Економічне районування та територіальна організація господарства. Подільський економічний район

Машинобудування в основному створено в післявоєнні роки і має ряд  підприємств, які обслуговують здебільшого  потреби сільського господарства і  харчової промисловості, є також  підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва  електротехнічної, інструментальної продукції. Вінницький завод тракторних агрегатів  виробляє вузли та запасні частини  до тракторів та комбайнів, Калинівський – устаткування для цукрових заводів, Тернопільський – бурякоцукрові  комбайни. Трансформаторні підстанції, тракторні деталі, ковальсько-пресове  устаткування – у Хмельницькому, сільськогосподарські машини, деревообробний інструмент – в Кам’яці –Подільському, електроапаратуру – у Тернополі, тракторні деталі – у Шепетівці.

Легка промисловість у структурі  промислового виробництва економічного району має такі підгалузі: текстильну, швейну, взуттєву, трикотажну. Текстильне виробництво – це Тернопільське  виробниче об’днання “Текстерно”. Екомічний район виробляє 15,9 % тканин України. Швейні фабрики є у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі, Чорткові, Кам’янці –Подільському, Могилеві-Подільському, Ободівці, Забужжі, Гайсині, Браїлові, Хмільнику, Козятині. Взуттева промисловість розвинена у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Теребовлі, Тульчині, Хмільнику. Шкіряно-галантарейне виробництво є у Тернополі, Вінниці, Хмельницькому, Заложцях, Вишнівці; хутрове – у Жмеринці. Трикотажні фабрики працюють у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі й Кам’янці –Подільському.

У районі розвинена промисловість  будівельних матеріалів в основному  на місцевій сировині. Це Гніванський, Жежелівський, Губниківський гранітні кар’єри, Кам’янець –Подільський цементний завод, Глуховецький каоліновий комбінат, Турбінський каоліновий завод, Калинівський завод деревостружкових плит.

Деревообробна промисловість частково орієнтується на привізну сировину. Вона виробляє: меблі – у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Хмільнику, Барі, Гайсині, Шепетівці, Ізяславі, Летичеві, Вовковинцях, Дунаївцях, Славуті, Бережанах, Кременці, Микулинцях, Козові; папір – у Россоші, Понінці, с. Поляне Шепетівського району; картон – у с. Проскурівка.

Серед підприємств інших галузей  промисловості можна виділити заводи „Будфарфор” і художньої кераміки у Полонному, Тернопільський фарфоровий завод, склоробний у Славуті, Підволочинську фабрику пластмасових виробів, фармацевтичну  фабрику в Тернополі.

Енергетична база в економічному районі зміцнюється за рахунок Ладижинської ДРЕС і Хмельницької АЕС, де завершується будівництво другого енергетичного  блоку.

Виробнича структура  експортно-імпортних операцій підприємств  легкої промисловості Подільського економічного району (2008–2012 рр.)

 

Динаміка обсягів експортних та імпортних операцій промислових підприємств

 

Сільське господарство

Сільське господарство економічного району спеціалізується на землеробстві зерново-буряківничого і тваринництві м’ясо-молочного напрямів. Економічний  район характеризується високим  рівнем сільськогосподарського освоєння земель.

Провідні зернові культури –  озима пшениця, ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно; технічні – цукрові  буряки.

У Подільському економічному районі вирощують також овес, просо, гречку, соняшник, картоплю, тютюн тощо. Серед  кормових культур поширені конюшина, люцерна, однорічні та багаторічні  трави. Розвинені садівництво (яблуні, груші, сливи, вишні) та ягідництво; у  Придністров’ї – виноградництво.

У тваринництві переважає молочно-м’ясне скотарство і свинарство. Відносно розвинені птахівництво, ставкове рибництво  та бджільництво. Тваринництво району має сприятливу кормову базу, яку, зокрема, забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової). Найпоширеніші  породи великої рогатої худоби –  симентальська, чорно-ряба, червона  польська; свиней – велика біла; овець  – прекос.

 

5.Транспорт

Подільський економічний  район має досить густу мережу залізничних, автомобільних шляхів сполучення. Експлутаційна протяжність  залізниць загального користування становить 2536 км. Основні лінії: Київ – Одеса (через Козятин і Жмеринку); Київ – Львів; Вапнярка – Знам’янка; Козятин – Бердичів; Вінниця –  Гайфорон; Київ – Шепетівка –  Тернопіль – Чернівці та ін.

Найбільше значення у вантажо- та пасажироперевезеннях мають залізничний та автомобільний, а також трубопровідний транспорт. Найбільшими транспортними вузлами, крім обласних центрів, є також Жмеринка, Шепетівка, Козятин, Вапнярка.

 

 

6.Туризм

 

Основними центрами рекреації  та туризму є Кам'янець-Подільський, Хмільник, Сатанів, Почаїв, Кременець, Збараж тощо.

Найбільші міста. 

