Економічне мислення як основний компонент економічного виховання

• оперувати економічними поняттями, виділяти ознаки цих понять;
• орієнтуватися в головних миганнях економічного життя країни, пояснювати сутність економічних процесів та явищ; науково оцінювати суспільно-економічні явища, виявляти суперечності в господарському житті, простежувати зв'язок і взаємовплив між продуктивними силами й виробничими відносинами, встановлювати причини прогресу й застою в господарстві;
• встановлювати прямі й опосередковані зв'язки між економічною діяльністю людей, матеріальним виробництвом та іншими сторонами суспільного життя, розкривати вплив на економіку інших чинників - політики держави, зрушень у царині культури, шукати першопричини суспільних явищ у сфері економіки;
• аналізувати й узагальнювати матеріал з економічних питань, економічні процеси, факти та явища економічної дійсності, господарської практики, важливі економічні показники (продуктивність, норма, собівартість тощо) і критично їх оцінювати;
• виявляти зв'язок між різними галузями виробництва, окремими його елементами, а також визначати вплив природних умов на трудову діяльність; бачити складний взаємозв'язок між різними фактами господарської практики;
• аналізувати результати дій, ретельно перевіряти роботу, визначати її якість і намічати способи вдосконалення (поліпшення якості виробів, зростання кількості виготовленої продукції); давати характеристику технологічним процесам, оцінювати їх ефективність, порівнювати.

Дієво-практична складова — це досвід творчої діяльності, в якій формується й реалізується економічне мислення. Цей досвід є  обов'язковою умовою розвитку економічного мислення. Його проявами в практичній діяльності слід вважати не тільки економічні вміння, а й прагнення економічно доцільно побудувати свою діяльність. Навіть, коли такі спроби не увінчаються успіхом або не дадуть бажаних результатів, є всі підстави вважати розвинутим дієво-практичний компонент економічного мислення. Виходячи з цього його проявами є:

• прагнення раціонально організовувати свою роботу, ефективно використовувати час і матеріали: визначати раціональну послідовність виготовлення виробів та обирати найраціональніші способи їх оброблення; планування організаційно-технічних заходів, що забезпечують ефективність праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції;
• прагнення вдосконалювати робочий процес, поліпшувати його результати; вияв ініціативи й самостійності; визначення нових рубежів для особистих трудових досягнень; додержання режиму економії сировини, матеріалів, електроенергії, трудових витрат; економічний аналіз роботи для її вдосконалення;
• вміння вибирати й застосовувати різноманітні засоби, що сприяють економії та ощадливості;
• здатність зіставляти витрати й результати своєї діяльності та приймати економічно доцільні рішення: додержанню технологічної та трудової дисципліни; прагнення підвищувати культуру своєї праці, свою кваліфікацію; володіння методикою й технікою найпростіших економічних розрахунків;
• сформованість раціональної структури споживання;
• якість та економічну ефективність роботи.

Таким чином, формування економічного мислення відрізняється  від навчання загальних, мислительних операцій аналізу, синтезу, узагальнення тощо, воно неможливе без врахування специфіки змісту економічного матеріалу й спрямованості особистості на розв'язання економічних проблем.

Економічне мислення є обов'язковим елементом економічної  свідомості і економічної культури й пов'язане з соціально-психічними якостями людини (ощадливість, підприємливість, діловитість тощо). За органічного злиття економічної освіти й виховання економічне мислення і відомість переходить у відповідні соціально-психічні якості вихованця, в практичні навички економічної діяльності.

Економічне мислення багато в чому визначається особистісними  якостями, адже конкретна особистість, що мислить, має певні соціальні  якості. Мислення людини, що володіє  діловими якостями, людини наполегливої, здатної до пошуку, буде зовсім іншим, ніж мислення людини малоініціативної й байдужої навіть за однакового рівня економічних знань.

Існує тісний зв'язок підприємливості  з економічним мисленням. Творчий  пошук раціональних шляхів розв'язання проблем, оригінальність і висока економічна ефективність господарських рішень неможливі без установки на економічно доцільну поведінку, без здатності аналізувати закономірності розвитку виробництва, без уміння бачити перспективи економічного розвитку.

