Фінансова криза в Україні на тлі світової економічної кризи: причини, наслідки та шляхи вирішення

Міністерство освіти та науки України

Київський національний економічний університет імені  Вадима Гетьмана

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз статей на тему:

 

«Фінансова  криза в Україні на тлі світової економічної кризи: причини, наслідки та шляхи вирішення»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

Київ – 2010

 

 

Світова економічна криза, яка почалася ще в липні 2007 року, поступово охопила майже всі  країни світу. Спочатку зазнав краху  «перегрітий» ринок нерухомості  США, потім послідували багаточисленні банкрутства банків і відчайдушні кроки урядів держав щодо підтримки світової економіки. Фінансова криза не оминула і Україну, що зачепило всі сфери  життя українців. Метою даної роботи є аналіз статей на предмет причин виникнення , а також перебігу кризи в Україні, її наслідків та способів виходу з даного становища. Тема є достатньо актуальною, на мій погляд, так як в найближчі декілька років, навіть при «оживанні» економіки, нашій державі не оминути жорсткого державного регулювання, боргів, інфляції та низького приросту ВВП.

Світова криза продемонструвала негативний аспект глобалізації. Вся економіка  впала, як картковий будинок, коли з  неї витягнули лише одну карту. Нею  виявилось іпотечне кредитування в  США. Неплатоспроможність американців  щодо взятих кредитів спричинила припинення кредитування. В свою чергу це призвело до підриву основного двигуна світової економіки – попит пересічного американця. Саме цей ланцюг подій і спровокував падіння економік країн Західної Європи та США,  які були надто сильно пов’язані господарськими та політичними зв’язками . 

Щодо сценаріїв, як саме відбувалось  падіння економік, то це питання  аналізується в статті «Особенности падения». Найголовнішими факторами, на мою думку, стали неспроможність реалізації рефінансування банків; паніка на фондових ринках, а також  зменшення попиту на ринках США та Європи на різноманітну продукцію. Я вважаю, що останнє мало дуже великий вплив на становище  України.  В економіці нашої країни одну з вирішальних ролей відіграє експорт. Тож , якщо такі країни ,як Китай, змогли перенаправити продукцію на внутрішній ринок, то в України такої можливості за існуючої структури ринку не було. Як наслідок, наша держава опинилася на межі закриття великих підприємств, діяльність яких ставала нерентабельною.

Не менш серйозних проблем зазнав і банківський сектор України. Одним з основних наслідків, я вважаю, стала втрата довіри в усіх елементах системи, а саме вкладників до банків, банків один до одного, банків до регулятора. Промінвестбанк восени 2008 року виявився неспроможним повернути вкладникам депозити, і став першим банком, де була введена тимчасова адміністрація. Нацбанк вводить мораторій на видачу депозитів. Все начебто відбувається по світовому сценарію, але, як на мене, криза банківської системи в Україні мала свою національну специфіку. Саме цей аспект даної проблеми розглядається в статті «Курс на виживание».

На мій погляд, кризове становище в Україні було наслідком не лише світового впливу, але також було спричинене численними проблемами, які й потягнули її на фінансове дно. Від’ємне бюджетне сальдо, сальдо  платіжного балансу, активне зростання зовнішнього боргу й висока інфляція в першій половині 2008 року  самі по собі призводили до зниження темпів розвитку. А восени проблеми почали поглиблюватись через різке знецінення гривні, припинення рефінансування за рахунок закордонних інвесторів і паніки вкладників. Саме швидка девальвація гривні змусила трансформувати банківську кризу у валютну.

Таким чином, виходить замкнене коло: в банківській системі зменшується  капітал і банки скорочують кредити  в економіку ( кредитний портфель зменшився на 1,5%) – економіка  знаходиться в стані рецесії і втрачає конкурентоспроможність, падає експорт – знов зменшуються кредитні портфелі – і так до безкінечності.

Щодо державної підтримки, то, на мою думку, в першу чергу  необхідно підтримувати життєздатні  банки з метою нормального  їх функціонування в перспективі. Репутація  банків, в яких була введена тимчасова адміністрація постраждала, тим паче, що ринок позик для них зачинений. З іншої сторони, повернення депозитів для держави дорожче, ніж рекапіталізація.

Щодо шляхів виходу з  кризового становища, то уряд, Національний банк та банкіри бачать їх по-різному.  Цей аспект теми розглядається в статті «Как завести экономику». Відсутність довгострокових ресурсів, недостатнє ліквідне забезпечення  і високі кредитні ставки роблять зрозумілим той факт, що запустити кредитування економіки без допомоги держави є практично неможливим.

Національний банк обіцяє надавати банкам рефінансування на п’ять років  під 10-13% річних, за умови, що вони будуть кредитувати економіку під 15%. Інакше кажучи, Нацбанк вводить новий  порядок рефінансування банківських заклади з метою стимулювання кредитування економіки на період її виходу з кризи.

Що ж до проекту Міністерства фінансів, то уряд планує цільове кредитування держсектору за рахунок емісійних  засобів Національного банку. Головна  ціль держави – забезпечення стабільності і високого рівня життя. Якщо ж для цього стане необхідним націоналізувати частину підприємств, то цей процес можна буде розглядати як плату за попередження колапсу.

План виходу з кризи банкірів базується на законодавчому мораторії  на дострокове вилучення депозитів, більш жорстким контролем над інфляційними процесами , а також на активізації процесів по вилученню так званих поганих активів. За словами банкірів, ліквідність банківської системи сьогодні вже на достатньому рівні. Проте нестабільність ринку є фактором потенціального ризику, а тому стає зрозумілим, що про минулі об’єми кредитування бізнесу на даному етапі розвитку не може бути і мови.

Проте в статті «Почему не финансовій кризис опасен для Украины?» висвітлюється думка , що навіть після закінчення фінансової кризи Україна залишиться в кризовому стані і недостатності довіри. Наріжним каменем росту економіки є довгострокові інвестиції. Держава не може надати економіці необхідні ресурси. Щодо приватних інвесторів, то їм необхідні вагомі гарантії, які на даному етапі розвитку України відсутні. Таким чином , великі приватні капіталовкладення в економіку нашої держави на довгострокову перспективу є маловірогідними.

Особисто я вважаю, що українська модель капіталізму нестабільна, бо в ній дуже багато гравців – як з боку бізнесу, так і з боку держави. А тому, який би варіант виходу з рецесії не був би імплементований, все одно буде стан постійної кризи – до тих пір, поки в Україні не буде реальних демократичних, конкурентних виборів, стійкого апарату влади і абсолютного верховенства права.