Вінниця (365 тис. жителів) — найбільше місто Подільського економічного району. Тут виробляють понад 50 % промислової продукції області. Найважливіше значення мають машинобудування, хімічна, будівельна індустрії, галузі легкої й харчової промисловості. У Вінниці є педагогічний, медичний, аграрний, технічний університети, торгово-економічний інститут, музеї, два театри тощо.

 
З Вінницею пов'язав понад 20 останніх років  життя М. І. Пирогов — учений, хірург, основоположник польової хірургії, засновник  Російського Червоного Хреста, автор 4-томного видання «Топографічної анатомії». Музей-садиба із церквою-некрополем Пирогова завжди викликають неабияку зацікавленість з боку гостей та місцевих жителів.

 
Хмельницький (понад  255 тис. осіб) — важливий промисловий і культурний центр Поділля. Провідними галузями тут є машинобудування (радіоелектронне, електротехнічне, приладо- та верстатобудування), легка, будівельних матеріалів та харчова галузі промисловості. У місті працюють національний університет,  університет управління та права, економічний університет, два театри, філармонія, музеї.

 
Тернопіль — обласний центр (219 тис. осіб), осередок формування промислового вузла, який спеціалізується на машинобудуванні, легкій та харчовій галузях промисловості. Вищі навчальні заклади міста готують інженерів, педагогів, медиків, фахівців з економіки та фінансів. Працюють тут два театри, філармонія, музеї, картинна галерея.

 

До найбільш відомих історичних пам'яток Тернополя належать: Воскресенська  церква (XVII ст.), Воздвиженська церква (XVI ст.), Домініканський собор (костел) (XVIII ст.), палац-замок князя Тарновського на березі живописного ставу, який створено в долині річки Серет у середині XVI ст. і відновлено в середині XX ст.

 

 

7.Висновки

Одним з найменш урбанізованих (сільське населення становить 53%) районів  України є Подільський район. Корисні копалини району обмежуються сировиною для промисловості будівельних матеріалів. 
Основою господарського комплексу Поділля є потужний АПК. За виробництвом валової сільськогосподарської продукції район знаходиться на четвертому місці в країні. Сільськогосподарську сировину використовує більшість промислових підприємств Поділля. В сільському господарстві працює більша частина населення району. 
Провідна галузь сільського господарства – рослинництво. Близько 50% посівних площ зайнято під зерновими культурами (озима пшениця, кукурудза, зернобобові). Основною технічною культурою с цукрові буряки. За їх валовими зборами Поділля посідає перше місце в країні (до 30%). 
Найрозвинутішими галузями промисловості є: харчова, машинобудування і металообробка, що спеціалізується на виробництві технологічного устаткування для харчової промисловості, хімічна і легка промисловість. Провідну роль у районі відіграють залізничний і автомобільний транспорт. 
Основними промисловими вузлами Подільського району є: Вінницький, Хмельницький, Тернопільський, Кам'янець-Подільський, Шепетівський. 
З Подільського району в інші райони країни вивозять: різноманітну продукцію АПК, бурякозбиральні комбайни, технологічне устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, мінеральні добрива, миючі засоби, штучну шкіру тощо. З інших районів на Поділля надходять: метали, вугілля, прилади, різноманітні машини і обладнання, штучні і синтетичні волокна, сільськогосподарські машини, автомобілі, автобуси тощо. 
Для Подільського району головною проблемою є низький рівень промислового розвитку. Серед інших проблем: демографічна, трудових ресурсів, ерозійні процеси, що набувають катастрофічного характеру на Поділлі та Придніпровській височині.

Подільський економічний район  має інтенсині економічні і культурні  зв’язки як з іншими економічними районами України, так поза її межами. 
Район має значні можливості перспективного розвитку господарства. Поряд з цим є ще ряд соціально-економічних проблем, які потрібно вирішувати. Він ще значно відстає у виробництві товарної продукції промисловості (на 37,2%) серед економічних районів України, де він не поступається тільки Західно-Поліському і Центральноукраїнському районам. Район мало забезпечений землею з розрахунку на сільського мешканця. Не вирішено питання збереження і поліпшення родючості сільськогосподарських угідь, активізації великої кількості малих міст і селищ міського типу, зокрема віддалених від великих міст району та ін. Тому подібна програма комплексного соціаль-економічного розвитку Подільського екномічного району. Дещо підвищити землезабезпечення сільських мешканців можна за рахунок рекультивації еродованих земель і зменшення площ під військовими полігонами. Доцільно спеціалізувати сільськогосподарську зону АПК, формувати приміський АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією закритого і відкритого грунту. 
Варто поглибити спеціалізацію південних районів Поділля на вирощуванні овочів, ягід, цукрових буряків, зернових культур, особливо круп’яних, і тютюну. Тут можна одержувати найвищі урожаї гречки в Україні. У північних районах є сприятливі умови для картоплярства, зернових і технічних культур, садівництва. 