4. Принципи економічного мислення

 

 

Під час вирішення економічних завдань доцільно скористатися принципами економічного мислення стосовно типів поведінки, характерних для всіх людей незалежно від віку, релігії, політичної системи, статі або культури.

До  економічні принципів належать:

Принцип 1: Будь-який вибір чогось коштує

Цей важливий принцип свідчить, що кожен, хто робить вибір, чимось поступається. Вибір фактично передбачає дві дії. Коли можливі кілька варіантів, ми одночасно  й вибираємо, й відмовляємося. Давня приказка «Я не мав вибору» просто недоречна в економічному аналізі: адже тут завжди існує альтернатива, бо немає незамінних речей. Але часом ціна альтернативи є такою високою або такою низькою, що нам здається, ніби інших шляхів немає. Прикладом може послугувати вибір десерту: червиві яблука або шоколадний торт. Вартість відмови від червивих яблук на користь шоколадного торту настільки мала, що здається, ніби альтернативою є лише торт.

Вибір конче важливий у ринковій економіці. Споживачам доводиться вибирати, які товари та послуги купувати, усвідомлюючи, що, зробивши цей вибір, вони мають відмовитися від інших товарів. Виробники, своєю чергою, мають вирішити, які саме товари та в який спосіб виробляти ефективно. Якщо виробники зроблять неправильний вибір, вони не зможуть далі залишатися в бізнесі.

За  умов демократії виборці обирають тих, хто керуватиме ними.

Оскільки  наші потреби перевищують наявні ресурси, кожен вибір чогось коштує.

Принцип 2: Люди економлять

Щомиті, щодня люди постають перед  вибором. Що вдягнути? Вчитися чи гуляти? Знайти роботу чи продовжувати навчання? Незалежно від віку, добробуту, місця проживання всім людям доводиться робити вибір, від якого залежатиме спосіб їхнього життя й пов’язаних із ними людей. Економісти стверджують, що будь-яка економічна діяльність людей, підприємств та уряду є результатом вибору, зробленого окремими особами. Якщо ми розуміємо, як і чому здійснено вибір, ми свідомо братимемо участь в економічній діяльності.

Звісно, не всі роблять однаковий  вибір, бо в кожного свої цінності. Інакше кажучи, особисті вибори завжди індивідуальні, але зробити вибір має кожен. Спільним для всіх людей є спрямована на вибір поведінка. В економіці таку поведінку називають економічною: це означає, що люди обирають варіант, який видається їм найкращим, адже він означає найменші витрати й найбільшу вигоду порівняно з рештою. Наприклад, чому радянська фабрика могла виробляти товари низької вартості? Економісти переконані, що цьому має бути своя причина. Менеджери фабрики економили навіть тоді, коли їхня поведінка не відповідала інтересам споживачів.

Принцип 3: Люди діють відповідно до мотивації

Мотиви (стимули) — це будь-які вчинки, покарання чи винагороди, що надихають людину до дії. Зміни мотивів зазвичай зумовлюють збільшення вигоди або зменшення витрат, пов’язаних із діями. Коли мотиви змінюються, змінюється й вибір людей, причому передбачувано. Які мотиви впливають на ваш вибір? Наскільки ретельно ви будете готуватися до тестування, якщо зможете отримати винагороду за правильні відповіді? Чи працюватимете ви так само сумлінно, якщо кожен отримає однакову оцінку незалежно від балів за тестування?

У командній економіці стимули  визначають згори. Припустімо, що поставлено завдання виробити 100 000 пар взуття. Ця мета не передбачає взуття високої  якості й різних розмірів. Взуттєва фабрика може випустити 100 000 пар взуття для підлітків замість взуття для дорослих чоловіків різного розміру, бо з обмеженої кількості шкіри черевиків маленьких розмірів для хлопців вийде більше.

