вище вказаних країн. У галузевій структурі економіки основним видом діяльності населення стала сфера послуг, що є характерним для країн постіндустріального розвитку. Особливе значення у промисловості мають новітні галузі: автомобілебудування, авіабудування, верстатобудування, машинобудування, продукція хімічної, текстильної, харчової та обробної промисловості.

Машинобудування є найбільшою галуззю французької промисловості, тим самим виступаючи головною експортною статтею країни.  Сільське господарство Франції є найрозвинутішим у  Європі, забезпечуючи 25% загального об’єму виробленої продукції всіх європейських країн. Даний сектор економіки переважно забезпечує потреби населення у продовольстві, проте також виступає основним виробником продукції на експорт. Для демографічної ситуації Франції характерний I тип відтворення населення. Природний приріст низький: 3чол./тис. Наслідком цього є «старіння нації». Для країни притаманне позитивне сальдо міграцій. Сюди прибуває багато тимчасових робітників з Португалії, Іспанії, країн Північної Африки.  Проте Франція залишається типовою одно - національно країною. Понад 82% її населення становлять французи. Незначну частку становлять етнічні меншини. Франція є однією з найбільш густозаселених та високо урбанізованих країн світу. Рівень урбанізації – 73%. Околиці Парижа – найбільший урбанізований район Європи. Важливими галузями міжнародної спеціалізації Франції є туризм та курортне господарство, за рахунок яких країна посідає перше місце в Європі та друге після США у світі за кількістю відвіданих туристів. Франція активно підтримує всі форми зовнішніх економічних зв’язків з багатьма країнами світу. 2/3 її товарообігу припадає на країни ЄС, США та Японію, які і виступають основними торгівельними партнерами Франції.

 

 

 

 

 

 

Основні висновки:

 

Франція – це

 

- високорозвинена європейська  країна, VI за величиною економіка в світі

- член ядерного клубу

- найбільш відвідувана країна в Європі

- країні, з одним із найвищих  рівнів життя населення

- лідер сучасних технологій  в Європі

- передова країна у розвитку  атомної енергетики (АЕС – 75%)

- країна, з максимально раціональним використанням земельних ресурсів під сільське господарство

- лідер з експорту продовольчих товарів

- законодавиця мод

 

 

Економічні показники:

 

• Валюта - євро
• ВВП– $ 2,773трлн (6-е м.)
• ВВП на душу населения– $35 156

      (35-е м.)

• Зовнішній борг – $ 5,6 трлн– 4-е місце
• Інфляція – 1,9%
• Економічно активне населення– 28,5 миллиона человек
• Рівень безробіття – 9,1%
• Темпи приросту населення - 0.5% (151-е м.)
• Темпи міграції населення – 1,46% (146-е м.)
• Рівень народжуваності – 12,43 чол/1000  (161-е м.)
• Експорт країни – 578 млрд $ (6-е м.)
• Імпорт – 684,6 $

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ, ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ, ЕКОНОМІКА ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

1. Історія країни

 

Сучасна територія Франції освоєна  з давніх часів. До завоювання території легіонами Юлія Цезаря в 59-51 pp. до н. е. тут із VI ст. до н. е. проживали галли. Галлія — це стародавня назва Франції. Римське панування тривало до V ст. Країна стала називатися Францією в X ст. У 987 р. До XII ст. Франція залишалася феодально роздробленою. У 1302 р. було скликано Генеральні штати — перший французький парламент. Це знаменувало створення станової монархії.

 

Перебіг основних історичних подій, що змінили хід історії Франції:

- правління Людовіка XI (1461-1483) - встановлена абсолютна монархія

- Тридцятилітня війна (1618-1648) – перший в історії Європи воєнний конфлікт, що значно похитнув стабільність в Європі та дещо загальмував економічний прогрес.

- правління Людовіка XIV (1643-1715) - "короля-сонця» - Франція здобула найвищий рівень розвитку серед усіх країн тогочасного простору. Брала участь у кількох війнах в Європі: 1635-1659 рр.. - Війна з Іспанією, 1672-1678 рр. - Голландська війна, які дещо підірвали економічне становище країни.

- Людовік XV (1715-1774) – програв «семирічну війну»(1756-1763), у наслідок якої було втрачено імперією Канаду та острови у Вест-Індії.

- Велика французька революція (1789-1794) - почалася взяттям Бастилії 14 липня 1789 року і супроводжувалася кривавим терором. Революція призвела до краху старого порядку та утвердження у Франції нового, більш «демократичного і прогресивного» суспільства. Однак говорячи про досягнуті цілі і жертви революції, багато істориків схиляються до висновку, що ті ж цілі могли бути досягнуті і без такої величезної кількості жертв. Проте революція принесла народу Франції звільнення від важкого гніту, чого неможливо було досягти іншим шляхом. Більшість істориків вважає, що Велика французька революція мала величезне міжнародне значення, сприяла поширенню прогресивних ідей у ​​всьому світі, зробила вплив на серію революцій в Латинській Америці, в результаті яких остання звільнилася від колоніальної залежності, і на ряд інших подій першої половини XIX ст. 
-  Наполеон I Бонапарт (1799-1814) - французький полководець і державний діяч, який заклав основи сучасної французької держави. У 1804 проголошений імператором. Заснував Першу Французьку імперію (1804-1815), яка сприяла торгівельно-економічним відносинам країни у світовому господарстві. Шляхом завойовницьких походів Наполеон створив всеєвропейську імперію.

- період Першої  світової війни (1914-1918) – у воєнні роки  Франція втратила 1,4 млн осіб. За Версальським договором 1919 р. вона повернула собі Ельзас і Лотарингію, загарбані Пруссією 1870 р. Франція також одержала Саарську область, Того і Камерун.