Важливими надалі залишаються питання  розвитку лісового господарства, селекційної  роботи у рослинництві та тваринництві, переробки значної частини продукції  сільського господарства до кінцевого  продукту.

 

8.Загальні висновки

Перспективні напрямки розвитку району пов’язані з ефективним та раціональним використанням наявних  в районі ресурсів. В першу чергу  це пов'язано з більш високопродуктивним використанням земельних ресурсів. Подільський соціально-економічний  район відноситься до районів  з найвищим рівнем розораності території, Нерівності рельєфу і висока частка просапних культур у посівних площах зумовлюють активні процеси  деградації грунтів і розвиток ерозійних  процесів. Тому важливим є розширення використання ґрунтозахисних технологій, насадження лісів, гіпсування та вапнування закислих ґрунтів.

Поряд з цим, важливу роль має зменшення скидів забруднення  стічних вод. У 1999 р. сума таких скидів перевищувала 81 млн. м3. Водночас, впродовж 1985 " 2000 рр. йде скорочення кількості  оборотної та повторно використаної води - 1321 млн. м3, що на 184 ?млн. м3 менше, ніж в 1995р. вкрай необхідно будівництво  нових очисних споруд та поліпшення діючих.

Хоча в районі і немає  значних підприємств, що викидають  в повітря шкідливі речовини, але  є 316 підприємств, що негативно впливають  на атмосферне повітря. Щороку в повітря  викидається до 220 тис. т шкідливих  речовин. Найбільшими забруднювачами повітря є промислові об'єкти і  транспорт. Запобіжними екологічними заходами тут можуть бути використання екологічно чистих промислових і сільськогосподарських технологій.

Проблема аграрної реформи  не може вважатись завершеною у зв'язку з недосконалістю механізму та протікання реформи. Хоч є і позитиви. Так, в Тернопільській області в основному  вдалось уникнути подрібнення великих  сільськогосподарських підприємств, які за багатьма технологічними та економічними ознаками переважають  малі і середні ПАПи (приватні агропідприємства). Якщо в області в 1999р. було ляше 4% прибуткових підприємств, то в 2000р. їх кількість перевищила 39%.

Не правомірною є практика виплати селянам до 1% доходів  від вартості землі, що не збагачує їх як справжніх власників. Так, ЗАТ "Тернопільський агропромисловий  комплекс", що охоплює 7 цукрозаводів області орендуватиме у дрібних  землевласників до 17 тис. га землі, виплачуючи їм мізерні дивіденти. Але президентський Указ захищає 1%-но відсоткову виплату  дивідентів для пайовиків.

Проблематичною видається  в сучасному світлі доля енергетики району і особливо атомної. Так, не віришеною  залишається питання з ХАЕС в  плані добудови другого енергоблоку, адже станція не будувалась як однореакторна. Проблемою є і взагалі подальша доля ХАЕС, ресурс роботи якої розрахований років на 40, а місто-супутник Нетішин (37 тис. мешканців) є однопрофільним і терміново потребує розвить) його галузевої структури.

Актуальною є проблема безробіття. Механізм залучення та використання незайнятого населення  можна оптимізувати, застосувавши економічні і організаційні стимули участі його в сезонних роботах, впроваджуючи сучасні принципи взаємостосунків  між керівниками сільськогосподарських  підприємств та се іонними працівниками.

За певних умов район може експортувати робочу силу, однак при  цьому треба створити умови для  збереження трудового потенціалу з  урахуванням того, що експорт робочої  сили в сучасних умовах ефективніший, за експорт товарів, оскільки певною мірою розв’язує проблему зайнятості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Андрейцев Ю.І. Екологічна експертиза, право та практика. – К.: 1998, 230 с.
2. Бахмачук Ю.А. Доповідь про забезпечення народогосподарського комплексу водою і стан водних ресурсів. – Львів: 2000, 58 с.
3. Білявський Г.О. Основи загальної екології. – К.: 1999, 154 с.
4. Водний кодекс України.
5. Ворнов А. К. Навколишнє середовище та розвиток. – Харків: 1998, 243 с.
6. Друзь В.Л. Методичні засади еколого-географічних досліджень річкових систем. – Рівне: 2000, 139 с.
7. Махортов Ю.А. Эколого-экономические проблемы использования земельных угодий. – Луганск: 1999, 140 с.
8. Музика О.Л. Проблеми використання водних ресурсів України. – К.: 2000, 352 с.
9. Постанова Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
10. Пропозиції Держводгоспу до проекту програми діяльності Кабінету Міністрів України.
11. Семенченко П.М. Практика экономического регулирования и охраны окружающей среды /Приаз. гос. техн. ун-т. – Донецк: 1997, 143 с.
12. Старченко В.Я. Проблеми і перспективи розвитку водних ресурсів К.: 1998, 108 с.