У ринковій економіці стимулом є  прибуток, який змушує бізнес виробляти те, що потрібно споживачеві. Взуттєва компанія має визначити, які види взуття купуватимуть споживачі, та створити умови, за яких покупці добровільно віддаватимуть за взуття власні гроші. У разі успіху компанії забезпечено прибуток. У разі невдачі прибуток отримають інші.

Принцип 4: Добровільна торгівля вигідна і для покупців, і для продавців

У цілому світі люди добровільно  торгують з іншими людьми, щоб придбати потрібні їм товари та послуги. Торгівля зародилася за сивої давнини. Чому? Тому, що люди можуть поліпшити своє становище, обмінюючи наявне в них у відносному надлишку (тож вони й цінять його менше) на те, що в них у відносному дефіциті (тож вони й цінять його більше). Японці обмінюють свої кольорові телевізори й фотоапарати на американську пшеницю та ліс, робітники віддають свій робочий час в обмін на доходи, сплачувані їм роботодавцями. У кожній ситуації люди приймають цілеспрямовані рішення й поступаються якоюсь частиною вартості, щоб отримати щось цінніше. Внаслідок такої дії їхнє становище поліпшується порівняно з тим, що було до обміну.

Вигоду, яку люди отримують від  торгівлі, визначають не лише грішми; вона може містити все, що змушує людину думати, начебто її становище поліпшилося: збільшення тривалості вільного часу, розширення асортименту товарів і послуг, поліпшення здоров’я.

Вивчаючи економічну поведінку, зважайте на те, чи допомагає людям торгівля за законами цієї економіки.

Принцип 5: Обмін має прямі та непрямі ефекти

Фредерік Бастіо, французький економіст XIX ст., стверджував, що різниця між хорошим і поганим економістом полягає в тому, що поганий економіст передбачає лише безпосередні, видимі результати, тоді як хороший економіст передбачає ефекти, прямо не пов’язані з початковою економічною політикою, які можна відчути лише через деякий час. Так, прямим негайним наслідком уживання алкогольного напою може бути приємне радісне відчуття, а непрямим — сильний головний біль. В економіці непрямі на- 
слідки якоїсь дії можуть бути далекими від її початкового ефекту. Економічний спосіб мислення передбачає осмислення того, як зміни економічних стимулів унаслідок початкової політики впливатимуть на майбутні дії. Наприклад, зливання токсичних відходів у річку може здешевити хімікати, але як це відіб’ється на здоров’ї людей? Урядовий контроль із вимогою зниження цін на м’ясо видається корисним для людей, проте певними побічними ефектами такої політики може стати скорочення виробництва м’яса, погіршення його якості, великі черги і чорний ринок.

Принцип 6: Економічні системи впливають на індивідуальний вибір і стимули

Правила та звичаї економіки країни впливають на індивідуальний вибір. У всіх країнах існують способи співпраці для забезпечення продовольством, одягом, житлом, транспортними засобами, розвагами та іншими важливими товарами і послугами. Ця співпраця визначається писаними й неписаними правилами кооперації, що впливають на особисті мотиви. Закони й контракти є прикладами писаних правил в економіці США, тоді як поважне ставлення до покупців («покупець завжди правий») — це неписане правило або звичай. Зі зміною правил змінюються стимули та вибір.

 

Використана література

 

1.        Аксьонова О.В. Методика викладання економічних дисциплін: Навч.посіб. – К.:  КНЕУ, 2006. – 708 с.

2.        Балягіна І.А., Богорад М.А., Ковальчук Г.О. Методика викладання економіки: Навч.-метод.посіб.для самост.вивч.дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 341 с.

3.        Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

4.        Ігри для дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л.Галіцина. – К.: Ред.загальнопед.газ., 2005. – 128 с.

5.        Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті: Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2003. – 298 с.

6.        Освітні технології: Навч.-метод.посіб / За ред.О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2004. – 256с.

7.        Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 544 с.

8.        Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2004. – 616с.

9.        Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навч.посіб. – К.: Вища школа, 2004. – 207с.

10.     Ясулайтіс В.А. Дистанційне навчання: Метод.рекомендації. – К.: МАУП, 2005. – 72 с.