- період Другої світової війни (1939-1945) - Поразка Франції у війні проти Німеччини в 1940 р. зумовила падіння Третьої республіки.

- Четверта республіка (1946-1958) -  характеризувалася наявністю парламентського ладу, слабкою владою президента республіки. Період ознаменований розпадом французької колоніальної імперії, війнами в Індокитаї, потім у Північній Африці. Франція стала однією з засновниць ООН, вступила в НАТО. У внутрішній політиці - період сильної нестабільності після війни, посилення впливу. Початок економічного зростання («Славне тридцятиріччя») супроводжувалося неконтрольованою інфляцією. Часто змінювалися так звані «примарні уряди» (зазвичай по 2-3 відставки прем'єр-міністрів на рік).

- проголошення П'ятої республіки (1958) -  період французької історії з 1958 року по теперішній час, визначається прийнятою в 1958 році новою конституцією Франції.

 П'ята республіка: 
- Розширила права виконавчої влади 
- До 1960 у зв’язку з розпадом колоніальної системи велика частина французьких колоній в Африці завоювала незалежність. 
- Масові заворушення молоді та студентів (травневі події у Франції 1968), викликані загостренням економічних та соціальних суперечностей, а також загальний страйк призвели до гострої політичної кризи

    - Шарль де Голль – перший президент П'ятої республіки в 1958—1969. Генерал Визволення, герой Першої та Другої світових війн. В цілому, повоєнний розвиток Франції під керівництвом Ш. де Голля характеризува -

лося форсованим розвитком  промисловості і сільського господарства, заохоченням національного капіталу, економічної та соціально-культурною експансією в колишні африканські і азіатські колонії, активної інтеграцією в рамках Євросоюзу, розвитком науки і культури, посиленням заходів соціальної підтримки, протидією «американізації » культури. 
Зовнішня політика при президенті Де Голля відрізнялася прагненням до незалежності і до «відновлення величі Франції». У 1960 р. після успішних випробувань власної ядерної зброї країна приєдналася до «ядерного клубу», в 1966 р. Франція вийшла з військової структури НАТО (повернулася лише під час президентства Ніколя Саркозі), Шарль Де Голль не підтримував і процеси євроінтеграції. 20 червня 1969 р. Ш. де Ґолль подав у відставку (не отримавши більшості на його пропозиції щодо несуттєвих змін до конституції). Далі президенти мінялися у такій послідовності: Жорж-Жан-Раймон Помпіду (1969-1974 pp.), Валері Жискар д'Естен (1974-1981 pp.), Франсуа-Морис-Марі Міттеран (1981-1995 pp.), Жак-Рене Ширак (з 1995 p – 2007р.), Ніколя Саркозі (2007-2012рр.) Франсуа Олланд (25.09.2012р. )

 

2. Політичний устрій

 

Державний устрій – президентська  республіка, унітарна держава.

Діє Конституція П'ятої республіки, прийнята на референдумі 28 вересня 1958 року. 
 
Глава держави - президент. Президент обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років (до 2002 р. - 7 років). Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Якщо цієї більшості не набрано в першому турі голосування, проводиться другий тур.

Президент наділений повноваженнями:

• призначає прем'єр-міністра і за поданням останнього - міністрів без затвердження їх парламентом
• має право розпускати Національні збори, після попередніх консультацій з головою Національних зборів призначати нові вибори
• головує в Раді міністрів, у Вищій раді оборони, є верховним головнокомандувачем збройними силами
• виносить на референдум проекти законів, оприлюднює закони
• очолює Вищу раду магістратури.  
  

Нинішній президент Французької республіки – Франсуа ОЛЛАНД, обраний 6 травня 2012 року. Очолив посаду 15 травня 2012 року. 

2.1.Законодавча влада

 

Здійснюється парламентом, який складається з двох палат: Національних зборів (нижня палата) і Сенату (верхня палата).  
Національні збори обираються за мажоритарною системою у 2 тури строком на 5 років. Палата Національних зборів складається з 577 членів: 555 членів обираються шляхом прямого, загального і таємного голосування за мажоритарною системою в 555 одномандатних виборчих округах у метрополії і 22 члени - в заморських департаментах і територіях. Голова Національних зборів - Клод БАРТОЛОН, обраний 26 липня 2012 року.  
Сенат обирається колегією виборщиків, яка складається з депутатів обласних, генеральних, муніципальних рад, строком на 6 років з поновленням кожні 3 роки наполовину. Вибори проходять за пропорційною системою в департаментах, де обираються по 4 сенатора і більше за мажоритарною системою в департаментах, де обираються по 3 сенатора і менше. Сенатором може бути обраний громадянин віком від 24 років. Після реформи Сенату 2010 р. кількість сенаторів складає 348 чоловік.  
Голова Сенату - Жан-П'єр БЕЛЬ, обраний 1 жовтня 2011 року.

 

 
2.2.Виконавча влада

 

Здійснюється Президентом і Радою Міністрів (урядом). Президент призначає прем'єр-міністра і за його поданням - міністрів. Член парламенту не може бути одночасно членом уряду. Уряду не потрібний вотум довіри, однак він може бути відправлений у відставку через вотум недовіри, оголошений більшістю в Національній асамблеї. Уряд сформований 21 червня 2012 року. 
Прем'єр-міністр Французької Республіки - Жан-Марк ЕЙРО, призначений 15 травня 2012 року. 
 
Політичні партії 
 
Демократичний рух - ДР (Mouvement Democrate - MoDem). Створена 10 травня 2007 р. колишніми членами Союзу за французьку демократію(СФД), Екологічної партії КАП 21 і партії "Зелені".